проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"02" лютого 2021 р. Справа № 922/2429/20
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.,
за участю секретаря судового засідання Ярітенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест" (вх.№3116 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.10.2020, ухвалене суддею Калініченко Н.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області 12.10.2020 об 11 год. 40 хв. (повне рішення складено 13.10.2020) у справі № 922/2429/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель", м. Харків,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест", м. Харків,
про стягнення 203497,88 грн.,
Позивач звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 25.04.2020 по 24.05.2020 в сумі 197916,21 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 у сумі 4196,26 грн., інфляційних втрат за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 в сумі 395,83 грн. та 3% річних за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 в сумі 989,58 грн., 3052,47 грн. витрат зі сплати судового збору.
Також позивач згідно з заявою від 09.10.2020 (а.с.77) просив стягнути з відповідача 26000,00 грн. витрат на правову допомогу.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.10.2020 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 у сумі 4196,26 грн., суму інфляційних втрат від несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом на підставі Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 в сумі 395,83 грн. та 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом згідно умов Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 в сумі 989,58 грн., витрати на професійну допомогу в сумі 5000,00 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 3052,47 грн. Закрито провадження у справі в частині заборгованості за процентами за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 25.04.2020 року по 24.05.2020 року в сумі 197916,21 грн.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що відповідно до умов кредитного договору, зокрема пункту 1.1., сторони дійшли згоди щодо підвищення розміру процентів, які підлягають сплаті за користування кредитними коштами, у разі настання випадків невиконання відповідачем його зобов'язань, встановлених пунктами 6.14., 6.15. кредитного договору, таке підвищення є правом кредитора (позивача), та не потребує будь-якого повідомлення, отже, фіксований розмір процентної ставки (22%, як передбачено пунктом 1.1. договору) є незмінним, проте через невиконання відповідачем покладених на нього обов'язків (пунктів 6.14, 6.15 кредитного договору), позивач скористався правом на донарахування 7% до визначеної сторонами процентної ставки; доказів виконання в строк договірних домовленостей відповідачем матеріали справи не містять. Також суд першої інстанції вказав, що з огляду на факт сплати відповідачем суми заборгованості за процентами за користування кредитом під час розгляду справи, провадження у справі в частині стягнення 197916,21 грн. процентів за користування кредитними коштами згідно умов кредитного договору за період з 25.04.2020 по 24.05.2020 грн. підлягає закриттю на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України. Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, а також порядку розрахунків, погодженого сторонами, господарський суд дійшов висновку, що арифметично вірними до стягнення похідних вимог, обумовлених статтею 625 ЦК України є розмір 3% річних у сумі 992,29 грн. та інфляційних нарахувань у сумі 395,83 грн., однак оскільки відповідно до частини 2 статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню в сумі, зазначеній в прохальній частині позовної заяви, а саме, в сумі 989,58 грн. Стосовно витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції зазначив, що розмір цих витрат у сумі 26000,00 грн., стосовно якої подано заяву про розподіл, не відповідає критеріям реальності таких витрат, обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципом розподілу таких витрат, через що суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції. Витрати зі сплати судового збору стягнуто з відповідача в заявленому позивачем розмірі - 3052,47 грн., що були сплачені позивачем при зверненні до суду.
Повне рішення складено 13.10.2020, отже, останнім днем встановленого ч.1 ст.256 ГПК України строку його апеляційного оскарження є 02.11.2020.
09.11.2020, тобто з пропущенням вказаного строку, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції: скасувати вищевказане рішення в частині стягнення з ТОВ "Завод "Будінвест" 1209,81 грн. пені і 288,09 грн. - 3 % річних за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 01.06.2020 по 27.07.2020; 395,83 грн. інфляційних втрат від несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом на підставі Кредитного договору за період з 01.02.2020 по 29.02.2020; а також про закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 47772,88 грн. процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору за період з 25.04.2020 по 24.05.2020; закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2986,45 грн. пені і 701,49 грн. - 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 01.06.2020 по 27.07.2020; в іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апелянт зазначає, що позовна заява в даній справі не містить посилань на порушення відповідачем вимог пунктів 6.14. і 6.15. кредитного договору, позивачем також не наведено фактичних обставини і посилань на відповідні докази, які б свідчили про порушення відповідачем вимог п.6.14. і 6.15. кредитного договору від 06.12.2019 року, який було укладено з первісним кредитором.
