№4-740/2010
17 травня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі :
головуючого - судді Кафідової О.В. ,
при секретарі - Нечаєвій Ю.Ю.,
з участю прокурора - Вавренюк О.С., Бондур Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за скаргою адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого СВ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві про порушення кримінальної справи від 28.03.2010 року відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України,-
28.03.2010 року постановою ст. слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві порушена кримінальна справа № 06-117771 відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Адвокат ОСОБА_1, який дії в інтересах особи відносно якої порушена кримінальна справа звернувся до суду зі скаргою, в якій просить скасувати зазначену постанову, посилаючись на те, що дана постанова винесена з порушенням ст.ст. 6, 96, 106, 116 КПК України, є необгрунтованою та порушена по надуманим мотивам.
Дослідивши матеріали справи на підставі яких було порушено кримінальну справу № 06-11771 в одному томі, заслухавши пояснення скаржника, який підтримав свою скаргу, адвоката ОСОБА_1, прокурора, який заперечував проти задоволення скарги, суд приходить до наступних висновків.
Зі скарги та доданих до неї матеріалів вбачається , що порушена кримінальна справа стосується інтересів заявника ОСОБА_2, оскільки кримінальна справа порушена за зверненням гр. ОСОБА_3, якого суд двічі викликав в судове засідання, але останній з невідомих суду причин до суду не з»явився, причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 30.01.03 року за № 3-рп/2003 суд, розглядаючи скарги на постанови слідчого та прокурора про порушення кримінальної справи, перевіряє наявність приводів і підстав, передбачених ст. ст. 94, 98 КПК України, для винесення таких постанов.
Відповідно до вимог ст.236-8 КПК України суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Ст. 94 КПК України встановлений вичерпний перелік приводів та підстав для порушення кримінальної справи.
Відповідно до ст.98 КПК Кодексу, справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину. За наявності приводів та підстав, зазначених у статті 94 цього Кодексу, прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи та підстави до порушення кримінальної справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа, а також дальше її спрямування.
При вивчені матеріалів кримінальної справи , а саме матеріалів , які були приводами та підставами для порушення кримінальної справи, приводом для порушення справи була заява гр-на. ОСОБА_3 від 25.03.2010 року, його пояснення , копія договору позики від 22.012009 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В. та протокол про явку з повинною від 28.05.2010 року, , однак відповідно до вимог ч. 2 ст. 94 КПК України справа може бути порушена тільки у тих випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак злочину в діях зазначених в заяві осіб .
Однак , під час розгляду справи , судом встановлено , що висновок прокурора про достатність підстав для порушення кримінальної справи саме за ч.4 ст. 190 КК України не грунтується на поданих матеріалах справи та проведеної перевірки .
При порушенні 28.03.2010 року кримінальної справи за ознаками злочину , передбаченого ч.4 ст. 190 КК України слідчий не мав достатніх даних, які б вказували на наявність ознак зазначеного злочину, враховуючи наступне .
ОСОБА_3 у своїй заяві про злочин від 25.03.2010 року , на підставі якої була порушена кримінальна справа відносно ОСОБА_2, повідомляє про те, що останній в квітні 2008 року в м. Києві по вул. Червоноармійській,111 взяв у нього в борг грошові кошти в сумі 20 000 доларів США в борг строком до червня 2009 року, але не повернув.
Як вбачається з договору позики, який укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 22.012009 року та посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А.В., останній взяв в борг гроші в сумі 20 000 доларів США за курсом НБУ в розмірі 154 000 грн. 00 коп. , які зобов»язався повернути 22.07.2009 року та був попереджений нотаріусом про цивільну відповідальність за неповернення грошових коштів за ст.ст.524-533,536,537,545,598-600,604.605,610-625,1046-1052 ЦК України.
Таким чином , відносини повернення , майбутнього стягнення неповернутих грошових коштів на користь заявника ОСОБА_3 мають цивільно-правовий характер та врегульовані нормами Цивільного Кожексу України.
Як вбачається з оскаржуємої постанови , порушеної відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, відсутнє обгрунтування прийнятого рішення , відсутні мотиви , за яких прокурор приходить до висновку , що ОСОБА_2 дійсно шляхом зловживання довірою заволодів чужим майном, що є об”єктивною стороною злочину.
Крім того, суд звертає увагу на те, що в матеріалах перевірки є нотаріально посвідчений договір позики від 22.01.2009 року на суму 20 000 доларів США, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який свідчить про те, що сторони договору при його укладанні усвідомлювали значення своїх дій та діяли на підставі вільного волевиявлення, що і посвідчив приватний нотаріус.
Зважаючи на викладені обставини та на те, що при винесенні 28.03.2010 року постанови про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, орган досудового слідства не мав достатніх даних, які б вказували на наявність в діях даної особи ознак злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, проведена перевірка не відповідає вимогам ст. 94 КПК України , тому суд приходить до висновку , що зазначена постанова підлягає скасуванню як така, що не відповідає вимогам ст. ст. 94, 98 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.9, 29, 55, 63, 123 Конституції України , рішенням Конституційного Суду України від 30.01.2003 року №1-12/2003 , ст. ст. 94 , 98 , 236-7 , 236-8 КПК України, суд -
Скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову старшого слідчого СВ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві про порушення кримінальної справи від 28.03.2010 року відносно ОСОБА_2, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - задовольнити.
Постанову старшого слідчого СВ Печерського РУГУ МВС України в м. Києві С.О. Шайхет про порушення кримінальної справи № 06-11771 від 28.03.2010 року відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України - скасувати .
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 7 діб .