03680, м. Київ, вул. Солом'янська,2-а
Справа №22 - 7167 Головуючий у 1 інстанції - Зарицька Ю.Л.
2010 рік Доповідач - Ратнікова В.М.
19 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі : головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Черненко В.А.
- Штелик С.П.
при секретарі - Погас О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва на постанову Подільського районного суду м. Києва від 10 квітня 2009 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
У грудні 2009 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом в якому зазначав, що відповідач відмовляється проводити йому як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком за період з 01.01.2006 року по 31.12.08 року. Посилаючись на викладені обставини просив визнати такі дії відповідача неправомірними та зобов'язати останнього здійснити перерахування такої доплати і забезпечити виплату заборгованості.
Постановою Подільського районного суду м. Києва від 10.04.2010 року позов задоволено. Зобов'язано Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити нарахування ОСОБА_2 недоплачену надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 01.01.2006 року по 31.12.2008 року з урахуванням індексу інфляції.
В апеляційній скарзі Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва просить постанову скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вказує на неправильне застосування судом норм матеріального права. Зазначає, що розмір щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, право на яку має позивач, визначався на підставі чинного законодавства і постанов Кабінету Міністрів України. Виплата таких коштів фінансується за рахунок державного бюджету, вони виплачувались позивачу в межах, передбачених бюджетом і перерахованих відповідачеві сум.
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, вважала, що спір судом вирішений правильно.
Представник Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м.Києва в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи судом повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленої у справі постанови в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 цього Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Зазначені обставини визнані сторонами і не оспорюються відповідачем.
З огляду на наведене ОСОБА_2 має право на отримання державної соціальної підтримки - підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас, щодо такого її права на період 2006 року, то пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 року дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19.01.2006 р. № 3367-VІІ внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01.01.2006 року, а ст. 6 - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Оскільки Кабінет Міністрів України в 2006 році не визначив порядку виплати надбавки до пенсії дітям війни, то суд першої інстанції дійшов не правильного висновку про те, що вимоги позивача, що стосуються виплати надбавки у 2006 році підлягають задоволенню.
Що ж до підвищення пенсії дітям війни у 2007 році, то п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 р. положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з урахуванням ст. 111 цього Закону визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Подібні відносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до ст. 6 Закону, що внесені п. 41 розд. 2 Закону України від 28.12.2007 р. «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 10-рп/2008.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 01.01.2007 року по 09.07.2007 року та в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року позивач також не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норми, якими передбачено це право, були зупинені, а тому рішення в цій частині підлягає зміні.
Висновок суду про те, що строк звернення до адміністративного суду обчислюється з дня коли ОСОБА_2 стало відомо про порушення своїх справ є обґрунтованим, а тому доводи апеляційної скарги Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва в цій частині є безпідставними.
Також необхідно зазначити, що згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 06.02.2003 р. №491-IV - індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. А оскільки вказані виплати не проводились, то відповідно вони не підлягають індексації. За правилами п. 3 Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» за № 1078, від 17.07.2003 року до об'єктів індексації, визначених у пункті 2, не відносяться, зокрема: соціальні виплати, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму (пенсії, обчислені з урахуванням абзацу першого частини першої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування»; додаткова пенсії, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, а тому висновок суду про зобов'язання Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити нарахування недоплаченої надбавки у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням індексу інфляції є необґрунтованим і рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог .
З врахування того, що рішення змінюється апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва задовольнити частково.
Постанову Подільського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року в частині нарахування ОСОБА_2 недоплачену надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу з 01.01.2006 року по 31.12.2008 рік з урахуванням індексу інфляції скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким зобов'язати Управління пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва здійснити нарахування ОСОБА_2 недоплачену надбавку у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
В решті постанову залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : Судді :