№ справи 11-а- 699/2010 Головуючий 1 інстанції - Бець О.В.
Категорія - ч.2 ст. 187 КК України Доповідач - Бачурін О.В.
19 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційний суд міста Києва в складі:
головуючого судді - Гладія С.В.
суддів - Бачуріна О.В., Юденко Т.М.
за участю прокурора - Мінакової Г.О.
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року,
Цим вироком
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Конотоп, Сумської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одружений, на утримані неповнолітніх дітей чи батьків похилого віку не має, не працює і не навчається, військовозобов'язаний, раніше не судимий, проживав в АДРЕСА_1,
засуджений за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до п'яти років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 06.08.2009 року.
По справі вирішено питання речових доказів.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта неповна середня, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей чи батьків похилого віку не має, не працює і не навчається, не військовозобов'язаний, раніше не судимий, зареєстрований в АДРЕСА_2 (гуртожиток), проживав в АДРЕСА_3,
засуджений за ч.2 ст.187 КК України із застосуванням ст.69 КК України до п'яти років позбавлення волі із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 06.08.2009 року.
По справі вирішено питання речових доказів.
За вироком, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у тому, що вони 06.08.2009 року приблизно о 2 годині 30 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою та з іншою невстановленою особою, знаходячись біля будинку №22/1 по вул. Вербицького в м. Києві, умисно, з корисливих спонукань, з метою заволодіння чужим майном, напали на громадянина ОСОБА_5, при цьому, ОСОБА_4 ударив його рукою в голову, від чого той впав на землю, а потім разом з ОСОБА_3 нанесли по декілька ударів ногами в різні частини тіла потерпілого, від яких він втратив свідомість. В результаті насильницьких дій, які були небезпечними для життя і здоров'я, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 заподіяли потерпілому легкі тілесні ушкодження, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, і заволоділи його майном: сумкою, мобільним телефоном та інш., на загальну суму 721 грн.
В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи і кваліфікацію дій засуджених, просить вирок скасувати в частині призначеного покарання, у зв'язку з його м'якістю, і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст.187 ч.2 КК України по вісім років позбавлення волі з конфіскацією особистого майна, яке належить їм на праві приватної власності. За твердженням прокурора, суд не в повному обсязі взяв до уваги тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засуджених, а також не врахував, що вони, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, застосували фізичне насильство, що є небезпечним для життя та здоров'я.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію в повному обсязі, засуджених та їх захисників, які заперечували проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в апеляції, провівши судові дебати, заслухавши останнє слово засуджених, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини Кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні покарання суд першої інстанції дотримався вимог ст.65 КК України, врахувавши тяжкість злочину і його суспільну небезпеку, дані про особу засуджених, їх позитивні характеристики, пом'якшуючі обставини ОСОБА_3 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та повне відшкодування завданої шкоди; ОСОБА_4 - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, притягнення до кримінальної відповідальності вперше та те, що він виріс фактично без батьків; обтяжуючі обставини для обох підсудних - скоєння злочину в стані алкогольного сп'яніння, і відповідно до ст.69 КК України обґрунтував призначення більш м'якого покарання ніж це передбачено санкцією відповідної статті Кримінального кодексу України.
Доводи прокурора про необхідність призначення більш суворого покарання недостатньо вмотивовані, оскільки суд першої інстанції врахував тяжкість злочину, дані про особу та обтяжуючу обставину, тобто все те на що послався апелянт.
Що стосується фактичних обставин справи, винуватості засудженого та кваліфікації злочину, то вони ніким не оспорені.
Таким чином, призначене судом першої інстанції покарання, з урахуванням молодого віку засуджених, є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження вчинення нових злочинів, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити вирок суду без змін, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Дарницького районного суду м. Києва від 05 лютого 2010 року відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_4, залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Судді