Справа № 381/423/20 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/1251/2021 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
іменем України
01 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , -
У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебувають на розгляді матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110310001021 від 28.09.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України
14.092020 року під час судового засідання прокурор заявила клопотання про продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що ризики, які були враховані судом при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; незаконно впливати на свідка та потерпілу, відповідно до вимог ст. 177 КПК України не зменшилися. Обвинуваченому інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, що є особливо тяжким злочином відповідно. Прокурор просить продовжить строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , який було обрано на підставі ухвали слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28.11.2019 року строком на 60 днів
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області продовжено строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 на 60 днів до 12.11.2020 року, включно, з утриманням в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Не погоджуючись з ухвалою суду, обвинувачений ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду, зняти з нього всі обвинувачення, відкрити кримінальне провадження проти трійки учасників збройного нападу, залишити йому право на місце проживання, відшкодувати матеріальні та моральні збитки за рахунок держави. В обґрунтування апеляційної скарги та доповненнях до апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду є незаконною, дії прокурора неправомірними, а надані стороною обвинувачення документи по суті кримінального провадження - сфальсифікованими.
Згідно ч. 4 ст. 422-1 КПК України, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Таким чином у відповідності до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України, на визначений судом апеляційної інстанції час для розгляду даного провадження, прокурор, обвинувачений та його захисник, не викликались, оскільки учасниками провадження, зокрема апелянтом, не заявлялась клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали суду першої інстанції про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги щодо незаконності ухвали суду першої інстанції про продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 , колегія суддів приходить до наступного.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона за ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України. Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Як вбачається із матеріалів провадження питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішено на етапі судового розгляду. Тобто це питання вирішувалось на етапі, який унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Рішення про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого під вартою суд першої інстанції мотивував доведенням існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зазначивши, що ризики та обставини відповідно до статей 177, 178 КПК України, які враховував слідчий суддя при обранні ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та суд при продовженні строку тримання під варто на сьогодні не зменшилися, таким чином, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам протиправної поведінки обвинуваченого
Ці висновки суду першої інстанції колегія суддів вважає такими, які ґрунтуються на вимогах закону, відповідають матеріалам кримінального провадження, у зв'язку із чим із цими висновками колегія суддів погоджується.
Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_6 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, за які законом передбачено покарання до п'ятнадцяти років позбавлення волі, обставини вчинення кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, який може незаконно впливати на потерпілу та свідка, переховуватися від органів досудового розслідування або суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано продовжив раніше обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки відсутні підстави вважати, що інші, менш суворі, запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Наведене у своїй сукупності указує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та наявність підстав для застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу - продовження строку тримання його під вартою, а також вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого та запобігти існуючим ризикам.
Посилання апелянта на незадовільний стан здоров'я не є підставою для зміни ухвали суду.
Окрім того, усі інші посилання обвинуваченого у своїй апеляційній скарзі, зокрема питання щодо відсутності вини в його діях і закриття кримінального провадження, стосуються безпосередньо суті матеріалів справи, а тому суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - без змін.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 вересня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді: