Справа №1-73/09
І М ' Я М У К Р А Ї Н И
12 грудня 2009 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Сержанюка А.С., з участю секретаря Дехтяренка Я.Г., прокурорів Доценко О.М., Безрука А.М., Семененка В.П., захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, потерпілого ОСОБА_3, розглянувши в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Москва, росіянина, громадянина Росії, освіта вища, одруженого, виконавчого директора «Російський клуб», зареєстрованого в кв. АДРЕСА_2, раніше не судимого,
за ст. 189 ч. 2 КК України
ОСОБА_4 вимагав передачі чужого майна з погрозами ОСОБА_3 та його близьким родичам застосування насильства, вбивства або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, при наступних обставинах.
Так, ОСОБА_4 в першій половині березня 2004 року від невстановленої слідством особи взнав про майнові претензії ОСОБА_6 до її колишнього чоловіка ОСОБА_3 які полягали в передачі майна і грошей потерпілим на її користь.
ОСОБА_4, не маючи права на майно і гроші ОСОБА_3, 25.03.2004 року в денний час подзвонив потерпілому на домашній телефон, що в АДРЕСА_1.
Представившись власником готелю «Прем'єр Палац», він став вимагати передачі йому 10 000 доларів США, що в перерахунку по курсу Національного банку України складає 53 200 грн., придбати однокімнатну квартиру і плазменний телевізор для ОСОБА_6, мотивуючи свої вимоги тим, що ОСОБА_3 вказані гроші і майно заборгував останній.
Під час телефонної розмови ОСОБА_4 висловив АДРЕСА_3 погрози заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вбивства його і близьких родичів, якщо він відмовиться передати вищевказане майно і гроші колишній дружині ОСОБА_6
Після цього, ОСОБА_4 висловив вимогу ОСОБА_3 негайно прибути до нього в готель «Прем'єр Палац», що в м. Києві, а в випадку відмови - ОСОБА_4 сам приїде до ОСОБА_3 і скоїть вбивство його та членів сім'ї.
ОСОБА_3, реально сприйняв погрози фізичної розправи з боку ОСОБА_4, на його вимогу, в той же день, в денний час, прибув у готель «Прем'єр Палац», що розташований по вул. Пушкінській, 5/7 в м. Києві, про що повідомив охоронця готелю.
Охоронець зателефонував ОСОБА_4 і, під час їх розмови, ОСОБА_3 почув, як той дав вказівку охоронцю переламати ОСОБА_3 руки, ноги, закрити в холодильнику і утримувати до його приїзду.
ОСОБА_3, реально сприймаючи погрози ОСОБА_4 про застосування до нього фізичного насильства, вибіг з готелю, однак охоронець готелю догнав ОСОБА_3
і передав йому вимоги ОСОБА_4 про те, що він повинен прийти на зустріч з ним о 18 годині до магазину «Білла», розташованому по вул. Петропавлівській, 2 в с. Петропавлівська-Борщагівка, Києво-Святошииського району, Київської області.
В цей же день, ОСОБА_3 о 18 годині, разом з співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві, яким раніше повідомив про злочинні наміри ОСОБА_4, прибув до магазину «Білла» і став чекати приїзду ОСОБА_4
Приблизно о 19 годині, на вказане місце прибули охоронці ОСОБА_4 і почали вимагати від ОСОБА_3 пересісти із свого в їх автомобіль з метою поїздки на зустріч з ОСОБА_4
ОСОБА_3 відмовився виконати таку вимогу і, в цей момент, охоронці ОСОБА_4 були затримані співробітниками УБОЗ ГУ МВС України в м. Києві.
Через деякий час, до магазину «Білла» прибув ОСОБА_4 і став вимагати, щоб ОСОБА_3 сів в його автомобіль, що потерпілий виконав.
Знаходячись в автомобілі, ОСОБА_4 став висловлювати погрози на адресу ОСОБА_3 про заподіяння йому тяжких тілесних пошкоджень, а також вбивства його та членів сім'ї у випадку невиконання вимог передачі вищевказаного майна.
З метою примушування до виконання його вимог передачі майна і грошей, ОСОБА_4 вкусив ОСОБА_3 за вухо, щипав за руку, чим спричинив ОСОБА_3 фізичний біль.
В свою чергу ОСОБА_3, реально сприймаючи погрози і дії ОСОБА_4, і турбуючись за своє життя і здоров'я, а також своїх родичів, погодився на вимоги ОСОБА_4 передати гроші і майно у встановлений ним строк.
Таким чином, ОСОБА_4 вимагав передачі чужого майна з погрозами застосування насильства ОСОБА_3 і його близьким родичам, вбивства або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, тобто своїми умисними діями скоїв злочин, передбачений ст. 189 ч. 2 КК України.
У судовому засіданні, допитаний у якості підсудного, ОСОБА_4 свою вину у інкримінованому йому злочині не визнав і пояснив, що 25.03.2004 року він не вимагав у потерпілого передачі йому ні грошей, ні майна. Не висловлював, в той день, і будь-яких погроз ОСОБА_3 та його близьким родичам.
Вказівок про проведення протиправних дій відносно потерпілого і його родичів також не давав. Потерпілого, його дружину раніше не знав, як і про матеріальні претензії колишньої дружини потерпілого до ОСОБА_3
Допускає, що 25.03.2004 року міг по телефону сказати ОСОБА_3 про необхідність виконання боргових зобов'язань перед колишньою дружиною.
В цей же день, зустрічався біля магазину «Білла» з ОСОБА_3, однак ніяких погроз йому не висловлював, нічого не вимагав, фізичного насильства не застосовував.
Не дивлячись на це, вина підсудного повністю підтверджується сукупністю зібраних та досліджених по справі доказів.
Так, потерпілий ОСОБА_3 суду пояснив, що 25.03.2004 року йому додому зателефонував ОСОБА_4 і, зразу ж, почав виражатись нецензурними словами і погрожувати.
Сказав, що він повинен віддати 10 000 доларів США, купити однокімнатну квартиру і плазменний телевізор колишній дружині.
А якщо він не віддасть зазначене, то його і всю сім'ю закопають в асфальт. Злякавшись погроз, він сам поїхав до нього в ресторан, що в готелі «Прем'єр Палац».
Офіціант, який зустрів його, подзвонив ОСОБА_4 і повідомив, що прийшов ОСОБА_3 та передав трубку йому.
ОСОБА_4, вважаючи, що розмовляє з охоронцем, наказав переламати йому руки та ноги, закрити в холодильнику і не випускати до його приїзду. Зрозумів, що потрібно вийти з приміщення, однак охоронець не хотів вискати. При цьому, повідомив що ОСОБА_4 призначив йому зустріч в цей же день, вечором, біля магазину « Білла», що знаходиться на Великій Кільцевій дорозі м. Києва.
При цьому, дав візитку готелю, де ручкою написав номер телефону і сказав, що коли він приїде до магазину і там ОСОБА_4 не буде, то потрібно зателефонувати по зазначеному телефону.
Злякавшись за своє та життя близьких, поїхав в УБОЗ, що по вул. Горького в м. Києві, де написав відповідну заяву.
Коли приїхав з працівниками міліції до магазину « Білла», то там нікого не було і він подзвонив по номеру телефону, який дав охоронець біля готелю.
Пізніше, приїхали два автомобіля з працівниками міліції спецпідрозділу «Тітан», яких затримали працівники УБОЗ і почали надягати наручники.
В цей час, приїхав ще один автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_7 і наказав всіх відпустити.
Після цього, працівники УБОЗ сказали йому сісти в автомобіль до ОСОБА_4, що він і зробив. Там ОСОБА_4 погрожував йому, вимагав 10 000 доларів США, однокімнатну квартиру та телевізор.
При цьому, щипав його та кусав за вухо. Розмова тривала, десь, хвилин 10, після закінчення якої він вийшов з автомобіля і розказав, що сталось.
Свідок ОСОБА_8, пояснення якої проголошені судом у силу поважності причин неявки до суду, в ході досудового слідства, з приводу пред'явленого обвинувачення ОСОБА_4, дала аналогічні пояснення
Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що тривалий час, з іншими особами, здійснював охорону підсудного.
25.03.2004 року за вказівкою ОСОБА_4 група охоронців виїхала до магазину «Білла», де він мав зустрітися із потерпілим.
Пізніше, на зазначене місце виїхав підсудний, який знаходився у стані алкогольного сп'яніння, а він його супроводжував.
Біля магазину, до ОСОБА_4 в автомобіль, спочатку сів старший УБОЗу, а пізніше - ОСОБА_3
Коли потерпілий виходив з автомобіля підсудного, то на ньому тілесних ушкоджень не бачив.
Аналогічні пояснення, по суті пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, дали в судовому засіданні і свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_12
Свідок ОСОБА_6, пояснення якої проголошені судом в силу поважності причин неявки до суду, у ході досудового слідства пояснила, що ОСОБА_4 не знала.
Про її проблеми із ОСОБА_3 знала рідна сестра - ОСОБА_13, яка була знайома із ОСОБА_4
ОСОБА_13, по своїй ініціативі, розказала підсудному про її проблеми.
ОСОБА_13, допитана на досудовому слідстві у тій же якості, пояснення якої проголошені судом з тих же підстав, підтвердила, що була знайома з ОСОБА_4 протягом 4 років.
Вона розповідала ОСОБА_4, що потерпілий постійно принижує її та ОСОБА_6
Тоді він попросив набрати номер телефону ОСОБА_3, щоб з ним порозмовляти.
Суть розмови не чула, так як вийшла з кімнати. Не просила підсудного вимагати у потерпілого гроші, квартиру та телевізор.
Свідок ОСОБА_14, пояснення якого проголошені судом, у ході досудового слідства підтвердив, що в березні 2004 року до УБОЗу звернувся потерпілий ОСОБА_3 з заявою про вимагання ОСОБА_4, з погрозою вбивства, 10 000 доларів США, речей, сумісно нажитих із колишньою дружиною. При цьому, повідомив, що ним призначена зустріч біля ТЦ «Білла», що вул. Велика Кільцева дорога м. Києва.
25.03.2004 року він, разом з іншими працівниками УБОЗу - ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 виїхали до зазначеного потерпілим місця.
Бачив, як охоронці ОСОБА_4 намагались насильно посадити ОСОБА_3 до себе в автомобіль. Однак, співробітники УБОЗу попередили це і затримали зазначених осіб.
Пізніше, на вимогу, він сів у салон автомобіля представницького класу «Мерседес», де ОСОБА_4, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, вимагав роз'їхатись та передати відеокасету. В іншому випадку, погрожував звільненням з органів внутрішніх справ.
Аналогічні покази суду з цього приводу, дали свідки ОСОБА_16, ОСОБА_15 та ОСОБА_17
Свідок ОСОБА_18, пояснення якого проголошені судом, у ході досудового слідства підтвердив, що його син ОСОБА_4 не міг займатись вимаганням, оскільки він досить забезпечена, матеріально, людина.
При цьому,зазначив лише його позитивні риси характеру.
Вина підсудного у повному об'ємі інкримінованого ОСОБА_4 обвинувачення, окрім цього, повністю підтверджується зібраними та дослідженими судом доказами по справі.
Так, час, місце та механізм скоєння діяння підсудним підтверджується протоколами заяви ( а.с. 89 т. 1 ), огляду місця події ( а.с. 150, 151 т. 1 ), відтворення обстановки та обставин події ( а.с. 154-158 т. 1 ), вибіркою міжміських розмов квартирних абонентів м. Києва ( а.с. 198-200, 203-204 т. 2 ), згідно яких ОСОБА_4 вимагав передачі чужого майна з погрозами застосування насильства ОСОБА_3 і його близьким родичам, вбивства або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
Названі докази по справі, пояснення підсудного, потерпілого, свідків та інші докази по справи на підтвердження встановлених судом обставин скоєного, за винятком тверджень ОСОБА_4 про те, що 25.03.2004 року він не вимагав у потерпілого передачі а ні грошей, а ні майна, не висловлював будь-яких погроз ОСОБА_3 та його близьким родичам, вказівок про проведення протиправних дій відносно потерпілого і його родичів не давав, не знав про матеріальні претензії ОСОБА_6 до потерпілого, говорив 25.03.2004 р. ОСОБА_3 лише про необхідність виконання боргових зобов'язань перед колишньою дружиною, біля магазину «Білла» ОСОБА_3 ніяких погроз не висловлював, нічого не вимагав, фізичного насильства не застосовував, ОСОБА_18 - про те, що його син ОСОБА_4 не міг займатись вимаганням, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності, оскільки вони не суперечливі між собою і повністю підтверджуються іншими доказами по справі і, зокрема, поясненнями ОСОБА_3, ОСОБА_8
Що ж до пояснень підсудного ОСОБА_4 про те, що 25.03.2004 року він не вимагав у потерпілого передачі а ні грошей, а ні майна, не висловлював будь-яких погроз ОСОБА_3 та його близьким родичам, вказівок про проведення протиправних дій відносно потерпілого і його родичів не давав, не знав про матеріальні претензії ОСОБА_6 до потерпілого, говорив 25.03.2004 р. ОСОБА_3 лише про необхідність виконання боргових зобов'язань перед колишньою дружиною, біля магазину «Білла» ОСОБА_3 ніяких погроз не висловлював, нічого не вимагав, фізичного насильства не застосовував, ОСОБА_18 - про те, що його син ОСОБА_4 не міг займатись вимаганням, то с уд відносить їх до числа таких, що не відповідають дійсності, які повністю спростовуються доказами по справі, що суд відніс до числа достовірних.
Твердження ОСОБА_4, ОСОБА_18, які визнані судом такими, що не відповідають дійсності, як і інші, не зазначені докази, зокрема, зміст довідок ( а.с. 113 т. 1, а.с. 3 т. 3 ), не спростовують винність підсудного ОСОБА_4 за ст. 189 ч. 2 КК України і викликані вони ( пояснення ), на думку суду, лише бажанням підсудного, при житті, уникнути кримінальної відповідальності, або, на крайній випадок, пом'якшити участь за скоєне, а свідка - допомогти йому в цьому.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, оцінивши їх у сукупності, прийшов до висновку про обґрунтованість пред'явленого підсудному обвинувачення та правильності кваліфікації його дій за ст. 189 ч. 2 КК України, оскільки ОСОБА_4 вимагав передачі чужого майна з погрозами застосування насильства ОСОБА_3 і його близьким родичам, вбивства або заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.
При цьому, суд вважає за необхідне закрити кримінальну справу відносно підсудного ОСОБА_4 за скоєння зазначеного злочину, оскільки 27.03.2007 року настала його смерть ( а.с. 32 т. 6 ).
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6 п. 8, 273, 282, 321-324 КПК України, суд
Кримінальну справу відносно ОСОБА_4 за ст. 189 ч. 2 КК України закрити.
Речові докази - 5 відеокасет, паспорт та імміграційну картку на ім'я ОСОБА_4 зберігати в матеріалах кримінальної справи.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб з моменту її проголошення.
Головуючий Сержанюк А.С.