03680, м. Київ, вул. Солом»янська, 2-а
Справа: 22 - 2309 Головуючий у 1 інстанції: Юзькова О.Л.
2010 рік Доповідач: Ратнікова В.М.
13 травня 2010 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого : судді Ратнікової В.М.
суддів: Штелик С.П..
Желепи О.В.
при секретарі: Погас О.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 04 грудня 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, 3-тя особа відділ громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського району м. Києва про усунення перешкод в користуванні власністю , вселення в квартиру і зняття з реєстрації.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, що з»явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів -
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 04 грудня 2009 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 в м. Києві.
Вселено ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1.
В задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що рішення суду в частині відмови в задоволенні його позовних вимог про зняття з реєстрації відповідачів постановлено при неповному з»ясуванні всіх обставин справи, обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, є недоведеними, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права.
ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі просив скасувати рішення суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2. про усунення перешкод в користуванні власністю та вселення та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні зазначених позовних вимог.
Зазначав, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про те, що йому чиняться перешкоди в користуванні його власністю, а тому висновки суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та наданим доказам.
В судовому засіданні ОСОБА_2. та його представник повністю підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 заперечували, посилаючись на їх безпідставність.
ОСОБА_3 та його представник в судовому засіданні повністю підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2. заперечували.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 повністю підтримали доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 та просили її задовольнити, проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_2. заперечували, посилаючись на те, що вони не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.
Представник третьої особи Відділу громадянства і міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського району м. Києва в судове засідання не з»явився, про день та час слухання справи судом повідомлений належним чином, причину своєї неявки суду не повідомив, а тому, колегія суддів вважає можливим слухати справу в його відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність та обгрунтованість постановленого рішення в цій частині, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2. підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_3 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов, зобов'язуючи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 не чинити ОСОБА_2 перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 в м. Києві та вселяючи ОСОБА_2 в квартиру АДРЕСА_1, суд виходив з вимог ст.ст. 321, 391 ЦК України, зазначаючи, що оскільки ОСОБА_2. є власником 1/2 частини спірної квартири, то він має право користуватись своїм майном. Твердження відповідачів, щодо того, що жоден з них не перешкоджає позивачу у користуванні власністю суд не бере до уваги, у зв'язку з тим, що факт звернення до суду з відповідним позовом свідчить про наявність таких перешкод.
Колегія суддів вважає даний висновок суду законним та обгрунтованим, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на час розгляду справи спірна квартира АДРЕСА_1 в м. Києві належить на праві власності позивачу - 1/2 частина на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2005 року та ОСОБА_3, згідно із договором дарування частини квартири від 06.08.2009 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.
Згідно довідки КП "Житлово-експлуаташйна контора "Татарка", в спірній квартирі зареєстровані: ОСОБА_4 з 2005 року, ОСОБА_3 -з 2001 року, ОСОБА_5- з 2005 року.
Відповідно до ч. 1 от. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно зі ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.
Оскільки з досліджених в судовому засіданні доказів достовірно встановлено, що позивачу ОСОБА_2 чиняться перешкоди в користуванні його власністю- Ѕ частиною квартири АДРЕСА_1 в м.Києві, що є порушенням його законних прав власника, порушене право підлягає відновленню, а тому, колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції обгрунтовано зобов»язав відповідачів не чинити позивачу перешкоди в користуванні його власністю та вселив його в спірну квартиру.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачами чиняться перешкоди позивачу в користування його власністю, а тому, суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_2, колегія суддів вважає такими, що не відповідають встановленим в судовому засіданні фактичним обставинам справи та вимогам закону, оскільки з досліджених в судовому засіданні доказів судом достовірно встановлено, що після розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в 2004 році між ними виник спір з приводу поділу спірної квартири та користування нею, право власності на Ѕ частину даної квартири за позивачем було визнано в судовому порядку, в спірній квартирі зареєстровані та проживають відповідачка ОСОБА_4, її син ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_5 які перешкоджають вселенню позивача в спірну квартиру та в користуванні його власністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про зняття відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з реєстрації по спірній квартирі, суд 1-ї інстанції посилався на те, що позивачу з 2001 року було відомо про те, що відповідачі проживають в спірній квартирі, а в подальшому були і зареєстровані по місцю проживання, оскільки позивач не довів в судовому засіданні, що про реєстрацію відповідачів в спірній квартирі йому стало відомо лише у 2007 році, суд вважає за необхідне застосувати до вирішення спору в цій частині строк позовної давності і відмовити позивачу в задоволенні вимоги про зняття з реєстрації ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1.
Проте, з такими висновками суду колегія суддів погодитись не може з наступних правових підстав.
Судом встановлено, що спірна квартира була придбана на підставі договору купівлі - продажу у 1997 році відповідачем ОСОБА_4
Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_5, які є сином та невісткою ОСОБА_4, були зареєстровані в квартирі відповідно в 2001 та 2004 роках за згодою на той час власника квартири ОСОБА_4, як члени її сім'ї. З цього часу постійно мешкають в квартирі.
Відповідач ОСОБА_4 зареєстрована в квартирі в 2005 році, також постійно поживає в ній.
Позивач ОСОБА_2 став власником 1 /2 частини спірної квартири в порядку поділу спільного майна подружжя, на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 17.03.2005 року.
Відповідно до договору дарування частини квартири від 06.08.2009 року, ОСОБА_4 подарувала належну їй на праві власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 в м.Києві своєму синові ОСОБА_3. Даний договір посвідчений нотаріально та зареєстрований в БТІ м.Києва 20 серпня 2009 року.
З досліджених в судовому засіданні доказів достовірно встановлено, що на час реєстрації відповідачів в спірній квартирі позивач не був її співвласником, не був в ній зареєстрований, а тому його доводи про те, що відповідачі були зареєстровані в спірній квартирі з порушенням встановленого законом порядку, без його згоди, є безпідставними, і в задоволенні його позовних вимог про зобов»язання відділу громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Шевченківського району м.Києва зняти ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 з реєстраційного обліку по квартирі АДРЕСА_1 в м.Києві необхідно відмовити по суті, а не за пропуском строку позовної давності. Враховуючи викладене, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині з інших правових підстав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2009 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про зняття їх з реєстраційного обліку по спірній квартирі з підстав пропуску строку позовної давності скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 про зняття їх з реєстраційного обліку по квартирі АДРЕСА_1 в м.Києві відмовити.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий: Судді: