03680, м. Київ, вул.Солом»янська, 2-А
Справа № 22-72 Головуючий у 1 інстанції - Васильченко О.В.
2010 рік Доповідач - Ратнікова В.М.
20 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду м. Києва
в складі : головуючого - Ратнікової В.М.
суддів - Горелкіної Н.А.
- Штелик С.П.
при секретарі - Погас О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та як законний представник своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 за участю третіх осіб: приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, Органу опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсною довіреності, договору дарування, договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з”явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Подільського районного суду м Києва від 28 травня 2009 року позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано недійсною довіреність від 23 березня 2001 року, видану від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_8, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстровану в реєстрі 1086.
Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8, який діяв на підставі доручення від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 03 квітня 2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрованим в реєстрі за № 56.
Зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1, одержану за договором дарування від 03 квітня 2001 року.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 22 травня 2001 року, посвідчений державним нотаріусом Чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_11, зареєстрований в реєстрі за № 1-466.
Зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_7 квартиру АДРЕСА_1, одержану за договором купівлі-продажу від 22 травня 2001 року.
Зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_6 20 000 грн. 00 коп., одержаних за договором купівлі-продажу від 22 травня 2001 року.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 02 серпня 2001 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований в реєстрі за № 3030.
Зобов'язано ОСОБА_2 повернути ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 одержану на виконання договору купівлі-продажу від 02 серпня 2001 року.
Зобов'язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_2 25 000грн. 00 коп., одержаних на виконання договору купівлі-продажу від 02 серпня 2001 року.
Виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 документально підтверджені судові витрати: 200 грн. 00 коп. - державного мита (судового збору), 1000 грн. 00 коп. - витрат на правову допомогу, 100 грн. 00 коп. - отримання дублікату договору, 252 грн. 00 коп. - розміщення оголошення про судовий виклик, 400 грн. 00 коп. - складання звіту про незалежну оцінку квартири, всього - 1952 грн. 00 коп.
В задоволенні решти позову ОСОБА_5 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої дочки ОСОБА_3, та ОСОБА_4 просили скасувати рішення Подільського районного суду м.Києва від 29 травня 2009 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_5
Зазначали, що судом були неповно з»ясовані обставини, що мають значення для справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, судом не було враховано те, що позивач звернувся до суду в грудні 2005 року, тобто через 4 роки і 8 місяців після видачі спірної довіреності та укладення подальших угод- з пропуском встановленого законом трирічного строку позовної давності. Суд не з»ясував наявність поважних причини пропуску позивачем даного строку та не врахував прохання відповідачки щодо застосування строку позовної давності. Безпідставно судом було відхилено клопотання відповідачів щодо призначення по справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки в рамках розгляду цивільної справи така експертиза не проводилась, рішення суду ґрунтується на копії висновку почеркознавчої експертизи від 06.05.2005 року, яка проводилась в рамках розслідування кримінальної справи. При цьому судом не були враховані висновки ще двох почеркознавчих експертиз, які також проводились в рамках розслідування кримінальної справи, порушеної по факту шахрайських дій щодо заволодіння спірною квартирою, які містять протилежні висновки. Також при ухваленні рішення судом не було враховано рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 17 лютого 2009 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 про визнання незаконними дій щодо посвідчення довіреності, яким в задоволенні позову було відмовлено.
В судовому засіданні ОСОБА_2, її представник та ОСОБА_4 повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Представник ОСОБА_5 проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим.
Відповідачі ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_7 та треті особи приватні нотаріуси ОСОБА_9 , ОСОБА_10 в судове засідання повторно не з»явились, про день та час слухання справи судом повідомлені належним чином, причину своєї неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_5, визнаючи недійсними довіреність від 23 березня 2001 року, видану від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_8, договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_8, який діяв на підставі доручення від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 03 квітня 2001 року, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 22 травня 2001 року, договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 02 серпня 2001 року та зобов»язуючи сторони повернути все отримане за угодами, суд 1-ї інстанції посилався на те, що довіреність, видана ОСОБА_5 на ім»я ОСОБА_8, укладений на підставі неї договір дарування спірної квартири та укладені в подальшому договори купівлі- продажу даної квартири не відповідають вимогам закону, оскільки ОСОБА_5 спірної довіреності на відчудження його квартири не підписував.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону, виходячи з наступного .
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, 12.08.1998 року ОСОБА_5, на підставі договору купівлі-продажу укладеного із ОСОБА_13, набув права власності на кв. АДРЕСА_1. Вказана квартира складається з однієї житлової кімнати загальною площею - 26,80 кв.м. в тому числі житловою площею 13, 20 кв.м. Згідно довідки Форма № 3 на реєстраційному обліку за вказаною адресою перебував ОСОБА_5
23.03.2001 року ОСОБА_5 видав довіреність, якою уповноважив ОСОБА_8 управляти та розпоряджатися всім своїм майном. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 та зареєстрована в реєстрі за реєстровим № 1086.
