03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-а
Справа № 22-5601 Головуючий у 1 інстанції- Панченко О.М.
2010 рік Доповідач- Ратнікова В.М.
20 травня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого - Ратнікової В.М.
суддів - Горелкіної Н.А.
Штелик С.П.
при секретарі- Погас О.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою
представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Відділ Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів на утримання малолітньої дитини.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з”явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Деснянського районного суду м.Києва від 24 лютого 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочку сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 у сумі 16913 гри. 10 коп.
В решті позову - відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 51 грн. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційне - технічне забезпечення розгляду справи.
Додатковим рішення Деснянського районного суду м.Києва від 03 березня 2010 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на юридичну допомогу в розмірі 400,00 гривень.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 просив скасувати рішення Деснянського районного суду м.Києва від 24 лютого 2010 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Зазначав, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права. Так, в основу судового рішення суд поклав розрахунок , наданий представником позивачки, розрахунку розміру пені, наданому представником відповідача в рішенні суду оцінка не надана. Між тим, розрахунок наданий представником позивача є невірним, оскільки пеня обчислювалась від загальної суми заборгованості по аліментам, що не відповідає вимогам ст.. 196 СК України, яка встановлює, що пеня нараховується в розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Також судом дано неправильну оцінку тому факту, що в період виникнення заборгованості відповідач вимушено не працював, так як доглядав свою хвору на онкологічне захворювання матір, а зароблені на тимчасових роботах кошти спрямовував на її лікування.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
ОСОБА_3 та представник третьої особи: Відділ Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції м. Києва в судове засідання не з»явились, про день та час слухання справи судом повідомлені належним чином, причину своєї неявки суду не повідомили, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Апеляційного суду м. Києва Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість постановленого по справі рішення, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31.07.1999 року по 19.07.2005 року .
Від шлюбу мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, який після розірвання шлюбу батьків залишився проживати з матір"ю.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28.04.2005 року з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_5 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача до досягнення сином повноліття.
Оскільки відповідач свої зобов"язання щодо виплати аліментів виконував не регулярно, за ним утворилась заборгованість, починаючи з 01.11.2008 року. Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, зробленого державним виконавцем Відділу Державної виконавчої служби Деснянського районного управління юстиції 01.11.2009 року, заборгованість відповідача по аліментам становить 4907, 70 грн.
12.11.2009 року позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача неустойки ( пені) за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 17 913 грн. 10 коп.
Задовольняючи частково позовні вимоги та стягуючи з з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 пеню за прострочку сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд 1-ї інстанції посилався на те, що заборгованість по сплаті аліментів з вини відповідача мала місце, вина відповідача у несплаті аліментів доведена, оскільки з розрахунку заборгованості вбачається, що протягом року з 01.11.2008 року по 01.11.2009 року відповідачем не було сплачено жодної суми в рахунок аліментів.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об»єктивного дослідження наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду 1-ї інстанції про те, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає пеня в сумі 16 913, 10 грн., оскільки розрахунок пені не відповідає вимогам ст.. 196 СК України. Доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.
Так, відповідно до вимог ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов"язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
З урахуванням того, що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилось стягнення аліментів.
Це пов'язано з тим, що відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а за положеннями ч. 2 ст. 550 ЦК України відсотки на неустойку (як повторна пеня) не нараховується. У зв'язку з цим сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочено до сплати певної суми заборгованості. При цьому пеня нараховується не з часу фактичного ухилення від утримання і не з часу подання позовної заяви про стягнення аліментів, чи з часу набрання рішенням суду про стягнення аліментів законної сили, а з часу невиконання рішення суду.
Враховуючи зазначені вимоги закону, розмір пені за прострочення сплати аліментів становитиме: за листопад 2008 року- 785х 1%х62 дні прострочки = 486, 7 грн.; за грудень 2008 року- 785х 1 %х62= 243,35 грн.; за березень 2009 року- 775,17 х1% х 30=232,15 грн.; за травень 2009 року- 775,17х 1 %х 213= 1651, 11 грн.; за червень 2009 року- 820,69 х 1 5 х 183 = 1501,86 грн.; за липень 2009 року- 830,06 х 1 % х 152= 1261, 69 грн.; за серпень 2009 року- 781, 612 х 1 5 х 122 = 959, 56 грн.; за вересень 2009 року- 781, 61 х 1 % х 92 = 719, 08 грн.; за жовтень 2009 року- 781, 61 х 1 % х 61 = 476, 78 грн.; за листопад 2009 року- 781, 61 х 1 % х 31= 242, 29 грн., а загальна сума пені становить 7768, 57 гривень.
Обгрунтовано суд 1-ї інстанції посилався в рішенні на ч.2 ст. 196 СК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, оскільки з наданих та досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що відповідач з червня 2005 року до серпня 2008 року проживав та доглядав за онкологічно хворою матір"ю, яка померла 16.08.2008 року, відповідно до свідоцтва про смерть. Відповідач вимушено не працював, а зароблені на тимчасових роботах гроші спрямовував на придбання ліків, лікування та утримання матері.
Проте, зменшуючи розмір неустойки на 1000, 00 гривень, суд 1-ї інстанції не в повній мірі врахував тяжке матеріальне становище відповідача, його сімейний стан. Колегія суддів вважає, що з урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин справи , та того, що відповідач одноразово в повному обсязі 23 грудня 2009 року погасив заборгованість по аліментам, розмір неустойки може бути зменшений на 3000,00 гривень.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Деснянського районного суду м.Києва в частині розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає зміні, а розмір пені зменшенню до 4768, 57 гривень.
Керуючись ст. 196 СК України, ст. ст. 303, 307, 308, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м.Києва від 24 лютого 2010 року в частині визначення розміру пені, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 за період прострочення сплати аліментів змінити, зменшивши розмір пені до 4768 чотирьох тисяч семисот шістдесяти восьми ) гривень 57 копійок.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий : Судді :