1 Справа № 11- а -466 Категорія КК: ч. 1 ст. 286
Головуючий у першій інстанції Осіпова Л.О.
Доповідач Лясковська В.І.
12 березня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва у складі:
головуючого судді - Лагнюка М.М.,
суддів - Лясковської В.І., Мороза І.М.,
за участю прокурора - Пламадяла І.П.,
засудженого - ОСОБА_2
потерпілого - ОСОБА_3,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року,
Цим вироком
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Бородянка, Бородянського району Київської області, який проживає в АДРЕСА_1, раніше не судимий,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України на 1 рік обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, та на нього покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Постановлено стягнути з засудженого на користь потерпілого ОСОБА_3 65 471 грн. 48 коп. заподіяної матеріальної шкоди та 8 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
По справі вирішено питання щодо судових витрат.
Згідно вироку суду, ОСОБА_2 25 січня 2009 року о 20-10 годині, керуючи автомобілем «Фольксваген-Гольф», державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись в крайній лівій смузі вул. Щербакова з боку вул. Стеценка в напрямку вул. Салютної в м. Києві та наближаючись до пішохідного переходу по вул. Щербакова, 60 в м. Києві, в порушення вимог дорожньої розмітки 1.3 (подвійна суцільна лінія) та п.п. 2.3 «б», 11.4 Правил дорожнього руху, проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та вчасно не реагував на її зміну, перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки і виїхав на призначений для зустрічного руху бік дороги, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «ВАЗ 21124», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3, який рухався в крайній правій смузі.
В результаті порушення ОСОБА_2 правил безпеки дорожнього руху ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій засудженого ОСОБА_2, в апеляції просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому зазначає, що засуджений як під час досудового, так і судового слідства не відшкодував збитки, завдані ним та не надавав допомогу під час лікування потерпілому ОСОБА_3, а тому просить постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ч. 1 ст. 286 КК України у виді 2 років обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.
На дану апеляцію засудженим подані заперечення.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав апеляцію прокурора, що брав участь у розгляді справи судом першої інстанції; потерпілого ОСОБА_3, який просив задовольнити апеляцію прокурора; засудженого ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції прокурора, вивчивши матеріали справи, доводи апеляції, провівши судові дебати і надавши засудженому останнє слово, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та протоколу судового засідання винуватість ОСОБА_2 в порушенні ним правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості доведена показаннями засудженого, потерпілого ОСОБА_3, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, даними протоколів огляду місця ДТП та даними висновку судово-медичної експертизи, і в апеляції не оспорюється.
Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 286 КК України, є правильною, оскільки він порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяли тілесне ушкодження середньої тяжкості.
При призначенні покарання суд, у відповідності до ст. 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину, дані про його особу, який позитивно характеризується за місцем проживання, має сім'ю, раніше ні в чому ганебному помічений не був, частково добровільно відшкодував потерпілому заподіяну шкоду.
За таких підстав суд обґрунтовано прийшов до висновку про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування основного покарання та на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування покарання з випробуванням.
Посилання прокурора в апеляції на те, що засуджений як під час досудового, так і судового слідства не відшкодував збитки, завдані ним та не надавав допомогу під час лікування потерпілому ОСОБА_3, не в повній мірі відповідають матеріалам справи. Як вбачається з протоколу судового засідання (т. 2 а.с. 63-оборот) потерпілий зазначав, що засуджений платив кошти за лікування, а його мати купувала медикаменти.
З урахуванням наведених обставин підстав вважати, що ОСОБА_2 необхідно призначити за вчинений злочин покарання у виді обмеження волі без звільнення його від відбування покарання з випробуванням, на чому наполягає прокурор, немає.
Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б тягли скасування вироку, колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного та керуючись статтями 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
Вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2 - залишити без зміни , а апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції - без задоволення .
Судді
Лагнюк М.М. Лясковська В.І. Мороз І.М.