Також заявник скарги вказує, що вимоги позивача щодо стягнення 47772,88 грн. відсотків за користування кредитом в період з 25.04.2020 по 24.05.2020 не підтверджуються доданими до позовної заяви доказами, суперечать умовам договору про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст від 26.06.2020, а тому в цій частині позовних вимог, на думку апелянта, провадження у справі закрито судом першої інстанції необґрунтовано, бо в цій частині спір між сторонами залишився наявним і не був вирішений судом по суті.
Також в апеляційній скарзі відповідач зазначає, що, задовольняючи вимоги позивача про стягнення суми інфляційних втрат від несвоєчасної сплати процентів за користування кредитом на підставі Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 в сумі 395,83 грн., суд першої інстанції не звернув увагу на те, що строк виконання основного зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в період з 25.04.2020 по 24.05.2020, яке є предметом спору у цій господарській справі, припадає на період з 25 по 31 травня 2020 року, отже, в період в період з 01.02.2020 по 29.02.2020 позивач не міг зазнати ніяких інфляційних втрат від несвоєчасної сплати відповідачем процентів, які зобов'язаний був сплатити з 25 по 31 травня 2020 року.
Апелянт вказує, що пеня і 3% річних були розраховані позивачем виходячи із суми основного зобов'язання зі сплати процентів - 197916,21 грн., а відповідно до умов кредитного договору і договору про відступлення права вимоги відповідач мав би сплатити позивачу за спірний період 150143,33 грн. відсотків, отже пеня, нарахована за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 на суму основного боргу 150143,33 грн., складає 2986,45 грн., сума 3% річних, які нараховані на суму основного боргу за цей період, складає 701,49 грн. Також відповідач стверджує, що, повністю задовольнивши вимоги в частині стягнення 4196,26 грн. пені і 989,58 грн. 3% річних, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути пеню і 3% річних за період з 01.06.2020 по 27.07.2020, а зроблений позивачем та доданий до позовної заяви розрахунок охоплює період з 01.06.2020 по 31.07.2020.
Заявник скарги також зазначає, що суд не врахував факт сплати відповідачем платіжним дорученням № 635 від 05.10.2020 на банківський рахунок позивача 61408,50 грн. пені по простроченим відсоткам по кредитному договору № 23019/ЮРК/0 від 06.12.2019 та договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст.; також платіжним дорученням № 636 від 05.10.2020 відповідач сплатив на банківський рахунок позивача 14381,32 грн. нарахованих 3% річних на прострочені відсотки по кредитному договору № 23019/ЮРК/0 від 06.12.2019 та договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-Ст.
Отже, за твердженням апелянта, в частині позовних вимог про стягнення 2986,45 грн. пені і 701,49 грн. - 3% річних від суми прострочених відсотків за користування в період з 01.06.2020 по 27.07.2020 суд повинен був закрити провадження через відсутність предмету спору, а в частині позовних вимог про стягнення 1209,81 грн. пені і 288,09 грн. 3% річних - відмовити у задоволені позову, проте, в порушення вимог ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні оскаржуваного рішення суд вийшов за межі позову і без обґрунтування належними доказами, а посилаючись виключно на думку позивача, зробив хибний та необґрунтований висновок про те, що сплачених відповідачем 25.09.2020 155148,10 грн. і 4091006,94 грн., сплачених 05.10.2020, не вистачило для оплати пені і 3% річних від суми прострочених відсотків за користування в період з 01.06.2020 по 27.07.2020.
До апеляційної скарги заявником додано нові докази, які не надавалися до суду першої інстанції - роздруківки електронних листів та платіжних доручень, які, на його думку, підтверджують обставини щодо нарахування банком процентів за користування кредитними коштами за кредитним договором № 23019/ЮРК/0 від 06.12.2019 за період з 06.12.2019 до 25.06.2020, часткового виконання зобов'язань щодо оплати процентів відповідачем до подачі позову.
Відповідач вказує, що з незалежних від його волі обставин не отримав позовну заяву, а також ухвалу суду про відкриття провадження у господарській справі №922/2429/20 тому з об'єктивної причини не зміг скористатись своїми процесуальними правами, у тому числі не мав можливості надати суду першої інстанції відзив на позовну заяву з копіями документів, які стосуються предмету спору, а також прийняти участь у судовому розгляді цієї справи. У зв'язку з цим відповідач просить апеляційний суд визнати поважною причину ненадання відповідачем доказів суду першої інстанції.
Також відповідач просить під час апеляційного розгляду справи врахувати здійснені відповідачем на користь позивача оплати процентів за користування кредитом, сплату пені, 3% річних, нарахованих на суму прострочених процентів, а також сплату частини кредиту в період з 25.09.2020 року по 05.10.2020.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 було поновлено відповідачеві пропущений строк подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться 19.01.2021, встановлено строк до 15.01.2021 для подання відзивів на апеляційну скаргу, заяв, клопотань тощо.
