Справа № 22ц-78\09
Категорія 6 ЦП
Головуючий у першій інстанції Сватаненко В.І.
Доповідач Ващенко Л.Г.
26 березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:
головуючого - Ващенко Л.Г.
суддів - Фадєєнко А.Ф., Вадовської Л.М.
при секретарі - Повар О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради на рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2008 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Одеської міської ради, виконавчого комітету Одеської міської ради, Київської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання права власності на реконструйований жилий будинок та поділ спільної часткової власності,
23.01.2008 року, ОСОБА_1, звернулась із позовом про визнання за нею права власності на окремий об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку під літерою "А", загальною площею 230,1 м2, поділ у натурі зазначеного жилого будинку з припиненням спільної часткової власності на будинок, зазначаючи, що на підставі договору купівлі-продажу від 03.09.1967 року вона є власницею 16\25 частин спірного будинку, а на підставі державного акту про право власності на землю від 20.04.1999 року власницею земельної ділянки площею 0,0633 га.
Для покращення умов проживання вона самочинно здійснила реконструкцію будинку і оскільки за технічним висновкам можливо зберегти для використання реконструйовані приміщення, а інший співвласник будинку не дає згоди на поділ будинку, просила позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 позов визнала, представник Київської районної адміністрації позов не визнав, представники Одеської міської ради і виконавчого комітету Одеської міської ради участі у судовому засіданні не приймали.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2008 року позов задоволено: суд визнав за позивачкою право власності не самочинно реконструйований жилий будинок по АДРЕСА_1 під лі. "А1-2ж", "А-ж" з прибудовою "а-3", вірандою "а-4", загальною площею 230,1 м2 і з надвірними спорудами у вигляді гаражу під літ. "Л", літньої кухні літ."И", шийки погріба літ. "Д"; поділив у натурі спірний жилий будинок між позивачкою і ОСОБА_2 та припинив між ними право спільної часткової власності на будинок.
В апеляційній скарзі Київська районна адміністрація просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
У засіданні колегії суддів: представник апелянта скаргу підтримала; представник позивачки і ОСОБА_2 скаргу не визнали; представники Одеської міської ради і виконавчого комітету Одеської міської ради у судове засідання не з'явились.
Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін на підставі ст. 308 ЦПК України.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що реконструкція будинку, яка хоча і здійснена позивачкою самочинно, однак відповідає будівельним, санітарним і протипожежним нормам, здійснена зі згоди співвласника будинку і на земельній ділянці, яка належить позивачці на праві власності та не порушує законних прав й інтересів співвласника будинку або інших осіб.
Колегія суддів з висновком суду погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
За змістом ч. 1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони, зокрема збудовані або будуються без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Встановлено, що позивачка дійсно самочинно здійснила реконструкцію належних їй 16\25 частин будинку по АДРЕСА_1, оскільки не отримала дозвіл на будівництво, крім того, реконструкція здійснена без належно затвердженого проекту ( а. с.5-11,14-49).
Спірний жилий будинок (16\25 частин) розташований на земельній ділянці площею 0,0633 га по АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю від 20.04.1999 року й передана позивачці для обслуговування житлового будинку та господарських будівель (а. с.13).
ОСОБА_2 є співвласником будинку по АДРЕСА_1, у будинку їй належить 9\25 частин ( а. с.71,97).
За висновком судової будівельно-технічної експертизи № 072\2008 від 19.06.2008 року, прибудови (жилі і нежилі) у частині будинку, що належить позивачці, відповідають будівельним, санітарним і протипожежним нормам, крім того, житловий будинок можливо поділити у натурі між позивачкою та співвласником будинку ОСОБА_2, яка є власником 9\25 частин спірного будинку (а. с.77-94).
04.12.2008 року, на запит апеляційного суду, головним державним інспектором державного пожежного нагляду м. Одеси Одеського міського управління ГУ МНС України в Одеській області дано відповідь про те, що самочинно збудовані позивачкою будівлі відповідають діючим вимогам пожежної безпеки (а. с. 241).
Про відповідність санітарним нормам самочинно реконструйованої позивачкою частини будинку по АДРЕСА_1 свідчить і відповідь від 04.12.2008 року головного державного санітарного лікаря м. Одеси (на запит апеляційного суду, а. с.242-247).
Управління архітектури та містобудування Одеської міської ради, на запит апеляційного суду, листом від 17.12.2008 року повідомило, що оскільки відповідно до чинного законодавства управління наділено лише повноваженнями щодо надання архітектурно-планувального завдання, прийняття рішення про погодження або про відмову у погодженні проекту, організації розробки й затвердження містобудівних програм та містобудівної документації, воно, Управління, з врахуванням наявного у справі висновку судово-будівельної експертизи, не вправі давати свої висновки щодо відповідності будівельним нормам та правилам, а також висновок про про можливість збереження самочинно реконструйованих або збудованих об'єктів (а. с.215-217).
За повідомленням Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області від 08.12.2008 року, на запит апеляційного суду, приватні житлові будинки не входять до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку, а отже у даному випадку не потребується проведення екологічної експертизи, надання відповідних висновків (а. с. 210,211).
Таким чином, самочинно реконструйована позивачкою частина будинку відповідає будівельним, санітарним й протипожежним нормам (істотних порушень будівельних норм та правил не встановлено), не порушує права іншого співвласника будинку - ОСОБА_2 (остання визнала позов повністю), не порушує і прав інших осіб.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про задоволення вимог позивачки про визнання права власності на самочинно реконструйовану частину будинку, про поділ будинку у натурі з припиненням права спільної часткової власності.
Доводи апелянта про те, що між позивачкою й відповідачами фактично відсутній цивільно-правовий спір, що виділ частки майна у натурі здійснюється не у судовому, а у іншому порядку, що не враховані інтереси інших власників суміжних земельних ділянок, безпідставні.
Та обставина, що реконструкція здійснена самочинно і право на самочинну реконструйоване нерухоме майно відповідачами не визнавалось свідчить про наявність спору між сторонами.
Майно, що є у спільній частковій власності, відповідно до ст. 367 ЦК України, може бути поділене у натурі між співвласниками за домовленістю між ними, при цьому, договір про такий поділ підлягає обов'язковому нотаріальному посвідченню.
У разі виникнення спору, згідно зі ст. 3 ЦПК України, такий спір підлягає розгляду у суді.
ОСОБА_2, як власник 9\25 частин спірного будинку, а також допитана у суді апеляційної інстанції як свідок - ОСОБА_3 (власник суміжної земельної ділянки) стверджували, що реконструкція позивачкою частини будинку не порушує їхніх прав. Співвласник іншої суміжної земельної ділянки - ОСОБА_4 також дала письмову згоду, зазначивши, що не заперечує проти визнання за позивачкою права власності на реконструйований жилий будинок (а. с. 130).
Інших, правових доводів, апеляційна скарга не містить.
Підстави для зміни або скасування рішення суду відсутні.
Приймаючи до уваги, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303,307 ч. 1 п.1,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
Апеляційну скаргу Київської районної адміністрації Одеської міської ради -відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 14 липня 2008 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту її проголошення