Апеляційний суд міста Києва
Іменем України
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва у складі:
Головуючого - судді Гладія С.В.,
суддів Британчука В.В., Таргоній С.В.,
з участю прокурора Пламадяли І.П.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
засудженого ОСОБА_2,
розглянула 7 травня 2010 року у відкритому судовому засіданні у місті Києві кримінальну справу за апеляційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2010 року.
Цим вироком засуджено
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Чернігів, громадянина України, який проживав за адресою: АДРЕСА_1, несудимого
за ч. 1 ст. 175 КК, із застосуванням ч. 2 ст. 69 КК, до покарання у виді штрафу в розмірі восьмисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (13 600 грн.).
Вироком ОСОБА_2 визнано винним у тому, що він, являючись керівником підприємства, займаючи посаду тимчасово виконуючого обов'язки генерального директора ТОВ «Українсько-середземноморські авіалінії»,
Справа № 11а-887 Вирок постановлено під головуванням судді Осіпової Л.О. Категорія: ч. 1 ст. 175 КК Доповідач в апеляційній інстанції: суддя Британчук В.В.
безпідставно не виплачував заробітну плату працівникам підприємства більш ніж за один місяць, у зв'язку з чим за березень - вересень 2008 року виникла заборгованість станом на 2 грудня 2008 року в розмірі 1 261 478,9 грн. і за той же період станом на 1 лютого 2009 року - 571 807 грн., з жовтня по грудень 2008 року, станом на 16 лютого 2009 року, - 818 210,97 грн.
В апеляційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання і постановити апеляційному суду свій вирок, яким за ч. 1 ст. 175 КК призначити ОСОБА_2 покарання у виді одного року шести місяців позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських обов'язків строком на два роки, зі звільненням від відбування основного покарання строком на один рік на підставі ст. ст. 75, 76 КК.
Свої апеляційні вимоги прокурор мотивує тим, що суд необґрунтовано застосував при призначенні ОСОБА_2, який вину не визнав, покарання правила ч. 2 ст. 69 КК. Апелянт вважає, що засуджений і раніше порушував законодавство за посадою, продовжує порушувати закон щодо своєчасної виплати зарплати і заслуговує на додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських обов'язків.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційне подання, захисника і засудженого, які заперечували проти цього і просили залишити вирок без зміни, провівши судові дебати й заслухавши останнє слово засудженого, вивчивши справу, обговоривши доводи апеляційного подання, колегія суддів уважає його непідлягаючим задоволенню, а вирок - підлягаючим зміні в порядку ст. 365 КПК, з таких підстав.
Винність ОСОБА_2 у вчиненні злочину за обставин, встановлених у вироку, підтверджується доказами, дослідженими у судовому засіданні і у апеляційному поданні не оспорюється.
Кваліфікація діяння засудженого за ч. 1 ст. 175 КК відповідає доказам у справі.
Що стосується виду призначеного засудженому покарання (штраф), то колегія суддів вважає, що він визначений судом з дотриманням вимог ст. 65 КК, відповідає вчиненому і особі засудженого.
При цьому судом обґрунтовано враховано, як обставини, що пом'якшують покарання ОСОБА_2, виключно позитивні характеризуючи дані, що він уперше притягується до кримінальної відповідальності, усунення ним негативних наслідків злочину, а саме: повна виплата заборгованості по зарплаті на момент постановлення вироку.
З урахуванням цього і у зв'язку з відсутністю обставин, які обтяжують покарання, судом було належно мотивовано не призначення ОСОБА_2 такого виду покарання, як позбавлення права обіймати посаду, пов'язану з виконанням адміністративно-господарських обов'язків, оскільки покарання у виді штрафу є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів.
Посилання в апеляційному поданні, як на підставу задоволення апеляційних вимог на те, що ОСОБА_2 на посаді допускав грубі порушення пенсійного законодавства, не визнав вину, само по собі не свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.
До того ж, прокурором затверджено в справі два обвинувальних висновки, у яких негативні дані про особу ОСОБА_2 не зазначені і вказано про відсутність обставин, які обтяжують покарання.
Безпідставними є на думку колегії суддів і апеляційний довід про те, що засуджений продовжує порушувати закон щодо своєчасної виплати зарплати, адже ніяких доказів цьому з посиланням на матеріали справи в апеляційному поданні не наведено.
Таким чином, апеляційне подання як необґрунтоване, не може бути задоволено.
Разом з тим, перевіряючи справу у повному обсязі в порядку ст. 365 КПК, колегія суддів уважає, що при призначенні покарання у виді штрафу суд неправильно застосував кримінальний закон.
Згідно з ч. 2 ст. 5 КК закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.
Як убачається з розміру призначеного засудженому за вироком штрафу - вісімсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з застосуванням судом ч. 2 ст. 69 КК стосовно додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, суд першої інстанції керувався санкцією ч. 1 ст. 175 КК в редакції Закону України від 19 лютого 2009 року, не звернувши уваги як на те, що він набрав чинності з 11 березня 2009 року, так і на те, що він посилив кримінальну відповідальність.
Між тим, як встановлено у вироку, останні злочинні дії засудженого ОСОБА_2 по невиплаті зарплати зафіксовані станом на 16 лютого 2009 року, тобто, до прийняття Верховною Радою України згаданого Закону і набрання ним чинності.
У попередній редакції санкції ч. 1 ст. 175 КК штраф був встановлений у меншому розмірі, а саме: від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю було додатковим обов'язковим лише до основного покарання у виді позбавлення волі, чим і мав би керуватися суд.
Тому вирок, на підставі ст. 371 КПК, підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону в частині розміру призначеного виду покарання.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК, колегія суддів,
Апеляційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення.
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 25 січня 2010 року щодо ОСОБА_2 в порядку ст. 365 КПК змінити і вважати його засудженим за ч. 1 ст. 175 КК (в редакції Закону України від 5 квітня 2001 року) до покарання у виді штрафу в розмірі трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5 100 грн.
В решті вирок залишити без зміни.
В. Британчук С. Гладій С. Таргоній