08.12.2020, тобто вже після постановлення вищевказаної ухвали, позивач надав заперечення проти відкриття апеляційного провадження, в яких зазначає про безпідставність доводів апелянта, наведених в обґрунтування клопотання про поновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Колегія суддів зазначає, що в ухвалі від 07.12.2020 було наведено підстави для поновлення пропущеного строку подання скарги, а саме - суд вказав, що апеляційну скаргу подано відповідачем у межах установленого ч.2 ст.256 ГПК України двадцятиденного строку з дня вручення йому повного рішення суду (що підтверджується матеріалами справи). Отже, відповідний строк підлягав безумовному поновленню в порядку вказаної норми, незалежно від поважності причин його пропуску, наведених апелянтом.
13.01.2021, тобто в межах установленого судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів виконання ним установлених п.п. 6.14, 6.15 кредитного договору обов'язків, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив вимоги позивача в повному обсязі, з урахуванням розміру процентів за ставкою 29% річних. Позивач наполягає на тому, що докази, додані до апеляційної скарги, які не надавалися до суду першої інстанції (зокрема, роздруківки електронних листів) не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції. Також позивач зазначає, що внаслідок описки у позовній заяві було вказано період нарахування пені та 3% річних з 01.06.2020 по 27.07.2020, а період нарахування інфляційних втрат з 01.02.2020 по 29.02.2020, але сума пені, 3% річних та інфляційних втрат була вказана відповідно до розрахунку, наданого позивачем, така сама описка була допущена й судом у резолютивній частині рішення, при цьому не відбулося виходу за межі позовних вимог, оскільки сума стягнутої судом пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідала тим, які просив стягнути позивач, і лише у даті закінчення періоду нарахування вказаних сум є неточність. Позивач також посилається на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі №922/2427/20, в якій судом апеляційної інстанції виправлено відповідну помилку та правильно зазначено період нарахування пені, інфляційних втрат і 3% річних. Позивач просить суд залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду - без змін.
19.01.2021 сторонам у справі було направлено повідомлення про перенесення судового засідання, призначеного на 19.01.2021 о 10:00 год., у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді-доповідача Шевель О.В. - на 02.02.2021 о 17:00 год.
Присутні в судовому засіданні 02.02.2021 представники сторін підтримали викладену ними письмово правову позицію.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України.
За таких обставин, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутні в судовому засіданні представники учасників справи погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
06.12.2019 між АТ "Акціонерний банк "Радабанк" (кредитор) та ТОВ "Завод "Будінвест" (позичальник) укладено кредитний договір №23019/ЮКР/0 (далі - кредитний договір), відповідно до умов п. 1.1. якого кредитор за наявності вільних грошових коштів, зобов'язується на умовах цього договору надати позичальнику кредит у вигляді відновлювальної відкличної кредитної лінії з лімітом кредитування у сумі 8400000,00 грн., зі зменшенням ліміту кредитування згідно з п. 1.2 цього кредитного договору, зі сплатою процентів у розмірі 22% річних, в порядку, визначеному даним договором (а.с. 18).
Згідно з п. 3.1 кредитного договору видача кредиту здійснюється шляхом перерахування всієї суми кредиту або його окремої частини на поточний рахунок позичальника чи шляхом перерахування суми кредиту за реквізитами, вказаними в заяві позичальника про видачу кредитних коштів з урахуванням вимог п.1.1. та п.1.2. цього договору.
Відповідно до п. 3.2 кредитного договору датою надання кредиту вважається дата перерахування кредитних коштів на поточний рахунок позичальника чи дата перерахування коштів за реквізитами, вказаними в заяві позичальника про видачу кредитних коштів. Датою повного погашення кредиту вважається дата зарахування на відповідні рахунки кредитора: кредиту у розмірі фактичної заборгованості; нарахованих/обчислених процентів, комісійних винагород, неустойки, визначених цим договором, якщо інше не випливає з умов цього договору (п. 3.3 кредитного договору).
Пунктом 3.4 кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту кожного дня, починаючи з дати надання кредиту на суму непогашеної заборгованості за кредитом згідно з методом факт/факт за формулою: сума процентів за один календарний день = сума заборгованості по кредиту на кінець цього дня* річна процентна ставка / фактична кількість днів у році* 100%.
Згідно п. 3.5 кредитного договору, сплата процентів за користування кредитом здійснюється щомісячно, в період з 25 числа до останнього банківського дня місяця.
