01 лютого 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 3 ст. 307 КК України,
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2021 року продовжено строк тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 на 60 днів по 18 лютого 2021 року.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема тим, що обвинувачена ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на даний час, не забезпечить дотримання обвинуваченою процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
При цьому суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, крім даних про особу обвинуваченої, також врахував, що ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого і тяжкого злочинів, а отже характеризуються підвищеною суспільною небезпекою, а також врахував покарання яке загрожує обвинуваченій у разі доведеності її вини.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 просила скасувати ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 та ухвалити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченій ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді застави розміром 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 169440 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що в мотивувальній частині ухвали, суд залишив розмір застави встановлений слідчим суддею у розмірі триста прожиткових мінімумів для працездатних осіб, однак в резолютивній частині цього не зазначив, при цьому суд послався на майновий стан ОСОБА_5 , сімейний стан, обставини кримінального провадження та ступінь наявних ризиків.
При цьому, посилаючись на майновий стан обвинуваченої, суд не надав оцінку тим обставинам, на які посилався захист, а саме, що в обвинуваченої відсутнє будь-яке нерухоме майно, що обвинувачена проживає в орендованій квартирі, на утриманні має малолітню дитину, являється матір'ю одиначкою та отримую соціальні виплати, має міцні соціальні зв'язки.
Крім цього, захисник зазначає, що суд не обґрунтував ступінь наявних ризиків передбачених ст. 177 КПК України.
Також на думку апелянта, суд не врахував позицію Європейського суду з прав людини щодо актуальності ризику незаконного впливу на свідків та потерпілих, відповідно до якої зазначений ризик може бути прийнятий до уваги лише на початкових етапах провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_5 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так. суд, розглядаючи питання доцільності продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Наведені в ухвалі ризики щодо можливості обвинуваченої переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, продовжити вчиняти інші кримінальні правопорушення, ґрунтується на досліджених у суді матеріалах провадження і є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується в скоєнні особливо тяжкого і тяжкого злочинів, що подія злочинів, у вчиненні яких вона обвинувачується, мала місце у період дії іспитового строку стосовно обвинуваченої, що є наслідком для обвинуваченої у вигляді безумовного позбавлення волі за скоєння злочинів у разі доведення її винуватості, а тому на даний час продовжують існувати ризики, передбачені п. 1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України.
Посилання захисника про те, що визначений судом розмір застави є непомірним для ОСОБА_5 колегія суддів вважає неспроможними, оскільки вона обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, а тому суд обрав розмір застави відповідно до абз.3 ч. 5 ст. 182 КПК України, а стороною захисту не надано обґрунтованих доводів, підтверджених документально, які б беззаперечно доводили необхідність зменшення визначеного судом першої інстанції розміру застави.
Отже, приймаючи рішення про продовження обвинуваченій ОСОБА_5 строку тримання під вартою суд також врахував ту обставину, що незважаючи на наслідок для обвинуваченої у виді безумовного позбавлення волі за скоєння злочину у період іспитового строку, вказана обставина не стала для неї стримуючим фактором і ОСОБА_5 знову обвинувачується у вчиненні нових більш тяжких злочинів, що свідчить про високу стійкість ризику вчинення нових злочинів.
Посилання захисника на наявність у ОСОБА_5 постійного місця проживання та наявність на утриманні неповнолітньої доньки, як свідчення міцних соціальних зв'язків, не нівелює ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, а тому підстав для застосування до обвинуваченої зменшеного розміру застави, як про те просить апелянт, колегія суддів, з огляду на вищевикладені мотиви, не вбачає.
Крім того, посилання захисника обвинуваченої в апеляційній скарзі на те, що оскаржувана ухвала є такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки на даний час обраний її підзахисній запобіжний захід не відповідає меті його застосування, загальним засадам кримінального судочинства, вимогам Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та сучасним підходам, закріпленим нині діючим кримінальним процесуальним законом, не можуть бути визнані обґрунтованими та давати підстави для скасування ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року, оскільки судом апеляційної інстанції не встановлено підстав для визнання її незаконною або необґрунтованою.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 , не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 199, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 21 грудня 2020 року про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_3 ОСОБА_2