Справа № 640/2977/19 Суддя (судді) першої інстанції: Патратій О.В.
03 лютого 2021 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Національного комплексу «Експоцентр Україна» до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Національний комплекс «Експоцентр України» звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0019111201 від 29.03.2016.
Позовні вимоги вмотивовано тим, що на переконання позивача, ГУ ДФС у м. Києві на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства було прийнято податкове повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за порушення строку сплати податку на додану вартість за період 2012 - 2014 роки. Крім того, позивач зазначив, що податковим органом було порушено строки застосування штрафних санкцій до платника податків.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 р. позов задоволено повністю.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.09.201 № 0019111201.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.12.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 03.02.2021.
Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасної сплати суми (зобов'язання) з податку на додану вартість Національного комплексу «Експоцентр України».
За результатами проведення перевірки, ГУ ДФС у м. Києві складено акт перевірки від 12.03.2016 № 28/26-50-12-01-11, у якому відображено висновки про порушення позивачем п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України, що полягало у недотриманні граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість за 2011 рік та за січень 2012 року.
Так, на підставі висновків акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.03.2016 № 0019111201, яким застосовано штраф за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість у розмірі 20% у сумі 269853,90 грн.
Не погоджуючись з правомірністю і обґрунтованістю вказаного податкового повідомлення-рішення, НК «Експоцентр України» звернулось до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про те, що перевірку податковим органом було проведено в березні 2016 року, що свідчить про недотримання відповідачем вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість по деклараціям за період з липня 2011 року по січень 2012 року, по яким минуло 1095 днів за останнім днем сплати грошового зобов'язання, що вказує на відсутність в даному випадку у контролюючого органу підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень п. 31.1 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Згідно з приписами п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За нормами п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до п. 57.3 ст. 57 ПК України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно з ст. 203 ПК України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку для подання податкової декларації.
Згідно з п. 111.2 ст. 111 ПК України, за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.
У силу норм п. 131.2 ст. 131 ПК України, при погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені.
Отже, нормами ПК України встановлено обов'язок контролюючого органу здійснювати зарахування коштів, що сплачує платник податків, в першу чергу в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.
Під час розгляду спору в суді першої інстанції було досліджено, що позивачем самостійно визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість за період з липня 2011 року по січень 2012 року.
Згідно з п. 1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
З наведеного слідує, що об'єктом застосування штрафу є несвоєчасно сплачена сума саме узгодженого грошового зобов'язання, а розмір такої санкції прямо залежить від часу (кількості днів) затримки такої сплати.
Згідно з п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
При цьому, п. 101.1 ст. 101 ПК України, передбачає, що списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг. Як зазначено в пункті 101.2 цієї статті, під терміном "безнадійний податковий борг" розуміється, зокрема, податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом.
Таким чином, судом першої інстанції було цілком обґрунтовано вказано на те, що нормами Податкового кодексу України встановлено граничний строк для визначення контролюючим органом розміру податкового боргу, який починається за наслідком прийняття рішення податкового органу або самостійного декларування боржником податкових зобов'язань, та не може перевищувати 1095 календарних днів з моменту самостійного декларування податкових зобов'язань або прийняття відповідного рішення про нарахування податкового боргу контролюючим органом, по закінченню яких він уже не може вживати заходів до стягнення податкової заборгованості у будь-якому порядку (судовому чи позасудовому), оскільки за наслідком закінчення цього строку податкове зобов'язання визнається безнадійним в силу статті 101 ПК України, а борг підлягає списанню в обов'язковому порядку. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення контролюючого органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу.
При цьому, з урахуванням наведених висновків, слід врахувати, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість по деклараціям за період з липня 2011 року по січень 2012 року фактично сплачені платником податків з порушенням строку з сплати кількість днів: 1537, 1534, 1529, 1521, 1520, 1517, 1515, 1515, 1515, 1515, 1515, 1514, 1513, 1513, 1508, 1507, 1506, 1506, 1505, 1505, 1504, 1503, 1500, 1499, 1496, 1496, 1494, 1494, 1493, 1493, 1493, 1491, 1491, 1490, 1489, 1488, 1487, 1485, 1482, 1480, 1478, 1475. Однак, перевірку податковим органом було проведено в березні 2016 року, що вказує про недотримання відповідачем вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України, при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яким до позивача застосовано штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість по деклараціям за період з липня 2011 року по січень 2012 року, по яким минуло 1095 днів за останнім днем сплати грошового зобов'язання.
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про відсутність в даному випадку у контролюючого органу підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням чого, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у м. Києві.
У цілому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та, насамперед, стосуються намагання апелянта вдатись до переоцінки обставин, яким вже було надано правову оцінку та обґрунтування відповідача по яким, були правомірно відхилені судом. Крім того, у апеляційній скарзі так і не було зазначено у чому саме полягає порушення судом першої інстанції норм матеріального/процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 квітня 2020 р. - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко