Справа № 22ц-1547/2009
Категорія ЦП -53
Головуючий у 1 інст. Журавель П.І.
Доповідач Федорова А.Є.
18 березня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,
при секретарі: Непомнящій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 9 січня 2009 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. Позивач зазначав, що він працював у відповідача монтером і 13 червня 2007 року був звільнений з роботи за власним бажанням. Посилаючись на те, що в день звільнення відповідач не провів з ним розрахунок, уточнивши позовні вимоги, позивач просив стягнути на його користь заробітну плату у розмірі 4886,91 грн. за затримку розрахунку при звільненні на підставі статей 116,117 КЗпП України, а також моральну шкоду у сумі 2000 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_1 помер. До участі у справі залучена в якості правонаступника дружина позивача ОСОБА_2, яка підтримала позов.
Відповідач позов не визнав.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 9 січня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 4886,91 грн., в іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду та закриття провадження у справі, посилаючись на те, що суд порушив норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і які правові норми регулюють ці правовідносини.
Ці вимоги закону суд не виконав, розглянувши справу поверхово та однобічно з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні та моральної шкоди, завданої у зв'язку з порушенням його трудових прав. ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивач ОСОБА_1 помер і ухвалою суду від 27 червня 2008 року до участі у справі залучена його дружина ОСОБА_2 на підставі її заяви. (а.с. 41,43).
Згідно зі ст. 37 ЦПК у разі смерті фізичної особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони на будь- якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Оскільки суб'єктний склад учасників спору був змінений і правонаступником позивача визнана ОСОБА_2, суд не мав підстав для задоволення позову правопопередника ОСОБА_1, який помер.
Вирішуючи спір, суд визнав, що ОСОБА_2 у першу чергу має право на спадкування, оскільки є дружиною померлого, і стягнув на її користь 4886,91 грн.
Проте таки висновки суду не відповідають матеріалам справи та вимогам закону.
Відповідно до ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 мешкав у АДРЕСА_1, за той ж адресою мешкає його мати ОСОБА_3. Правонаступник у справі ОСОБА_2 мешкає також у м. Кіровограді, але за іншою адресою: АДРЕСА_2, і вона отримала свідоцтво про смерть ОСОБА_1 лише 4 грудня 2007 року, (а.с. 38,41)
З листа Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори від 15 вересня 2008 року видно, що 12 березня 2008 року ОСОБА_2 звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_1 і є інший спадкоємець - мати померлого ОСОБА_3, яка мешкає у АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності не видавалося, (а.с. 51).
Однак суд не звернув увагу на ці обставини, не врахував вимоги закону і не з'ясував належним чином, хто на день смерті ОСОБА_1 був членом його сім'ї, яка
саме сума заробітної плати належала ОСОБА_1 та не одержана ним за життя, чи входить право померлого на одержання заробітної плати за затримку розрахунку при звільненні до складу спадщини та чи спадкується в загальному порядку.
Питання, пов'язані з відповідальністю власника підприємства за затримку розрахунку при звільненні, суд також належним чином не з'ясував, не мотивував свій висновок про стягнення з відповідача 4886,91 грн. та не навів у рішенні відповідний рахунок.
При цьому суд, вирішуючи спір за нормами спадкового права, не притягнув до участі у справі мати померлого - ОСОБА_3., яка також є спадкоємцем першої черги, і не з'ясував її думку щодо заявлених вимог, що відповідно до п.4 ч. 1 ст. 311 ЦПК є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд.
Крім того, відповідно до ст. 1219 ЦК України не входять у склад спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права.
Тобто вимоги про відшкодування моральної шкоди процесуального правонаступництва не допускають. Тому суд необгрунтовано розглянув позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди по суті та відмовив в їх задоволенні за недоведеністю.
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 205 ЦПК суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо померла фізична особа, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
За таких обставин рішення суду не можна вважати законним та обґрунтованим, воно не відповідає вимогам ст. ст. 212,213,214,215 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
Підстави для ухвалення нового рішення або зміни рішення суду відсутні.
Керуючись ст. ст. 303,307 ч. 1 п.п. 4,5, 310,311 ч. 1 п.4,313,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 9 січня 2009 року скасувати.
Справу в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Іллічівський морський рибний порт» про відшкодування моральної шкоди у розмірі 2000
грн. закрити.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.