1Справа № 335/11213/20 1-кп/335/403/2021
03 лютого 2021 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , провівши у залі суду у м. Запоріжжя підготовче судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060001215 від 10.05.2020 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,
30.12.2020 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт відносного ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060001215 від 10.05.2020.
04.01.2021 ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор просив призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту, зазначивши, що підстав для його повернення немає, досудове розслідування було проведено у повному обсязі, усі встановлені слідством обставини вчиненого кримінального правопорушення викладені в обвинувальному акті.
Обвинувачений та його захисник не заперечували проти призначення кримінального провадження до судового розгляду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до висновку, що обвинувальний акт підлягає поверненню прокуророві з наступних підстав.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про повернення обвинувального акта прокурору, якщо він не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Положення ч. 4 ст. 110 КПК України визначають, що обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Пунктом 5 ч. 2 ст. 291 КПК України передбачено, що обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Відповідно до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, зокрема, події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), покладається на слідчого, прокурора.
Аналіз змісту указаних вимог закону у сукупності свідчить про те, що формулювання в обвинувальному акті обвинувачення, яке за визначенням у п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України, є твердженням про вчинення особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, з достатньою повнотою повинно містити конкретні обставини, що були встановлені органом досудового розслідування, та які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно зі ст. 91 КПК України, логічно узгоджуватись та відповідати наведеній правовій кваліфікації кримінального правопорушення, яке ставиться у вину особі, з тією метою, щоб вона мала змогу зрозуміти суть пред'явленого їй обвинувачення та, виходячи з його змісту, обирати власну правову позицію захисту.
Про те, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має право бути негайно і детально проінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, вказано й у підпункті «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованою Україною.
З даного приводу Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 25.07.2000 у справі «Маттоціа проти Італії» зазначив, що обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту.
При цьому, Європейський суд з прав людини також вказав, що межі гарантій, передбачених підпунктом «а» пункту 3 статті 6 Конвенції, мають оцінюватись, зокрема, у світлі більш загального права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції. У кримінальних справах надання повної та докладної інформації щодо висунутих особі обвинувачень, які в подальшому можуть бути сприйняті судом як юридична кваліфікація діяння, є неодмінною передумовою забезпечення справедливості провадження." (рішення: від 09.03.2011 у справі «Жупнік проти України», від 25.03.1999 у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції»).
З огляду на вищенаведене та враховуючи специфіку судового розгляду, який відповідно ч. 1 ст. 337 КПК України проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, на основі засади змагальності сторін, у підготовчому судовому засіданні суд наділений повноваженнями перевірити повноту і правильність викладених в обвинувальному акті відомостей, які вимагаються ст. 291 КПК України, з правової точки зору, але не вдаючись до їх оцінки, а звідси дійти висновку про можливість чи неможливість здійснення судового розгляду на підставі такого обвинувального акта.
Відповідно до обвинувального акта, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України - завідомо неправдивому повідомленні про підготовку вибуху, який загрожує загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 259 КК України, є злочином з формальним складом та вважається закінченим з моменту завідомо неправдивого повідомлення. Місцем вчинення зазначеного кримінального правопорушення є місце, з якого особа здійснила таке повідомлення.
Відповідно до ст. 32 КПК України, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Суд, не оцінюючи доведеність обвинувачення, а лише перевіряючи його з приводу виконання вимог ст. 32 КПК України, з метою встановлення підсудності даного кримінального провадження Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя констатує, що в тексті обвинувального акту не вказано місця вчинення злочину.
При цьому суд звертає увагу, що відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України, порушення підсудності розгляду кримінального провадження є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Встановлена судом невідповідність обвинувального акту вимогам Кримінального процесуального кодексу України є суттєвою та такою, що не лише унеможливлює сформувати позицію захисту обвинуваченому, а і позбавляє можливості встановити підсудність даного провадження Орджонікідзевському районному суду м. Запоріжжя.
Висновки суду узгоджуються з приписами, викладеними у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 03.10.2012 року «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», відповідно до яких обвинувальний акт повертається прокурору, якщо він не відповідає вимогам статей 291 КПК України.
Керуючись ст. ст. 291, 314 КПК України, суд
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020080060001215 від 10.05.2020 відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та додані до нього документи, повернути прокуророві Запорізької місцевої прокуратури №2 для виконання вимог, зазначених в мотивувальній частині ухвали.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з моменту проголошення через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Повний текст ухвали складено 04 лютого 2021 року.
Суддя ОСОБА_1