Справа № 22-5387/10
Головуючий у 1 інстанції: Мельник А.В.
Доповідач: Шебуєва В.А.
12 травня 2010 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі: головуючого: Шебуєвої В.А.,
суддів: Матвєєвої О.А., Немировської О.В.,
при секретарі: Гладун Х.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за довіреностями від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції в м.Києві про визнання недійсним договору дарування та вселення,
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа: Головне управління юстиції в м.Києві про визнання недійсним договору дарування 2/3 частини квартири АДРЕСА_1 та вселення у спірну квартиру.
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 і ОСОБА_5 через представника подали апеляційну скаргу. Просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог. Посилаються на неповне з'ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а також невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважають, що при ухвалені рішення судом порушенні та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
В апеляційній інстанції ОСОБА_2 та представник ОСОБА_3 підтримали апеляційну скаргу та просять її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_4 та її представники просять відхилити подану апеляційну скаргу, а рішення суду залишити без змін.
Представник третьої особи - Головного управління юстиції в м.Києві в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, а тому колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи у його відсутність.
Заслухавши доповідь судді Шебуєвої В.А.., пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що 24 грудня 2004 року державним нотаріусом Сімнадцятої Київської державної нотаріальної контри ОСОБА_6 був посвідчений укладений між ОСОБА_2, ОСОБА_3, як дарувальниками, та ОСОБА_4, як обдарованою, договір дарування 2/3 частини квартири АДРЕСА_1. За умовами даного договору ОСОБА_4 безоплатно прийняла в дар 2/3 частини вказаної квартири, які належали ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Сторони договору підтвердили, що правочин відповідає їх дійсним намірам і не носить характеру нікчемного та удаваного, а також не є зловмисним. В присутності нотаріуса дарувальними передали обдарованій ключі.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання недійсним укладеного договору на підставі ст. 230 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням змісту укладеного договору дарування, який не містить застережень щодо обов'язку обдарованої утримувати дарувальника ОСОБА_2, а також вчинення державним нотаріусом дій, спрямованих на роз'яснення правових наслідків укладеного договору, позивачі розуміли і повністю усвідомлювали факт дарування та його наслідки, а тому не помилялись щодо природи правочину, своїх прав та обов'язків за цим договором.
Колегія суддів погоджується з правильністю висновків суду першої інстанції. Враховуючи встановлені обставини справи та надаючи оцінку дослідженим доказам, позивачі не довели існування помилки щодо природи правочину, прав і обов'язків за оспорюваним договором.
Обставини, що мають значення для справи, з'ясовані судом першої інстанції повно, а дослідженим доказам надана належна оцінка. Доводи апеляційної скарги позивачів щодо обставин справи правильності висновків суду не спростовують. При вирішенні спору суд правильно застосував положення ст. 230 ЦК України та відмовив у задоволенні позовних вимог в частині визнання недійсним договору дарування.
З урахуванням тієї обставини, що позивачі здійснили відчуження належного їм права власності на частку в спірній квартирі, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про вселення в спірну квартиру.
Посилання на ст. 156 ЖК України, як підставу для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 в частині вселення в спірну квартиру, є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_2 залишила спірну квартиру після відчуження своєї частки на користь відповідачки.
Рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог діючого законодавства України, відповідає обставинам справи, а дослідженим доказам надана належна оцінка. Підстави для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє за довіреностями від імені та в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: