ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.01.2021Справа № 910/11318/20
Господарський суд міста Києва у складі:
судді - Бондаренко - Легких Г. П.,
за участю секретаря - Гольцова М. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи
За позовом Національної поліції України (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім взуття "Б.Ніколас" (вул. Героїв Пожежних, буд. 122, м. Житомир, 1006)
про стягнення 467 329, 26 грн
та
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім взуття "Б.Ніколас" (вул. Героїв Пожежних, буд. 122, м. Житомир, 1006)
до Національної поліції України (вул. Богомольця, буд. 10, м. Київ, 01601)
про зобов'язання припинити зловживання своїми правами
Представники сторін:
Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним): Рогова І. А. (само представництво на підставі витягу з ЄДР);
Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): не прибув.
Національна поліція України (далі-позивач) звернулася, на підставі ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дім взуття "Б.Ніколас" (далі-відповідач) про стягнення 467 329,26 грн штрафних санкцій за порушення строків поставки товару.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем, покладених на нього зобов'язань за договором № 151 НП про закупівлю взуття різного, крім спортивного та захисного (черевики типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1881) від 25.06.2019, в частині дотримання обумовлених договором термінів поставки товару.
У зв'язку з цим позивач просить стягнути з відповідача 250 818, 95 грн пені та 216 510, 31 грн штрафу, а також покласти на відповідача судові витрати.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2020 відкрито провадження у справі та ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
21.08.2020 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив суд, позовну заяву позивача визнати необґрунтованою та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
31.08.2020 через відділ канцелярії господарського суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, в якій відповідач (позивач за зустрічним позовом) просив суд, прийняти зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом та здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження, зобов'язати позивача (відповідача за зустрічним позовом), зобов'язати відповідача за зустрічним позовом припинити зловживанням своїми правами, що визначені в п. 11.1, 13.2 договору № 151 НП від 25.06.2019, а також стягнути з позивача (відповідача за зустрічним позовом) судові витрати.
04.09.2020 суд залишив зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім взуття «Б. Ніколас» без руху та встановив позивачу за зустрічним позовом строк для усунення недоліків зустрічної позовної заяви.
09.09.2020 від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив.
21.09.2020 від позивача за зустрічним позовом надійшла заява (додаткова) (в порядку ст. 42, 46, 174 ГПК України) на виконання вимог суду щодо залишення зустрічної позовної заяви без руху.
21.09.2020 суд прийняв до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/11318/20 зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім взуття «Б. Ніколас» до Національної поліції України про зобов'язання припинити зловживання своїми правами та перейшов до розгляду справи в загальному позовному провадженні, розгляд справи ухвалив здійснювати зі стадії відкриття провадження у справі, об'єднав зустрічні позовні вимоги в одне провадження з первісним позовом та призначив підготовче судове засідання на 27.10.2020, про що постановив відповідну ухвалу.
12.10.2020 від відповідача за зустрічним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні 27.10.2020 суд на місці ухвалив закрити підготовче засідання та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.11.2020.
Ухвалою від 20.11.2020 суд повідомив учасників справи про перенесення судового засідання призначеного на 24.11.2020 на іншу дату - 15.12.2020.
В судовому засіданні 15.12.2020 суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 12.01.2021.
12.01.2021 засобами електронного поштового зв'язку від відповідача за первісним позовом надійшло клопотання про зменшення судом розміру штрафних санкцій, що вимагаються позивачем (без ЕЦП).
В судове засідання 12.01.2021 відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, докази чого наявні в матеріалах справи.
Позивач за первісним позовом (відповідач за первісним позовом) в судове засідання прибув та надав суду усні пояснення по суті справи, в яких заявлені ним первісні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі, а в задоволенні зустрічних позовних вимог просив відмовити.
Розгляд клопотання відповідача за первісним позовом про зменшення судом розміру штрафних санкцій, що вимагаються позивачем суд не здійснював, з огляду на відсутність ЕЦП на такому клопотанні.
Після оголошення вступної та резолютивної частини рішення суду у судовому засіданні 12.01.2021, від відповідача за первісним позовом 14.01.2021 року надійшло поштою клопотання про про зменшення розміру штрафних санкцій в порядку статей 169, 170 ГПК та статті 233 ГК України, яке судом не розглядається як таке, яке надійшло після завершення розгляду справи по суті.
Заслухавши вступне слово позивача за первісним позовом, з'ясувавши обставини, на які позивач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, Суд
Як підтверджено матеріалами справи, 25.06.2019 між Національною поліцією України (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІМ ВЗУТТЯ «Б.НІКОЛАС» (далі - постачальник) укладено договір № 151 НП (далі - договір) про закупівлю взуття різного, крім спортивного та захисного (черевики типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1881).
Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язався у 2019 році поставити покупцю черевики типу А, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити вказаний товар в порядку та на умовах визначених договором.
Загальна кількість товару, що підлягає поставці та ціна одиниці товару визначається у специфікації товару (додаток № 1 до договору) і розмірах товару (додаток № 2 до договору) (п. 1.2. договору).
Згідно із п. 1.4. договору постачальник підтверджує, що товар визначений у п. 1.1. договору, на момент укладання договору належить постачальнику на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь - якими фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжений будь - яким іншим чином, передбаченим законодавством.
В п. 3.3. договору сторони погодили, що ціна договору становить 8 908 272,00 грн, у тому числі ПДВ 1 484 712, 00 грн.
Відповідно до п. 5.1 договору постачальник зобов'язується здійснити поставку товару по 15.08.2019 включно, за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, буд. 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (п. 5.2 договору).
В п. 5.3. договору сторони погодили, що постачальник надає на кожну партію товару супровідний лист на поставку товару (додаток № 5 до договору), який містить інформацію щодо найменування, розміру, сорту та якості товару.
Відповідно до п. 8.3.1 договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку (передачу) товару у строки та на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 9.2 договору визначено, що за порушення строків виконання зобов'язань щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості. При цьому, день поставки товару поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого п. 5.1 договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов договору.
В розділі Х договору сторони узгодили положення щодо обставин непереборної сили.
Так, в п. 10.1. договору сторони погодили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс - мажорні обставини), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін.
Відповідно до п. 10.2. договору до форс - мажорних обставин належать обставини визначені у частині другій ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 3 (трьох) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі (п. 10.3 договору).
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є сертифікат про форс - мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Торгово - промисловою палатою України постраждалій стороні за договором (п. 10.4. договору).
В п. 11.1. договору сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Сторони домовились, що претензії щодо невиконання або неналежного виконання умов договору, розглядаються сторонами протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання.
Відповідно до п. 12.1. договору договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.12.2019, але у будь - якому випадку - до повного виконання сторонами умов договору.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (п. 12.2. договору).
В п. 13.2 договору сторони узгодили, що настання істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладанні договору підтверджується виключно висновком щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договором, виданим Торгово - промисловою палатою України.
В п. 13.9 договору сторони узгодили, що істотні умови договору можуть бути змінені в порядку, передбаченому ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі».
В додатку № 1 до договору сторони погодили, що поставку товару - черевики типу А, в кількості 6 800 пір, за ціною за одиницю товару 1 310, 04 грн на загальну суму 8 908 272, 00 грн.
На виконання договору товар був поставлений партіями в період з 06.08.2019 до 08.10.2019 в повному обсязі на загальну суму 8 908 272, 00 грн.
Перша партія товару у кількості 215 пар поставлена 06.08.2019, що підтверджується накладною №106 від 06.08.2019 на суму 281 658, 60 грн.
Другу партію товару у кількості 295 пар поставлено 20.08.2019, що підтверджується накладною від 20.08.2019 №117 на суму 386 461, 80 грн.
Третю партію товару у кількості 255 пар поставлено 28.08.2019, що підтверджується накладною від 28.08.2019 № 128 на суму 334 060, 20 грн.
Четверту партію товару у кількості 2 655 пар поставлено 06.09.2019, що підтверджується накладною від 06.09.2019 №136 на суму 3 478 156, 20 грн.
П'яту партію товару у кількості 1019 пар поставлено 13.09.2019, що підтверджується накладною від 13.09.2019 №146 на суму 1 334 930, 76 грн.
Шосту партію товару у кількості 1220 пар поставлено 23.09.2019, що підтверджується накладною від 23.09.2019 №153 на суму 1 598 248, 80 грн.
Сьому партію товару у кількості 550 пар поставлено 25.09.2019, що підтверджується накладною від 25.09.2019 №156 на суму 720 522, 00 грн.
Восьму партію товару у кількості 556 пар поставлено 02.10.2019, що підтверджується накладною від 02.10.2019 №161 на суму 728 382, 24 грн.
Дев'яту партію товару у кількості 35 пар поставлено 08.10.2019, що підтверджується накладною від 08.10.2019 №169 на суму 45 851, 40 грн.
Товар поставлений партіями 2 - 9 був поставлений поза строком поставки, визначеним договором, водночас товар поставлений партіями 6 - 9 поставлений з порушенням 30 денного строку від строку поставки.
Із матеріалів справи вбачається, що 13.08.2019 постачальник звернувся до покупця із листом від 12.08.2019 вих. № 12-08/19/1 «Про продовження строків поставок товару», в якому просив продовжити строк поставок до 15.09.2019.
20.08.2019 постачальник направив до Національної поліції України додатковий лист (від 19.08.2019 вих. №19-08/19/1) та надав висновок Торгово-промислової палати України щодо суттєвого ускладнення виконання зобов'язань за договором № 151 НП про закупівлю взуття різного, крім спортивного та захисного (черевики типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1881) від 25.06.2019, зумовленого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при його укладанні (від 15.08.2019 вих. № 2037/21-10.4).
Згідно висновку Торгово - промислової палати України щодо суттєвого ускладнення виконання зобов'язань за договором № 151 НП про закупівлю взуття різного, крім спортивного та захисного (черевики типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1881) від 25.06.2019, зумовленого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при його укладанні (від 15.08.2019 вих. № 2037/21-10.4) наявні правові підстави, які дають право постачальнику ініціювати перед покупцем внесення змін до договору про закупівлю в частині встановлення строку поставки товару в кількості 6 800 штук у термін до 24.09.2019 включно. Ускладнення виконання договору обумовлено тривалістю (40 календарних днів, з 03.07.2019 до 12.08.2019) виготовлення та поставки матеріалу з мембранним покриттям ePTFE («SIRETESSILE S.r.I» /Італія/), що застосовується при виготовленні черевиків типу А відповідно до ТО 15.2-40108578-011:2017.
У відповідь на лист від 12.08.2019 вих. № 12-08/19/1 покупець повідомив постачальника, що підстави для продовження строку поставки товару за договором відсутні (лист від 04.10.2019 вих. № 5384/31/03-2019).
Як вказує позивач за первісним позовом, постачальником 2 - 9 партії товару поставлено з порушенням термінів, визначених договором, що є підставою для нарахування штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов'язання, а саме 250818, 95 грн пені за загальний період прострочення з 16.08.2019 до 08.10.2019 та 216510, 31 грн штрафу, стягнення яких є предметом первісного позову у даній справі.
Предметом зустрічного позову є вимоги постачальника про зобов'язання покупця припинити зловживання своїми правами, що визначені п. 11.1., 13.2. договору.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог постачальник посилається на істотну зміну обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні договору - відсутність необхідних матеріалів для виготовлення та поставки товару у строк, визначений договором, яка була підтверджена висновком Торгово - промислової палати України від 15.08.2019 вих. № 2037/21-10.4, і яка на думку постачальника є підставою для зміни строків поставки за договором, що було проігноровано покупцем, адже останній у відповідь на звернення постачальника щодо зміни строків поставки товару не надав згоди на продовження строку поставки за договором. У вказаних діях постачальник вбачає зловживання покупцем його правами.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, з наступних підстав.
Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, укладеним в процедурі публічної закупівлі, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Закону України «Про публічні закупівлі» (в редакції, яка дії з 01.01.2019).
Закон України «Про публічні закупівлі» установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади.
Договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари (ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі»).
Договір, укладений між сторонами, є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 5.1. договору постачальник зобов'язався здійснити поставку товару по 15.08.2019.
Таким чином, за умовами договору відповідач за первісним позовом зобов'язаний був поставити товар, обумовлений договором, до 15.08.2019 включно, проте у строк визначений договором поставив лише товар на суму 281 658, 60 грн, а іншу частину товару поставив 20.08.2019, 28.08.2019, 06.09.2019, 13.09.2019, 23.09.2019, 25.09.2019, 02.10.2019 та 08.10.2019. В цілому матеріалами справи (накладні) підтверджується факт поставки постачальником покупцю товару згідно договору на загальну суму 8 908 272, 00 грн.
Поставка товару за накладними від 20.08.2019 №117 на суму 386 461, 80 грн, від 28.08.2019 № 128 на суму 334 060, 20 грн, від 06.09.2019 №136 на суму 3 478 156, 20 грн, від 13.09.2019 №146 на суму 1 334 930, 76 грн, від 23.09.2019 №153 на суму 1 598 248, 80 грн, від 25.09.2019 №156 на суму 720 522, 00 грн, від 02.10.2019 №161 на суму 728 382, 24 грн, та від 08.10.2019 №169 на суму 45 851, 40 грн відбулась з простроченням.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно із ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як зазначав суд, відповідач за первісним позовом заперечує проти позову з огляду на те, що несвоєчасна поставка товару була зумовлена виникненням істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні договору, у зв'язку з чим відсутня вина ТОВ «Дім взуття «Б.Ніколас» у простроченні виконання зобов'язання з поставки товару, водночас, з боку відповідача за зустрічним позовом (покупця) наявні зловживання його правами, в частині не надання згоди на зміну істотних умов договору (строку поставки товару).
Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтею 652 Цивільного кодексу України внормовано, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
В матеріалах справи відсутні будь-які угоди сторін, зокрема, щодо змін в частині строків поставки товару за договором, а також відсутні будь - які рішення суду щодо зміни умов договору.
За таких обставин, між сторонами договору не досягнуто домовленостей щодо продовження термінів виконання зобов'язань постачальника, а на переконання суду, викладені обставини не дають підстави для звільнення відповідача від відповідальності за порушення строків поставки товару за договором виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини п'ятої цієї статті.
Умовами договору визначено, що відповідач до 15.08.2019 має поставити позивачу черевики типу А (код згідно з ЄЗС ДК 021:2015-1881) у загальній кількості 6 800 шт на суму 8 908 272, 00 грн, при цьому у п. 1.4 сторони дійшли згоди про, ще постачальник підтверджує, що товар на момент укладення договору належить постачальнику на праві власності, не знаходиться під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави чи іншим засобом забезпечення виконання зобов'язання перед будь-яким фізичними або юридичними особами чи державою, а також не обтяжений будь-яким іншим чином, передбаченим законодавством.
Таким чином, на момент укладення договору товар мав бути вже виготовлений та наявний у власності відповідача, а строки його поставки жодним чином не залежать від наявності чи відсутності матеріалу, з якого він виготовляється, а відтак посилання відповідача на суттєве ускладнення виконання зобов'язань зумовлених істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при укладенні договору, зокрема: тривалістю виготовлення та поставки матеріалу з мембранним покриттям ePTFE («SIRETESSILE S.r.I» /Італія/), що застосовується при виготовленні черевиків типу А відповідно до ТО 15.2-40108578-011:2017 не приймається судом до уваги як підстава для звільнення ТОВ «Дім взуття «Б.Ніколас» від відповідальності за не своєчасну поставку товару за договором.
Відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Отже, відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
Статтею 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.
Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).
Частиною 2 ст. 231 господарського кодексу України внормовано, що у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Пунктом 9.2 договору сторони встановили, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару, з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Відтак, оскільки відповідач за первісним позовом допустив часткове прострочення виконання зобов'язання з поставки товару згідно Договору, позивачем за первісним позовом нараховано пеню в розмірі 0,1 % вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання за кожний день прострочення в сумі 250 818, 95 грн за загальний період з 16.08.2019 по 08.10.2019 та штраф у розмірі 7% вартості товару за прострочення понад 30 днів, що складає 216 510, 31 грн.
Суд погоджується із розрахунком позивача за первісним позовом та вважає його арифметично вірним.
При цьому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності і в межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16.
Отже, оскільки сторони самостійно передбачили додатково крім сплати пені, ще й штраф, та враховуючи те, що положення пункту 9.2 договору не суперечать нормам чинного законодавства, так як його зміст встановлює механізм одноразового обчислення розміру штрафу на визначену договором суму, і є правовим наслідком прострочення поставки товару, що не має нічого спільного із постійним нарахуванням пені за весь період неналежного виконання зобов'язання, суд приходить до висновку про обґрунтованість первісних позовних вимог в частині стягнення пені та штрафу, розрахунок яких є обґрунтованим, вірним та відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства.
Посилання постачальника на висновок Торгово-промислової палати України №2037/21-10.4 від 15.09.2019 та зміну істотних обставин, які сторони не могли передбачити при його укладенні, визнаються судом необґрунтованими, оскільки предметом доказування у справі щодо стягнення штрафник санкцій за несвоєчасну поставку товару є доведення або спростування обставин неналежного виконання постачальником договірних зобов'язань. Істотна зміна обставин має значення при вирішенні спору про внесення змін в правочин, а такі вимоги постачальником в рамках даної справи не заявляються, в тому числі в зустрічному позові. При цьому, в рамках розгляду даної справи, постачальник вправі доводити відсутність його вини в порушені умов договору.
Також, висновок Торгово-промислової палати України для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо зустрічних позовних вимог суд зазначає таке.
Правовими підставами позову позивач за зустрічним позовом визначає ст. 13 Цивільного кодексу України, та в обґрунтування своїх вимог зазначає, що відповідач за зустрічним позовом в порушення умов п. 11.1 договору вчасно не надав позивачу за зустрічним позовом відповіді на лист (претензію) про продовження строків договору внаслідок змін істотних обставин, внаслідок чого позивач за зустрічним позовом був позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про зміну умов договору. Також відповідач за зустрічним позовом не врахував положення п. 13.2 договору при прийнятті рішення щодо внесення змін до договору в частині строку поставки товару.
Як встановив суд, в п. 11.1. договору сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов'язуються вирішувати їх шляхом взаємних переговорів та консультацій. Сторони домовились, що претензії щодо невиконання або неналежного виконання умов договору, розглядаються сторонами протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати отримання.
В п. 13.2 договору сторони узгодили, що настання істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладанні договору підтверджується виключно висновком щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договором, виданим Торгово - промисловою палатою України.
Відповідно до ст. 13 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою цієї статті, суд може зобов'язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Дані норми передбачають порушення прав шляхом вчинення певних дій, в той же час не укладення договору (змін до договору) кваліфікується, як бездіяльність. При цьому, ст. 652 Цивільного кодексу України внормовано, що зміна умов договору, у зв'язку із істотною зміною обставин, здійснюється за згодою сторін, відповідно, відповідач за зустрічним позовом був наділений правом не надавати свою згоду на зміну строку поставки, і таким правом скористався, водночас ні договір укладений між сторонами, ні чинне законодавство не визначає обов'язку суб'єкта господарювання погоджуватися на внесення змін до договору, у випадку підтвердження обставин настання істотних змін обставин, які сторони не могли передбачити при укладанні договору, висновком Торгово-промислової палати України.
Доказів не дотримання відповідачем за зустрічним позовом при здійсненні своїх прав при виконанні договору вимог, які встановлені частинами другою - п'ятою ст. 13 Цивільного кодексу, матеріали справи не містять, відтак вказані обставини є недоведеними.
Щодо порушення відповідачем обов'язку, визначеного п. 11.1. договору, суд зазначає, що вказана обставина не позбавляла позивача за зустрічним позовом звернутися до суду із позовом про зміну умов договору, що є буде належним способом захисту порушеного права.
Суд також зазначає, що у розумінні процесуального законодавства предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Предмет позову кореспондує зі способами захисту права - заходами, які прямо передбачені законом з метою припинення оспорювання або порушення суб'єктивних цивільних прав та (або) усунення наслідків такого порушення.
Відтак обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.
Обраний позивачем за зустрічним позовом спосіб захисту - шляхом припинення зловживання своїми правами, що визначені п. 11.1., 13.2. договору, не буде мати наслідком продовженням строків поставки товару за договором, оскільки законодавчо визначений інший порядок внесення змін до договору, у зв'язку з істотною зміною обставин, у випадку не досягнення згоди між сторонами щодо цього. Відповідно, позивачем за зустрічним позовом обраний неналежний спосіб захисту його прав, що є підставою для відмови у зустрічному позові.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, оцінюючи доводи учасників справи під час розгляду справи, суд як джерелом права керується також практикою Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність задоволення первісних позовних вимог в повному обсязі та стягнення з відповідача за первісним позовом на користь відповідача за первісним позовом пені у розмірі 250 818, 95 грн та штрафу у розмірі 216 510, 31 грн, та про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються за розгляд первісним позовних вимог на відповідача за первісним позовом, а за розгляд зустрічних позовних вимог - на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст. 129, 231, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Первісний позов Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім взуття «Б.Ніколас» про стягнення 467 329, 26 грн задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім взуття «Б.Ніколас» (10006, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, будинок 122; ідентифікаційний код 39468849) на користь Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, будинок 10; ідентифікаційний код 40108578) пеню у розмірі 250 818 (двісті п'ятдесят тисяч вісімсот вісімнадцять) грн 95 коп., штраф у розмірі 216 510 (двісті шістнадцять тисяч п'ятсот десять) грн 31 коп. та судовий збір у розмірі 7 009 (сім тисяч дев'ять) грн 95 коп.
3. В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дім взуття «Б.Ніколас» до Національної поліції України про зобов'язання припинити зловживання своїми правами відмовити.
4. Судові витрати по сплаті судового збору за розгляд зустрічних позовних вимог покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дім взуття «Б.Ніколас» (10006, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Героїв Пожежних, будинок 122; ідентифікаційний код 39468849).
5. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 02.02.2021.
Суддя Г. П. Бондаренко - Легких