03680, м. Київ, вул. Солом'янська,2-а
Справа №22 - 5263 Головуючий у 1 інстанції - Оксюта Т.Г.
2010 рік Доповідач - Ратнікова В.М.
13 травня 2010 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва
в складі : головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Желепи О.В.
- Штелик С.П.
при секретарі - Погас О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району м. Києва на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району м. Києва про визнання неправомірними дій щодо відмови провести перерахунок основної та додаткової пенсії, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зобов'язання провести перерахунок цих пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком і прожиткового мінімуму за відповідні роки, -
В жовтні 2009 року позивач звернувся до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів, в якому просив визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо нарахування та виплати йому основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2010 року позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві про визнання неправомірними дій щодо відмови провести перерахунок основної та додаткової пенсій, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і зобов'язання провести перерахунок цих пенсій з урахуванням розміру мінімальної пенсії за віком і прожиткового мінімуму за відповідні роки задоволено частково.
Визнано неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 основної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнано неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва провести перерахунок пенсії ОСОБА_2, як інваліду І групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, які передбачені ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідно до мінімальної пенсії за віком за період з 01.11.2008 року по 10.02.2010 року.
Зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві провести перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат за період з 12.10.2008 року по 31.12.2009 року.
Визнано за ОСОБА_2 право на отримання основної пенсії згідно положень ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з розрахунку не нижче 10 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю, яка повинна становити 100% від мінімальної пенсії за віком, встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Визнано за ОСОБА_2 право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат.
Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 500,00 грн.
В апеляційній скарзі Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району м. Києва просить постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09.02.2010 року скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в проведенні перерахунку сум щорічної допомоги на оздоровлення за 2008-2009 роки у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилається на те що ОСОБА_2 призначені до виплати суми щорічної допомоги на оздоровлення в розмірах, передбаченими Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, інваліду І групи, а саме :в жовтні 2008 року в сумі 120,00 грн.; в жовтні 2009 року в сумі 120,00 грн. Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційною Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року №562 не приймалось. Також просить застосувати строк позовної давності щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення .
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни, мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»".
Відповідно до абз. 4 ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796, щорічна допомога на оздоровлення учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1-ї категорії виплачується в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи І категорії, що підтверджується ксерокопією посвідчення серії А НОМЕР_1 та інвалідом І групи, що підтверджується вкладкою до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи НОМЕР_2
Задовольняючи позовні вимоги, визнаючи неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи з порушенням вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язуючи Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району м. Києва провести перерахунок ОСОБА_2 щорічної допомоги на оздоровлення як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи з розміру п'яти мінімальних заробітних плат за період з 12.10.2008 року по 31.12.2009 року, суд 1-ї інстанції посилався на те, що у період, коли діяли два нормативно-правові акти, які по-різному регулюють встановлення розміру одноразової щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, Управлінням праці та соціального захисту населення громадян Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації було необґрунтовано застосовано той акт, що мав нижчу юридичну силу - постанову Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, а Закон України, який має вишу юридичну силу, ним не застосовано.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду 1-ї інстанції зроблений на підставі повного та об'єктивного дослідження наданих сторонами доказів на в повній мірі відповідає вимогам закону.
Відповідно до положень підпункту 11 пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. N 107-УІ, статтю 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» було викладено у новій редакції. Проте, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 внесені до вказаної статті зміни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому з 22.05.2008 року дія статті 48 Закону була відновлена у попередній редакції.
А тому висновок суду першої інстанції про те, що щорічна допомога на оздоровлення має виплачуватись позивачу на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» , а не постанови Кабінету Міністрів України України № 562 від 12.07.2005 року , на яку посилається апелянт, є обгрунтованим.
В рішенні суду правильно зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України не може бути звуженого зміст і обсяг прав встановлений Законом, оскільки він має вищу юридичну силу по відношенню до постанови.
Тому, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом норм матеріального права підлягають відхиленню.
Відсутність коштів для проведення виплат не може бути підставою для невиконання передбачених чинним законодавством зобов'язань щодо визначення їх розміру.
Доводи апеляційної скарги Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району м. Києва про те, що минув річний термін для звернення до адміністративного суду з позовними вимогами про виплату щорічної допомоги на оздоровлення, як особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідач просив суд застосувати строк позовної давності до зазначених позовних вимог, проте суд частково задовольнив позовні вимоги позивача та в порушенні вимог закону зобов»язав Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району м. Києва провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд зобов»язав відповідача провести перерахунок щорічної допомоги на оздоровлення, виходячи з розміру п»яти мінімальних заробітних плат за період з 12.10.2008 року по 31.12.2009 року.
Разом з тим суд помилково стягнув з Державного бюджету України на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.
Відповідно до ст. ст. 90, 94 КАС України витрати на правову допомогу відшкодовуються, якщо вони пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором.
Стягнуті за постановою суду на користь позивача кошти були внесені ним ТОВ "Надія" за надання консультаційно-правових послуг.
Відшкодування таких коштів чинним законодавством не передбачене, господарське товариство не входить до наведеного переліку осіб сплата коштів за надання допомоги якими може відшкодовуватись.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було підстав для стягнення на користь позивача 500 грн. в якості витрат на правову допомогу, а тому постанова Солом»янського районного суду м.Києва від 09 лютого 2010 року в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 500,00 грн. підлягає скасуванню з ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задовлення зазначених позовних вимог..
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Солом'янського району м. Києва задовольнити частково.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 09 лютого 2010 року в частині стягнення витрат на правову допомогу в сумі 500, 00 гривень скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
В решті постанову залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий : Судді :