1 Справа № 11- а -531 Категорія КК: ч. 1 ст. 286
Головуючий у першій інстанції Чаус М.О.
Доповідач Лясковська В.І.
22 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Єленіної Ж.М.,
суддів - Лясковської В.І., Скавроніка В.М.,
за участю прокурора - Мінакової Г.О.,
потерпілої - ОСОБА_2,
представника потерпілої - ОСОБА_3,
підсудного - ОСОБА_4,
захисника - ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні Апеляційного суду м. Києва кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року, -
Згідно обвинувачення, ОСОБА_4 29.08.2006 року, близько 20 години 15 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ - 21101» д.з. НОМЕР_1, рухаючись між першою та другою смугами проїзної частини Броварського проспекту від станції метро «Лівобережна» в напрямку метро «ПКіВ Гідропарк» в м. Києві зі швидкістю 60 км/год., в порушення вимог п.п. 11.10, 12.3, 12.9 (б) Правил дорожнього руху (ПДР) України перевищив максимально допустиму швидкість на цій ділянці дороги, не врахував дорожню обстановку, в результаті чого скоїв наїзд на потерпілу ОСОБА_6, яка переходила дорогу в невстановленому місці, заподіявши їй тілесні ушкодження середньої тяжкості. Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року за клопотаннями захисника підсудного адвоката ОСОБА_5 кримінальну справу зі стадії судового розгляду повернуто прокурору Дніпровського району м. Києва для організації проведення додаткового розслідування.
Як на підставу такого рішення суд послався на те, що досудовим слідством допущена така неповнота та неправильність, яка не може бути усунута в судовому засіданні. Зокрема, містяться суперечності між даними протоколу огляду місця події, схемою ДТП, довідкою по ДТП, показаннями потерпілої ОСОБА_6 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 і ОСОБА_11 щодо погодних умов, видимості, освітлення, швидкості пересування потерпілої через дорогу, місця зіткнення та інших обставин, які мають значення для визначення ступеню винуватості ОСОБА_4, які не усунуті досудовим слідством і які неможливо усунути в судовому засіданні. Як вказав суд, після усунення цих суперечностей, необхідно провести автотехнічну експертизу. З урахуванням пояснень в суді судово-медичного експерта суд вказав на необхідність проведення повторної стаціонарної судово-медичної експертизи потерпілої ОСОБА_6 на предмет встановлення у неї ступеня тяжкості тілесних ушкоджень. Суд також вказав на чисельні процесуальні порушення, у тому числі і строків досудового слідства та права на захист.
На постанову суду прокурором, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подано апеляцію, в якій ставиться питання про її скасування та направлення справи до суду на новий судовий розгляд. Прокурор зазначає, що суд неправильно вказав дату вчинення ДТП - 29.08.2009 року замість 29.08.2006 року. Крім того, показання потерпілих та свідків послідовні, а ті незначні суперечності в їх показаннях, які мають місце, не впливають на доведеність вини ОСОБА_4 Вказівка суду на необхідність перевірки доводів підсудного про перебування потерпілої в стані алкогольного сп'яніння не ґрунтується на тих доказах, які містяться у справі, а тому є зайвою. Апелянт зазначає, що при необхідності суд не позбавлений можливості сам призначити необхідні експертизи.
Підсудний ОСОБА_4 подав заперечення на апеляцію, в яких просить постанову суду залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та просив скасувати постанову суду першої інстанції і направити справу на новий судовий розгляд; потерпілу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, які погодилися з думкою прокурора; підсудного ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_5, які вважають постанову суду обґрунтованою, а тому просили апеляцію прокурора залишити без задоволення, обговоривши доводи апеляції, вивчивши матеріали справи, судова колегія приходить до висновку, що апеляція прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Виходячи з того, що у відповідності до ст. 64 КПК України при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину, винність особи та інші обставини, які є необхідними і достатніми для вирішення справи по суті, суд першої інстанції правильно зазначив, що в порушення вимог ст. 22 КПК України органами досудового слідства не вжито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, не усунуті ті суперечності, які не дають підстав для прийняття однозначного рішення.
Так, поклавши в основу обвинувачення висновок автотехнічної експертизи, досудове слідство не звернуло увагу на те, що експертом в категоричній формі не дано відповіді на те, що дії ОСОБА_4 не відповідали вимогам п. 12.3 ПДР, а саме, що він при виникненні перешкоди, яку об'єктивно спроможний був виявити, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості, аж до зупинки транспортного засобу, або для безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Однак, не дивлячись на такий висновок, ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення в порушенні цього пункту ПДР.
Слідчий в постанові від 10 червня 2009 року, про призначення авто технічної експертизи (тобто більш як через 2 роки і 9 місяців після ДТП) дав вихідні дані, які покладені в основу цієї експертизи, зокрема, що швидкість автомобіля була 60 км/год, видимість 300 м. Однак, в матеріалах справи є і інші дані, які до уваги не бралися.
Так, підсудний давав різні показання щодо швидкості, з якою він рухався. Так, 10 жовтня 2006 року він зазначав, що їхав зі швидкістю 40-50 км./год.
Свідок ОСОБА_11, який як пасажир знаходився в автомобілі таксі, що їхав за автомобілем підсудного, також зазначав, що швидкість автомобіля таксі була така сама як і у автомобіля «ВАЗ - 21101», що їхав попереду - 40 км/год. Він побачив, що під час руху з-за потоку автомобілів зустрічного напрямку на подвійній осьовій з'явилися двоє дівчат. Коли відстань до їхнього автомобіля була близько 20 м., одна з дівчат почала перебігати дорогу. Водій автомобіля «ВАЗ-21101» застосував екстрене гальмування, та перестроївся праворуч, щоб уникнути зіткнення, але це йому не вдалося. Наїзд відбувся приблизно за 0,5 м. до тротуару (а.с. 44-45).
