02 лютого 2021 рокуЛьвівСправа № 380/5038/20 пров. № А/857/85/21
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.,
суддів: Ніколіна В.В., Пліша М.А.,
за участю секретаря судових засідань - Михальської М.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року (головуючий суддя: Хома О.П., місце ухвалення - м. Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування наказу та зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
ОСОБА_1 , 30.06.2020 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 04.05.2020 № 335-АД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 » та накладення дисциплінарного стягнення «сурова догана» з виплатою щомісячного преміювання за травень 2020 року у розмірі 80% встановленого розміру щомісячної премії, враховуючи накладене стягнення;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 нарахувати лейтенанту ОСОБА_1 премію за травень 2020 року у розмірі 100% встановленого розміру щомісячної премії та виплатити недоотриману премію в розмірі 20%.
Обґрунтовує позов тим, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення роти матеріального забезпечення в 356 навчальному артилерійському полку 184 навчального центру Національної академії сухопутних військ ім. Гетьмана П. Сагайдачного у військовій частині НОМЕР_1 , командиром якої є полковник ОСОБА_3 . ОСОБА_1 не призначений у встановленому чинним законодавством порядком на посаду командира роти матеріального забезпечення. Для прийняття матеріальних цінностей позивач має бути призначений наказом на посаду командира роти матеріального забезпечення, виданий безпосередньо Національною академією сухопутних військ ім. гетьмана П.Сагайдачного, де ОСОБА_1 мав пройти попередньо відповідні курси для відповідності посаді командира роти, однак такий наказ не було винесено. В спірному наказі від 04.05.2020 № 355-АД не зазначено які саме службові обов'язки та норми чинного законодавства не виконано чи порушено позивачем відповідно до його посади. Вказує, що притягненню військовослужбовця до відповідальності повинно передувати проведення службового розслідування. Крім того, відповідачем порушено строки притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинене правопорушення. Посилання відповідача на наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 287-АД від 11.04.2020, як на підставу винесення спірного наказу, є безпідставним, оскільки такий наказ стосується передачі майна і військової техніки та не стосується переведення ОСОБА_1 на іншу посаду.
Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодився позивач та оскаржив в апеляційному порядку. Вважає його необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, посилається на аналогічні підстави викладені в позовній заяві.
Відповідач, 27.01.2021 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник позивача Маїк М.Д., у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, пояснення надав аналогічні викладеним в апеляційній скарзі. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а судове рішення скасувати.
Представник відповідача Хотюк І.В., у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , на підставі наказу Міністерства оборони України від 30.11.2017 № 868, прийнятий на військову службу з 21.12.2017 згідно укладеного контракту про проходження громадянами військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 3 (три) роки.
Відповідно до витягу послужного списку позивача, лейтенант ОСОБА_1 на підставі наказу ННАСВ № 170 від 04.12.2019, з 04.12.2019 проходить військову службу на посаді заступника командира роти з морально-психологічного забезпечення роти матеріального забезпечення, ВОС-3410003.
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.04.2020 № 287-АД «Про створення комісії для здачі справ і посади капітаном ОСОБА_4 » лейтенанту ОСОБА_1 наказано прийняти до 21.04.2020 майно і військову техніку, закріплену за командиром роти матеріального забезпечення капітаном ОСОБА_4 .
Наказ командира ВЧ НОМЕР_1 від 11.04.2020 № 287-АД «Про створення комісії для здачі справ і посади капітаном ОСОБА_4 » був предметом оскарження у справі № 380/3273/20.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 у справі № 380/3273/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, у задоволенні позову ОСОБА_1 до командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, скасування наказу відмовлено повністю.
Вказаним судовим рішенням встановлено законність винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2020 № 287-АД «Про створення комісії для здачі справ і посади капітаном ОСОБА_4 ».
Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 04.05.2020 № 335-АД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 » за порушення термінів прийому-здачі посади командира роти матеріального забезпечення, порушення ст. ст. 11, 12, 14, 16, 115 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України лейтенанта ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «СУВОРА ДОГАНА».
Преамбула наказу від 04.05.2020 № 335-АД містить відомості щодо рапорту начальника стройової частини відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_5 від 24.04.2020 № 3336 та рапорту заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу-начальника тилу підполковника ОСОБА_6 від 28.04.2020 № 3399, відповідно до яких встановлено відсутність, станом на 23.04.2020, рапортів прийому-передачі посади і актів прийому-здачі посади капітана ОСОБА_4 та лейтенанта ОСОБА_1 , котрі мали бути опрацьовані відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 287-АД від 11.04.2020 «Щодо прийому-здачі справ і посади командира роти матеріального забезпечення».
