Справа № 22ц-1773/2009 р.
Головуючий у першій інстанції - Кириченко П.Л.
Доповідач - Гайворонський С.П.
Категорія ЦП: 34
10 квітня 2009 року м. Одеса
Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого Гайворонського С.П.
суддів Виноградової Л.Є., Кононенко Н.А.
при секретарі Карпенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої у результаті дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2007 року,
ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 суму завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди в розмірі 55000 тис. грн. та моральної шкоди, у розмірі 4000 тис. грн., а також покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 послався на те, що 01 вересня 2006 року на автодорозі Одеса-Білгород-Дністровський сталася дорожньо-транспортна пригода в результаті якої був пошкоджений приналежний позивачу на праві власності автомобіль «TAYOTA CAMRY», реєстраційний НОМЕР_1. Дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення водієм трактору МТЗ-80 реєстраційний НОМЕР_2 ОСОБА_3 правил дорожнього руху. ОСОБА_3 під час скоєння ДТП знаходився в трудових відносинах з ОСОБА_2 і саме останній повинен нести відповідальність за спричинену ДТП матеріальну та моральну шкоду.
В ході судового розгляду представник відповідно до ст. 31 ЦПК України уточнив свої позовні вимоги, та просив суд стягнути з відповідача 69626,83 грн. матеріальної шкоди, 4000 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.
У судовому засіданні:
- представник позивача позов підтримав у повному обсязі;
- відповідач та його представник позов не визнали;
- представник третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на боці позивача вважав позов обгрунтованим.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2007 року позов ОСОБА_1 задоволений.
Суд першої інстанції стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 69626 грн. 83 к., моральну шкоду в сумі 4000 грн., судові витрати у сумі 1208 грн. 33 к., а всього 74 835 грн. 16 коп.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2007 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2007 року скасовано і справу направлено до того ж суду на новий розгляд іншим складом суду.
Ухвалою Верховного Суду України від 04 лютого 2009 року ухвалу апеляційного суду Одеської області від 19 листопада 2007 року скасовано і справу передано на новий апеляційний розгляд.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити, посилаючись на порушенням судом норм матеріального права.
Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню повністю.
Задовольняючи вищевказаний позов ОСОБА_1 районний суд виходив з того, що відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України, майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної чи юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної чи юридичної особи відшкодовується у повному обсязі особою яка її завдала.
Відповідно до ст. 1167 ч. 1 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 1172 ч. 1 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Районний суд вказав, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «ТОЙОТА КАМРІ» рег. НОМЕР_1, ОСОБА_2 є власником трактора МТЗ - 80 рег. номер НОМЕР_2, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини НОМЕР_3 від 14 серпня 1999 року.
01 вересня 2006 року близько 20.30 год. на автодорозі Одеса - Білгород-Дністровський ОСОБА_3, керуючи трактором МТЗ 80 рег.номер НОМЕР_2, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, порушуючи вимоги п. 16.11,10.1 Правил дорожнього руху не надав дорогу автомобілю «ТОЙОТА КАМРІ», який мав пріоритет в русі, в результаті відбулося зіткнення зазначених транспортних засобів. На момент зіткнення автомобілем ТОЙОТА на підставі доручення керував ОСОБА_4
Внаслідок ДТП транспортний засіб позивача отримав технічні пошкодження.
Вина ОСОБА_3 у порушенні Правил дорожнього руху, які є причинним зв'язком пошкодження автомобіля позивача, підтверджується постановою Овідіопольського районного суду Одеської області від 27 березня 2007 р., постановою апеляційного суду Одеської області від 25 квітня 2007 р., згідно яких ОСОБА_3 в умовах ДТП не надав дорогу автомобілю позивача, який рухався по головній дорозі, чим порушив вимоги п. 16.11 Правил дорожнього руху.
Суд першої інстанції дійшов до висновку, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 домовилися, що останній буде працювати у відповідача трактористом, отримувати заробітну плату, виконувати функції по керуванню трактором та перевезенню вантажів відповідача.
При цьому письмових трудових угод між відповідачем та ОСОБА_3 не укладалося.
Районний суд зазначив, що на підставі ст. ст. 21,24 КЗпП України між відповідачем ОСОБА_2, власником транспортного засобу МТЗ 80 р.н. НОМЕР_2 та водієм трактору ОСОБА_3 виникли та існували трудові відносини, оскільки, фактично між сторонами було досягнуто згоди стосовно таких істотних умов трудового договору, як заробітна плата, функціональні трудові обов'язки робітника.
Сума матеріальної шкоди підтверджується висновком № 11159 від 22 грудня 2006 р. судового-експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз ОСОБА_5, згідно якої, вартість матеріальної шкоди, спричиненої власнику автомобіля «ТОЙОТА КАМРІ» внаслідок ДТП, складає 69626.83 грн.
Також, суд першої інстанції встановив спричинення позивачу з боку відповідача моральної шкоди і необхідності її стягнення з відповідача у розмірі 4000 грн.
З огляду на вищевикладене, районний суд дійшов до висновку, що відповідач повинен відшкодувати позивачу вищевказану суму матеріальної та моральної шкоди.
Однак погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Судова колегія вважає, що вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 1,2, 3 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує, ухвалює нове рішення із наступних підстав.
Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Як вбачається з положень ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю і угодою сторін.
Згідно з ч. 6 ст. 24 КЗпП України додержання письмової форми при укладенні трудового договору з фізичною особою є обов'язковим.
Як вбачається з положень ст. 24-1 КЗпП України у разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особа повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.
Відповідно до ст. 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.
Між тим, як вбачається з матеріалів даної справи, відсутні будь які дані про те, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений трудовий договір з дотриманням форми його укладення, реєстрації та занесення відомостей до трудової книжки ОСОБА_3
Більш того, 08 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений договір надання транспортних послуг з терміном дії з 08 серпня 2006 року до 08 жовтня 2006 року (а.с. 227), згідно з яким ОСОБА_2 доручив, а ОСОБА_3 зобов'язався надати транспортні послуги, які спрямовані на збирання врожаю, вирощеного на полі ОСОБА_2
При цьому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 дійшли згоди, що сторони несуть цивільно-правову відповідальність за невиконання покладених зобов'язань, усі суперечки з приводу
договору розглядаються у порядку, передбаченому цивільним законодавством, ОСОБА_3 виконує послуги на свій ризик, самостійно організовує їх виконання, не підлягає під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, несе відповідальність за порушення нормальної роботи та інші наслідки її використання, у тому числі спричинення шкоди третім особам.
Таким чином, судова колегія вважає, що покладаючи обов'язок із відшкодування вищевказаної шкоди на ОСОБА_2, суд першої інстанції усупереч вимогам діючого законодавства не дав належної правової оцінки тій обставині, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у час скоєння ДТП за участю ОСОБА_3 - не знаходились у трудових відносинах між собою і ОСОБА_3 керував трактором на підставі вищевказаного договору надання транспортних послуг, а тому ОСОБА_2 не повинен нести відповідальність за шкоду спричинену ОСОБА_1 у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
На порушення вимог ст. ст. 10,57,60 ЦПК України районний суд належним чином не перевірив доводи і заперечення сторін щодо правильного визначення правомірності дій та вини у спірних правовідносинах, що мало суттєве значення для правильного вирішення справи, не оцінив їх поряд з іншими зібраними у справі доказами.
Крім того, суд першої інстанції при ухваленні рішення по даній справі не врахував положення ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
У даному випадку районним судом така справедливість судових процедур щодо відповідача була порушена.
Керуючись ст. ст. 303,304,305, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 1,2, 3 ст. 309, ст. 313, ст. ст. 316,317,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Одеської області,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити повністю.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 16 серпня 2007 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої у результаті дорожньо-транспортної пригоди - скасувати.
Ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, спричиненої у результаті дорожньо-транспортної пригоди - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги у Верховний Суд України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.