01.02.2021 Справа№ 914/253/21
Господарський суд Львівської області у складі судді У.І. Ділай, розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард Лтд»
про забезпечення позову у справі №914/253/21
За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард Лтд», м. Дніпро
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», м. Львів
про стягнення заборгованості в розмірі 182952,27грн за договором поставки №371 від 01.01.2019
встановив:
28.01.2021 до Господарського суду Львівської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард Лтд». Разом із позовом подано заяву про забезпечення позову.
Відповідно до заяви про забезпечення позову ТзОВ «Фірма «Візард Лтд» просить:
накласти арешт на грошові кошти в межах позовних вимог в розмірі 182952,27грн, що знаходяться на рахунках, відкритих на ім'я ТзОВ ТВК «Львівхолод».
В обґрунтування вимоги ТзОВ «Фірма «Візард Лтд» зазначає таке:
01 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард ЛТД» та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» був укладений Договір поставки № 371.
На виконання умов договору позивач здійснив поставку на загальну суму 185 304,00 грн за наступними видатковими накладними: № Б000000860 від 11.08.2020 на суму 41518,08 грн; № Б000000884 від 18.08.2020 на суму 22079,52 грн; № Б000000945 від 01.09.2020 на суму 14 780,16 грн; № Б000000972 від 08.09.2020 на суму 11415,84 грн; № Б000001006 від 15.09.2020 на суму 14904,00 грн; № Б000001029 від 22.09.2020 на суму 16 107,84 грн; № Б000001072 від 30.09.2020 на суму 11 517,12 грн; № Б000001099 від 06.10.2020 на суму 16716,48 грн; № Б000001129 від 13.10.2020 на суму 17 520,48 грн; № Б000001156 від 19.10.2020 на суму 18 7443,48 грн, які були підписані та скріплені печаткою ТзОВ ТВК «Львівхолод».
За твердженням позивача, відповідачем сплачено лише 8691,32 грн., які зараховані в рахунок погашення заборгованості за видатковою накладною № Б000000860 від 11.08.2020.
У порядку досудового врегулювання спору в листопаді 2020 року позивач направляв відповідачу претензію щодо сплати заборгованості, яка залишена без відповіді та задоволення.
Станом на 18.01.2021 заборгованість відповідача перед позивачем становить 176612,68грн.
Позивач вважає, що відповідач ухиляється від виконання грошових зобов'язань не лише перед позивачем, оскільки відносно ТзОВ ТВК «Львівхолод» наявні судові рішення, які набрали законної сили про стягнення заборгованості, а також відкриті виконавчі провадження, боржником за якими є відповідач.
На думку позивача ТзОВ ТВК «Львівхолод» діє недобросовісно, а відтак немає наміру виконувати свої зобов'язання у правовідносинах, що склалися.
ТзОВ «Фірма «Візард Лтд» повідомило, що в даному випадку зустрічне забезпечення є недоцільним, оскільки накладення арешту застосовуватиметься в межах суми позову, відтак такий захід не призведе до будь-яких збитків.
Розглянувши подану заяву, суд прийшов до висновку, що вказана заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до статті 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Отже, з урахуванням вимог, передбачених вищенаведеними нормами ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до змісту позовної заяви, предметом судового розгляду у цій справі є вимога позивача до відповідача про стягнення грошових коштів в сумі 182952,27 грн, з яких 176612,68 грн основний борг, 791,11 грн три проценти річних, 3164,43грн пені та 2384,05грн інфляційний нарахувань.
Суд погоджується, що виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у випадку задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи будуть наявними у відповідача грошові кошти у відповідному розмірі. Однак на переконання суду, позивач не довів наявності фактичних обставин, що утруднять в майбутньому виконання рішення суду. Зокрема, перевіривши Єдиний державний реєстр судових рішень, господарським судом не виявлено наявності спорів, за якими ТзОВ ТВК «Львівхолод» є відповідачем та предметом яких є стягнення з останнього значної заборгованості (перевищує 100 прожиткових мінімумів).
Крім цього, до заяви не додано доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду (витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем тощо). Врешті, відповідач є господарським товариством, а рух коштів є важливою складовою такої діяльності. Можливе порушення відповідачем умов договору (рішення у цій справі ще не ухвалено, а фактичні обставини у повному обсязі не встановлено) не може бути самостійною підставою для висновку, що відповідач навмисне ухиляється від виконання договору та що наявні підстави для забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно (грошові кошти).
З урахуванням наведеного доводи позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованими, що є підставою для відмови в забезпеченні позову.
Керуючись ст.ст. 136-141, 144, 234 ГПК України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Візард Лтд» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення та може бути оскаржена в апеляційному порядку відповідно до розділу 4 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
Суддя У.І. Ділай