Згідно п. 12.3 кредитного договору, кредитор має право у будь-який час відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі, при цьому підписанням цього договору позичальник надає свою згоду на таке відступлення та додаткове погодження угоди про відступлення з позичальником не потрібне. Умови такого відступлення встановлюються угодою між кредитором та третьої особою з додержанням вимог чинного законодавства. Позичальник не має права відступити свої права та обов'язки за цим договором третій особі.
Згідно матеріалів справи банк виконав зобов'язання з надання кредиту, перерахувавши позичальнику грошові кошти в сумі 8326130,12 грн., що підтверджується меморіальним ордером №38949 від 06.12.2019 (призначення платежу "надання траншу кредиту згідно кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 згідно листа клієнта від 06.12.19") та не заперечується відповідачем.
26.06.2020 між АТ "Радабанк" (первісний кредитор) та ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого недиверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (новий кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги № ВПВ-26/06/20-Ст (надалі - договір про відступлення; а.с.9).
Згідно з п.1.1 договору про відступлення первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор зобов'язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну договору та прийняти в повному обсязі належні первісному кредитору права вимоги до боржника (ТОВ "Завод "Будінвест"), іпотекодавця та поручителя за кредитним договором (№23019/ЮКР/0 від 06.12.2019) та договорами забезпечення, включаючи права вимоги до правонаступників боржника, іпотекодавця та поручителя, їх спадкоємців, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки боржника, іпотекодавця та поручителя або які зобов'язані виконати їх обов'язки, за кредитним договором та договорами забезпечення, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, щодо належного виконання боржником, іпотекодавцем та поручителем зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, сплати заборгованості та/або процентів та/або комісій та/або пені та/або штрафів та/або неустойки, в тому числі право нарахування яких виникло у первісного кредитора до укладання цього договору, передачі предметів забезпечення (іпотеки) в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором та договорами забезпечення, в тому числі права сторони/учасника в будь-яких судових та виконавчих провадженнях, а також права процесуального правонаступництва по всіх судових справах та провадженнях, що існують або можуть виникнути в майбутньому (надалі - права вимоги).
Первісний кредитор володіє правами вимоги до боржника, іпотекодавця та поручителя на підставі кредитного договору та договорів забезпечення, зокрема, в повному обсязі права вимоги погашення заборгованості боржником за кредитним договором (п. 1.2.1 договору про відступлення). Обсяг прав вимоги до боржника, що передається за цим договором первісним кредитором новому кредитору: в повному обсязі права вимоги погашення заборгованості боржником за кредитним договором станом на дату укладання цього договору у розмірі 9238656,49 грн., а саме: заборгованість за кредитом у розмірі 8326130,12 грн.; заборгованість за нарахованими процентами 912526,37грн., у т.ч за простроченими до оплати процентами у розмірі 752373,49 грн. (пункти 1.3.1 - 1.3.1.2 договору про відступлення).
Керуючись положеннями ст. 6 ЦК України, за взаємною домовленістю сторони встановили, що відступлення права вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення, розповсюджується в повному обсязі включаючи: право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів, комісії, неустойки, штрафів, пені за весь час прострочення боржником та/або іпотекодавцем та/або поручителем своїх зобов'язань відповідно до умов кредитного договору та договорів забезпечення, за весь час дії кредитного договору та договорів забезпечення, в тому числі і до моменту укладення цього договору (п. 1.4 договору про відступлення).
Відповідно до п. 1.5 договору про відступлення за відступлення права вимоги за цим договором, новий кредитор зобов'язаний сплатити первісному кредитору ціну договору (вартість відступлених прав) в розмірі та порядку, встановлених розділом 3 цього договору. Перехід права вимоги до нового кредитора у власність відбувається після повної оплати новим кредитором первісному кредитору ціни договору (вартість відступлених прав) в розмірі та порядку, встановлених розділом 3 цього договору. Відступлення права вимоги, згідно цього договору, здійснюється без згоди боржника, іпотекодавця та поручителя. Кредитний договір та договори забезпечення не містять заборони щодо відступлення прав за ними та не передбачають необхідності отримання згоди боржника, іпотекодавця та поручителя щодо відступлення прав за кредитним договором та договорами забезпечення (п.1.6 договору про відступлення).
Права вимоги первісного кредитора вважаються відступленими новому кредитору з моменту оплати ціни договору новим кредитором на користь первісного кредитора згідно з п. 3.1 - 3.4 цього договору (п. 2.1 договору про відступлення).
Згідно з п. 2.5 договору про відступлення з дати набуття новим кредитором права вимоги, до нового кредитора в обсязі, зазначеному в п. 1.3 та п.1.4 договору, переходять права первісного кредитора, а саме, право вимоги погашення заборгованості боржником, іпотекодавцем та поручителем за кредитним договором, права з іпотечним договором, включаючи право звернення стягнення на предмет іпотеки у відповідності до іпотечного договору та чинного законодавства України, права вимоги за договором поруки у відповідності до положень договору поруки та цього договору, а також права нарахування процентів за користування кредитними коштами, комісії, неустойки, штрафи, пеню за весь час прострочення боржником, іпотекодавцем та/або поручителем своїх зобов'язань, відповідно до умов кредитного договору та договорів забезпечення, в тому числі до моменту укладання цього договору.
Відповідно до п. 3.1. договору про відступлення за відступлення права вимоги, в обсязі встановленому п. 1.3 цього договору, новий кредитор сплачує первісному кредитору ціни договору (вартості відступлених вимог) за домовленістю сторін у розмірі 9238656,49 грн. без ПДВ.
26.06.2020 новим кредитором сплачено первісному кредитору 9238656,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1 від 26.06.2020 з призначенням платежу: "сплата по договору про відступлення права вимоги №ВПВ - 26/06/20 Ст від 26.06.2020" (а.с.17)
Також, 26.06.2020 між первісним кредитором та новим кредитором складено акт приймання-передачі прав вимоги до договору про відступлення права вимоги №ВПВ-26/06/20-СТ від 26.06.2020 (а.с.15).
У серпні 2020 року позивач подав до Господарського суду Харківської області позов у даній справі, в якому зазначав, що вимоги пункту 3.5. кредитного договору відповідачем виконані не були, внаслідок цього у відповідача виникла прострочена заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 25.04.2020 по 24.05.2020 в сумі 197916,21 грн. Також, позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення сплати процентів за користування кредитом, інфляційні втрати та 3% річних.
Місцевий господарський суд частково задовольнив позовні вимоги - з обґрунтуванням, наведеним вище.
Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів статті 269 ГПК України, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ст. 11, 525, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору, а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Отже, за своєю суттю кредитний договір є результатом точної, досягнутої раніше сторонами домовленості в цивільному обігу про порядок взаємовідносин щодо надання та повернення грошових коштів, де перераховані всі права і обов'язки сторін, в тому числі чітко визначено його ціну, порядок розрахунків, терміни виконання умов й інші необхідні елементи, тобто породжує цивільно-правові наслідки для сторін, що виключає віднесення правовідносин до публічно-правових.
Предметом позову в даній справі є вимога про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06.12.2019 за період з 25.04.2020 по 24.05.2020 в сумі 197916,21 грн., пені за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 у сумі 4196,26 грн., інфляційних втрат за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 в сумі 395,83 грн. та 3% річних за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 в сумі 989,58 грн.
Як уже зазначалося, пунктом 1.1 кредитного договору встановлено розмір процентів за користування кредитом - 22%.
Разом з цим у пункті 1.1 кредитного договору сторони також погодили, що у разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених п. 6.14 цього договору, кредитор має право, починаючи з 20 банківського дня місяця наступного за місяцем виконання такого порушення, збільшити процентну ставку за користування кредитом на 2% річних. У разі, якщо було здійснено вказане збільшення процентної ставки, її зниження на 2% річних може бути здійснено за клопотанням позичальника лише у разі виконання ним зобов'язань, передбачених п. 6.14 цього договору. У разі порушення позичальником зобов'язань, передбачених п. 6.15 цього договору, кредитор має право, з наступного банківського дня за днем порушення збільшити процентну ставку за користування кредитом 5% річних або вимагати розірвання кредитного договору та дострокового погашення боргу. У разі, якщо було здійснено вказане збільшення процентної ставки, її зниження на 5% може бути здійснено за клопотанням позичальника лише у разі виконання ним зобов'язань, передбачених п. 6.15 цього договору.
Так, відповідно до п. 6.14 кредитного договору позичальник зобов'язується не пізніше дня укладання цього договору укласти з банком договір банківського рахунку (на умовах та згідно типової форми договору банківського рахунку, затвердженої Правлінням банку, та згідно з тарифами, що діють в банку на дату укладання договору банківського рахунку). Починаючи з дати укладання кредитного договору та до повного виконання зобов'язань по цьому договору забезпечувати щомісячні чисті надходження виручки від реалізації товарів (надання послуг) на поточні рахунки, відкриті у банку, у розмірі не меншому ніж 100% від загального обсягу чистих надходжень на рахунки позичальника у банках. Для можливості відстеження виконання даної умови позичальник зобов'язаний надавати щомісячно, впродовж всього строку дії цього договору до 10 числа місяця, наступного за звітним, картки 31 рахунку по всіх банках в електронному вигляді та інші документи за запитом банку.
