Рішення від 22.01.2021 по справі 910/13313/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, е-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.01.2021справа № 910/13313/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу №910/13313/20

за позовом акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520)

до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570)

про визнання зобов'язань припиненими,

за участю представників:

позивача - Сімонової Є.О. (довіреність від 28.09.2020 №55-4016);

Кобеляцького Д.М. (довіреність від 02.10.2020 №57-4016);

відповідача - Кулинича В.П. (довіреність від 21.09.2020 №105);

Монастирського Д.О. (довіреність від 21.01.2020 №104).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів» (далі - Товариство) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - Банк) про визнання припиненими усіх зобов'язань Товариства перед Банком у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, за укладеними сторонами такими кредитними договорами:

- від 02.07.2007 №4Н1212Д; провадження у справі №910/12163/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (суддя Селівон А.М.);

- від 04.01.2008 №4Н1312Д; провадження у справі №910/14500/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 25.09.2020 (суддя Борисенко І.І.);

- від 01.07.2008 №4Н1479Д; провадження у справі №910/13031/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (суддя Ковтун С.А.);

- від 02.02.2009 №4Н09196Д; провадження у справі №910/12381/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2020 (суддя Удалова О.Г.);

- від 02.02.2009 №4Н09202И; провадження у справі №910/12376/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2020 (суддя Приходько І.В.);

- від 02.02.2009 №4Н09208И; провадження у справі №910/12378/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (суддя Смирнова Ю.М.);

- від 02.02.2009 №4Н09209И; провадження у справі №910/12375/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (суддя Смирнова Ю.М.);

- від 01.04.2010 №4Н10086Д; провадження у справі №910/13313/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2020 (суддя Марченко О.В.);

- від 01.07.2010 №4Н10122Д; провадження у справі №910/14503/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 29.09.2020 (суддя Турчин С.О.);

- від 01.09.2010 №4Н10220Д; провадження у справі №910/13506/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (суддя Чебикіна С.О.);

- від 01.09.2010 №4Н10221Д; провадження у справі №910/13505/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 16.09.2020 (суддя Марченко О.В.);

- від 01.09.2010 №4Н10224Д; провадження у справі №910/12563/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (суддя Селівон А.М.);

- від 01.10.2010 №4Н10258Д; провадження у справі №910/13314/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 24.09.2020 (суддя Сівакова В.В.);

- від 01.10.2010 №4Н10263Д; провадження у справі №910/13507/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 21.09.2020 (суддя Курдельчук І.Д.);

- від 19.09.2011 №4Н11415Д; провадження у справі №910/13504/20 відкрито ухвалою господарського суду міста Києва від 22.09.2020 (суддя Ломака В.С.).

2. Стислий виклад заперечень відповідача

03.11.2020 відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки: у Товариства відсутнє суб'єктивне право на припинення зобов'язання, яке підлягає захисту судом, і, як наслідок, між Товариством і Банком відсутній спір про право; подання Банком американського позову жодним чином не несе негативного впливу (порушення, невизнання або оспорення) на будь-які права та обов'язки Товариства за кредитними договорами від 02.07.2007 №4Н1212Д, від 02.02.2009 №4Н109209Д, від 02.02.2009 №4Н09202Д, від 02.02.2009 №4Н09208Д, від 02.02.2009 №4Н09196Д, від 01.09.2010 №4Н10224Д, від 01.07.2008 №4Н1479Д, від 01.04.2010 №4Н10086Д, від 01.10.2010 №4Н10258Д, від 04.01.2008 №4Н1312Д, від 01.07.2010 №4Н10122Д (далі - Кредитні договори 1) та не свідчить про те, що Банк не визнає будь-якого права Товариства за Кредитними договорами 1; подання третьою особою (Міністерством юстиції США) американських позовів до інших осіб (навіть не Товариства) жодним чином не вказує та не може вказувати на те, що Банк негативно впливає (порушує, не визнає або оспорює) на будь-які права Товариства за кредитними договорами від 19.09.2011 №4Н11415Д, від 01.09.2010 №4Н10221Д, від 01.09.2010 №4Н10220Д, від 01.10.2010 №4Н10263Д (далі - Кредитні договори 2) та не свідчить про те, що відповідач не визнає будь-якого права позивача за Кредитними договорами 2; позови щодо Кредитних договорів 2 подано до Банку як неналежного відповідача.

3. Процесуальні дії у справі

Позивач 02.10.2020 подав суду клопотання про об'єднання в одне провадження зі справою №910/13313/20 справ №910/13505/20, №910/12376/20, №910/13507/20, №910/12375/20, №910/12378/20, №910/12563/20, №910/12163/20, №910/13506/20, №910/13031/20, №910/12381/20, №910/13504/20, №910/13314/20, №910/14500/20, №910/14503/20.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.10.2020 задоволено вказане клопотання позивача; об'єднано в одне провадження справи №910/13313/20, №910/13505/20, №910/12376/20, №910/13507/20, №910/12375/20, №910/12378/20, №910/12563/20, №910/12163/20, №910/13506/20, №910/13031/20, №910/12381/20, №910/13504/20, №910/13314/20, №910/14500/20, №910/14503/20; присвоєно об'єднаній справі №910/13313/20; підготовче засідання відкладено на 09.11.2020.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження; підготовче засідання відкладено на 07.12.2020; запропоновано сторонам у строк до 30.11.2020 подати суду докази виконання чи невиконання акціонерним Товариством зобов'язань за кредитними договорами від 02.07.2007 №4Н1212Д, від 02.02.2009 №4Н109209Д, від 02.02.2009 №4Н09202Д, від 02.02.2009 №4Н09208Д, від 02.02.2009 №4Н09196Д, від 01.09.2010 №4Н10224Д, від 01.07.2008 №4Н1479Д, від 01.04.2010 №4Н10086Д, від 01.10.2010 №4Н10258Д, від 04.01.2008 №4Н1312Д, від 01.07.2010 №4Н10122Д, від 19.09.2011 №4Н11415Д, від 01.09.2010 №4Н10221Д, від 01.09.2010 №4Н10220Д, від 01.10.2010 №4Н10263Д (в тому числі, повернення суми отриманого кредиту, сплати процентів за користування кредитом, нарахованих штрафних санкцій, комісій тощо).

11.11.2020 Товариство подало суду відповідь на відзив, в якій зазначило, що:

- спосіб захисту, який заявлений позивачем у своєму позові у даній справі, прямо походить від передбаченого у статті 16 Цивільного кодексу України способу захисту - визнання права;

- звернувшись до Суду Штату Делавер з позовом, Банк не визнає права позивача на припинення зобов'язання виконанням, проведеним належним чином;

- у відзиві на позов Банк свідомо та навмисно зводить зміст поняття «належне виконання зобов'язання» лише до факту погашення заборгованості за кредитним договором, проте зміст поняття «належне виконання зобов'язання за кредитним договором» є ширшим і передбачає необхідність зобов'язаної сторони у зобов'язанні дотримуватися положень кредитного договору, які стосуються обов'язку, позичальника здійснювати цільове використання кредитних коштів та добросовісно (добровільно) погашати (повертати) кредит; виходячи зі змісту поданого Банком позову до Суду Штату Делавер вбачається, що Банком не просто ставиться під сумнів, а навіть заперечується факт належного виконання Товариством своїх зобов'язань за Кредитними договорами;

- окрім безпідставного невизнання права позивача на припинення зобов'язання за Кредитними договорами, звертаючись до Суду Штату Делавер з позовом, Банк здійснив протиправне та незаконне розкриття та використання інформації про Товариство, яка містить банківську таємницю;

- внаслідок припинення зобов'язань виконанням, проведеним належним чином, жодна зі сторін такого зобов'язання не може заперечувати чи не визнавати факту наявності у іншої сторони тих прав, яких вона набуває у зв'язку з їх припиненням шляхом виконання, яке було проведено належним чином, зокрема, і права Товариства на припинення зобов'язань за Кредитними договорами;

- вказуючи на нецільове використання та відмивання грошових коштів у позовах, які розглядаються у США, Банк ставить під сумнів правомірність підстав набуття таких коштів та законність розпорядження ними, що є порушенням права власності Товариства, яке підлягає захисту;

- внаслідок неправомірного невизнання Банком права Товариства на припинення зобов'язань за Кредитними договорами у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, існує високий ризик порушення відповідачем права власності позивача на зазначені власні грошові кошти, майно та інші активи з підстав їх неправомірного набуття та перебування зазначених активів у Товариства.

30.11.2020 відповідач подав суду заперечення, в яких зазначив, що: у позивача відсутнє право на припинення виконаних зобов'язань, за захистом яких він звернувся до суду; обраний Товариством спосіб захисту не є належним; подання Банком американського позову не призвело до невизнання (порушення або спростування) будь-яких прав Товариства за Кредитними договорами-1; подання американських позовів Міністерству юстиції США не до Товариства жодним чином не вказує та не може вказувати на невизнання (порушення або оспорювання) Банком жодних прав Товариства за Кредитними договорами-2.

У підготовчому засіданні 07.12.2020 оголошено перерву до 18.01.2021.

24.12.2020 позивач подав суду клопотання про прискорення розгляду справи №910/13313/20.

Позивач 23.12.2020 подав суду клопотання про продовження процесуальних строків на подання доказів.

29.12.2020 Товариство подало суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів та поновлення позивачу процесуальних строків на їх подання, оскільки вказані документи мають великий обсяг та потребували багато часу на їх підготовку.

18.01.2021 Банк подав суду заперечення на продовження та поновлення процесуальних строків позивачу на подання доказів.

Разом з тим, 18.01.2021 Банк подав суду пояснення щодо клопотання Товариства про прискорення розгляду справи, наголосив на тому, що затримка у розгляді справи №910/13313/20 спричинена діями саме Товариства.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.01.2021 поновлено пропущений процесуальний строки на подання позивачем доказів та долучено їх до матеріалів справи; закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.01.2021.

Відповідач 22.01.2021 подав суду додаткові пояснення, в яких повторно зазначив свої заперечення щодо позову та вказав, що подані 29.12.2020 Товариством суду документи не стосуються обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Представники позивача у судовому засіданні 22.01.2021 оголосили вступне слово та підтримали позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача оголосили вступне слово та заперечили проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з'ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 ГПК України докази у справі.

Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 22.01.2021 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Товариством і Банком було укладено такі кредитні договори: від 02.07.2007 №4Н1212Д; від 04.01.2008 №4Н1312Д; від 01.07.2008 №4Н1479Д; від 02.02.2009 №4Н09196Д; від 02.02.2009 №4Н09202И; від 02.02.2009 №4Н09208И; від 02.02.2009 №4Н09209И; від 01.04.2010 №4Н10086Д; від 01.07.2010 №4Н10122Д; від 01.09.2010 №4Н10220Д; від 01.09.2010 №4Н10221Д; від 01.09.2010 №4Н10224Д; від 01.10.2010 №4Н10258Д; від 01.10.2010 №4Н10263Д; від 19.09.2011 №4Н11415Д.

Так, позивачем було отримано та повернуто кредитні кошти за такими кредитними договорами:

- від 02.07.2007 №4Н1212Д: у період з 12.07.2007 по 17.06.2008 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 170 560 811,32 доларів США; у період з 13.07.2007 по 18.06.2008 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;

- від 04.01.2008 №4Н1312Д: у період з 04.01.2008 по 03.06.2008 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 44 721 557,44 доларів США; у період з 08.05.2008 по 18.11.2008 позивачем було повернуто відповідачу зазначену суму кредитних коштів;

- від 01.07.2008 №4Н1479Д: у період з 30.07.2008 по 11.09.2008 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 14 000 000 доларів США; 30.09.2008 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;

- від 02.02.2009 №4Н09196Д: у період з 06.10.2009 по 27.10.2009 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 21 150 000 доларів США; у період з 02.10.2009 по 04.11.2009 позивачем було повернуто відповідачу зазначену суму кредитних коштів;

- від 02.02.2009 №4Н09202И: у період з 09.10.2009 по 12.10.2009 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 100 000 000 доларів США; 14.10.2009 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;

- від 02.02.2009 №4Н09208И: у період з 13.10.2009 по 22.10.2009 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 83 269 651,83 доларів США; у період з 16.10.2009 по 26.10.2009 позивачем було повернуто відповідачу зазначену суму кредитних коштів;

- від 02.02.2009 №4Н09209И: у період з 19.10.2009 по 23.10.2009 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 90 232 031,59 грн.; у період з 19.10.2009 по 26.10.2009 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;

- від 01.04.2010 №4Н10086Д: у період з 01.04.2010 по 13.12.2010 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 84 396 501,90 доларів СЩА; у період з 01.09.2010 по 28.12.2010 позивачем було повернуто відповідачу зазначену суму грошових коштів;

- від 01.07.2010 №4Н10122Д: у період з 02.07.2010 по 08.04.2011 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 60 677 437,15 доларів США; у період з 02.09.2010 по 11.05.2011 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;

- від 01.09.2010 №4Н10220Д: у період з 06.09.2010 по 27.05.2011 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 41 299 770 доларів США; у період з 02.11.2010 по 10.06.2011 позивачем було повернуто відповідачу зазначену суму кредитних коштів;

- від 01.09.2010 №4Н10221Д: у період з 06.09.2010 по 05.05.2011 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 38 622 713,40 доларів США; у період з 02.11.2010 по 10.06.2011 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитними коштів;

- від 01.09.2010 №4Н10224Д: у період з 06.09.2010 по 14.03.2011 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 40 759 200 доларів США; у період з 15.11.2010 по 04.07.2011 позивачем було повернуто відповідачу зазначену суму кредитних коштів;

- від 01.10.2010 №4Н10258Д: у період з 19.10.2010 по 27.07.2011 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 34 100 000 доларів США; у період з 30.06.2011 по 09.09.2011 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів;

- від 01.10.2010 №4Н10263Д: у період з 21.10.2010 по 25.08.2011 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 39 131 082,55 долари США; у період з 30.12.2010 по 28.09.2011 позивачем було повернуто відповідачу зазначену суму кредитних коштів;

- від 19.09.2011 №4Н11415Д: у період з 19.09.2011 по 29.05.2012 Банком було надано Товариству кредитні кошти у загальній сумі 72 007 731,38 доларів США; у період з 29.09.2011 по 07.08.2012 позивачем було повернуто відповідачу вказану суму кредитних коштів.

У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує повернення позивачем зазначених сум кредитних коштів за кредитними договорами від 02.07.2007 №4Н1212Д, від 02.02.2009 №4Н09209И, від 02.02.2009 №4Н09202И, від 02.02.2009 №4Н09208Н, від 02.02.2009 №4Н09196Д, від 01.09.2010 №4Н10224Д і від 01.07.2010 №4Н10122Д.

Разом з тим, належне виконання Товариством умов укладених з Банком кредитних договорів підтверджується такими документами:

- виписками Банка з рахунків Товариства, платіжними дорученнями та довідками Банка підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 02.07.2007 №4Н1212Д (том 14 матеріалів справи, арк. 42 - 254; том 15 матеріалів справи, арк. 1 - 184). Крім того, відсутність у Товариства заборгованості за кредитом і процентами за користування ним, як станом на 03.12.2019, так і станом на 30.07.2020, підтверджується довідками Банка від 03.12.2019 №191203SU14253207 (том 15 матеріалів справи, арк. 185) і від 30.07.2020 №200730SU18160701 (том 15 матеріалів справи, арк. 186) про стан позичкової заборгованості;

- виписками Банка з рахунків Товариства від 22.10.2019 (за періоди: з 01.01.2008 по 31.01.2008; з 01.02.2008 по 29.02.2008; з 01.03.2008 по 31.03.2008; з 01.04.2008 по 30.04.2008; з 01.05.2008 по 31.05.2008; з 01.06.2008 по 30.06.2008), і від 23.10.2019 (за періоди: з 01.07.2008 по 31.07.2008; з 01.08.2008 по 31.08.2008; з 01.09.2008 по 30.09.2008; з 01.10.2008 по 31.10.2008; з 01.11.2008 по 30.11.2008) підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 04.01.2008 №4Н1312Д (том 25 матеріалів справи, арк. 42 - 111);

- виписками Банка з рахунків Товариства, платіжними дорученнями та довідками Банка підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 01.07.2008 №4Н1479Д (том 19 матеріалів справи, арк. 49 - 244). Крім того, відсутність у Товариства заборгованості за кредитом і процентами за користування ним, як станом на 03.12.2019, так і станом на 30.07.2020, підтверджується довідками Банка від 03.12.2019 №191203SU14253207 (том 19 матеріалів справи, арк. 245) і від 30.07.2020 №200730SU18160701 (том 19 матеріалів справи, арк. 246) про стан позичкової заборгованості;

- виписками Банка з рахунків Товариства, платіжними дорученнями та довідками Банка підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від від 02.02.2009 №4Н09196Д (том 20 матеріалів справи, арк. 28 - 178). Платіж у сумі 8 772 563,86 доларів США було здійснено поручителем Товариства ОСОБА_1 . Крім того, відсутність у Товариства заборгованості за кредитом і процентами за користування ним, як станом на 03.12.2019, так і станом на 30.07.2020, підтверджується довідками Банка від 03.12.2019 №191203SU14253207 (том 20 матеріалів справи, арк. 179) і від 30.07.2020 №200730SU18160701 (том 20 матеріалів справи, арк. 180) про стан позичкової заборгованості;

- виписками Банка з рахунків Товариства, платіжними дорученнями та довідками Банка підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 02.02.2009 №4Н09202И (том 5 матеріалів справи, арк. 29 - 169). Платіж у сумі 100 000 000 доларів США було здійснено поручителем Товариства ОСОБА_1 . Крім того, відсутність у Товариства заборгованості за кредитом і процентами за користування ним, як станом на 03.12.2019, так і станом на 30.07.2020, підтверджується довідками Банка від 03.12.2019 №191203SU14253207 (том 5 матеріалів справи, арк. 170) і від 30.07.2020 №200730SU18160701 (том 5 матеріалів справи, арк. 171) про стан позичкової заборгованості;

- виписками Банка з рахунків Товариства, платіжними дорученнями та довідками Банка підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 02.02.2009 №4Н09208И (том 10 матеріалів справи, арк. 27 - 170). Платіж у сумі 42 033 775,59 доларів США було здійснено поручителем Товариства ОСОБА_1 . Крім того, відсутність у Товариства заборгованості за кредитом і процентами за користування ним, як станом на 03.12.2019, так і станом на 30.07.2020, підтверджується довідками Банка від 03.12.2019 №191203SU14253207 (том 10 матеріалів справи, арк. 171) і від 30.07.2020 №200730SU18160701 (том 10 матеріалів справи, арк. 172) про стан позичкової заборгованості;

- виписками Банка з рахунків Товариства, платіжними дорученнями та довідками Банка підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 02.02.2009 №4Н09209И (том 8 матеріалів справи, арк. 28 - 171). Крім того, відсутність у Товариства заборгованості за кредитом і процентами за користування ним, як станом на 03.12.2019, так і станом на 30.07.2020, підтверджується довідками Банка від 03.12.2019 №191203SU14253207 (том 8 матеріалів справи, арк. 172) і від 30.07.2020 №200730SU18160701 (том 8 матеріалів справи, арк. 173) про стан позичкової заборгованості;

- виписками Банка з рахунків Товариства від 21.10.2019 (за період з 01.04.2010 по 30.04.2010), від 22.10.2019 (за періоди: з 01.05.2010 по 31.05.2010; з 01.06.2010 по 30.06.2010; з 01.07.2010 по 31.07.2010; з 01.08.2010 по 31.08.2010; з 01.09.2010 по 30.09.2010; з 01.10.2010 по 31.10.2010; з 01.11.2010 по 30.11.2010; з 01.12.2010 по 31.12.2010) та від 27.10.2019 (за період з 01.01.2011 по 31.01.2011) підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 01.04.2010 №4Н10086Д (том 1 матеріалів справи, арк. 43 - 73);

- виписками Банка з рахунків Товариства, платіжними дорученнями та довідками Банка підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 01.07.2010 №4Н10122Д (том 26 матеріалі справи, арк. 38 - 231). Крім того, відсутність у Товариства заборгованості за кредитом і процентами за користування ним, як станом на 03.12.2019, так і станом на 30.07.2020, підтверджується довідками Банка від 03.12.2019 №191203SU14253207 (том 26 матеріалів справи, арк. 232) і від 30.07.2020 №200730SU18160701 (том 26 матеріалів справи, арк. 233) про стан позичкової заборгованості;

- виписками Банка з рахунків Товариства від 22.10.2019 (за періоди: з 01.11.2010 по 30.11.2010; з 01.09.2010 по 30.09.2010; з 01.10.2020 по 31.10.2010; з 01.12.2010 по 31.12.2010), від 27.10.2019 (за періоди: з 01.01.2011 по 31.01.2011; з 01.02.2011 по 28.02.2011; з 01.03.2011 по 31.03.2011) та від 28.10.2019 (за періоди: з 01.04.2011 по 30.04.2011; з 01.06.2011 по 30.06.2011) підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 01.09.2010 №4Н10220Д (том 17 матеріалів справи, арк. 43 - 71);

- виписками Банка з рахунків Товариства від 22.10.2019 (за періоди: з 01.09.2010 по 30.09.2010; з 01.10.2010 по 31.10.2010; з 01.11.2010 по 30.11.2010; з 01.12.2010 по 31.12.2010), від 27.10.2019 (за періоди: з 01.01.2011 по 31.01.2011; з 01.02.2011 по 28.02.2011; з 01.03.2011 по 31.03.2011) і від 28.10.2019 (за періоди: з 01.04.2011 по 30.04.2011; з 01.05.2011 по 31.05.2011; з 01.06.2011 по 30.06.2011) підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 01.09.2010 №4Н10221Д (том 4 матеріалів справи, арк. 43 - 74);

- виписками Банка з рахунків Товариства, платіжними дорученнями та довідками Банка підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 01.09.2010 №4Н10224Д (том 12 матеріалів справи, арк. 44 - 208). Крім того, відсутність у Товариства заборгованості за кредитом і процентами за користування ним, як станом на 03.12.2019, так і станом на 30.07.2020, підтверджується довідками Банка від 03.12.2019 №191203SU14253207 (том 12 матеріалів справи, арк. 209) і від 30.07.2020 №200730SU18160701 (том 12 матеріалів справи, арк. 210) про стан позичкової заборгованості;

- виписками Банка з рахунків Товариства від 22.10.2019 (за періоди: з 01.10.2010 по 31.10.2010; з 01.11.2010 по 30.11.2010; з 01.12.2010 по 31.12.2010), від 27.10.2019 (за періоди: з 01.01.2011 по 31.01.2011; з 01.02.2011 по 28.02.2011; з 01.03.2011 по 31.03.2011) і від 28.10.2019 (за періоди: з 01.04.2011 по 30.04.2011; з 01.05.2011 по 31.05.2011; з 01.06.2011 по 30.06.2011; з 01.07.2011 по 31.07.2011; з 01.08.2011 по 31.08.2011; з 01.09.2011 по 30.09.2011) підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 01.10.2010 №4Н10258Д (том 23 матеріалів справи, арк. 43 - 84);

- виписками Банка з рахунків Товариства від 22.10.2019 (за періоди: з 01.10.2010 по 31.10.2010; з 01.11.2010 по 30.11.2010; з 01.12.2010 по 31.12.2010), від 27.10.2019 (за періоди: з 01.01.2011 по 31.01.2011; з 01.02.2011 по 28.02.2011; з 01.03.2011 по 31.03.2011) і від 28.10.2019 (за періоди: з 01.04.2011 по 30.04.2011; з 01.05.2011 по 31.05.2011; з 01.06.2011 по 30.06.2011; з 01.07.2011 по 31.07.2011; з 01.08.2011 по 31.08.2011; з 01.09.2011 по 30.09.2011) підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 01.10.2010 №4Н10263Д (том 7 матеріалів справи, арк. 43 - 79);

- виписками Банка з рахунків Товариства від 28.10.2019 (за періоди: з 01.09.2011 по 30.09.2011; з 01.10.2011 по 31.10.2011; з 01.11.2011 по 30.11.2011; з 01.12.2011 по 31.12.2011; з 01.02.2012 по 29.02.2012) і від 29.10.2019 (за періоди: з 01.03.2012 по 31.03.2012; з 01.04.2012 по 30.04.2012; з 01.05.2012 по 31.05.2012; з 01.06.2012 по 30.06.2012; з 01.07.2012 по 31.07.2012; з 01.08.2012 по 31.08.2012) підтверджено повну сплату позивачем сум кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди та інші платежі, які передбачалися умовами кредитного договору від 19.09.2011 №4Н11415Д (том 22 матеріалів справи, арк. 44 - 74).

Крім того, оцінивши усі докази, надані сторонами у даній справі, суд приходить до висновку, що кредитні кошти, які отримувались позивачем в рамках означених кредитних договорів, використовувалися Товариством в порядку та умовах, передбачених кредитними договорами, і на ціль, передбачену умовами кредитних договорів, якою є фінансування поточної діяльності Товариства, а також позивачем повернуто на користь Банку кредитні кошти та сплачено на користь Банку усі проценти, винагороди та інші виплати, які встановлювались умовами кредитних договорів, у строки та в порядку, передбачені кредитними договорами.

При цьому, суд відзначає, що погашення кредиту та сплата усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів від 02.07.2007 №4Н1212Д, від 04.01.2008 №4Н1312Д, від 01.07.2008 №4Н1479Д, від 02.02.2009 №4Н09202И, від 02.02.2009 №4Н09208И, від 02.02.2009 №4Н09209И, від 01.07.2010 №4Н10122Д, від 01.10.2010 №4Н10263Д, від 19.09.2011 №4Н11415Д, від 01.09.2010 №4Н10220Д, від 01.09.2010 №4Н10221Д, відбулися за рахунок коштів, отриманих Товариством від господарської діяльності та за рахунок поручителя.

Водночас, погашення кредиту та сплата усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів від 02.02.2009 №4Н09196Д, від 01.09.2010 №4Н10224Д, від 01.10.2010 №4Н10258Д, від 01.04.2010 №4Н10086Д, відбулися як за рахунок коштів, отриманих Товариством від господарської діяльності та за рахунок поручителя, так і за рахунок інших кредитних коштів, які отримувалися Товариством за іншими кредитними договорами. При цьому, з матеріалів справи також вбачається, що кредити, які отримувалися позивачем за іншими кредитними договорами та за рахунок яких Товариством погашалися кредити та сплачувалися проценти, винагороди та інші оплати за означеними чотирма спірними кредитними договорами, також були повністю погашені в кінцевому рахунку коштами Товариства, отриманими позивачем від господарської діяльності та за рахунок поручителя.

Відповідачем було подано позовну заяву до Суду Штату Делавер (THE DELAWARE COURT OF CHANCERY) (далі - «позов, поданий до Суду Штату Делавер», «позов Банку», «Первинний позов»). 21.07.2020 року Банком було доповнено вказаний Позов до Суду Штату Делавер новими фактичними обставинами (далі - «Доповнення», «Доповнення до Первинного позову»).

Підставами для звернення Банком до Суду Штату Делавер стало, зокрема, те, що судова справа виникла (case arises out) з нібито серії грубих (нахабних) шахрайських схем (series оf brazen fraudulent schemes), які начебто були організовані українськими олігархами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та їх агентами у Сполучених Штатах Америки та закордоном для придбання активів у Сполучених Штатах Америки, вартість яких складає сотні мільйонів доларів США, через відмивання та незаконне присвоєння коштів, які видавалися Банком як корпоративні позики (to acquire hundreds of millions of dollars-worth of U.S. assets through the laundering and misappropriation of corporate loan proceeds issued by PrivatBank).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказує, що:

- Товариство помилково вважає, що на підставі статті 599 ЦК України у нього наявне суб'єктивне «право на припинення зобов'язань», які виникли з кредитних договорів; незважаючи на те, що позивач не є відповідачем за поданим Банком до Суду Штату Делавер позовом, Товариство помилково стверджує, що його права за Кредитними договорами 1 не визнаються у даній справі; такі твердження позивача невірні; звертаючись з позовом до Суду Штату Делавер, Банк не визнає/не заперечує існування такого права;

- Товариство не є відповідачем у американському позові Банка та останній не заявив до позивача жодних позовних вимог будь-якого характеру; зокрема, відповідач не звертався до Товариства з вимогою про стягнення коштів за Кредитними договорами 1 та не зазначає, що не визнає будь-якого права позивача за Кредитними договорами 1;

- у американському позові Банка останній не заперечує проти того факту, що Товариство перераховувало Банку грошові кошти за Кредитними договорами 1, зокрема, не заперечує перерахування 170 560 811,32 доларів США за кредитним договором від 02.07.2007 №4Н1212Д, 90 232 031,50 грн. за кредитним договором від 02.02.2009 №4Н09209И, 100 000 000 грн. за кредитним договором від 02.02.2009 №4Н09202И, 83 269 651,83 грн. за кредитним договором від 02.02.2009 №4Н09208И, 21 150 000 доларів США за кредитним договором від 02.02.2009 №4Н09196Д, 40 759 200 доларів США за кредитним договором від 01.09.2010 №4Н10224Д, 60 677 437,15 доларів США за кредитним договором від 01.07.2010 №4Н10122Д.

Так, у позові, поданому Банком 21.05.2019 до Суду Штату Делавер, зазначено, зокрема, таке:

- «Ця справа відкрита на підставі серії нахабних шахрайських схем, організованих українськими олігархами і відповідачами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 (разом - «Кінцеві бенефіціарні власники або «КБВ») і їх агентами в США і за кордоном, з метою придбання американських активів на сотні мільйонів доларів шляхом відмивання і незаконного привласнення коштів корпоративних кредитів, виданих ПриватБанком («схеми Optima»). Як повідомлялося ще 7 квітня 2019 року, ФБР розслідує справу відповідача ОСОБА_2 про фінансові злочини, в тому числі про відмивання грошей в США.» (пункт 1 позову Банка);

- « 29 і 30 квітня 2008 року ВАТ «ЗФЗ» і ВАТ «НФЗ», дві українські компанії, що належать або контрольовані КБВ та/або афілійовані з ними, залучили 2,7 млн. дол. США і 4,3 млн. дол. США кредитних надходжень від ПриватБанку Україна. Метою позик було «фінансування поточної господарської діяльності підприємства». 30 Квітня 2008 Року Компанія Bocatoro Enterprises Ltd. («Bocatoro Enterprises»), Кіпрська компанія, що належить або контрольована КБВ і/або афілійована з ними, залучила 40 мільйонів доларів кредитних надходжень від ПриватБанку Кіпру для «поповнення обігових коштів для платежів за контрактами, включаючи покупку акцій».» (пункт 100 позову Банка);

- «Однак кредитні надходження не були використані на заявлені цілі. Замість цього кредитні надходження були об'єднані із коштами з інших джерел, пов'язаних з КБВ (які, за інформацією і переконанням, походили з інших кредитів ПриватБанку) і відмиті в сорока двох операціях через п'ятнадцять Рахунків з відмивання грошей, включаючи рахунки відповідача ОСОБА_2 Divot Enterprises, Ralkon Commercial і Pavanti Enterprises, а також рахунки відповідача ОСОБА_3 Bonique і КБВ Blisont Capital i Brotstone. На підставі отриманої інформації, яка представляється вірною, КБВ і їх спільники використовували Pavanti Enterprises для незаконного привласнення і переведення в США загальної суми 36,1 млн. дол. США (щонайменше 9 млн. дол. США з яких надійшли від кредитів 29 і 30 квітня) в компанію Multi-State Title Agency Ltd. Для фінансування придбання One Cleveland Place через Optima Cleveland Center для Optima Ventures.» (пункт 101 позову Банка);

- « 24 лютого 2011 року ВАТ «ОГЗК» і ВАТ «НЗФ», дві українські компанії, що належать або контрольовані КБВ і/або афілійовані з ними, залучили 40 млн. дол. США і 11,7 млн. дол. США відповідно від ПриватБанку Україна. Згідно документації по кожному кредиту, виручені кошти повинні були піти на «фінансування поточної діяльності». Однак кошти від позики не були використані на ці цілі.» (пункт 107 позову Банка);

- «Замість цього, протягом трохи більше години незаконно привласнені доходи були відмиті в шести операціях через чотири Рахунки з відмивання грошей, включаючи Chemstar Products відповідача ОСОБА_3 (Делаверська компанія з обмеженою відповідальністю) та компанії відповідача ОСОБА_2 Divot Enterprises, Kadis Holding і Pavanti Enterprises. Чотирнадцять хвилин потому, отримавши інформацію і переконавшись в цьому, КБВ і їх спільники використали Pavanti Enterprises для незаконного привласнення і відмивання 25 млн. дол. США з цих кредитних надходжень в США шляхом перерахування цих доходів для Optima Ventures під виглядом інвестицій в «Optima E-Commerce and finansing».» (пункт 108 позову Банка);

- « 14 березня 2011 року ВАТ «Марганецький ГЗК», ВАТ «НЗФ», ВАТ «СЗФ» і ВАТ «ЗФЗ», чотири українські компанії, що належать або контрольовані, та/або афілійовані з КБВ, залучили загальну суму 187 млн. дол. США від ПриватБанку України. Згідно документації по кожному кредиту, виручені кошти повинні були бути використані позичальниками для «фінансування поточної діяльності». Однак кредитні надходження не були використані для фінансування поточної діяльності жодної з чотирьох організацій.» (пункт 124 позову Банка);

- «Навпаки, протягом приблизно п'яти годин незаконно привласнені доходи були відмиті в ході двадцяти чотирьох операцій, пов'язаних з сімома Рахунками з відмивання грошей, включаючи рахунки відповідача ОСОБА_3 Chemstar Products (компанія штату Делавер) і відповідача ОСОБА_2 Divot Enterprises і Pavanti Enterprises. Потім, на підставі отриманої інформації, яка представляється вірною, КБВ і їх спільники використали Pavanti Enterprises для незаконного привласнення і переказу 187 млн. дол. США кредитних надходжень в США разом з додатковими 1,1 млн. дол. США додаткових незаконно привласнених кредитних надходжень (загалом не менше 188,1 млн. дол. США) для Optima Group LLC, дочірньої компанії Optima Acquisitions. Виручені кошти були використані для придбання CC Metals and Alloys LLC (CC Metals) і її підприємства в Калверт-Сіті, штат Кентуккі, від імені Optima Acquisitions , а відповідач ОСОБА_6 був призначений президентом і головним виконавчим директором CC Metals. CC Metals була найбільшим виробником і постачальником високоякісного феросиліцію в північноамериканську сталеливарну промисловість.» (пункт 125 позову Банка);

- « 28 вересня 2009 року ВАТ «НЗФ», українська компанія, що належить або контрольована КБВ і/або пов'язана з ними, залучила 30 мільйонів доларів кредитних надходжень від ПриватБанку Україна. Згідно з кредитною документацією, вилучені кошти повинні були піти на «фінансування поточної діяльності позичальника». Однак позикові кошти не були використані для фінансування поточної діяльності ВАТ «НЗФ».» (пункт 140 позову Банка);

- «Швидше за все, протягом трохи більше години виручка була відмита через три рахунки з відмивання грошей, в тому числі через Chemstar Products відповідача ОСОБА_3 (товариство з обмеженою відповідальністю штату Делавер) і Divot Enterprises відповідача ОСОБА_2. Через шість хвилин після того, як виручені кошти були переведені на рахунок фірми Ravenscroft Holdings Ltd. КБВ і їх спільники незаконно привласнили щонайменше 12,5 мільйона доларів США з цих кредитних надходжень, перевівши їх з Ravenscroft Holdings на американський банківський рахунок Optima International.» (пункт 141 позову Банка);

- «У період з 28 вересня по 19 жовтня 2009 року на кількох рахунках ПриватБанку Україна з ВАТ «НЗФ» було залучено в цілому 351,2 млн. грн. кредитних находжень від нових кредитів ПриватБанку Україна. Виручені кошти від цих нових позик мали бути використані для «загального корпоративного фінансування» ВАТ «НЗФ». Однак виручені кошти не пішли на ці цілі.» (пункт 185 позову Банка);

- «Швидше за все, 10,7 млн. дол. США надходжень від трьох кредитів, залучених за рахунком ВАТ «НЗФ» ПриватБанку України, були об'єднані з: (і) 7,4 млн. дол. США надходжень за двома кредитами, залученими за другим рахунком ВАТ «НЗФ» ПриватБанку України; (іі) 12,8 млн. дол. США надходжень за кредитом, залученим за третім рахунком ВАТ «НЗФ» ПриватБанку України, і (ііі) 4,7 млн. дол. США коштів із зовнішніх рахунків. Загальна сума коштів, отриманих з цих джерел, склала 35,6 млн. дол. США.» (пункт 186 позову Банка);

- «У період з 29 вересня по 27 жовтня 2009 року 34,7 мільйонів доларів США з цих об'єднаних фондів були переведені чотирнадцятьма окремими операціями для «погашення» трьох попередніх кредитів ПриватБанку Україна в ВАТ «НЗФ». Попередні позики були залучені ВАТ «НЗФ», пройшли через кілька Рахунків з відмивання грошей і в кінцевому підсумку переведені Ravenscroft Holdings на американський рахунок Optima International 28 вересня 2009 року.» (пункт 187 позову Банка);

- «Таким чином, хоча здавалося, що початкові кредити ПриватБанку Україна ВАТ «НЗФ» були погашені за рахунок коштів цієї організації, насправді кошти надійшли від знову виданих кредитів ПриватБанку Україна.» (пункт 188 позову Банка);

- « 4 березня 2011 року на рахунок ПриватБанку з ВАТ «НЗФ» надійшло 71,3 млн грн кредитних надходжень від нового кредиту ПриватБанку Україна. Виручені кошти від цієї нової позики мали піти на «загальне корпоративне фінансування» ВАТ «НЗФ». Однак виручені кошти не пішли на ці цілі. Замість цього 9 мільйонів доларів США з нових надходжень були негайно переведені на другий рахунок ВАТ «НЗФ» в ПриватБанку Україна, а потім в той же день переведені назад в ПриватБанк Україна для погашення більш раннього кредиту, взятого ВАТ «НЗФ». Цей попередній кредит був узятий за рахунок ВАТ «НЗФ», а виручені кошти були переведені через кілька підставних рахунків ПриватБанк Кіпру, і в кінцевому рахунку були переведені відповідачем ОСОБА_2 Pavanti Enterprises на американський рахунок Optima Ventures 24 лютого 2011 року.» (пункт 189 позову Банка);

У другому зміненому позові, поданому Банком до Суду Штату Делавер, вказано, зокрема, таке:

- « 29 і 30 квітня 2008 року ВАТ «ЗФЗ» і ВАТ «НФЗ», дві українські компанії, що належать або контрольовані КБВ та/або афілійовані з ними, залучили 2,7 млн. дол. США і 4,3 млн. дол. США кредитних надходжень від ПриватБанку Україна. Метою позик було «фінансування поточної господарської діяльності підприємства». 30 Квітня 2008 року Компанія Bocatoro Enterprises Ltd. («Bocatoro Enterprises»), Кіпрська компанія, що належить або контрольована КБВ і/або афілійована з ними, залучила 40 млн. дол. США кредитних надходжень від ПриватБанку Кіпру для «поповнення обігових коштів для платежів за контрактами, включаючи покупку акцій».» (пункт 110 другого зміненого позову Банка);

- «Однак кредитні надходження не були використані на заявлені цілі.

Замість цього кредитні надходження були об'єднані із коштами з інших джерел, пов'язаних з КБВ (які, за інформацією і переконанням, походили з інших кредитів ПриватБанку) і відмиті в сорока двох операціях через п'ятнадцять Рахунків з відмивання грошей, включаючи рахунки відповідача ОСОБА_2 Divot Enterprises, Ralkon Commercial і Pavanti Enterprises, а також рахунки відповідача ОСОБА_5 і КБВ Blisont Capital i Brotstone. КБВ і їх спільники використовували Pavanti Enterprises для незаконного привласнення і переведення в США загальної суми 36,1 млн. дол. США (щонайменше 9 млн. дол. США з яких надійшли від кредитів 29 і 30 квітня) ескроу-агенту в США Multi-State Title Agency Ltd. «ДЛЯ БУДІВЛІ ONE CLEVELAND CENTER, ВІДПОВІДНО ДО ДОГОВОРУ КУПІВЛІ-ПРОДАЖУ ВІД 28.02.08. ВІДПОВІДНО ДО УГОДИ З OPTIMA VENTURES LLC,» тобто, КБВ, 15 травня 2008 року придбала One Cleveland Center від імені Optima One Cleveland Center.» (пункт 111 другого зміненого позову Банка);

- «Замість цього, протягом менше ніж дві години незаконно привласнені доходи були відмиті в шести операціях через чотири Рахунки з відмивання грошей, включаючи Chemstar Products відповідача ОСОБА_3 (Делаверська компанія-спільник Optima) та компанії відповідача ОСОБА_2 Divot Enterprises, Kadis Holding і Pavanti Enterprises. Чотирнадцять хвилин потому, отримавши інформацію і переконавшись в цьому, КБВ і їх спільники використали Pavanti Enterprises для незаконного привласнення і відмивання 25 млн. дол. США з цих кредитних надходжень в США, шляхом перерахування цих доходів для Optima Ventures під виглядом інвестицій в «Optima E-Commerce and finansing».» (пункт 118 другого зміненого позову Банка);

- « 14 березня 2011 року ВАТ «Марганецький ГЗК», ВАТ «НЗФ», ВАТ «СЗФ», та ВАТ «ЗФЗ», чотири українські компанії, що належать або контролюються, та/або афілійовані КБВ, залучили загальну суму 187 млн. дол. США від ПриватБанку України (в 14 угодах, пов'язаних з 13 різними кредитами). Згідно документації по кожному кредиту, виручені кошти повинні були піти на «фінансування поточної діяльності». Однак отримані кредитні кошти не були використані для фінансування поточної діяльності жодної з чотирьох організацій.» (пункт 130 другого зміненого позову Банка);

- «Навпаки, протягом приблизно п'яти годин незаконно привласнені доходи були відмиті в ході двадцяти чотирьох операцій, пов'язаних з сімома Рахунками з відмивання грошей, включаючи рахунки відповідача ОСОБА_3 Chemstar Products (компанія штату Делавер) і відповідача ОСОБА_2 Divot Enterprises і Pavanti Enterprises, та Newell Industries КБВ. Потім КБВ і їх спільники використали Kadis Holding Відповідача ОСОБА_2 для переказу 187 млн. дол. США кредитних надходжень в США разом з додатковими 1,1 млн. дол. США додаткових незаконно привласнених кредитних надходжень (загалом не менше 188,1 млн. дол. США) на Pavanti Enterprises для «ФІНАНСОВОЇ ДОПОМОГИ В ПРИДБАННІ ЧАСТКИ CC METALS AND ALLOYS, LLC ТА ФІНАНСУВАННЯ.». Тоді компанія Pavanti Enterprises Відповідача ОСОБА_2 перевела 188,1 млн. дол. США на Optima Group LLC, афілійовану компанію Optima Acquisitions, але тепер нібито для «ОПЛАТИ ЗА КРЕДИТНИМ ДОГОВОРОМ Б/Н ВІД 09.03.2011 р.» (пункт 131 другого зміненого позову Банка);

- « 28 вересня 2009 року ВАТ «НЗФ», що належить КБВ, отримала 30 млн. дол. США кредитних коштів від ПриватБанку Україна. Згідно з кредитною документацією, кошти повинні були піти на «фінансування поточної діяльності позичальника». Однак кредитні кошти не були використані для фінансування поточної діяльності ВАТ «НЗФ».» (пункт 148 другого зміненого позову Банка);

- «Замість цього, протягом трохи більше години кошти були відмиті через три Рахунки з відмивання грошей, в тому числі через Chemstar Products відповідача ОСОБА_3 (компанія, зареєстрована в штаті Делавер) і Divot Enterprises відповідача ОСОБА_2. Через шість хвилин після того, як виручені кошти були переведені на рахунок Ravenscroft Holdings Ltd. («Ravenscroft Holdings»), КБВ і їх спільники незаконно привласнили щонайменше 12,5 млн. дол. США з цих кредитних коштів, переказавши їх з Ravenscroft Holdings на американський банківський рахунок Optima International нібито за «ДОГОВІР КУПІВЛІ І ПРОДАЖУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ».» (пункт 149 другого зміненого позову Банка);

- « 30 та 31 липня 2008 року ВАТ «НЗФ», ВАТ «ОГЗК», ВАТ «Марганецький ГЗК» та ВАТ «ЗФЗ», чотири українські юридичні особи, які перебували у власності або контролювались, та/або були афілійованими з Кінцевими Бенефіціарними Власниками, отримали разом 147,8 млн. дол. США кредитних коштів за рахунок дев'яти кредитів від ПриватБанку України. Ціллю усіх кредитів було «фінансування поточної діяльності» компаній-позичальників, які перебували у власності чи були афілійовані з Кінцевими Бенефіціарними Власниками. Кредитні кошти не були використані на вказані цілі» (пункт 160 другого зміненого позову Банка);

- «Замість цього кредитні кошти були відмиті через 41 транзакцію через 22 рахунки для відмивання коштів, включаючи рахунки Divol Enterprises, Logarinvest та Ralkon Commercial Відповідача ОСОБА_2, Bonique Відповідача ОСОБА_3 та рахунки належних Кінцевим Бенефіціарним Власникам Rexand Ventures, Quickline Trading, Empire Chemical (компанія-спільник у схемах Optima, зареєстрована у штаті Делавер), Rosmore Consulting, Blisont Capital, Ferrost, Brotstone та Geveld Holdings. Протягом трьох годин з моменту, коли компанія Geveld Holdings отримала кошти, Кінцеві Бенефіціарні Власники та їхні спільники привласнили щонайменше 54 млн. дол. США кредитних коштів шляхом ї переказу від Geveld Holdings на американський інвестиційний рахунок Renaissance Advisory для вигоди Кінцевих Бенефіціарних Власників.» (пункт 161 другого зміненого позову Банка);

- « 13 грудня 2010 року на рахунок ПриватБанку Кіпр компанії Відповідача ОСОБА_3 Chemstar Products (компанія-спільник у схемах Optima, зареєстрована у штаті Делавер) надійшло загалом 57 млн. дол. США кредитних коштів від п'яти позик ПриватБанку Україна, виданих ВАТ «НЗФ», компанії КБВ. Заявленою метою кожної позики було «фінансування поточної діяльності» ВАТ «НЗФ». Кошти не були використані для заявлених цілей.» (пункт 166 другого зміненого позову Банка);

- «Навпаки, кредитні кошти були відмиті в ході двадцяти восьми транзакцій через дванадцять Рахунків з відмивання грошей, включаючи компанії Відповідача ОСОБА_2 Divot Enterprises, Ralkon Commercial Logarinvest, компанію КБВ Arran Continental, ЗАО «Укртранзитсервіс» та Transit. Через десять хвилин після отримання коштів компанією Ralkon Commercial КБВ та їх спільники неправомірно привласнили щонайменше 12,1 млн. дол. США кредитних коштів шляхом ї переказу з Ralkon Commercial на американський інвестиційний рахунок Renaissance Advisory на користь КБВ.» (пункт 167 другого зміненого позову Банка);

- « 20 червня 2008 року ВАТ «НЗФ» та ВАТ «ЗФЗ», дві українські юридичні особи, які перебували у власності або контролювались та/або були афілійованими з Кінцевими Бенефіціарними Власниками, отримали разом від ПриватБанку України у якості кредиту 26,7 мільйонів доларів США.

