1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 01 лютого 2021 року клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_5 ,
власника майна ОСОБА_6 ,
Вказаною ухвалою частково задоволено клопотання начальника відділення СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_7 , накладено арешт на майно, а саме приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони розпорядження та відчуження.
В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування.
Щодо підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження зазначає, що 01 грудня 2020 року слідчим суддею розглянуто клопотання без виклику власника майна та його представника, копію ухвали не надіслано, про її існування стало відомо 14 грудня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами провадження, апеляційну скаргу надіслано 18 грудня 2020 року.
Обґрунтовуючи доводи викладені в апеляційній скарзі, захисник зазначає, що ОСОБА_6 не є учасником угрупування, по відношенню до якого існує підозра про вчинення ними шахрайських дій, направлених на заволодіння об'єктами нерухомості, в тому числі квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . Як стверджує апелянт, на даний час ОСОБА_6 є законним володільцем та добросовісним набувачем вказаної квартири у розумінні ЦК України, а права власності може бути позбавлений лише у разі, якщо його вину у вчинені злочину по її заволодінню буде доведено, і обвинувальний вирок набере законної сили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника та власника майна, які просили поновити строк на апеляційне оскарження та задовольнити апеляційну скаргу, доводи прокурора, який заперечив проти доводів апелянта та просив залишити без змін ухвалу слідчого судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Оскільки, 01 грудня 2020 року слідчим суддею розглянуто клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна та його представника, копію ухвали не надіслано, про її існування стало відомо 14 грудня 2020 року під час ознайомлення з матеріалами провадження, апеляційну скаргу надіслано 18 грудня 2020 року, у зв'язку з чим строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Оболонським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 21 травня 2020 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12020100050003227, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 1 ст. 365-2 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що на початку 2019 року, але не пізніше червня 2019 року, більш точної доти на даний час не встановлено, ОСОБА_9 , будучи особою, яка має відповідний досвід та авторитет серед осіб, які схильні до вчинення злочинів пов'язаних з шахрайством, а також лідерські якості, вирішив утворити та очолити стійне об'єднання - злочинну організацію, з метою протиправного особистого збагачення, шляхом незаконного переоформлення об'єктів нерухомого майна.
Маючи намір здійснити таку діяльність протягом тривалого періоду часу до вказаної організації увійшли особи, серед яких і ОСОБА_6 .
30 листопада 2020 року начальник відділення СВ Оболонського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 , за погодженням прокурора Київської місцевої прокуратури № 5 ОСОБА_7 , звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування посилаючись на те, що вказаною квартирою заволоділи шахрайським шляхом.
Ухвалою слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року клопотання задоволено частково.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з вимогами ч. 3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цієї статті, а саме забезпечення збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12020100050003227, щодо накладення арешту на зазначене приміщення, слідчий суддя дослідив матеріали додані до клопотання, прийшов до правильного висновку, що з метою забезпечення збереження речових доказів, слід накласти арешт на це майно, шляхом заборони його відчуження та розпорядження, в частині заборони користування
відмовив, оскільки це може суттєво порушити права осіб, які можуть там проживати.
Такі висновки слідчого судді доведені матеріалами провадження, специфікою обставин вчинення та розслідування самого злочину, що потребує проведення певних слідчих дій. Арештоване майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, що підтверджується постановою начальника відділення слідчого відділу Оболонського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_8 від 26 жовтня 2020 року (а.с. 173-181), відповідно до якої, приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1 визнано речовим доказом.
Метою ж даного арешту майна є збереження речових доказів, його завданням є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що прямо передбачено ст. 170 КПК України в якості правових підстав застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Як вважає колегія суддів, слідчим суддею під час розгляду клопотання з'ясовано всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, перевірено співрозмірність втручання у права ОСОБА_6 з потребами кримінального провадження.
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна. На даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, суд дослідив зазначені обставини та не знайшов у висновках органу досудового розслідування при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно, порушень вимог КПК України та чогось очевидно безпідставного.
З ухвали слідчого судді слідує, що ОСОБА_6 заборонено лише розпоряджатися та вчиняти будь-які дії щодо реєстрації (перереєстрації) права власності на даний об'єкт нерухомого майна, однак його не позбавлено право користування квартирою.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Окрім того, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем зазначеного об'єкту нерухомого майна є безпідставними, оскільки правомірність набуття права власності на вказане майно на даний час є предметом перевірки органом досудового розслідування.
Інші доводи, які зазначені в апеляційній скарзі не є підставою для скасування судового рішення, оскільки підлягають з'ясуванню під час розгляду місцевим судом кримінального провадження по суті.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, в апеляційній скарзі не наведено та колегією суддів не встановлено.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по провадженню не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджено достатніми даними, дослідженими слідчим суддею, а тому апеляційна скарга захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити захиснику ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року.
Ухвалу слідчого судді Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року, якою частково задоволено клопотання начальника відділення СВ Оболонського УП ГУ НП у м.Києві ОСОБА_8 , погоджене прокурором Київської місцевої прокуратури №5 ОСОБА_7 , накладено арешт на майно, а саме приміщення, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке на праві приватної власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом заборони розпорядження та відчуження, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , який діє в інтересах власника майна ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 756/15431/20 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_10
Справа № 11сс/824/495/2021 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК