1 Справа №10-776/2010
Категорія КК: ст.236-8 КПК України
Головуючий у першій інстанції - Тютюн Т.М.
Доповідач: Чорний О.М.
Іменем України
07 травня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого судді: Глиняного В.П.
суддів: Мацелюха П.С., Чорного О.М.,
за участю прокурора: Рабінчук Т.І.,
особи, інтересів якої
стосується справа: ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали за апеляцією скаржника ОСОБА_3 на постанову Оболонського районного суду міста Києва від 15 квітня 2010 року,-
Цією постановою залишена без задоволення скарга ОСОБА_3 на постанову заступника прокурора Оболонського району м. Києва від 15.02.2010 року в частині порушення кримінальної справи по факту за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Таке рішення суд мотивував тим, що прокурор обґрунтовано дійшов висновку про незаконність постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та наявність на момент порушення кримінальної справи приводів і підстав для її порушення, оскільки ОСОБА_3, будучи директором ТОВ «Компанія «Каскад», яке займалося будівництвом, будь-яких угод із заявниками не укладав і до теперішнього часу жодних належних документів щодо витрачених ним коштів ОСОБА_2 і ОСОБА_4 не надав.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, скаржник звернувся з апеляцією, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та задовольнити скаргу, оскільки при винесенні постанови судом допущені порушення кримінально-процесуального закону, не в повній мірі з'ясовані обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, а висновки суду є необґрунтованими та не відповідають фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідь судді, пояснення особи, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, та прокурора, які заперечували проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи, та матеріали, на підставі яких було винесено постанову про порушення кримінальної справи, колегія суддів вважає, що зазначена апеляція не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, скаржник звернувся до суду зі скаргою, в якій просив скасувати постанову заступника прокурора Оболонського району м. Києва від 15.02.2010 року в частині порушення кримінальної справи по факту за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Розглядаючи скаргу, суддя вивчив подані скаржником матеріали, дослідив матеріали, які сталі підставою для прийняття рішення про порушення кримінальної справи, вислухав скаржника, представника, прокурора і дійшов висновку, що при винесенні постанови, слідчим були дотримані вимоги діючого законодавства України, а тому постановив рішення про залишення скарги без задоволення.
Таке рішення суду першої інстанції колегія суддів вважає обґрунтованим і з ним погоджується.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину, а саме на наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи.
Відповідно до вимог ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
З постанови про порушення кримінальної справи, вбачається, що приводом для порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом слідства події злочину в матеріалах перевірки за зверненням ОСОБА_2, а підставою до порушення даної справи послугували матеріали, проведеної за даним фактом, перевірки.
Перевіркою матеріалів справи, колегія суддів встановила, що в постанові про порушення кримінальної справи описані наявні обставини та ознаки вчиненого злочину, які є достатніми для висновку про існування події злочину, указана стаття кримінального закону, за ознаками якої порушена кримінальна справа, зазначено подальше спрямування справи, тобто постанова про порушення кримінальної справи відповідає вимогам ст. ст. 94-98 КПК України.
Тому, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що оскаржувана постанова винесена з додержанням вимог кримінально-процесуального закону та відмовив в задоволенні скарги, вказавши про неможливість на даній стадії розгляду перевірити доведеність факту вчинення ОСОБА_3 шахрайства, тобто правильність кваліфікації, наявність умислу, достатність та достовірність доказів для доведеності вини останнього, оскільки встановлення таких обставин належить до компетенції слідчого під час досудового слідства та суду під час розгляду справи по суті, а стадія порушення кримінальної справи має на меті лише встановлення достатніх ознак злочину і аж ніяк не встановлення обставин, що входять до предмету доказування.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції вимог кримінально-процесуального закону та допущення істотної неповноти і однобічності судового розгляду також є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, оскільки перевіривши матеріали справи колегія суддів встановила, що під час розгляду скарги судом було дотримано вимог ст. 236-8 КПК України.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обґрунтовано встановив, що у особи, яка виносила постанову, було достатньо даних для прийняття такого рішення, а тому постанову суду слід залишити без змін, а апеляцію скаржника - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
Постанову Оболонського районного суду міста Києва від 15 квітня 2010 року, якою залишена без задоволення скарга ОСОБА_3 на постанову заступника прокурора Оболонського району м. Києва від 15.02.2010 року в частині порушення кримінальної справи по факту за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, - залишити без змін, а апеляцію скаржника ОСОБА_3 - без задоволення.
Судді:
Глиняний В.П. Мацелюх П.С. Чорний О.М.