У строк по 31.03.2020 позичальник зобов'язується оформити документи на право користування земельною ділянкою (укласти договори оренди земельної ділянки) за місцезнаходженням предмету іпотеки, що знаходиться за адресою: Харківська область, м. Харків, вул. Велозаводська, будинок 1) (п. 6.15 кредитного договору).
Проте відповідачем не надано доказів виконання вказаних у пунктах 6.14 та 6.15 зобов'язань, а тому колегія суддів зазначає, що позивачем при нарахуванні процентів за користування кредитними коштами в період з 25.04.2020 по 24.05.2020 правомірно застосовано процентну ставку у розмірі 29% та визначено розмір процентів у сумі 197916,21 грн.
Крім того, положеннями пунктів 1.4 та 2.5 договору про відступлення передбачено, що відступлення права вимоги за кредитним договором розповсюджується в повному обсязі - включаючи, зокрема, на право нового кредитора нараховувати та вимагати сплати процентів за весь час дії кредитного договору, в тому числі і до моменту укладення цього договору.
Надані позивачем до суду апеляційної інстанції роздруківки електронних листів банку не спростовують встановлених вище обставин, які стосуються правовідносин саме між позичальником та новим кредитором (позивачем у даній справі).
Тому посилання відповідача на те, що банком при відступленні права вимоги нараховано проценти за користування кредитом із розрахунку 22%, а позивачем необґрунтовано завищено проценту ставку до 29%, колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не відповідають умовам договорів.
Зважаючи на наведене, колегія суддів не погоджується з твердженнями скаржника щодо неправильного обчислення позивачем суми процентів за спірний період та необґрунтованості внаслідок цього заявленого до стягнення боргу в сумі 47772,88 грн., оскільки, виходячи з наведеного в апеляційній скарзі розрахунку відповідача такі доводи ґрунтуються на застосуванні відповідачем процентної ставки в розмірі 22% замість застосованої позивачем ставки 29%, що, як зазначено вище, суперечить умовам кредитного договору.
Апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом не було надано належної оцінки обставинам щодо часткового погашення суми заборгованості.
Разом з тим, як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом взято до уваги додаткові пояснення позивача від 09.10.2020 (а.с.85), в яких останній зазначає, що вже після відкриття провадження в даній справі відповідачем було погашено заборгованість: 25.09.2020 на суму 155148,10 грн., 05.10.2020 на суму 4091006,94 грн.
Згідно із вказаними поясненнями, позивач здійснив погашення сум заборгованості за такою черговістю: залишок прострочених процентів за період з 25.01.2020 по 24.02.2020 в сумі 108273,57 грн; прострочені проценти за періоди з 24.02.2020 по 25.09.2020 в сумі 1364256,89 грн; строкові проценти за період з 25.09.2020 по 05.10.2020 в сумі 72569,28 грн.
Колегія суддів зазначає, що такий порядок зарахування коштів узгоджується з приписами ст. 534 ЦК України, якою встановлено, що у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов'язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.
Окрім того, пунктом 3.10 кредитного договору сторони встановили такий порядок погашення заборгованості за цим договором: в першу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитором; в другу чергу погашається прострочена заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в третю чергу погашається прострочена заборгованість за кредитом; в четверту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими процентами за користування кредитом; в п'яту чергу погашається строкова заборгованість за нарахованими відповідно до умов цього договору комісійними винагородами; в шосту чергу погашається строкова заборгованість за кредитом; в сьому чергу погашається заборгованість за неустойкою, обчисленою кредитом, та інша безспірна заборгованість позичальника за цим договором.
Таким чином, сторонами було визначено порядок погашення заборгованості позичальника, тому самостійне визначення відповідачем у деяких платіжних дорученнях (копії яких ним додано до апеляційної скарги) призначення платежу всупереч умовам договору не впливає на порядок розподілу сум, що надійшли від нього, оскільки цей розподіл має здійснюватися виключно у відповідності до умов договору.
За таких обставин, на думку колегії суддів, посилання відповідача на необхідність зарахування сплачених сум відповідно до вказаного у платіжних дорученнях призначення платежу (сплата пені та відсотків річних) є необґрунтованим.
Тому колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позивач здійснив погашення сум заборгованості за черговістю, визначеною у пункті 3.10 кредитного договору, що в свою чергу призвело до повного погашення наявної у відповідача заборгованості за процентами за користування кредитними коштами згідно з кредитним договором за період з 25.04.2020 по 24.05.2020.
