03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-а
Справа №22-5491 Головуючий у 1 інстанції - Миколаєць І.Ю.
2010 рік Доповідач - Ратнікова В.М.
20 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі : головуючого - Ратнікової В.М.
суддів - Штелик С.П.
- Горелкіної Н.А.
при секретарі - Погас О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19 лютого 2010 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з”явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,-
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року позовну заяву ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про виселення задоволено.
Виселено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення Святошинського районного суду м.Києва від 19 лютого 2010 року є незаконним та необгрунтованим. При ухваленні рішення судом порушені норми матеріального права.
В судовому засіданні ОСОБА_2 повністю підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
ОСОБА_3, представник ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проти доводів апеляційної скарги заперечували, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обгрунтованим.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з»явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з слідуючих підстав.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого Ленінградською районною державною адміністрацією м.Києва 12.08.1996 року, власниками квартири АДРЕСА_1 по 1/2 її частині є ОСОБА_6 (шлюбне прізвище ОСОБА_3) та ОСОБА_4
Відповідно до довідки форми № 3 від 16 травня 2009 року, у вказаній квартирі зареєстровані: позивач ОСОБА_3 - з березня 1996 року, її донька позивач ОСОБА_4 - з березня 1996 року, відповідач ОСОБА_2 - з лютого 1997 року та спільна донька ОСОБА_3 і відповідача неповнолітня ОСОБА_7 - з серпня 1997 року.
Задовольняючи позовні вимоги про виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення на підставі ст.. 116 ЖК України, суд 1-ї інстанції посилався на те, що ОСОБА_2 систематично порушував правила співжиття, що зробило неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об»єктивного дослідження всіх наданих сторонами доказів та в повній мірі відповідає вимогам закону з наступних підстав.
Відповідно до довідки невролога поліклініки № 2 Святошинського району м.Києва від 22.10.2008 року ОСОБА_3 був встановлений діагноз: струс головного мозку. Згідно даних листа огляду невропатолога від 22.10.2008 року, була побита чоловіком по місцю проживання.
Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 23.10.2008 року, наявні у ОСОБА_3 тілесні ушкодження, які з її слів, заподіяв її чоловік 21.10.2008 року, наносячи удари шкіряним ременем по спині та ногах, відносяться до легких тілесних ушкоджень, спричинені тупим предметом і могли виникнути у вказаний строк.
Рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 25.12.2008 р. шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано, визначено місце поживання ОСОБА_7 разом із матір"ю.
ОСОБА_3 неодноразово, в період з травня по листопад 2009 року, зверталась до Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві із заявами в яких вказувала на жорстоке поводження з нею відповідача, приниження, побиття. Зазначені заяви перевірялись дільничним інспектором Святошинського РУГУ МВС України в м.Києві, з ОСОБА_2 проводились профілактичні бесіди, які були оформлені висновками за серпень та грудень 2009 року .
За результатами звернення ОСОБА_3 до Святошинського РУ ГУМВС України в м.Києві була прийнята постанова про відмову в порушенні кримінальної справи та складено адміністративний протокол за ст. 173-2 КпАП України. Постановою судді Святошинського районного суду від 11.08.2009 р. ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.І ст. 173-2 КпАП України.
Відповідно до повідомлення прокурора Святошинського району м.Києва від 07.08.2009 року, слідчим відділом Святошинського РУ ГУ МВС України в м.Києві 24.07.2009 року порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ст.263 ч.І КК України.
З показів допитаних в суді 1-ї інстанції свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 також встановлено, що ОСОБА_3, проживаючи спільно з відповідачем в спірній квартирі, весь час знаходилась у пригніченому та стресовому стані, періодично у неї на тілі з»являлись сліди від побоїв. Як пояснив свідок ОСОБА_10, який є батьком позивачки, у липні 2009 року він був свідком того, як у спірній квартирі знайшли заряджений саморобний пристрій для стрільби з дев"ятьма кулями, він викликав співробітників міліції, вказаний пристрій був вилучений і на підставі цього була порушена кримінальна справа. Крім того бачив у квартирі доньки встановлені прослуховуючі пристрої та вважає, що відповідач бажав контролювати свою дружину навіть коли його не було вдома.
Згідно ст.157 Житлового кодексу України, членів сім"ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч.І ст.116 Житлового кодексу України, якщо наймач, члени його сім"ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі, чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними. виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб проводиться без надання іншого жилого приміщення.
Оскільки, з досліджених судом доказів та показів свідків достовірно встановлено, що відповідач ОСОБА_2 систематично порушував правила співжиття, вказані дії відповідача роблять неможливим для інших проживання з ним в одній квартирі, а заходи запобігання не давали належного результату, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що він підлягає виселенню з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення на підставі ст.. 116 ЖК України.
В задоволенні позовних вимог щодо визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням судом 1-ї інстанції обгрунтовано було відмовлено, виходячи з вимог ст.. 405 ЦК України. Вимога про зобов"язання ВГІРФО Святошинського РУГУ МВС України зняти відповідача з реєстрації у спірній квартирі також обгрунтовано відхилена судом, оскільки ВГІРФО не є відповідачем у справі, ухвалене судом рішення щодо виселення особи із житлового приміщення є правовою підставою для зняття відділом у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб такої особи з реєстрації у цьому житловому приміщенні
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд безпідставно посилався як на доказ його вини на постанову Святошинського районного суду м.Києва від 11.08.2009 року, якою його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КпАП України, оскільки він не визнавав свою вину у скоєнні даного адміністративного правопорушення , колегія суддів вважає безпідставним, оскільки невизнання вини правопорушником не є підтвердженням відсутності вини. Винність ОСОБА_2 у скоєнні правопорушення, передбаченого ст.. 173-2 ч.1 КпАП України встановлена постановою суду і, відповідно до вимог ч.3 ст.61 ЦПК України доказуванню при розгляді даної справи не підлягає.
Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про те, що суд в своєму рішенні взяв до уваги посилання представника позивача на ст.. 71 ЖК України, оскільки суд в рішенні посилався на те, що відсутні правові підстави для визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням , доводи представника позивача в цій частині не відповідають вимогам ст.. 405 ЦК України.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду також не спростовують.
Рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Керуючись ст.ст.303,307, 308 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 лютого 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий : Судді :