Отримані кредитні кошти не були використані на комерційну та господарську діяльність позичальників.» (пункт 174 другого зміненого позову Банка);

- «Замість цього кредитні кошти були відмиті через 17 транзакцій через 14 рахунків для відмивання коштів, включаючи рахунки Bonique відповідача ОСОБА_3 та рахунки належних Кінцевим Бенефіціарним Власникам Barat Enterprises, Brotstone, Blisont Capital та Empire Chemical (компанія-спільник у схемах Optima, зареєстрована у штаті Делавер). Того ж дня, коли Brassbox Limited («Brassbox») отримала кошти, Кінцеві Бенефіціарні Власники та їхні спільники присвоїли щонайменше 8,5 мільйонів доларів США з кредитних коштів шляхом їх переказу (разом 3,3 мільйонів доларів США додаткових коштів, які за наявною інформацією походять від інших кредитів ПриватБанку) від Brassbox до First Greenwich Kahala Limited для вигоди Кінцевих Бенефіціарних Власників.» (пункт 175 другого зміненого позову Банка);

- «У період з 28 вересня по 19 жовтня 2009 року на кількох рахунках ПриватБанку Україна з ВАТ «НЗФ» було отримано в цілому 351,2 млн. грн. кредитних коштів від нових кредитів ПриватБанку Україна. Кошти від цих нових позик мали бути використані для «загального корпоративного фінансування» ВАТ «НЗФ». Однак кошти не пішли на ці цілі.» (пункт 213 другого зміненого позову Банка);

- «Замість цього 10,7 млн. дол. США коштів від трьох кредитів, отриманих на рахунок ВАТ «НЗФ» в ПриватБанку України, були об'єднані з: (і) 7,4 млн. дол. США коштів від двох кредитів, отриманих на другий рахунок ВАТ «НЗФ» в ПриватБанку України; (іі) 12,8 млн. дол. США коштів за кредитом, отриманим за третім рахунком ВАТ «НЗФ» в ПриватБанку України, і (ііі) 4,7 млн. дол. США коштів із зовнішніх рахунків. Загальна сума коштів, отриманих з цих джерел, склала 35,6 млн. дол. США» (пункт 214 другого зміненого позову Банка);

- «У період з 29 вересня по 27 жовтня 2009 року 34,7 млн. дол. США з цих об'єднаних коштів були перераховані через чотирнадцять окремих операцій для «погашення» трьох попередніх кредитів ПриватБанку в ВАТ «НЗФ». Попередні позики були отримані ВАТ «НЗФ», пройшли через кілька Рахунків з відмивання грошей і в кінцевому підсумку були перераховані компанією Ravenscroft Holdings на американський рахунок Optima International 28 вересня 2009 року.» (пункт 215 другого зміненого позову Банка);

- «Таким чином, хоча здавалося, що початкові кредити ПриватБанку Україна, надані ВАТ «НЗФ», були погашені за рахунок коштів цієї компанії, насправді кошти надійшли від нових виданих кредитів ПриватБанку Україна.» (пункт 216 другого зміненого позову Банка);

- « 4 березня 2011 року на рахунок ПриватБанку Україна з ВАТ «НЗФ» надійшло 71,3 млн. грн. кредитних коштів від нового кредиту ПриватБанку Україна. Кошти від цієї нової позики мали піти на «загальне корпоративне фінансування» ВАТ «НЗФ». Однак виручені кошти не пішли на ці цілі. Замість цього млн. дол. США з нових коштів були негайно перераховані на другий рахунок ВАТ «НЗФ» в ПриватБанку Україна, а потім в той же день перераховані назад в ПриватБанк Україна для часткового погашення попереднього кредиту, взятого ВАТ «НЗФ». Цей попередній кредит був отриманий ВАТ «НЗФ», а кошти були перераховані через кілька підставних рахунків у ПриватБанку Кіпру, і зрештою були переведені компанією відповідача ОСОБА_2 Pavanti Enterprises на американський рахунок Optima Ventures 24 лютого 2011 року.» (пункт 217 другого зміненого позову Банка);

- «Таким чином, хоча здавалося, що початкові кредити ПриватБанку Україна, видані ВАТ «НЗФ», були погашені за рахунок коштів цієї компанії, насправді кошти надійшли від нових виданих кредитів ПриватБанку Україна.» (пункт 218 другого зміненого позову Банка);

- «Кожна з вищезазначених схем рециркуляції була покликана створити видимість того, що початкові кредити ПриватБанку були погашені компаніями-боржниками, в той час як насправді Кінцеві Бенефіціарні Власники і їх спільники використовували доходи від нових кредитів ПриватБанку для фінансування цих удаваних виплат. Насправді кредити ПриватБанку ніколи не погашалися належним чином.» (пункт 219 другого зміненого позову Банка).

Фактично зі змісту поданого до Суду Штату Делавер позову Банку вбачається, що Товариство не виконало свої договірні зобов'язання за кредитними договорами, оскільки не погасило заборгованість за ними перед Банком та використовувало кредитні кошти, які отримувалися Товариством в рамках кредитних договорів, на цілі, що суперечили їх умовам, тобто не використовувало кредитні кошти для фінансування поточної діяльності підприємства, а також те, що Товариство причетне до відмивання коштів та протиправної рециркуляції кредитів, що передбачало, зокрема, погашення заборгованості за кредитними договорами за рахунок інших кредитних коштів, які отримувалися Товариством за іншими кредитними договорами.

Отже, саме викладена у американському позові Банка інформація і стала підставою для звернення Товариства до суду з даним позовом.

Також Товариству стало відомо про те, що 06.08.2020 на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції США було опубліковано два позови:

- позов Сполучених Штатів Америки до всіх прав та часток у PNC Corporate Plaza Holdings LLC, як знаходяться у власності, під контролем та придбані, прямо або опосередковано, компаніями Optima CBD Investments LLC і/або CBD 500 LLC, включаючи будь-яку частку, яка наявна у нерухомому майні та об'єктах, що знаходяться за адресою: вул. Уест Джефферсон, 500, Луісвілл, Штат Кентуккі 40220, або забезпечена ними; будь-яке право збирати та отримувати будь-який прибуток, орендну плату та інші доходи від них; та будь-які проценти, отримані з засобів, інвестованих в PNC Corporate Plaza Holdings LLC компаніями Optima CBD Investments LLC і/або CBD 500 LLC; даному позову присвоєно номер 1:20-cv-23279-ХХХХ (далі - Позов у справі №23279);

- позов Сполучених Штатів Америки до нерухомості, яка знаходиться за адресою 7505 і 7171 Форест Лейн, Даллас, Штат Техас 75230, з усіма супутніми об'єктами, покращеннями і приналежностями, а також будь-якого права збирати і отримувати від неї будь-який прибуток, орендну плату, доходи і виручку; даному позову присвоєно номер 1:20-cv-23278-ХХХХ (далі - Позов у справі №23278).

Обидва позови були подані до Окружного суду США Південного округу Флориди.

Зокрема, при викладенні фактичних обставин, які стали підставами для звернення до суду з вказаними позовами, у тексті позовів описується кредитна історія Товариства і Банка.

У позовах Міністерства юстиції США йдеться про те, що Товариство, перебуваючи у привілейованому становищі в порівнянні з іншими українськими компаніями, отримувало кредитні кошти від Банка «у спрощеному порядку», які в подальшому, шляхом вчинення протиправних дій у формі «відмивання», використовувалися для придбання нерухомості та інших активів на території Сполучених Штатів Америки.

Зі змісту поданих Міністерством юстиції США позовних заяв та використаних у них формулювань фактично йдеться про те, що Товариство не здійснювало повернення отриманих кредитних коштів, чим порушило норми законодавства України та положення, укладених з Банком кредитних договорів від 01.07.2010 №4Н10122Д, від 01.09.2010 №4Н10221Д, від 01.09.2010 №4Н10224Д, від 01.09.2010 №4Н10220Д і від 01.10.2010 №4Н10263Д (пункт 36 Позову у справі №23278; пункт 39 Позову у справі №23279) та від 02.07.2007 №4Н1212Д (пункт 44 Позову у справі №23278; пункт 47 Позову у справі №23279) і від 19.09.2011 №4Н11415Д (пункт 59 Позову у справі №23278; пункт 62 Позову у справі №23279).

З приводу поданих Міністерством юстиції США позовних заяв Банк зазначає, що по-перше, він не є стороною вказаних позовів і не має жодного процесуального статусу за цими позовами та у відповідних судових справах у провадженні Суду Штату Флорида. Відповідно, об'єктивно, Банк не міг не визнавати будь-яке право Товариства внаслідок того, що Міністерство юстиції США подало певні позови проти інших осіб.

По-друге, у наведених Товариством цитатах із позовів Міністерства юстиції США Банк згадується тільки у контексті того, що колишні власники «змусили ПриватБанк через БОК видати мільярдні кредити». Інших згадок про Банк у цитатах із позову Міністерства юстиції США не було наведено позивачем. Відтак, взагалі не зрозуміло, яким чином позивач дійшов висновку про те, що Банк не визнає якесь із його прав.