А відтак, місцевий господарський суд правомірно, згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України закрив провадження у справі в частині стягнення 197916,21 грн. процентів за користування кредитними коштами з посиланням на відсутність предмету спору, водночас зазначивши, що нарахування на вказану суму заборгованості підлягають стягненню, оскільки грошових коштів, які надійшли від відповідача, не вистачило на погашення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Тобто, згідно з висновком суду першої інстанції, що ґрунтується на вищенаведених приписах чинного законодавства та на умовах договору, відповідні нарахування мають бути здійснені на суму заборгованості за процентами 197916,21 грн., розмір якої визначено за ставкою 29% (а не на суму 150143,33 грн., розраховану відповідачем виходячи зі ставки 22%), окрім того, платежі від 05.10.2020, на які посилається відповідач, не призвели до зменшення належних до сплати сум пені та відсотків річних (як стверджує в апеляційній скарзі відповідач), оскільки ці платежі були правомірно спрямовані позивачем на погашення заборгованості за процентами згідно з кредитним договором.
В обґрунтування правових підстав для стягнення з відповідача вищевказаних нарахувань на суму заборгованості за процентами місцевий господарський суд навів мотивовані посилання на приписи ст. 193, 216, 230, 231, 218 ГК України, ст.549, 625 ЦК України, п. 9.1 кредитного договору.
Водночас, перевіривши правильність наданих позивачем та здійснених судом першої інстанції розрахунків розміру цих сум, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат у заявленому позивачем обсязі, а саме, стягнув пеню за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 у сумі 4196,26 грн., інфляційні втрати за період з 01.02.2020 по 29.02.2020 в сумі 395,83 грн. та 3% річних за період з 01.06.2020 по 27.07.2020 в сумі 989,58 грн.
Разом з тим, до позову додано розрахунок вказаних сум (а.с.26), у якому їх розмір відповідає тому, що зазначений у позові, однак періоди нарахування цих сум у прохальній частині позовної заяви та у розрахунку відрізняються.
А саме, згідно з розрахунком, пеня та відсотки річних нараховані за період з 01.06.2020 по 31.07.2020 (тоді як у позовній заяві вказано період 01.06.2020 по 27.07.2020), а інфляційні втрати нараховані за червень 2020 року (тоді як у позовній заяві вказано період з 01.02.2020 по 29.02.2020).
На ці обставини вказує апелянт у скарзі, зазначаючи, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що строк виконання основного зобов'язання щодо сплати процентів за користування кредитними коштами в період з 25.04.2020 по 24.05.2020, яке є предметом спору у цій господарській справі, припадає на період з 25 по 31 травня 2020 року, отже, в період в період з 01.02.2020 по 29.02.2020 позивач не міг зазнати ніяких інфляційних втрат від несвоєчасної сплати відповідачем процентів, які зобов'язаний був сплатити з 25 по 31 травня 2020 року; окрім того, повністю задовольнивши вимоги в частині стягнення 4196,26 грн. пені і 989,58 грн. 3% річних, суд вийшов за межі позовних вимог, оскільки позивач просив стягнути пеню і 3% річних за період з 01.06.2020 по 27.07.2020, а зроблений позивачем та доданий до позовної заяви розрахунок охоплює період з 01.06.2020 по 31.07.2020.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу стверджував, що внаслідок описки у позовній заяві було вказано період нарахування пені та 3% річних з 01.06.2020 по 27.07.2020, а період нарахування інфляційних втрат з 01.02.2020 по 29.02.2020, але сума пені, 3% річних та інфляційних втрат була вказана відповідно до розрахунку, наданого позивачем, така сама описка була допущена й судом у резолютивній частині рішення, при цьому не відбулося виходу за межі позовних вимог, оскільки сума стягнутої судом пені, інфляційних втрат та 3% річних відповідала тим, які просив стягнути позивач, і лише у даті закінчення періоду нарахування вказаних сум є неточність.
Надаючи оцінку вищенаведеним аргументам сторін, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з п.4 ч.1 ст.170 ГПК України, будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити зміст питання, яке має бути розглянуто судом, та прохання заявника.
На думку суду апеляційної інстанції, розрахунок, доданий до позовної заяви, сам по собі не є зверненням (заявою) у розумінні вищенаведених норм ст.14, 170 ГПК України. Натомість, відповідно до їх змісту, питання, які підлягають розгляду, межі вимог та зміст прохань заявника встановлюються судом виходячи безпосередньо із самої заяви (а не додатків до неї, якщо останні містять інші відомості), у даному випадку - із позовної заяви, з якою ТОВ "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" звернулося до господарського суду Харківської області в даній справі (а.с.4).