Згідно висновку автотехнічної експертизи, швидкість руху автомобіля «ВАЗ-21101», виходячи з зафіксованих на схемі ДТП слідів гальмування, складала 38,3-47,9 км/год. Проте, досудовим слідством ніякої оцінки цьому не дано. Експерт зробив розрахунки виходячи з видимості 300 м., але згідно довідки по ДТП видимість була приблизно 100 м. (а.с. 9). Однак, ці дані експерту для висновку не надавалися. Тому суд прийшов до правильного висновку про необхідність проведення додаткової автотехнічної експертизи, якою були б враховані і інші вихідні дані.
Досудовим слідством не встановлено місце наїзду на пішохода, що позбавляє суд дати оцінку діям потерпілої по дотриманню нею ПДР.
Вказана неповнота досудового слідства з урахуванням специфіки судового розгляду не може бути усунута в судовому засіданні.
Посилання прокурора в апеляції на те, що виявлені неповнота та недоліки досудового слідства можуть бути усунуті під час судового слідства шляхом призначення додаткових експертиз, витребування документів, допиту свідків, давання судових доручень в порядку ст. 315-1КПК України в даній конкретній справі необґрунтовані.
Як вбачається з матеріалів справи, досудовим слідством після закінчення судово-медичної експертизи 14 березня 2007 року до 23 листопада 2007 року та з 6 грудня 2007 року по 10 червня 2009 року ніяких дій по розслідуванню даної кримінальної справи не провадилося, справа була порушена за фактом злочину незважаючи на те, що особа правопорушника була одразу встановлена, а обвинувачення пред'явлено лише 11 липня 2009 року, тобто всього за 12 днів до закінчення досудового слідства. Тому перекладання функцій досудового слідства на суд суперечить вимогам КПК України.
Разом з тим, вказівка суду на необхідність перевірки показань ОСОБА_4 щодо перебування потерпілої ОСОБА_6 під час ДТП у стані алкогольного сп'яніння та необхідність перевірки технічного стану автомобіля «ВАЗ-21101» д.з. НОМЕР_1 не можуть бути підставою для повернення справи на додаткове розслідування.
З копії історії хвороби видно, що даних про перебування ОСОБА_6 в стані алкогольного сп'яніння немає, а тому показанням підсудного, потерпілого та свідків з цього приводу суд сам має можливість дати оцінку. Допит більш як через три роки з часу події з цього приводу медперсоналу наперед є без результативним. Автомобіль «ВАЗ-21101» всі ці роки був в експлуатації у ОСОБА_4, тому перевірка технічного стану цього автомобіля на момент ДТП неможлива.
Не ґрунтується на матеріалах справи і вказівка суду про необхідність проведення судово-медичної експертизи потерпілої саме в умовах стаціонару, оскільки в яких умовах (амбулаторно чи стаціонарно) слід провести вказану експертизу мають вирішувати експерти.
Виявлені під час судового розгляду справи грубі порушення органами дізнання та слідчим Боярком О.М. вимог КПК щодо строків дізнання та досудового слідства є підставою для реагування окремою ухвалою, а не підставою для повернення справи на додаткове розслідування, а тому вказівки суду в даній постанові про необхідність притягнення їх до відповідальності та прийняття під час додаткового розслідування відповідного рішення в порядку ст. 97 КПК України, не ґрунтуються на вимогах ст. 281 КПК.
Також необґрунтовано суд, як на підставу додаткового розслідування, вказав на наявність розбіжностей між показаннями очевидців ДТП та протоколом огляду місця події щодо часу, коли розпочато огляд місця події. Поновити цей протокол неможливо. Отже, якщо це питання впливає на встановлення істині у справі та юридичну кваліфікацію дій винної особи, тим даним, які містяться у цьому процесуальному документі, слід дати оцінку при постановленні рішення по суті.
Решта недоліків досудового слідства, які зазначені в постанові суду під час додаткового розслідування підлягають усуненню. В разі необхідності органами попереднього розслідування можуть бути проведені інші слідчі дії для повного з'ясування всіх обставин справи.
З урахуванням наведеного, в залежності від встановленого, органами досудового слідства належить дати правову оцінку діям кожної з осіб, причетних до ДТП та конкретизувати обвинувачення. При цьому необхідно врахувати положення п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України та ст. 11-1 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.
Виключити з мотивувальної частини постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року як підстави для додаткового розслідування вказівки на необхідність перевірки: показань ОСОБА_4 щодо перебування потерпілої ОСОБА_6 під час ДТП у стані алкогольного сп'яніння; технічного стану автомобіля НОМЕР_1; проведення судово-медичної експертизи потерпілої в умовах стаціонару; реагування на грубі порушення органами дізнання та слідчим Боярком О.М. вимог КПК України щодо строків дізнання та досудового слідства; усунення розбіжностей між показаннями учасників та очевидців ДТП і протоколом огляду місця події щодо часу, коли розпочато огляд місця події.
В решті постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2009 року, якою справу по обвинуваченню ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 286 КК України повернуто прокурору Дніпровського району м. Києва для проведення досудового слідства залишити без зміни.
Судді
Єленіна Ж.М. Лясковська В.І. Скавронік В.М.
Відповідає оригіналу
Суддя Лясковська В.І.