По-третє, зазначаючи підстави звернення до господарського суду міста Києва, позивач стверджує, що у тексті американських позовів Міністерства юстиції США описується кредитна історія Товариства і Банка. Так, позивач стверджує, що «у вказаних позовних заявах, поданих Міністерством юстиції США до Окружного суду США Південного округу Флориди, міститься інформація про Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів», зі змісту якої випливає, що Позивачем було порушено умови договірних зобов'язань, які виникли та існували внаслідок укладення кредитних договорів з ПриватБанком».

Судом досліджено текст американських позовів Міністерства юстиції США та встановлено, що позови містять інформацію стосовно надання саме співробітниками Банку інформації щодо подання заявок на отримання позивачем позик та погодження цих заявок.

У результаті дослідження наданих позивачем доказів, зокрема, завірених копій банківських виписок з рахунків Товариства, судом встановлено, що у відповідних пунктах позову Банку, поданому до Суду Штату Делавер, а також у позовах Сполучених Штатів Америки, поданих до Окружного суду Сполучених Штатів Америки Південного округу Флориди, з-поміж інших кредитних договорів міститься посилання в тому числі на кредитні договори, які розглядаються судом у даній справі, а саме:

- в пунктах 100-101 (сторінки 45-46 Первинного позову) та в пунктах 110-111 (сторінка 79 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н1212Д від 02.07.2007 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 174-175 (сторінки 93-94 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н1312Д від 04.01.2008 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 160-161 (сторінки 85-86 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н1479Д від 01.07.2008 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 140-141 (сторінки 60-61 Первинного позову) та в пунктах 148-149 (сторінка 79 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н09196Д від 02.02.2009 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 185-188 (сторінки 80-81 Первинного позову) та в пунктах 213-216 (сторінки 120-122 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н09202И від 02.02.2009 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 185-188 (сторінки 80-81 Первинного позову) та в пунктах 213-216 (сторінки 120-122 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н09208И від 02.02.2009 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 185-188 (сторінки 80-81 Первинного позову) та в пунктах 213-216 (сторінки 120-122 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н09209И від 02.02.2009 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 166-167 (сторінки 90-91 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н10086Д від 01.04.2010 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 107-108 (сторінки 48-49 Первинного позову) та в пунктах 117-118 (сторінки 59-60 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н10122Д від 01.07.2010 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 124-125 (сторінки 48-49 Первинного позову) та в пунктах 130-131 (сторінки 67-68 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н10224Д від 01.09.2010 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер;

- в пунктах 166-167 (сторінки 90-91 Доповнення до Первинного позову) позову АТ КБ «Приватбанк», поданому до Суду Штату Делавер, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н10258Д від 01.10.2010 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову АТ КБ «Приватбанк», поданого до Суду Штату Делавер.

- в пунктах 38-39 (сторінки 9-10) позову США, якому присвоєно №1:20-сіві-23279-ХХХХ, та в пунктах 35-36 (сторінки 8-9) позову США, якому присвоєно №1:20-сіві-23278-ХХХХ, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н10263Д від 01.10.2010 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову США;

- в пунктах 116-125, 133 (сторінки 28-30, 32) позову США, якому присвоєно №1:20-сіві-23279-ХХХХ, та в пункті 59 (сторінка 14) позову США, якому присвоєно №1:20-сіві-23278-ХХХХ, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н11415Д від 19.09.2011 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову США;

- в пунктах 38-39 (сторінки 9-10) позову США, якому присвоєно №1:20-сіві-23279-ХХХХ, та в пунктах 35-36 (сторінки 8-9) позову США, якому присвоєно №1:20-сіві-23278-ХХХХ, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н10220Д від 01.09.2010 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову США;

- в пунктах 38-39 (сторінки 9-10) позову США, якому присвоєно №1:20-сіві-23279-ХХХХ, та в пунктах 35-36 (сторінки 8-9) позову США, якому присвоєно №1:20-сіві-23278-ХХХХ, зміст яких наведений вище, міститься посилання на кредитний договір №4Н10221Д від 01.09.2010 року, оскільки в рамках означеного кредитного договору АТ "Нікопольський завод феросплавів" було отримано від АТ КБ «Приватбанк» кредитні кошти, які наведені у зазначених вище пунктах позову США.

Відтак, позивач, звертаючись до суду з позовом до Банку про визнання припиненими усіх зобов'язань Товариства перед відповідачем за кредитними договорами від 02.07.2007 №4Н1212Д, від 04.01.2008 №4Н1312Д, від 01.07.2008 №4Н1479Д, від 02.02.2009 №4Н09196Д, від 02.02.2009 №4Н09202И, від 02.02.2009 №4Н09208И, від 02.02.2009 №4Н09209И, від 01.04.2010 №4Н10086Д, від 01.07.2010 №4Н10122Д, від 01.09.2010 №4Н10224Д, від 01.10.2010 №4Н10258Д, від 01.10.2010 №4Н10263Д, від 19.09.2011 №4Н11415Д, від 01.09.2010 №4Н10220Д, від 01.09.2010 №4Н10221Д, укладеними сторонами, у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, в обґрунтування позовних вимог вказує на те, що використана у вказаних позовах США інформація у відповідності до національного законодавства України є банківською таємницею, обов'язок щодо збереження та заборони розголошення якої встановлений для всіх без винятку українських банків на рівні спеціального законодавства.

Втім, як зазначає позивач, Товариством як власником банківської таємниці, не здійснювалось розкриття інформації, що містить банківську таємницю щодо означених кредитних договорів, і, зважаючи на відсутність доказів наявності підстав для розкриття зазначеної інформації, що містить банківську таємницю, її утримувачем, яким є Банк, відповідач незаконно здійснив розголошення зазначеної інформації. Такі дії Банку призвели до порушення права позивача на припинення зобов'язання за означеними кредитними договорами. При цьому, як вказує позивач, суть порушення права Товариства полягає у тому, що, виходячи з інформації, яка відображена у Позовах США, Банк як єдиний суб'єкт окрім самого позивача, який володіє інформацією, що містить банківську таємницю, щодо означених кредитних договорів не визнає факту припинення зобов'язань за вказаними кредитними договорами. Невизнання відповідачем права позивача на припинення зобов'язання за кредитними договорами зводиться до того, що Банк, попри наявність доказів належного виконання зобов'язань за кредитними договорами з боку Товариства та своєчасне прийняття такого виконання самим Банком як управненою стороною у відповідності до положень статті 203 Господарського кодексу України, проведеного належним чином, протиправно поширює інформацію про те, що Товариство не повернуло кошти, які отримувало за означеними кредитними договорами.

Натомість, виходячи з того, що відповідач заперечив свою участь у підготовці або поданні Американських позовів Міністерства юстиції США, однак при цьому не визнав припиненими усі зобов'язання Товариства за кредитними договорами у цій справі, суд дійшов висновку про наявність спору між позивачем та відповідачем щодо визнання права Товариства на припинення усіх зобов'язань позивача за означеними кредитними договорами їх повним виконанням, проведеним належним чином.

Отже, з огляду на викладене, оцінивши усі докази, надані сторонами у даній справі, суд приходить до висновку, що кредитні договори від 02.07.2007 №4Н1212Д, від 04.01.2008 №4Н1312Д, від 01.07.2008 №4Н1479Д, від 02.02.2009 №4Н09196Д, від 02.02.2009 №4Н09202И, від 02.02.2009 №4Н09208И, від 02.02.2009 №4Н09209И, від 01.04.2010 №4Н10086Д, від 01.07.2010 №4Н10122Д, від 01.09.2010 №4Н10224Д, від 01.10.2010 №4Н10258Д, від 01.10.2010 №4Н10263Д, від 19.09.2011 №4Н11415Д, від 01.09.2010 №4Н10220Д, від 01.09.2010 №4Н10221Д мають подібні істотні умови та є укладеними сторонами, а також є пов'язаними між собою спільними підставами виникнення спору між позивачем та відповідачем, що в своїй сукупності призводить до можливості спільного розгляду означених кредитних договорів в рамках даної справи (що й досліджувалося судом у розгляді питання про об'єднання справ в одне провадження).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої і другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права; припинення правовідношення.

Згідно з частинами першою, другою і четвертою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин першої і другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Абзацом першим частини першої і частиною третьою статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною першою статті 203 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, всі умови якого виконано належним чином, припиняється, якщо виконання прийнято управненою стороною.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначає про те, що згідно з чинним законодавством України, а саме статтею 598 ЦК України, зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом; ні кредитним договором, ані законом України не встановлюється окреме/самостійне «право» Товариства на припинення зобов'язань, які виникають з кредитних договорів; натомість статтею 599 ЦК України (аналогічне за змістом положення міститься і у частині першій статті 203 Господарського кодексу України) передбачено, що припинення виконаного зобов'язання відбувається автоматично - в силу закону України і для того, щоб виконане зобов'язання припинилося, не потребується жодної вольової дії з боку зобов'язаної сторони (такої як реалізація «права на припинення зобов'язання», якого взагалі не існує).

За твердженнями відповідача, стаття 599 ЦК України не передбачає жодного додаткового чи самостійного «права на припинення зобов'язання» боржника за договором, а також ця стаття не може бути використана як правова підстава для подання Товариством позову до Банка щодо такого «права».

Також відповідач зазначає, що правова природа обраного позивачем у даній справі способу захисту (визнання «права» боржника, передбаченого статтею 599 ЦК України, на припинення зобов'язання) шляхом визнання припиненими зобов'язань за кредитними договорами вказує на те, що обраний позивачем спосіб захисту не може бути застосований за обставин даної справи. Так, навіть якщо позов буде задоволено, це не призведе до відновлення відповідних суб'єктивних прав Товариства з огляду на відсутність у позивача самого «права на припинення зобов'язання», що могло б бути відновленим.