Посилання позивача на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.12.2020 у справі №922/2427/20 колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки, як вбачається з тексту зазначеної постанови, позовні вимоги у справі №922/2427/20 стосуються інших періодів стягнення коштів, установлені судом обставини не є преюдиційними для даної справи №922/2429/20, оцінка судом доказів у справі №922/2427/20 також не є обов'язковою для застосування при розгляді даної справи №922/2429/20.
За таких обставин, колегія суддів не вважає належними аргументами посилання позивача на допущення ним описки у позовній заяві та зазначає, що оскільки вказану описку не було виправлено заявником в ході розгляду справи в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції має враховувати виключно ті вимоги, які вказані у позовній заяві, розглянутій місцевим господарським судом.
Отже, виходячи з того, що у даній заяві позивачем визначено період нарахування пені та 3% річних з 01.06.2020 по 27.07.2020, то розмір відповідних нарахувань слід визначати виключно за даний період, натомість вихід за його межі є фактично виходом за межі позовних вимог - на що правомірно вказує апелянт у скарзі.
Здійснивши відповідні перерахунки сум пені та 3% річних за період з 01.06.2020 по 27.07.2020, колегія суддів зазначає, що з відповідача на користь позивача із заявлених 4196,26 грн. пені підлягає стягненню 3936,70 грн. (у стягненні 259,56 грн. слід відмовити), із заявлених 989,58 грн. 3% річних підлягає стягненню 924,69 грн. (у стягненні 64,89 грн. слід відмовити).
Щодо суми інфляційних втрат за вказаний у позовній заяві період нарахування - з 01.02.2020 по 29.02.2020 - колегія суддів у цій частині також погоджується з доводами апелянта про те, що оскільки позов заявлено про стягнення 197916,21 грн. заборгованості за процентами за користування кредитними коштами згідно з умовами кредитного договору за період з 25.04.2020 по 24.05.2020, то нарахування інфляційних втрат на вказану суму не може бути здійснено за лютий 2020 року, оскільки у відповідному періоді заборгованість зі сплати процентів за квітень - травень 2020 року іще не виникла. Отже, в частині стягнення інфляційних витрат позовні вимоги не підлягають задоволенню - з огляду на те, що позивачем визначено період їх стягнення, який не відповідає обставинам даної справи.
Таким чином, у вищенаведеній частині (стосовно сум задоволених позовних вимог) оскаржуване рішення підлягає зміні як таке, що ухвалено при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а саме - періоду стягнення нарахувань на суму заборгованості, з відповідним розподілом витрат зі сплати судового збору згідно зі ст.129 ГПК України.
Отже, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Щодо стягнутої з відповідача суми витрат на професійну правничу допомогу (5000,00 грн.), колегія суддів враховує, що відповідачем в апеляційній скарзі не наводилося заперечень стосовно розміру вказаної суми, позивачем у цій частині рішення також не оскаржено. За таких обставин, перегляд рішення в зазначеній частині не входить до меж апеляційного розгляду справи в даному провадженні.
Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 273, п.2 ч.1 статті 275, п.3 ч.1 статті 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Будінвест" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Харківської області від 12.10.2020 у справі №922/2429/20 змінити, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
"Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Будінвест" (61066, місто Харків, вулиця Велозаводська, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 14103790) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", що діє від власного імені, в інтересах та за рахунок активів Пайового закритого не диверсифікованого венчурного інвестиційного фонду "Стаксель" (61070, місто Харків, вулиця Академіка Проскури, будинок 1, ідентифікаційний код юридичної особи 34333275) пеню за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитними коштами згідно умов Кредитного договору №23019/ЮКР/0 від 06 грудня 2019 року за період з 01 червня 2020 року по 27 липня 2020 року у сумі 3936,70 грн. та 3% річних від суми прострочених процентів за користування кредитом згідно умов Кредитного договору № 23019/ЮКР/0 від 06 грудня 2019 року за період з 01 червня 2020 року по 27 липня 2020 року в сумі 924,69 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) в сумі 3041,66 грн. В частині стягнення 3% річних у розмірі 64,89 грн., пені у розмірі 259,56 грн. та інфляційних втрат у розмірі 395,83 грн. - в задоволенні позову відмовити".
В іншій частині рішення Господарського суду Харківської області від 12.10.2020 у справі №922/2429/20 залишити без змін.
Доручити Господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 08.02.2021
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.О. Фоміна