33-492/09
«15» квітня 2009 р. м. Одеса
Суддя апеляційного суду Одеської області Олініченко В.В., розглянувши апеляцію ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 02.03.2009 р. з клопотанням про поновлення строку на її подачу та матеріали справи про адміністративне правопорушення,
Постановою судді Київського районного суду м. Одеси від 02.03.09 р.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючого інспектором ДПС відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Овідіопольського р-ну та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС в Одеській області, проживаючого в АДРЕСА_1,
притягнутий до адміністративної відповідальності за п. „г" ч. 3 ст. 5, ст. 8 Закону України „ Про боротьбу з корупцією" з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн.
Приймаючи рішення, суд не виклав опис обставин, установлених при розгляді справи, а послався на обставини, викладені в протоколі № 2/09 від 17.02.2009 року, складеному прокурором Київського р-ну. м. Одеси, відповідно до якого ОСОБА_1, працюючи на посаді інспектора ДПС відділення ДАІ по обслуговуванню адміністративної території Овідіопольського р-ну та автомобільно-технічної інспекції при УДАІ ГУМВС в Одеській області, при складані протоколу про адміністративне правопорушення та прийнятті рішення по накладенню адміністративного стягнення у відношенні гр. ОСОБА_2 надав останньому незаконні переваги - склав відносно нього протокол за ознаками правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КпАП України, але при цьому в порушення вимог п. 7.5.5 Інструкції про діяльність підрозділів ДПС ДАІ МВС України, затвердженої наказам МВС України № 1111 від 13.11.2006 р. не затримав правопорушника та не відсторонив останнього від управління транспортним засобом, надавши ОСОБА_2 незаконні переваги при прийнятті рішення.
В клопотанні про поновлення строку на подачу апеляції ОСОБА_1 посилається на те, що при оголошенні постанови суд вказав на неможливість її оскарження, що зазначено і в тексті постанови, яку він отримав тільки 31.03.2009 р.
В апеляції ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити, стверджуючи, що в його діях відсутній склад правопорушення - ніяких матеріальних благ він не отримував, ніякими корисливими мотивами не керувався.
Вивчивши матеріали судової справи, вислухавши ОСОБА_1., який підтримав вимоги та доводи клопотання про поновлення строку та апеляції, прокурора, який вважав, що підстав для поновлення строку на подачу апеляції немає та просив, стверджуючи, що ОСОБА_1 як в ході перевірки так і під час розгляду справи суддею визнавав себе винним, штраф оплатив, клопотання та апеляцію залишити без задоволення, вважаю, що клопотання про поновлення строку и апеляція підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як пояснив ОСОБА_1, в судовому засіданні при оголошенні постанови суддя зазначила, що вона оскарженню не підлягає. В отриманій ним 31.03.2009 р. постанові також вказано, що вона оскарженню не підлягає. Після цього він дізнався, що таке твердження суду не відповідає вимогам закону і зразу подав апеляцію.
Доводи ОСОБА_1 підтверджуються змістом постанови суду, в якій дійсно помилково зазначено, що постанова оскарженню не підлягає.
Відповідно до ст. 289 КпАП України скарга на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подана протягом десяти днів з дня винесення постанови.
При таких обставинах ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження постанови суду з поважних причин, в зв'язку з чим цей строк підлягає поновленню.
Передбачені в п. „г" ч. 3 ст. 5 Закону „ Про боротьбу з корупцією" спеціальні обмеження у виді надання незаконних переваг фізичним або юридичним особам під час підготовки і прийняття рішень поширюються на державних службовців, які є посадовими особами.
Об'єктивна сторона правопорушення, поставленого в провину ОСОБА_1, має полягати у наданні переваг в умовах спеціальної, законодавчо визначеної процедури за участю двох і більше претендентів, наслідком чого є порушення прав того претендента, який мав переважне право на прийняття рішення на свою користь.
Суб'єктивна сторона корупційного (вказаного вище) правопорушення передбачає наявність не лише умислу (коли особа свідомо чинить неправомірно), а й того, що вона керується відповідним інтересом - особистим чи третіх осіб.
Однак як вбачається з матеріалів адміністративної справи, в тому числі зі змісту протоколу та матеріалів перевірки, які стали підставою для його складання, у прокурора були відсутні дані про те, що ОСОБА_1 при прийнятті рішення надав незаконну перевагу одній особі перед іншою та дані про особистий інтерес, яким він керувався. Як видно із пояснення ОСОБА_2 (а.с. 4) 09.11.2008 р. його зупинив співробітник ДАІ та на підставі того, що від нього виходив запах алкоголю - склав протокол за ч. 1 ст. 130 КпАП. Він пояснив працівникові ДАІ, що випив бокал пива. Після складання проколу він попросив інспектора віддати документи та відпустити його.
В постанові суду першої інстанції всупереч вимогам ст. ст. 245,280,283 КпАП України не сформульовано опис обставин, установлених при розгляді справи, а є тільки посилання на обставини скоєного правопорушення, викладені в протоколі, тому судом чітко не сформульовано в чому саме полягало правопорушення. В постанові суду не вказано яким конкретно рішенням чиї права та яким чином були порушені. Немає таких даних і в протоколі про адміністративне правопорушення та інших матеріалах, тоді як правопорушення, передбачене п."г" ч. 3 ст. 5 Закону „Про боротьбу з корупцією" полягає саме в тому, що в результаті його здійснення при наданні незаконних переваг одній особі - порушуються права іншої особи.
Відповідно до змісту Закону України „ Про міліцію" цей правоохоронній орган не займається діяльністю, яка полягає у наданні переваг в умовах спеціальної, законодавчо визначеної процедури за участю двох і більше претендентів, наслідком чого є порушення прав того претендента, який мав право на переважне прийняття рішення на свою користь.
При таких обставинах в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбачений п. „г" ч. 3 ст. 5 Закону України „ Про боротьбу з корупцією", так як відсутня об'єктивна сторона цього правопорушення.
Вчинення ОСОБА_1 дій в порушення п.7.5.5. наказу МВС України № 1111 від 13.11.2006 р. може тягти відповідальність не за п. „г" ч. 3 ст. 5 Закону України „ Про боротьбу з корупцією", а за іншим законом, який передбачає відповідальність за фактично вчинені дії при доведеності вини.
Доводи прокурора про те, що факт скоєння правопорушення підтверджується діями самого Каушана, який визнавав себе винним, в тому числі в судовому засіданні при розгляді справи та оплатив штраф - не можуть бути прийняті до уваги так як є безпідставними виходячи з наведеного вище.
На підставі викладеного при відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого Законом України „Про боротьбу з корупцією" суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про вчинення ним вказаного правопорушення, в зв'язку з чим постанову суду як незаконну та не обгрунтовану слід скасувати, а провадження по справі закрити.
Керуючись ст. ст. 294,247 ч.1 п.1 КпАП України,
Клопотання та апеляцію ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на подачу скарги на постанову Київського районного суду м. Одеси від 02.03.2009 р., вказану постанову суду, якою ОСОБА_1 був притягнутий до відповідальності за п. "г" ч. 3 ст. 5 Закону України „ Про боротьбу з корупцією" з накладенням стягнення у виді штрафу у розмірі 255 грн. - скасувати, провадження по справі закрити в зв'язку з відсутністю в його діях складу корупційного правопорушення.
Постанова оскарженню не підлягає.