Справа №1-72/10
21 січня 2010 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретарів Дехтяренка Я.Г., Завальнюк О.І., Саєнка Д.С., прокурорів Паламарчук Я.А., Денисенка Д.В., потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, не працюючого, освіта не закінчена вища, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, раніше засудженого
15.10.2008 року Голосіївським районним судом м. Києва по ст. 185 ч. 1 КК України до 240 годин громадських робіт,
за ст.186 ч. 2 КК України
ОСОБА_4 07.07.2009 року, приблизно в 03 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з двома не встановленими слідством особами, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно, відкрито викрав біля будинку №7, що по вулиці Я.Коласа в м.Києві, чуже майно у неповнолітнього ОСОБА_1, яке належить його матері ОСОБА_2, при наступних обставинах.
При цьому, ОСОБА_4 07.07.2009 року, приблизно в 03 годині, розпивав спиртні напої разом з двома не встановленими слідством особами в приміщенні залу ігрових автоматів, розташованого неподалік будинку №17, що по вул. Я.Коласа в м. Києві.
Після розпиття спиртного всі вони, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прослідували до будинку №17, що по вул. Я.Коласа в м. Києві.
Знаходячись біля будинку №17, що по вул. Я.Коласа в м. Києві, ОСОБА_4 та двоє невстановлених слідством осіб, звернули увагу на раніше їм не знайомого ОСОБА_1, який рухався в їх напрямку.
В цей час, ОСОБА_4, разом з двома невстановленими слідством особами, вирішили відкрито викрасти чуже майно, яке знаходилось у неповнолітнього ОСОБА_5, вступивши, тим самим, між собою у попередню злочинну змову.
З метою виконання свого злочинного умислу, ОСОБА_4 зупинив неповнолітнього ОСОБА_1 і, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, своєю правою рукою схопив ОСОБА_1 за шию, від чого потерпілий впав на землю.
В цей час, одна невстановлена слідством особа, перебуваючи в попередній злочинній змові з ОСОБА_4, діючи погоджено з останнім, силоміць, двома руками надавила на грудну клітку неповнолітнього ОСОБА_1, тим самим, стала також утримувати останнього, не даючи йому змоги чинити будь-який опір.
Інша невстановлена слідством особа, перебуваючи в попередній злочинній змові з ОСОБА_4, діючи погоджено з останнім, відкрито викрала у неповнолітнього ОСОБА_1 мобільний телефон «Нокіа 5700», вартістю 1 730 грн., в корпусі якого знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку «Лайф» - 10 грн., на рахунку якої грошей не було та флеш картою, вартість якої входить у вартість мобільного телефону, чоловічу джинсову барсетку - 25 грн., в якій знаходився шкіряний гаманець - 20 грн. із грошима в сумі 270 грн., проїздний квиток на рік на всі види громадського транспорту - 207 грн., а також студентський квиток на ім'я ОСОБА_1 та ключ від вхідних дверей квартири, ключ від домофону та три брелка, які належать матері неповнолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 і матеріальної цінності не становлять, а всього майна на загальну суму 2 262 грн.
З викраденим чужим майном ОСОБА_4 та дві невстановлені слідством особи з місця скоєння діяння втекли, а викраденим майном, в подальшому, розпорядилися на власний розсуд.
Таким чином, ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_1 чуже майно, яке належить його матері - ОСОБА_2, тобто своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ст. 186 ч. 2 КК України.
У судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому обвинуваченні на завершальній стадії розгляду справи визнав повністю і пояснив, що дійсно 7 липня 2009 р., приблизно о 03 годині, біля будинку №17, що по вул. Я.Коласа в м. Києві, він, з двома наглядно знайомими, скоїв грабіж потерпілого. Кількість викраденого згідно обвинувального висновку та його вартість не оспорює.
Вина підсудного, окрім цього, повністю підтверджується сукупністю зібраних та досліджених по справі доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_1 суду пояснив, що 7 липня 2009 р., приблизно о 03 годині, біля будинку №17, що по вул. Я. Коласа в м. Києві, ОСОБА_4, ще з двома особами, скоїли грабіж у спосіб, зазначений в обвинувальному висновку .
При цьому, вони викрали мобільний телефон «Нокіа 5700», вартістю 1 730 грн., в корпусі якого знаходилася сім-карта оператора мобільного зв'язку «Лайф» - 10 грн., на рахунку якої грошей не було та флеш картою, вартість якої входить у вартість мобільного телефону, чоловічу джинсову барсетку - 25 грн., в якій знаходився шкіряний гаманець - 20 грн., із грошима в сумі 270 грн., проїздний квиток на рік на всі види громадського транспорту - 207 грн., а також студентський квиток на його ім'я та ключ від вхідних дверей квартири, ключ від домофону та три брелка, які належать його матері, а всього майна на загальну суму 2 262 грн.
Міру покарання підсудному просить призначити на розсуд суду згідно вимог чинного законодавства.
ОСОБА_2, допитана судом у тій же якості, дала суду аналогічні пояснення. Просила задовольнити заявлений позов.
Свідок ОСОБА_6 суду підтвердив? що 7 липня 2009 р., під час чергування, був затриманий ОСОБА_4 за підозрою у скоєнні грабежу біля будинку №17, що по вул. Я. Коласа в м. Києві . На нього вказав потерпілий ОСОБА_1, як на особу, яка ще з двома, скоїли цей злочин.