Разом з тим, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства і господарського судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов'язання за договором, таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 13.06.2018 у справі №911/169/16, від 19.06.2018 у справі №916/993/17 і від 03.04.2019 №913/317/18.

Відтак, Банк подаючи позов до Суду Штату Делавер, в якому викладає обставини нецільового використання Товариством отриманих за кредитними договорами коштів, фактично вказує про неналежне виконання позивачем взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами, тобто не визнає виконання Товариством таких кредитних договорів, проведеними належним чином.

На запитання суду у судовому засіданні 22.01.2021 і в судових засіданнях під час підготовчого провадження у справі щодо належного виконання Товариством умов кредитних договорів та їх припинення представник Банка зазначив, що наведене не належить до предмету доказування у даній справі та може розглядатися в рамках розгляду справи про стягнення коштів.

Таким чином позивач, в силу приписів чинного законодавства України, має право на отримання судового захисту шляхом подання до суду позовів до Банка щодо визнання припиненими усіх зобов'язань Товариства перед Банком за кредитними договорами у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна із сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначивши, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. пункт 29 рішення у справі «Руїс Торіхапроти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994 серія A №303-A).

Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. пункт 36 рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), від 01.07.2003 №37801/97).

Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль здійснення правосуддя (див. пункт 30 рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001 №49684/99).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.03.2018 зі справи №910/13407/17.

Що ж до посилань Банка на правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17 та від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц, то слід зазначити таке.

Для встановлення подібності правовідносин враховується склад таких правовідносин, а саме: суб'єкт, об'єкт та зміст (взаємні права та обов'язки). Разом з тим наявності простої тотожності цих трьох критеріїв замало і врахування лише їх не завжди є правильним. Тому, судова практика визнає судовими рішеннями у подібних правовідносинах такі рішення, де подібними є: 1) предмети спору, 2) підстави позову, 3) зміст позовних вимог, 4) встановлені судом фактичні обставини, а також має місце 5) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).

Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 зі справи №910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 зі справи №910/24257/16). Такі ж висновки були викладені і в постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

При цьому, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови від 19.06.2018 у справі №922/2383/16).

Так, предметом позову у справі №910/14144/17 були вимоги про визнання відсутнім права в одного відповідача (кредитора) вимагати від другого відповідача (боржника) сплати боргу за кредитними договорами, які погашено позивачем (поручителем), та про визнання права поручителя вимагати від боржника сплати ним грошових коштів за кредитними договорами, сплачених поручителем.

У справі №522/14890/16-ц позивач вважав порушеним своє право власності на частку у статутному капіталі, якою, на його думку, відповідач заволодів на забезпечення вимог за договором позики і яку має повернути у зв'язку з виконанням зобов'язання за цим договором шляхом визнання припиненим договору позики.

Відтак, правовідносини, які виникли між сторонами у справах №910/14144/17 і №522/14890/16-ц та даній справі не є подібними, а тому викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2018 у справі №910/14144/17 та від 23.01.2019 у справі №522/14890/16-ц не підлягає застосуванню при розгляді даної справи.

У додаткових поясненнях Банк зазначив про те, що подані Товариством документи (договори, укладені позивачем у 2007 - 2011 роках з іншими суб'єктами господарювання; документи, пов'язані з такими угодами (рахунки, товаросупровідні документи, накладні, банківські виписки, інформація про взаєморозрахунки тощо)) не стосуються обставин, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частинами першою і другою статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, враховуючи предмет та підстави позову, надані Товариством документи, які стосуються використання сум кредитних коштів та джерел отримання позивачем коштів для подальшого погашення сум отриманих кредитів, подані позивачем на підтвердження належного виконання останнім умов кредитних договорів та використання отриманих кредитних коштів за їх цільовим призначенням, є належними доказами у розумінні статті 76 ГПК України.

ВИСНОВКИ

Дослідивши усі надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що кредитні кошти, які отримувались позивачем в рамках кредитних договорів від 02.07.2007 №4Н1212Д, від 04.01.2008 №4Н1312Д, від 01.07.2008 №4Н1479Д, від 02.02.2009 №4Н09196Д, від 02.02.2009 №4Н09202И, від 02.02.2009 №4Н09208И, від 02.02.2009 №4Н09209И, від 01.04.2010 №4Н10086Д, від 01.07.2010 №4Н10122Д, від 01.09.2010 №4Н10224Д, від 01.10.2010 №4Н10258Д, від 01.10.2010 №4Н10263Д, від 19.09.2011 №4Н11415Д, від 01.09.2010 №4Н10220Д, від 01.09.2010 №4Н10221Д, використовувалися Товариством в порядку та умовах, передбачених означеними кредитними договорами, і на ціль, передбачену умовами означених кредитних договорів, якою є фінансування поточної діяльності Товариства.

При цьому, суд констатує, що погашення кредиту та сплата усіх процентів, винагород та інших виплат, які встановлювались умовами кредитних договорів від 02.07.2007 №4Н1212Д, від 04.01.2008 №4Н1312Д, від 01.07.2008 №4Н1479Д, від 02.02.2009 №4Н09202И, від 02.02.2009 №4Н09208И, від 02.02.2009 №4Н09209И, від 01.07.2010 №4Н10122Д, від 01.10.2010 №4Н10263Д, від 19.09.2011 №4Н11415Д, від 01.09.2010 №4Н10220Д, від 01.09.2010 №4Н10221Д, відбулися за рахунок коштів, отриманих Товариством від господарської діяльності та за рахунок поручителя.

До того ж, із наявної в матеріалах справи довідки про стан позикової заборгованості, виданої позивачу Банком, вбачається, що станом на 30.07.2020 у Товариства відсутня заборгованість по кредитах та процентах перед АТ КБ "Приватбанк".

За таких обставин, враховуючи, що кредитні договори від 02.07.2007 №4Н1212Д, від 04.01.2008 №4Н1312Д, від 01.07.2008 №4Н1479Д, від 02.02.2009 №4Н09196Д, від 02.02.2009 №4Н09202И, від 02.02.2009 №4Н09208И, від 02.02.2009 №4Н09209И, від 01.04.2010 №4Н10086Д, від 01.07.2010 №4Н10122Д, від 01.09.2010 №4Н10224Д, від 01.10.2010 №4Н10258Д, від 01.10.2010 №4Н10263Д, від 19.09.2011 №4Н11415Д, від 01.09.2010 №4Н10220Д, від 01.09.2010 №4Н10221Д є припиненими виконанням та відповідно усі зобов'язання Товариства перед Банком, які були передбачені, обумовлені та пов'язані з означеними кредитними договорами, припинились повним виконанням, проведеним належним чином, яке було прийняте Банком як управненою стороною таких зобов'язань, суд дійшов висновку, що в Банку відсутні правові підстави стверджувати про наявність зобов'язань Товариства перед Банком за кредитними договорами або про їх неналежне виконання зі сторони позивача, а права Товариства підлягають захисту шляхом визнання припиненими усіх зобов'язань позивача перед Банком за означеними кредитними договорами повним виконанням, проведеним належним чином.

За приписами статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236 - 238, 240 та 241 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520) до акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) про визнання зобов'язань припиненими задовольнити повністю.

2. Визнати припиненими усі зобов'язання акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520) перед акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) у зв'язку з їх повним виконанням, проведеним належним чином, за укладеними сторонами такими кредитними договорами:

від 02.07.2007 №4Н1212Д;

від 04.01.2008 №4Н1312Д;

від 01.07.2008 №4Н1479Д;

від 02.02.2009 №4Н09196Д;

від 02.02.2009 №4Н09202И;

від 02.02.2009 №4Н09208И;

від 02.02.2009 №4Н09209И;

від 01.04.2010 №4Н10086Д;

від 01.07.2010 №4Н10122Д;

від 01.09.2010 №4Н10220Д;

від 01.09.2010 №4Н10221Д;

від 01.09.2010 №4Н10224Д;

від 01.10.2010 №4Н10258Д;

від 01.10.2010 №4Н10263Д;

від 19.09.2011 №4Н11415Д.

3. Стягнути з акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д; ідентифікаційний код 14360570) на користь акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» (53200, Дніпропетровська обл., м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310; ідентифікаційний код 00186520) 31 530 (тридцять одну тисячу п'ятсот тридцять) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.02.2021.

Суддя О.В. Марченко

Попередній документ

94590637

Наступний документ

94590639

Інформація про рішення:

№ рішення:	94590638
№ справи:	910/13313/20
Дата рішення:	22.01.2021
Дата публікації:	04.02.2021
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; спонукання виконати або припинити певні дії

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (15.05.2023)
Дата надходження:	24.04.2023
Предмет позову:	визнання зобов'язань припиненими

Розклад засідань:

Минулі засідання (14)

05.10.2020 09:25	Господарський суд міста Києва
07.12.2020 10:20	Господарський суд міста Києва
18.01.2021 12:45	Господарський суд міста Києва
22.01.2021 12:00	Господарський суд міста Києва
13.04.2021 11:00	Північний апеляційний господарський суд
27.04.2021 12:00	Північний апеляційний господарський суд
14.07.2021 12:00	Північний апеляційний господарський суд
18.10.2021 12:40	Північний апеляційний господарський суд
01.11.2021 13:20	Північний апеляційний господарський суд
06.02.2023 12:40	Північний апеляційний господарський суд
13.03.2023 10:20	Північний апеляційний господарський суд
03.04.2023 11:40	Північний апеляційний господарський суд
24.04.2023 13:00	Північний апеляційний господарський суд
15.05.2023 11:40	Північний апеляційний господарський суд