03680, м. Київ, вул. Солом'янська,2-а
Справа №22 - 7445 Головуючий у 1 інстанції - Саламон О.Б.
2010 рік Доповідач - Ратнікова В.М.
19 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі : головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Черненко В.А.
- Штелик С.П.
при секретарі - Погас О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва на постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
В квітні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому зазначав, що відповідач відмовляється проводити йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по теперішній час. Посилаючись на викладені обставини просив визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього здійснити перерахування такої доплати і забезпечити виплату заборгованості.
Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 23.07.2009 року позов задоволено частково.
Визнано дії Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва в частині не нарахування ОСОБА_2 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», неправомірними.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва здійснити нарахування надбавки до пенсії ОСОБА_2 у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 22 травня 2008 року по теперішній час з урахуванням проведених виплат.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що розмір щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, право на яку має позивач, визначався на підставі чинного законодавства і постанов Кабінету Міністрів України. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались позивачу в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.
Представник Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи апеляційним судом повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленої постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_2 має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відмова Управління Пенсійного фонду України у Деснянському районі м. Києва щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», була неправомірною, оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року по справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано неконституційним зміни, які вносились цим законодавчим актом в Закон України «Про соціальний захист дітей війни», і якими особам, що мають статус дитини війни, встановлювався інший розмір надбавки.
Обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про те, що розмір надбавки, що має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен визначатись саме на підставі цього Закону, а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530, на яку посилається апелянт.
В рішенні суду правильно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Тому, доводи апелянта про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов'язань, щодо визначення їх розміру.
Дії відповідача визнані обґрунтовано неправомірними та на останнього покладено обов'язок по усуненню порушень прав позивача в межах встановленого ст. 99 КАС України річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи.
З врахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта не спростовують наведеного і викладених в рішенні суду першої інстанції висновків, в зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної постанови і задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва відхилити.
Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 23 липня 2009 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : Судді :