Справа № 22ц-1295/2009
Категорія ЦП -52
Головуючий у 1 інст. Бучацька А.І.
Доповідач Федорова А.Є.
18 березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Процик М.В., Заїкіна А.П.
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Саратського районного суду Одеської області від 27 грудня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до Орендного підприємства «Саратський Агродорбуд» про визнання недійсним рішення загальних зборів підприємства, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У липні 2008 року ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом до Орендного підприємства «Саратський Агродорбуд» про визнання недійсним рішення загальних зборів членів орендного підприємства, оформленого протоколом № 2/07 від 13 грудня 2007 року, яким його звільнено з посади начальника підприємства. Посилаючись на незаконність рішення загальних зборів, позивач просив визнати рішення загальних зборів недійсними, поновити його на посаді та стягнути на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу з 17 грудня 2007 року.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 27 грудня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позову, мотивуючи тим, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач був звільнений з посади начальника підприємства рішенням загальних зборів підприємства від 13 грудня 2007 року обґрунтовано з дотриманням вимог ст. ст. 41 п.1,148,149 КЗоТ України, і підстави для його поновлення на посаді відсутні.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Встановлено, що позивач працював начальником Орендного підприємства «Саратський Агродорбуд» з 6 грудня 1994 року (а.с. 79)
Згідно зі Статутом Орендне підприємство «Саратський Агродорбуд» (далі-підприємство) є громадською організацією громадян, добровільно об'єднаних на підставі колективної праці, участі кожного члена трудового колективу в рішенні всіх питань його діяльності. Підприємство створено зборами уповноважених представників, зареєстровано Саратською райдержадміністрацією 9 вересня 1996 року і є юридичною особою. Вищим органом управління підприємства є загальні збори, які уповноважені приймати рішення про прийом у члени орендного підприємства, виключати з членів, вирішувати питання, пов'язані з виходом із підприємства. У Статуті зазначено, що член організації орендарів зобов'язаний додержуватися Статуту і Правил внутрішнього розпорядку, виконувати рішення загальних зборів, органів управління підприємства, (а.с. 8-15)
Відповідно до ч.4 ст. 14 Закону України «Про підприємства», що був чинним на момент створення та діяльності відповідача, вищим керівним органом підприємства є загальні збори.
Оскільки підприємство було засновано на власності трудового колективу, то управління підприємством здійснювалося загальними зборами членів трудового колективу.
Як вбачається з матеріалів справи, 3 грудня 2007 року на загальних зборах членів підприємства було поставлено питання про звіт органів управління (начальника) про результати господарської діяльності підприємства у 2006 році. У зв'язку з тим, що позивач не з'явився на збори та не надав звіт про господарську діяльність підприємства, проведення загальних зборів було призначено на 13 грудня 2007 року, про що позивач був повідомлений 4 грудня 2007 року (а.с. 39).
Однак 13 грудня 2007 року позивач також не з'явився на збори та не надав звіт про господарську діяльність підприємства.
Згідно з п.п. 4,5 розділу VII Статуту річний звіт для розгляду і затвердження загальними зборами повинен надаватися не пізніше місяця по закінченню господарського року; начальник підприємства повинен забезпечувати виконання рішення загальних зборів. Ці вимоги Статуту позивач не виконав і в засіданні апеляційного суду пояснив, що він жодного разу не звітував перед колективом та не проводив загальні збори.
13 грудня 2007 року були проведені загальні збори членів підприємства, до порядку денного яких були включені питання про обрання голови і секретаря загальних зборів членів (орендарів) орендного підприємства та про звільнення начальника підприємства ОСОБА_1 і виключення його зі складу підприємства у зв'язку з тим, що він не з'являється на загальні збори та не надає звіт про господарську діяльність підприємства у 2006 р. За рішенням загальних зборів за участі 39 його членів, що складає кворум та зумовлює чинність таких зборів, ОСОБА_1. звільнений з посади начальника підприємства та виключений зі складу членів підприємства у зв'язку з порушенням статуту підприємства та невиконанням рішення загальних зборів. На посаду начальника підприємства призначений ОСОБА_2(а.с. 26-27- протокол №2\07 від 13 грудня 2007 р.)
Наказом підприємства № 2-К від 13 грудня 2007 року позивач був звільнений з роботи за п.1 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з порушенням статуту підприємства та невиконанням рішення загальних зборів підприємства, (а.с. 147)
Відповідно до ст. 41 КЗпП України керівник підприємства може бути звільнений з посади на підставі п.1 ст. 41 КЗпП України за одноразове грубе порушення трудових обов'язків.
Судом встановлено, що питання про звільнення позивача з посади було вирішено у встановленому Статутом підприємства порядку - рішенням загальних зборів. Позивач був повідомлений про скликання зборів у встановленому порядку, однак відмовився від підпису на повідомленні, про що складений Акт (а.с. 39). Від письмових пояснень щодо порушення статуту, невиконання вимог загальних зборів про явку його на загальні збори та надання звіту про господарську діяльність позивач також відмовився, про що свідчить Акт від 4 грудня 2007 року (а.с. 200)
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення позивача проведено з дотриманням встановленого законом та статутом підприємства порядку і обгрунтовано відмовив в задоволенні позову. При цьому суд врахував характер проступку, обставини, за яких його вчинено, а також те, що діями позивача могло бути завдано значної шкоди підприємству.
Доводи апеляційної скарги про те, що загальні збори не відбулися, оскільки не було кворуму, є необгрунтованими і спростовуються наданим відповідачем реєстром осіб, які приймали участь у загальних зборах членів (орендарів) орендного підприємства «Саратський агродорбуд» 13 грудня 2007 року. Цей реєстр є невід'ємною частиною протоколу № 2/07 від 13 грудня 2007 року загальних зборів підприємства, містить П.І.Б., номери паспортів та власні підписи, і підтверджує участь у зборах 39 членів підприємства.
Посилання у скарзі на те, що позивач не був повідомлений про загальні збори не відповідають доказам, які є у справі та поясненням свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Крім того, позивач був керівником підприємства і в той час знаходився на роботі, що він підтвердив у засіданні апеляційного суду, тому він не міг не знати про проведення загальних зборів підприємства.
Доводи скарги про те, що відповідач не має права застосування дисциплінарного стягнення, оскільки він був призначений на посаду наказом Треста «Облагрошляхбуд», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Одеський обласний трест «Облагрошляхбуд» в Єдиному державному реєстрі не знайдено. Сторони підтвердили, що Трест «Облагрошляхбуд» був ліквідований. Крім того, згідно статуту підприємства, вирішення цього питання віднесено до компетенції загальних зборів.
Таким чином, доводи скарги не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і які передбачені статтею 309 ЦПК, як підстави для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення або його зміни.
Разом з тим, суд відмовив в задоволенні позову одночасно за безпідставністю вимог та за пропуском строку позовної давності, незважаючи на те, що строком позовної давності захищається лише порушене право. Оскільки у позові відмовлено за безпідставністю вимог, висновок суду про пропуск строку позовної давності є зайвим.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд постановив рішення в межах позовних вимог з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позову відсутні.
Керуючись ст. ст. 303,307 ч. 1 п.1,308,313,314 ч. 1 п.2,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Саратського районного суду Одеської області від 27 грудня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.