Справа №22ц-1110/2009
Категорія ЦП-45
Головуючий у 1 інст. Нікітішин В.П.
Доповідач Федорова А.Є.
18 березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди,
У березні 2008 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позивачка зазначала, що вона та відповідач є власниками будинків, розташованих на суміжних земельних ділянках. На межі земельних ділянок знаходиться належний їй сарай під літ. Д, який з
вини відповідача руйнується, однак відповідач перешкоджає їй у ремонті сараю.
Посилаючись на ці обставини і доповнивши свої вимоги, позивачка просила задовольнити позов, стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у розмірі 8078,08 грн., моральну шкоду у сумі 1000 грн., зобов'язати відповідача зрізати горіх, який росте біля сараю, зняти металеву трубу, заборонити відповідачу встановлювати огорожу біля сараю, зобов'язати його вжити заходи для запобігання затіканню води з даху його будинку, а також встановити земельний сервітут на обмежене постійне і безоплатне користування земельною ділянкою відповідача у вигляді права на прохід до задньої стіни сараю для проведення ремонту та нагляду за технічним станом, а також права встановлення бетонованої відмостки вздовж стіни сараю шириною 40 см.
Рішенням Котовського міскрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2008 року позов задоволено частково.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та направити справу на новий розгляд, мотивуючи тим, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. ст. 213,214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ці вимоги закону суд не виконав.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що вина відповідача в руйнуванні стінки сараю позивачки не встановлена, тому відмовив в задоволенні вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Разом з тим, суд зобов'язав відповідача спилити горіх, забрати вкопану металеву трубу поблизу сараю, прийняти міри щодо відведення дощової води з даху його будинку та заборонив йому встановлювати огорожу за стіною сараю. Суд також встановив земельний сервітут на обмежене безоплатне на період знаходження сараю на межі земельних ділянок користування земельною ділянкою відповідача у вигляді права на прохід до задньої стіни її сараю для проведення ремонту та нагляду за його технічним станом.
Проте зазначені висновки зроблені без повного і всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав і обов'язків сторін, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
З матеріалів справи вбачається, що спір між сторонами виник у зв'язку з руйнуванням належного позивачці сараю, який розташований на межі земельних ділянок сторін. Позовні вимоги про спилення горіху, знесення труби та відведення води з даху будинку відповідача були заявлені у зв'язку з руйнуванням сараю та завданням шкоди.
Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Всупереч вимог ст. 11 ЦПК суд вирішив ці питання з метою встановлення сервітуту, не мотивуючи свої висновки та не зазначивши, які норми матеріального права передбачають такі дії (знесення дерев та будівель) при встановленні земельного сервітуту.
З технічного висновку спеціаліста про причини руйнування сараю вбачається, що причиною активного просідання фундаменту і руйнування стінки сараю є відсутність відмостки та близькість від стіни та фундаменту зелених насаджень. Сарай визнаний аварійним та непридатним для нормальної експлуатації.(а.с. 48).
Оскільки відсутність відмостки є технічною причиною руйнування сараю, позивачка доповнила позовні вимоги і просила про встановлення відмостки шириною 40 см.(а.с. 35-35 зв.) Однак ці вимоги позивачки суд не вирішив, що згідно зі п.5 ч. 1 ст. 311 ЦПК є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Відмовляючи у прийнятті висновку спеціаліста, суд зробив інші висновки щодо причин руйнування сараю, а саме: мочаристість району, можливе накопичування води за сараєм із за рельєфу району, відновлення позивачкою погребу сараю, однак не з'ясував, якими доказами це підтверджується. Такі висновки суду засновані на припущенні і не відповідають вимогам ст. ст. 212,213 ЦПК України.
Крім того, вирішуючи питання про встановлення земельного сервітуту, суд не звернув увагу на те, що відповідно до ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Зміст права земельного сервітуту полягає в тому, що власник (користувач) однієї земельної ділянки має право на обмежене користування суміжною (сусідньою) земельною ділянкою з метою усунення недоліків власної ділянки.
Між тим, суд не з'ясував, які земельні ділянки знаходяться в користуванні сторін, чи були вони відведені в натурі (на місцевості), їх площу та межі, не витребував правовстановлюючі документи, які необхідні для вирішення даного спору, оскільки спірний сарай під літ.Д був побудований самовільно і в даний час знаходиться на межі земельних ділянок.
Суд також не визначив межі (умови) користування сервітутом, що зробить неможливим його державну реєстрацію. Без чіткого визначення меж користування обслуговуючої земельної ділянки, порушуються права відповідача на користування належною йому земельною ділянкою, оскільки встановлений рішенням суду сервітут не є обмеженим. Суд не мотивував свій висновок про встановлення сервітуту на період знаходження сараю, тобто, фактично постійного сервітуту, так як сарай є капітальною будівлею, а вимоги про це заявлені з метою ремонту будівлі.
Таким чином, при встановленні земельного сервітуту суд не врахував як інтереси позивачки та і відповідача, ухвалив рішення, яке утруднить або зробить неможливою державну реєстрацію права земельного сервітуту.(ч. 3 ст. 100 ЗК України)
За таких обставин рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно не відповідає вимогам ст. ст. 10,11,60,212,213,214,215 ЦПК і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням конкретних обставин, а також того, що під час розгляду справи встановлено неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення суду і направлення справи на новий розгляд, апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в повному обсязі, дійшов до висновку, що підстави для ухвалення нового рішення або зміни рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 303,307 ч. 1 п.5,311 ч. 1 п. 5,313,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 21 листопада 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.