05 лютого 2021 року № 320/7407/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, та щомісячної доплати до пенсії за проживання на території зони гарантованого добровільного відселення, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно відповідно до статей 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.09.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком, додаткову пенсію, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 вона має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі однієї мінімальної заробітної плати на підставі ст. 39 Закону №796-ХІІ, щомісячну додаткову пенсію у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 51 Закону №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ), однак відповідач вказані виплати нараховував у значно нижчому розмірі.
16.10.2020 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позову не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Зазначив, що нова редакція ст. 39 Закону №796 викладена наступним чином: громадяни, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України, проте позивач посилається на норму, яка на момент звернення до суду втратила чинність.
Відповідач додатково наголосив на пропуск позивачем строку звернення до суду з відповідними вимогами, не навівши при цьому поважних та об'єктивних причин пропуску вказаного строку.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач є громадянином України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Білоцерківським РВ ГУ МВС України в Київській області 11.03.1997.
Перебуває на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком, додаткову пенсію, як особа, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, категорії 3, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 .
Вважаючи, що відповідач у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 нараховував та виплачував пенсію у неналежному розмірі, 27.07.2020 позивач звернулася до ГУ ПФУ у Київській області з відповідними вимогами про перерахунок пенсії за вказаний період, однак отримав у відповідь лист від 28.01.2020 №156/103-13, в якому зазначено, що положення ст.ст. 39, 51 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на поточний рік.
Також позивачеві роз'яснено, що доплата до пенсії непрацюючим пенсіонерам за проживання на території радіоактивного забруднення, яка була передбачена ст. 39 Закону №796-ХІІ, в редакції, яка діяла до 01.01.2008.
Не погоджуючись з вказаною відмовою, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ст. 49 Закону №796-ХІІ, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Згідно з ч. 1 ст. 51 Закону №796-XII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (а саме, в редакції від 09 липня 2007 року згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008) особам, особам, віднесеним до категорії 3, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25 процентів мінімальної пенсії за віком.
Статтею 39 Закону №796-ХІІ громадянам, які працюють у зоні відчуження, встановлюється доплата у порядку і розмірах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Крім того, згідно Закону №796-ХІІ особам, віднесеним до категорій 2, 3, 4 призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Частиною 2 статті 39 Закону №796-ХІІ, чинною на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено що пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають:
- у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати;
- у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати;
- у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 № 3491-VI (далі - Закон № 3491-VI) розділ VІІ Прикінцеві положення Закону України "Про державний бюджет України на 2011 рік" доповнено п. 4, яким встановлено, зокрема, що у 2011 році норми і положення ст. 39, 51 Закону № 796 застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік (положення пункту 4 розділу VІІ визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 № 20-рп/2011).
Відтак, Законом № 3491-VI Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені статтями 39, 51 Закону №796-ХІІ, розміри основної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також доплат до пенсії.
На виконання п. 7 Закону № 3491 06.07.2011 Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745, яка набрала чинності з 23.07.2011, п. 1 і 3 якої визначено інші розміри основної та додаткової пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою.
Постановою Кабінету Міністрів України №1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок).
У подальшому, п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 № 4282-VI (набрав чинності 01.01.2012), п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2013 рік" від 06.12.2012 № 5515-VI (набрав чинності 01.01.2013), установлено, що норми і положення ст. 39, 50, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України у 2012 та 2013 роках виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Згідно з абз. 8 п. 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2012 від 25.01.2012 нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Бюджетного кодексу України.
Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік.
З правового аналізу вказаних законів та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України та роз'яснень Конституційного Суду України випливає, що в період з 23.07.2011 по 31.12.2013 визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України.
Однак з 01.01.2014 Законом України від 16.01.2014 № 719-VII «Про Державний бюджет України на 2014 рік» (далі - Закон №719) не передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст. 39, 51 Закону № 796-ХІІ, чинним залишався й Порядок.
Враховуючи пріоритетність Закону №796-ХІІ над підзаконним нормативно-правовим актом - Порядком, з 01.01.2014 нарахування та виплата основної та щомісячної додаткової пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, а також доплат до пенсії, повинні здійснюватись у розмірі та на підставі ст. 39, 51 Закону № 796-ХІІ.
Законом України від 31.07.2014 № 1622-VII "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", який набрав чинності 03.08.2014, розділ Прикінцеві положення Закону № 719 доповнено пунктом 67, яким, зокрема, встановлено, що норми і положення ст. 20-23, 30, 31, 37, 39, 48, 50-52, 54 Закону № 796-ХІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету ПФУ на 2014 рік.
Згідно зі ст. 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
З 03.08.2014 Законом № 796-ХІІ Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші, ніж передбачені ст. 39, 51 Закону № 796-ХІІ, розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Отже, в період з 01.01.2014 по 02.08.2014 року відповідач повинен нараховувати та виплачувати пенсію та доплати позивачу в розмірі, визначеному ст. 39, 51 Закону №796-ХІІ, а не Порядком.
Вищевказане повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 21.02.2018 по справі № 619/2262/17 (№К/9901/1564/17), від 19.06.2018 у справі №344/14522/17 та від 01.09.2018 у справі №522/6810/17.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що всупереч вказаному, відповідачем у період з 01.01.2014 по 02.08.2014 здійснювалася виплата основної та додаткової пенсії, а також доплати за проживання в зоні посиленого радіоекологічного контролю, позивачу у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, що на переконання суду є протиправним.
Щодо твердження відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У частині другій цієї статті зазначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено іншого, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Крім того, нормами КАС України передбачено можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави для висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки, судом встановлено, що виплата позивачу пенсії за період з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є наслідком протиправних дій суб'єкта владних повноважень - ГУ ПФУ у Київській області, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, як підставу відмови у задоволенні позову, у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою компенсаторної складової доходу, та у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою доходу як складової конституційного права на соціальний захист, до якого належить, зокрема, й пенсія.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 та від 19.06.2018 у справі №646/6250/17.
Відтак, суд дійшов висновку, що позивачем строки звернення до суду з даним позовом не пропущено.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, підлягає сплаті за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Керуючись статтями 9, 14, 72-78, 90, 132, 134,139, 143, 242-246, 250, 257, 259-262 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною відмову Головного управління пенсійного фонду України в Київській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 згідно статей 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 25 % мінімальної пенсії за віком, та щомісячної доплати до пенсії за проживання на території зони гарантованого добровільного відселення, встановивши її на рівні двох мінімальних заробітних плат в розмірах, визначених в Законах України про Державний бюджет України на відповідний рік за період з 01.01.2014 по 02.08.2014 включно відповідно до статей 39,51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
5. Стягнути сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ: 22933548).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Щавінський В.Р.