У відповідності до пункту 4 розділу 16 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» лейтенанту ОСОБА_1 вирішено виплатити щомісячне преміювання за травень 2020 року у розмірі 80% встановленого розміру щомісячної премії, враховуючи накладене дисциплінарне стягнення.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що наказ від 04.05.2020 № 335-АД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 » відповідає критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, а відповідач в межах спірних правовідносин діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій неупереджено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються, як цим Законом, так і відповідними положеннями про проходження військової служби та іншими нормативно-правовими актами.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби Збройних Сил України).
Статутом керуються всі військові частини, кораблі, управління, штаби, організації, установи і військові навчальні заклади Збройних Сил України (далі - військові частини).
Обов'язки посадових осіб, не зазначені в цьому Статуті, визначаються відповідними порадниками та положеннями.
Відповідно до статті 5,6 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України внутрішня служба - це система заходів, що вживаються для організації повсякденного життя і діяльності військової частини, підрозділів та військовослужбовців згідно з цим Статутом та іншими нормативно-правовими актами.
Внутрішня служба здійснюється з метою підтримання у військовій частині порядку та військової дисципліни, належного морально-психологічного стану, які забезпечують постійну бойову готовність та якісне навчання особового складу, збереження здоров'я військовослужбовців, організоване виконання інших завдань.
Вимоги цього Статуту зобов'язаний знати й сумлінно виконувати кожен військовослужбовець.
Згідно з п. п. 1 ст. 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Відповідно до статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.
У відповідності до положень cт. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Згідно з ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази.
Відповідно до статті 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником (стаття 31 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Наказ повинен бути сформульований чітко і не може допускати подвійного тлумачення (стаття 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України).
Згідно зі статтею 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовець після отримання наказу відповідає: «Слухаюсь» і далі виконує його. Для того, щоб переконатися, чи правильно підлеглий зрозумів відданий наказ, командир (начальник) може зажадати від нього стисло передати зміст наказу. Підлеглий має право звернутися до командира (начальника) з проханням уточнити наказ.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Згідно з абзацом шостим статті 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир зобов'язаний встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України.
Відповідно до статті 115 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення в мирний і воєнний час відповідає за організацію і проведення заходів з морально-психологічного забезпечення, за військову дисципліну, морально-психологічний стан, за морально-психологічне забезпечення бойової готовності, бойової підготовки, бойових завдань, повсякденної діяльності особового складу роти, за національно-патріотичну підготовку та інформаційну роботу, організацію дозвілля військовослужбовців роти, їх соціальний захист.
Заступник командира роти з морально-психологічного забезпечення підпорядковується командирові роти і є прямим начальником усього особового складу роти. У заходах з морально-психологічного забезпечення головні зусилля він зосереджує на індивідуальній роботі з кожним військовослужбовцем.
Згідно з преамбулою Дисциплінарного статуту Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут Збройних Сил України затвердженого Законом України № 551-XIV від 24.03.1999 «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.
Відповідно до ст. ст. 1 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України.
Згідно з ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Відповідно до ч. 1 статті 5 Дисциплінарного статуту за стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Згідно ч. 3 вказаної статті стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків.
Відповідно до положень cт. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Згідно cт. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до статті 83, абзацу 1 статті 84, абзацу 1 та 3 статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення. Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Відповідно до ст. 86 Дисциплінарного Статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Згідно ст. 87 Дисциплінарного Статуту дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.
Відповідно до ст. 98 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України під час оголошення дисциплінарного стягнення до відома військовослужбовця доводять, в чому полягає порушення ним військової дисципліни чи громадського порядку.
Проаналізувавши вищенаведені норми, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підставою для застосування до військовослужбовця дисциплінарного стягнення є невиконання або неналежне виконання військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку. При цьому, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок є дискреційними повноваженнями суб'єкта його накладення. Крім того, положення наведеного законодавства, не містять жодних застережень щодо необхідності дотримання послідовності при застосуванні до осіб дисциплінарних стягнень, а передбачають необхідність застосування до особи, якою вчинено дисциплінарний проступок, дисциплінарного стягнення, співрозмірного з вчиненим нею проступком та з урахуванням обставин його скоєння.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що в апеляційній скарзі апелянт покликається на те, що відповідач притягнув до дисциплінарної відповідальності позивача з пропуском 10 діб від дня коли командирові військової частини стало відомо про правопорушення, що суперечить ст. 87 Дисциплінарного статуту.
Однак, суд апеляційної інстанції вказує на безпідставність зазначених покликань позивача, оскільки про невиконання лейтенантом ОСОБА_1 наказу НОМЕР_1 № 287-АД від 11.04.2020, командиру ВЧ НОМЕР_1 стало відомо з рапортів начальника стройової частини відділення персоналу та стройового штабу військової частини НОМЕР_1 лейтенанта ОСОБА_5 від 24.04.2020 № 3336 та заступника командира військової частини НОМЕР_1 з тилу-начальника тилу підполковника ОСОБА_6 від 28.04.2020. Вказане підтверджується в абзаці 1 оскаржуваного наказу (а. с. 11) і свідчить про те, що командирові (начальникові) стало відомо про вчинене позивачем правопорушення саме після отримання таких рапортів.