03.04.2001 року ОСОБА_8, діючи за дорученням від імені ОСОБА_5, подарував ОСОБА_7 кв. АДРЕСА_1.
19.04.2001 року ОСОБА_5 звернувся до Подільського РУГУ МВС України із заявою про те, що в березні 2001 року за місцем свого проживання ним було виявлено відсутність паспоту на своє ім"я, трудової книжки, договору купівлі-продажу квартири.
20.05.2001 року постановою ст./у. ВКР Подільського РУ ГУ МВС України в м.Києві № 1379 в порушенні кримінальної справи за заявою позивача було відмовлено.
22.05.2001 року ОСОБА_7 на підставі договору купівлі-продажу продала квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6
02.08.2001 року ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2
28.12.2001 року заступником прокурора Шевченківського району м. Києва порушено кримінальну справу за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 143 КК України в редакції 1960 року за фактом шахрайських дій. Кримінальну справу направлено до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м.Києві для організації розслідування та встановлення злочинця . Постановою від 08.01.2002 року ОСОБА_5 визнаний потерпілим по даній кримінальній справі.
В ході проведення досудового слідства по кримінальній справі № 64-2113 були призначені почеркознавчі експертизи довіреності на право розпорядження майном ОСОБА_5 від 23.03.2001 року.
Зокрема, згідно висновку експерта-криміналіста НДЕКЦ при ГУМВС України в м. Києві від 31.12.2002 року, вирішити питання про те, чи виконаний підпис у довіреності на право розпорядження майном від 23.03.2001 року ОСОБА_5 чи іншою особою не вбачається можливим.
За висновком експерта № 344 від 10.09.2003 року встановити, чи виконані підписи в довіреності від 23.03.2001 року ОСОБА_5 або іншою особою не виявилося можливим з причин, зазначених в дослідницькій частині .
Зі змісту судової-почеркознавчої експертизи КНДІСЕ від 06.05.2005 року, складеного за матеріалами кримінальної справи № 60-2113 вбачається, що підпис від імені ОСОБА_5 в рядку "Підпис" на лицьовій стороні одного з примірників довіреності на право розпоряджатися всім майном від 23.03.2001 р., складеної на ім'я ОСОБА_8, виконано не ОСОБА_5, а іншою особою.
Відповідно до висновку експерта № 415/тдд Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в місті Києві від 09.03.2010 року, вирішити питання не виявилось можливим з причин не встановлення походження збіжних ознак в досліджуваному підпису та зразках підпису ОСОБА_5 ( чи є вони варіантом навмисної зміни підпису ОСОБА_5 або цей підпис виконано іншою особою). Розбіжні ознаки при наявності збіжностей не є достатніми.
Згідно довідки форми №3 від 25.01.2008 року, в спірній квартирі проживають та зареєстровані: ОСОБА_2 - власник та ОСОБА_3 - неповнолітня дочка власника.
Відповідно до ч.І ст. 64 ЦК України ( в редакції 1963 року), довіреністю визнається письмове уповноваження, яке видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно ч. 1 ст. 65 ЦК України ( в редакції 1963 року), довіреність на укладення угод, що потребують нотаріальної форми, а також на вчинення дій щодо державних, кооперативних та інших громадських організацій повинна бути нотаріально посвідчена.
З досліджених доказів судом 1-ї інстанції встановлено, що від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_14 приватним нотаріусом ОСОБА_15 було посвідчено довіреність від 23.03.2001 року на управління та розпорядження всім майном позивача.
Однак, з висновку судової-почеркознавчої єкспертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 06.05.2005 року вбачається, що ОСОБА_5 не підписував довіреності від 13.03.2001, а отже не уповноважував ОСОБА_14 на вчинення будь-яких дій.
Висновки експертів-криміналістів від 31.12.2002 року та від 10.09.2003 року, досліджені у судовому засіданні вказують лише на неможливість експертів відповісти на запитання слідчого з причин зазначених в дослідницькій частині.
З висновку експерта № 415/тдд Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру ГУ МВС України в місті Києві від 09.03.2010 року вбачається, що вирішити питання не виявилось можливим з причин не встановлення походження збіжних ознак в досліджуваному підпису та зразках підпису ОСОБА_5 ( чи є вони варіантом навмисної зміни підпису ОСОБА_5 або цей підпис виконано іншою особою). Розбіжні ознаки при наявності збіжностей не є достатніми. Зазначений висновк експерт повністю підтвердила, будучи допитаною в судовому засіданні.
Оцінюючи зазначені докази, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_5 не підписував довіреності від 23.03.2001 року, виданої на ім"'я ОСОБА_14 на управління та розпорядження своїм майном та з цих підстав визнав її недійсною.