Аналогічні пояснення дав суду свідок ОСОБА_7
ОСОБА_8, допитана в ході досудового слідства, пояснення якої проголошені судом у силу поважності причин неявки в судове засідання, підтвердила свою участь у якості понятої при відтворенні 9 липня 2009 р. обстановки та обставин грабежу ОСОБА_1 з участю ОСОБА_4
За вказівкою останнього, учасники відтворення на автомобілі направились до будинку №17, що по вул. Я. Коласа в м. Києві, де ОСОБА_4 особисто вказав на місце та оставини скоєння грабежу ОСОБА_1 та спосіб у який він розпорядився викраденим.
Аналогічні пояснення в ході досудового слідства дала свідок ОСОБА_9, пояснення якої проголошені судом з тих же причин .
Окрім цього, вина підсудного підтверджується зібраними та дослідженими по справі доказами.
Так, час, місце та механізм скоєння зазначеного діяння підтверджується протоколами усної заяви про злочин ( а.с. 8 ), огляду місця події ( а.с. 9-10 ), фототаблицями до нього ( а.с. 11-12 ), огляду та вилучення ( а.с. 17 ), відтворення обстановки та осбтавин події ( а.с. 72, 77-79 ), фототаблицями до них ( а.с. 73-76, 80-84 ), згідно яких ОСОБА_4 за попередньою змовою групою осіб, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_1 чуже майно, яке належить його матері - ОСОБА_2 .
Названі докази по справі, пояснення підсудного, потерпілих, свідків та інші докази по справі на підтвердження встановлених судом обставин скоєного, за винятком тверджень ОСОБА_4 на початку судового слідства про те, що він був тверезий, насильства не застосовував, попередньої змови з іншими особами не було, не викрадав телефон , не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, оскільки вони не суперечливі між собою і повністю підтверджуються іншими доказами по справі.
Що ж до пояснень ОСОБА_4 про те, що він був тверезий, насильства не застосовував, попередньої змови з іншими особами не було, не викрадав телефон, то с уд відносить їх до числа таких, що не відповідають дійсності, які повністю спростовуються достовірними доказами по справі і, зокрема, поясненнями потерпілих, свідків, визнавальними поясненнями самого підсудного.
Твердження ОСОБА_4 , які визнані судом такими, що не відповідають дійсності, не спростовують його винність за ст. 186 ч. 2 КК України і викликані, на думку суду, лише бажанням підсудного уникнути кримінальної відповідальності, або, на крайній випадок, пом'якшити участь за скоєне.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого підсудному обвинувачення в частині діяння, встановленого судом та правильності кваліфікації дій ОСОБА_4 за ст. 186 ч. 2 КК України , оскільки він , за попередньою змовою групою осіб, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я, повторно, відкрито викрав у неповнолітнього ОСОБА_1 чуже майно, яке належить його матері - ОСОБА_2 .
Однак, з пред'явленого підсудному , на думку суду, необхідно виключити його обвинувачення в заподіянні потерпілій матеріальної шкоди в зазначеному розмірі, як надлишкової, що не утворює складу злочину і не є кваліфікуючою ознакою ст. 186 ч. 2 КК України.
При обранні міри покарання підсудному судом враховується характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного, особистість, характеристика ОСОБА_4, стан здоров'я як підсудного, так і членів його сім ' ї.
Обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, суд визнає каяття, допомогу слідству та суду у встановленні істини по справі в силу зайнятої позиції на свій захист, а обтяжуючою - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що для досягнення мети покарання, виправлення підсудного ОСОБА_4, йому необхідно призначити за ст. 186 ч. 2 КК України покарання у виді позбавлення волі, строком 4 роки 6 місяців.
До призначеного за новим вироком, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, суд вважає за необхідне частково приєднати підсудному невідбуту частину покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2008 року, в перерахунку на позбавлення волі, строком в 15 днів і остаточно визначити його у виді позбавлення волі, строком 4 роки 6 місяців 15 днів .
Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для виправлення підсудного ОСОБА_4 та попередження нових злочинів.
Заявлений цивільний позов потерпілої, на думку суду, підлягає задоволенню у повному розмірі.
Речові докази по справі - копію гарантійного талону на мобільний телефон необхідно зберігати в матеріалах справи, а мобільний телефон «Соні Еріксон К 800 і» - передати за належністю власнику - ОСОБА_4
Керуючись ст.ст. 323 - 324 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним за ст. 186 ч. 2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі, строком 4 ( чотири ) роки 6 ( шість ) місяців.
Остаточну міру покарання ОСОБА_4, на підставі ст. 71 ч. 1 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 15.10.2008 року, строком в 15 днів, призначити у виді позбавлення волі строком 4 ( чотири ) роки 6 ( шість ) місяців 15 ( п'ятнадцять ) днів.
Міру запобіжного заходу засудженому залишити попередню - тримання під вартою в Київському СІЗО №13 УДДВП по м. Києву та Київській області.
Стягнути з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1, на користь
ОСОБА_2, прож. в кв. АДРЕСА_2, заподіяну матеріальну шкоду в розмірі 2 262 грн.
Речові докази по справі - копію гарантійного талону на мобільний телефон зберігати в матеріалах справи, а мобільний телефон «Соні Еріксон К 800 і» - передати за належністю власнику - ОСОБА_4
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва на протязі 15 діб.
Головуючий Сержанюк А.С.