Справа № 296/392/20
1-кс/296/218/20
Іменем України
17 січня 2020 року м.Житомир
Слідчий суддя Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
слідчого ОСОБА_6 ,
розглянув клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного за вчинення злочину, передбаченого п.6, 12, ч.2 ст.115 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Дібрівськ, Зарічненського району, Рівненської області, українця, громадянина України, не працюючого, неодуженого зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
У провадженні СУ ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060000000012 від 15.01.2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 12 ч. 2 ст.115 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 07.01.2020 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спільно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилися за місцем проживання ОСОБА_7 , а саме в приміщенні будинку АДРЕСА_2 , де в приміщенні кухні розпивали алкогольні напої.
Цього ж дня, близько 20 години, до вказаного будинку, з метою продажу монет, прийшов ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час спільного розпиття алкогольних напоїв, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 погодились придбати в ОСОБА_8 монети номіналом 1 та 2 копійки, та передали останньому грошові кошти в сумі 250 гривень. В подальшому ОСОБА_8 запропонував ОСОБА_4 придбати в нього медалі, які були у нього при собі, на що останній погодився
та передав ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 2000 гривень.
В ході обговорення вартості продажу медалей, між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, виник конфлікт, в ході якого у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на вчинення умисного вбивства ОСОБА_8 з корисливих мотивів.
Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне вбивство ОСОБА_8 з корисливих мотивів, ОСОБА_7 наздогнав останнього на порозі будинку та металевою фомкою наніс один удар в область голови ОСОБА_8 , внаслідок отриманого удару останній впав на землю обличчям до низу. Після цього ОСОБА_7 перевернув ОСОБА_8 на спину та наніс ще два удари вказаною металевою фомкою в лобну частину голови та, застосовуючи фізичну силу, почав відтягувати останнього, тримаючи під руки, в напрямку господарського приміщення сараю, що знаходиться на території вказаного домоволодіння.
В цей час ОСОБА_4 вийшов з приміщення веранди на вулицю та, підтримуючи дії ОСОБА_7 , взяв ОСОБА_8 за ноги та допоміг занести його в приміщення сараю, де потерпілий почав подавати ознаки життя (дихання).
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на умисне вбивство ОСОБА_8 , ОСОБА_7 пішов до приміщення веранди, де взяв викрутку, та, повернувшись до сараю, наніс потерпілому два удари викруткою в область голови та серця.
Таким чином, з метою приховання слідів вчинення злочину, діючи з єдиним злочинним умислом, направленим на вчинення умисного вбивства за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 перенесли тіло ОСОБА_8 та сховали його в приміщенні сараю.
Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 по черзі обшукали одяг ОСОБА_8 та умисно заволоділи майном потерпілого, а саме грошовими коштами в сумі 2250 гривень, монетами дрібного номіналу та ножем у шкіряному чохлі, якими у подальшому спільно розпорядились на власний розсуд.
В подальшому, з метою приховання події злочину та слідів його вчинення, ОСОБА_4 помив знаряддя його вчинення, спільно з ОСОБА_7 змили сліди крові потерпілого, які залишались на території подвір'я домоволодіння, спалили одяг, в якому знаходились на час вчинення злочину та закопали труп ОСОБА_8 в приміщенні вказаного сараю.
Смерть ОСОБА_8 настала від набряку, дислокації головного мозку, відкритих переломів кісток черепу з ушкодженням головного мозку.
Умисними діями, які виразились в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині - ОСОБА_8 , вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене п.п.6,12 ч.2 ст.115 КК України.
15.01.2020 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку ст. 208 КПК України та 16.01.2020 йому оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала та просила його задовольнити. Послалася на наявність ризиків, передбачених пп. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та особу підозрюваного, який не має міцних соціальних зв"язків, характеризується негативно, зловживає спиртними напоями, офіційно не працює та підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину з корисливих мотивів.
Підозрюваний клопотання не визнав та пояснив, що не вбивав ОСОБА_9 , а лише допоміг ОСОБА_10 затягнути труп у сарай, викопати яму та змити сліди крові на подвір'ї. Згодом він за наказом ОСОБА_10 купив цемент, щоб забетонувати підлогу в сараї з метою приховати труп. Труп у сараї пролежав 7 днів. Просив врахувати його молодий вік - 25 років та те, що він щиро розкаюється у вчиненому, співпрацює зі слідством і не позбавляти його волі, а застосувати цілодобовий домашній арешт.
Захисник також просив застосувати до підозрюваного цілодобовий домашній арешт, послався на недоведеність ризиків, зазначених прокурором, вказав, що підозрюваний вину визнає та співпрацює зі слідством, він особисто не вбивав ОСОБА_8 , а допоміг приховати труп та сліди злочину.
Слідчий суддя заслухав думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника та встановив наступне.
Встановлено, що досудовим слідством ОСОБА_4 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.п.6, 12 ч.2 ст.115 КК України, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині , вчиненому з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб. Вказаний злочин, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії особливо тяжких, за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі. Наразі доказів, які б свідчили про необгрунтованість підозри, слідчим суддею не встановлено.
Натомість слідчим у клопотанні, а прокурором під час розгляду клопотання у суді, доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_4 , усвідомлюючи тяжкість покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення, може переховуватись від органу досудового розслідування. Даний факт підтверджується тим, що останній офіційно не зареєстрований на території Житомирської області, негативно характеризується за місцем проживання, постійно зловживає алкогольними напоями.
Також, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України, орган досудового розслідування не виключає можливості того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити речі, документи та речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки знаряддя вчинення кримінального правопорушення не встановлено, оскільки ще не завершено проведення експертного дослідження вилучених предметів та тіла потерпілого, не встановлено місце знаходження одягу підозрюваних, взуття, що були одягнені на час вчинення злочину та могли зберегти сліди його вчинення. Крім того, безпосередньо після вчинення злочину, а також протягом тривалого часу після того, підозрюваними було вжито ряд заходів для приховування слідів вчинення злочину, а також трупа потерпілого. При застосуванні більш м'якого запобіжного заходу ряд речових доказів, які наразі не виявлені органом досудового розслідування, можуть бути знищені підозрюваними.
Орган досудового розслідування, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не виключає можливості незаконного впливу зі сторони підозрюваного на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні з метою побудови власної версії захисту та виправдання своїх дій. Даний факт підтверджується тим, що свідки у провадженні - дружина підозрюваного ОСОБА_7 - ОСОБА_11 та односельці, особи яких відомі підозрюваному. Крім того, після вчинення злочину, підозрюваний ОСОБА_7 намагався вмовити підозрюваного ОСОБА_4 визнати вину у вчиненому злочині одноособово та повідомити орган досудового розслідування, що він самостійно вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення.
Також, керуючись п. 4 ч. 1 ст.177 КПК України, орган досудового розслідування не виключає можливості, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом не прибуття та несвоєчасного прибуття на вимоги слідчого, прокурора чи суду, оскільки підозрюваний не має міцних соціальних зв'язків, зареєстрований у Рівненській області, офіційно не працевлаштований, негативно характеризується та зловживає алкогольними напоями.
З цих же підстав існує ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки даний злочин було вчинено з корисливих мотивів, тобто, існує ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_4 , з метою запобігання наявних вищевказаних ризиків, слідчий суддя приходить до висновку про неможливість застосувати до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою. Даний вид запобіжного заходу необхідно обрати останньому не виходячи з каральних міркувань, а лише з метою виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбачених п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Також слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 не є особою похилого віку та за станом здоров'я не потребує стаціонарного лікування.
У відповідності до рішення Європейського суду з прав людини у справі “Летельє проти Франції” від 26 червня 1991 року, особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, що виправдовують попереднє ув'язнення. Враховуючи практику ЄСПЛ в кримінальному процесі в Україні, а також факт, що злочин, який інкримінується підозрюваному, набув значного суспільного резонансу, широко висвітлювався в засобах масової інформації та викликав значне суспільне обурення, орган досудового розслідування приходить до висновку про неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Керуючись вимогами ст.ст.40, 131, 132, 176-178, 183, 372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення застави - до 17 години 00 хвилин 15 березня 2020 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1
Повний текст ухвали суду виготовлено 22.01.2020.