Апеляційний суд міста Києва
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
Головуючого - судді Лясковської В.І.,
суддів Британчука В.В., Матієк Т.В.,
з участю прокурора Карпука Ю.А.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянула 11 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні у місті Києві кримінальну справу за апеляційним поданням прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, апеляційною скаргою захисника на вирок Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2
Цим вироком засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Біла Церква Київської області, громадянина України, що проживав за адресою: АДРЕСА_1, несудимого,
- за ч. 2 ст. 307 КК на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією майна;
- за ч. 2 ст. 309 КК на два роки позбавлення волі, й на підставі ст. 70 КК, за сукупністю злочинів, - на п'ять років позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь експертних установ судові витрати за проведення судово-хімічних експертиз на загальну суму 3 384 грн.
Справа № 11а-892 Вирок постановлено під головуванням судді Новака Р.В. Категорія: ч. 2 ст. 307 КК Доповідач у апеляційній інстанції: суддя Британчук В.В.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні у невстановлений час, у невстановленому місці, при невстановлених обставинах, незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу героїну та психотропної речовини матамфетаміну.
15 липня 2009 року приблизно о 21 год. 15 хв. ОСОБА_2, знаходячись на АЗС «БРСМ» по вул. Київський, 96 в м. Біла Церква Київської області, незаконно збув ОСОБА_3 за 2 800 грн. особливо небезпечний наркотичний засіб героїн, масою 0,266 г.
28 липня 2009 року приблизно о 21 год. 05 хв. ОСОБА_2, знаходячись на АЗС «Укртатнафта» по вул. Київський, 43-а в м. Біла Церква Київської області, повторно незаконно збув ОСОБА_3 за 2 100 грн. психотропну речовину матамфетамін, масою 0,084 г.
В цей же день, приблизно о 21 год. 05 хв. ОСОБА_2 був затриманий працівниками СБУ на АЗС «Укртатнафта» по вул. Київський, 43-а в м. Біла Церква Київської області, доставлений в приміщення ГУ СБУ в м. Києві і Київській області по пров. Аскольдовому, 3-а в м. Києві, де при поверхневому огляді у нього було виявлено і вилучено з правої кишені штанів два прозорих поліетиленових кулька з пазовими замками з психотропною речовиною метамфетаміном, масою 0,038 г.
Також, 19 липня 2009 року приблизно о 21 год. ОСОБА_2, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК, знаходячись біля магазину «Сільпо» по вул. Городинського, 2-а в м. Біла Церква Київської області, у невстановленої досудовим слідством особи незаконно без мети збуту придбав наркотичний засіб героїн, масою 0,046 г, у двох безбарвних поліетиленових пакетах з пазовими замками, який заховав в автомобілі марки «Пежо-308», державний номерний знак НОМЕР_1, у якому став без мети збуту зберігати. О 21 год. 05 хв. він був затриманий працівниками СБУ на АЗС «Укртатнафта» по вул. Київський, 43-а в м. Біла Церква Київської області, автомобіль - доставлений в приміщення Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві по вул. Московській, 30, де під час огляду автомобіля у ньому було виявлено і вилучено цей наркотичний засіб.
У апеляційному поданні прокурор, який затвердив обвинувальний висновок, не оспорюючи доведеності вини і правильності кваліфікації діяння засудженого, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, вважаючи його занадто м'яким, і постановити апеляційному суду свій вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 307 у виді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч. 2 ст. 309 КК - три роки позбавлення волі і за сукупністю злочинів на підставі ст. 70 КК - сім років позбавлення волі з конфіскацією майна. При цьому апелянт звертає увагу на неправильне застосування судом кримінального закону, а саме: що суд за сукупністю злочинів не призначив додаткового покарання у виді конфіскації майна. Крім того, у поданні зазначено, що судом не було враховано кількість злочинних епізодів, тяжкість одного з злочинів.
В апеляційній скарзі сторони захисту, з урахуванням змін і доповнень, висловлено прохання про зміну вироку в частині покарання шляхом звільнення засудженого від його відбування на підставі ст. 75 КК. Апеляційні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 щиро розкаявся , активно сприяв встановленню істини в справі, позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, стосовно нього не встановлено обставин, які обтяжують покарання, на момент вчинення злочинів мав вік 19 років, навчався, раніше не притягався до кримінальної і адміністративної відповідальності, є потерпілим від наслідків аварії на ЧАЕС, має на утриманні похилих батьків, які хворіють і потребують сторонньої допомоги, не порушував вимоги підписки про невиїзд під час досудового слідства.
Також в апеляції стверджується, що суд не навів мотивів, на підставі яких дійшов висновку про неможливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства і про відсутність підстав для застосування правил ст. 75 КК.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційне подання і заперечував проти задоволення апеляційної скарги, захисника і засудженого, які були протилежної думки, провівши судові дебати і заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляційного подання і апеляційної скарги з урахуванням змін до неї і доповнень, судова колегія уважає апеляційне подання підлягаючим частковому задоволенню, а апеляційну скаргу не підлягаючою задоволенню, з таких підстав.
Винуватість засудженого у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, доведена дослідженими у судовому засіданні в порядку ч. 3 ст. 299 КПК доказами і не заперечується у апеляційному поданні і апеляційній скарзі.
Кваліфікація діянь ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК є правильною.
Покарання призначене окремо за ч. 2 ст. 307 КК і ч. 2 ст. 309 КК, відповідає вимогам ст. 65 КК, вчиненому й особі засудженого.
При цьому колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційного подання про необхідність призначення за ч. 2 ст. 309 КК і за сукупністю злочинів більш суворого покарання у виді позбавлення волі, адже належних мотивів цьому подання не містить, а ті обставини, на наявність яких посилається апелянт, фактично судом враховані.
Що стосується доводів подання про неправильне застосування судом при призначенні покарання кримінального закону, то вони є обґрунтованими, адже, призначивши за ч. 2 ст. 307 КК разом з покарання у виді позбавлення волі додаткове покарання у виді конфіскації майна засудженого, суд, згідно з вимогами ч. 2 ст. 70 КК, був зобов'язаний за сукупністю злочинів разом з основним покарання призначити і це додаткове покарання, чого не зробив.
Таким чином, у частині призначення покарання вирок має бути скасований на підставі ст. 371, п. 2 ч. 1 ст. 378 КПК, з постановленням апеляційним судом свого вироку стосовно цього.
Доводи апеляційної скарги про суворість покарання, наявність підстав для звільнення засудженого від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК колегія суддів вважає безпідставними з огляду на кількість злочинних епізодів, наявність у сукупності вчинених злочинів тяжкого злочину з особливо небезпечним наркотичним засобом героїном, який викликає швидку залежність організму від нього, про що вказано у таблиці № 1 невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, що перебувають у незаконному обігу, затвердженої Наказом МОЗ України від 1 серпня 2000 року № 188.
Судом належно враховані пом'якшуючі покарання ОСОБА_2 обставини, зокрема, і ті, на яких акцентує увагу апелянт, відсутність обставин, які обтяжують покарання, і остаточне покарання у виді позбавлення волі призначене у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 307 КК.
А тому, апеляційна скарга сторони захисту не може бути задоволена.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 378 КПК, колегія суддів,
Апеляційне подання прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, задовольнити частково.
Апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення.
Вирок Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2009 року щодо ОСОБА_2 скасувати в частині призначення остаточного покарання за сукупністю злочинів.
Призначити ОСОБА_2 на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК, остаточне покарання у виді п'яти років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
У решті вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, а засудженим - в той же строк із моменту вручення йому копії вироку.
В. Британчук В. Лясковська Т. Матієк