Отже, на думку суду апеляційної інстанції саме після отримання цих рапортів починається десятиденний строк для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Наказ командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 № 335-АД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 » винесено 04.05.2020, тобто в межах 10 денного терміну, коли відповідач дізнався про вчинення правопорушення.
Щодо покликання позивача, що відповідачем всупереч вимогам Дисциплінарного статуту, не було проведено службового розслідування щодо нього, то суд апеляційної інстанції вважає такі безпідставними, з огляду на таке.
Так, згідно ст. 84 Дисциплінарного статуту, прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
У кожному випадку вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції» з метою виявлення причин та умов, що сприяли його вчиненню, службове розслідування призначається командиром самостійно або проводиться за його рішенням за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.
Відповідно до абз. 3 п. 2 розділу II Порядку проведення службового розслідування у Збройних силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608, службове розслідування не призначається, зокрема, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
Аналізуючи вищенаведені норми суд апеляційної вважає, що для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності проведення службового розслідування не є обов'язковим. У свою чергу, підставою для прийняття рішення про накладення дисциплінарного стягнення є наявність беззаперечних доказів, якими підтверджується вина військовослужбовця. Разом з тим, обов'язковість проведення службового розслідування передбачено лише у випадку вчинення військовослужбовцем корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції».
Таким чином, оскільки не виконання наказу командира військової частини НОМЕР_1 позивачем (не прийняття посади і майна до 21.04.2020) є беззаперечним фактом, який сам позивач і не заперечує, а тому на думку суду апеляційної інстанції притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності без проведення службового розслідування є правомірним та не суперечить вимогам Дисциплінарного статуту.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскаржуваний наказ прийнято у зв'язку з невиконанням наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2020 № 287-АД «Про створення комісії для здачі справ і посади капітаном ОСОБА_4 » (а. с. 14), згідно п. 3 якого, майно і військову техніку закріплену за командиром роти матеріального забезпечення капітаном ОСОБА_4 повинен прийняти ОСОБА_1 . Вказаний наказ, був предметом судового оскарження у справі № 380/3273/20.
Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2020 у справі № 380/3273/20, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 (а. с. 34-36, 58-61), встановлено законність винесеного наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2020 № 287-АД «Про створення комісії для здачі справ і посади капітаном ОСОБА_4 ». Крім цього, ухвалою Верховного Суду від 28.10.2020 провадження К/9901/27214/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92482587), відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року у справі № 380/3273/20.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто, оскільки правомірність винесення наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2020 № 287-АД «Про створення комісії для здачі справ і посади капітаном ОСОБА_4 », який став підставою для прийняття оскаржуваного наказу, підтверджено судовим рішення від 26.06.2020, яке набрало законної сили, а тому таке у відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України, має преюдиційне значення у розглядуваних спірних правовідносинах.
Відповідно до пункту 4 розділу 16 наказу Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 «Про затвердження порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» при порушенні військової дисципліни, незадовільному виконанні службових обов'язків у разі накладення на військовослужбовця дисциплінарного стягнення «сувора догана», оголошеного письмовим наказом (розпорядженням) командира військової частини (керівника органу військового управління), виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється у розмірі 80 відсотків встановленого розміру щомісячної премії.
Командир військової частини здійснює преміювання у зазначених розмірах за календарний місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром (за винятком випадків, коли таке стягнення знято встановленим порядком у цьому самому місяці).
Враховуючи вищенаведене, за встановлених обставин, в контексті наведених вимог законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що в задоволені позову необхідно відмовити, оскільки лейтенантом ОСОБА_1 не виконано наказ командира військової частини полковника ОСОБА_2 від 11.04.2020 № 287-АД, що у свою чергу є порушенням військової дисципліни в розумінні Дисциплінарного статуту та не дотримано визначених Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України обов'язків військовослужбовця щодо беззастережного виконання наказів командира. Отже, оскаржуваним наказом ОСОБА_1 правомірно притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Крім цього, зв'язку з відмовою в задоволенні позову щодо визнання протиправним та скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 від 04.05.2020 № 335-АД «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності лейтенанта ОСОБА_1 », відсутні підстави для задоволення інших позовних вимог, щодо зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 нарахувати лейтенанту ОСОБА_1 премію за травень 2020 року у розмірі 100% встановленого розміру щомісячної премії та виплатити недоотриману премію в розмірі 20%, оскільки такі є похідними від правомірного винесення наказу від 04.05.2020 № 335-АД.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 310, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 380/5038/20 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді В. В. Ніколін
М. А. Пліш
Повне судове рішення складено 08.02.2021.