Згідно ст. 48 ЦК України ( в редакції 1963 року), недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі- відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Оскільки ОСОБА_14, діючи від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності, яка визнана судом недійсною, 03.04.2001 року подарував квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7 а ОСОБА_7 22.05.2001 року за договором купівлі-продажу відчужила спірну квартиру ОСОБА_6, який, в свою чергу, 02.08. 2001 року по договору купівлі-продажу продав дану квартиру останньому її власнику ОСОБА_2, то суд 1-ї інстанції прийшов до вірного висновку про те, що зазначені угоди також є недійсними.
Проте, вирішивши спір по суті, суд 1-ї інстанції не звернув уваги на те, що позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, представник позивача просив визнати причини пропуску строку позовної давності поважними та поновити його, а відповідачка ОСОБА_2 просила суд застосувати до позовних вимог ОСОБА_5 строк позовної давності та не дав оцінку зазначеним обставинам в рішенні суду.
Між тим, з матеріалів цивільної справи вбачається, що ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та як законний представник своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 за участю третіх осіб: приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, Органу опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсною довіреності, договору дарування, договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення 07 грудня 2005 року, а про те, що існує довіреність від його імені на ім»я ОСОБА_14 та що укладений договір дарування його квартири ОСОБА_16, позивач дізнався в липні 2001 року при зверненні до паспортиста ЖЕК № 805 Подільського району м.Києва, що вбачається з його заяви на ім»я начальника УБОП ГУ МВД України в м.Києві від 14.09.2001 року ( а.с. 16 кримінальної справи).
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень, правила Цивільного Кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред»явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.
Встановлений законом трирічний строк пред»явлення даного позову не сплив до набрання чинності ЦК України, а тому, в даному випадку застосовуються правила Цивільного Кодексу України про позовну давність.
Згідно вимог ст.. 257 ЦК України до правовідносин, що виникли між сторонами застосовується загальний строк позовної давності тривалістю три роки.
Відповідно до вимог ч.ч.3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
ОСОБА_5 звернувся до суду з даним позовом через чотири роки і чотири місяці після того, як йому стало відомо про його порушене право. Посилання представника позивача на те, що строк позовної давності позивачем пропущений з поважних причин, оскільки за його заявою була порушена кримінальна справа і він мав надію, що його порушені права будуть відновлені і слідчі органи повернуть йому квартиру, колегія суддів вважає необґрунтованими, так як в процесі розслідування кримінальної справи встановлюється особа, винна у скоєнні злочину, та розглядається цивільний позов потерпілого про відшкодування збитків, завданих злочином. ОСОБА_5 в кримінальній справі цивільного позову не заявляв, цивільним позивачем не визнаний, кримінальна справа порушена по факту вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.143 КК України ( 1963 року), провадження по ній зупинено. Захист порушеного права власності позивача на квартиру може бути здійснено лише в цивільному порядку.
Не підтверджені належними доказами і доводи представника позивача про те, що ОСОБА_5 хворів, а тому не зміг у встановлені законом строки звернутись до суду з даним позовом. Крім того, в матеріалах кримінальної справи ( а.с. 169) є довіреність, видана ОСОБА_5 10.12.2001 року на ім»я свого сина ОСОБА_17 на право керувати та розпоряджатись всім його майном, представляти його інтереси у всіх установах та організаціях, розписуватись за нього. Строк дії довіреності -три роки.
Не грунутються на встановлених обставинах справи та вимогах закону і доводи представника позивача про те, що до позовних вимог в даному випадку необхідно застосовувати 5-ти річний строк позовної давності, оскільки позивач просив визнати довіреність та подальші правочини недійсними на підставі ст.. 57 ЦК України ( в редакції 1963 року) , як укладені внаслідок обману та насильства, оскільки позовних вимог про визнання довіреності та угод недійсними з тих підстав, що вони були укладені внаслідок обману чи насильства позивач не заявляв, просив визнати довіреність та угоди недійсними на підставі ст.. 57 ЦК України ( 1963 року) , як укладені внаслідок зловмисної угоди представника однієї сторони ( а.с. 66-69 т.2), а тому, на дані позовні вимоги поширюється трирічний строк позовної давності .
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині, що стосується пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом без поважних причин є обґрунтованими. Строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом ОСОБА_5 пропущено без поважних причин. Відповідачка ОСОБА_2 просила суд застосувати строк позовної давності, а тому рішення Подільського районного суду м.Києва від 28 травня 2009 року, яким позов ОСОБА_5 задоволено частково необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та як законний представник своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 за участю третіх осіб: приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, Органу опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсною довіреності, договору дарування, договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення в зв»язку зі спливом строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Керуючись ст. ст. 257, 267, ст.ст. 303, 307, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Подільського районного суду м. Києва від 28 травня 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_2, яка діє від свого імені та як законний представник своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 за участю третіх осіб: приватних нотаріусів Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9, ОСОБА_10, Органу опіки та піклування Подільської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання недійсною довіреності, договору дарування, договорів купівлі-продажу квартири, витребування майна з чужого незаконного володіння, виселення, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий : Судді :