79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"29" січня 2021 р. Справа №909/586/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.
Суддів: Кравчук Н.М.
Кордюк Г.Т.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" б/н від 15.10.2020 року (вх№01-05/2895/20 від 19.10.2020) ,
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020, (повний текст складено та підписано 25.09.2020),
у справі №909/586/20, суддя Стефанів Т. В.,
за позовом: Фізичної особи-підприємця Середи Михайла Ігоровича
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро"
про стягнення заборгованості в сумі 71580 грн 44 коп., з яких 69249 грн 75 коп. - основний борг, 1246 грн 48 коп. - інфляційні витрати, 1084 грн 21 коп. - 3 % річних,
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020 у справі №909/586/20 в частині заявленої вимоги ФОП Середи Михайла Ігоровича до ТОВ "Оскар Агро" про стягнення основного боргу в сумі 69249 грн 75 коп. - провадження у справі закрито. В частині заявлених вимог ФОП Середи Михайла Ігоровича ТОВ "Оскар Агро" про стягнення 1246 грн 48 коп. - інфляційних витрат та 1084 грн 21 коп. - 3 % річних - позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача- 1041 грн 63 коп. - інфляційних витрат, 1067 грн 13 коп. - 3 % річних, 2095 грн 48 коп. - судового збору, та 11147 грн 49 коп. - витрат на правову допомогу. В частині стягнення 204 грн 85 коп. - інфляційних витрат та 17 грн 08 коп. - 3 % річних - в позові відмовлено. Судові витрати в сумі 41 грн 18 коп., а саме 6 грн 52 коп. - судового збору та 34 грн 66 коп. - витрат на правову допомогу залишено за позивачем.
19.10.2020, не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Оскар Агро" оскаржило таке в апеляційному порядку, де просить скасувати рішення частково, в частині задоволених позовних вимог.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та неправильно застосував норми матеріального права. Так, апелянт зазначає, що суд неправомірно нарахував йому інфляційні та 3% річних. На його думку, позивачем не було надано рахунків на оплату, а також документів, передбачених п.7.4 Договору, а відтак не настав момент оплати. Окрім того, вказує що в нього були відсутні реквізити позивача. Також заперечує стягнення з нього витрат на правничу допомогу, вважає, що такі є неспівмірними. Наголошує, що ним було сплачено суму основної заборгованості в повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу позивача заперечив проти її задоволення, просив залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін. При цьому зазначив, що відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку оплати вартості перевезення. Щодо відсутніх реквізитів, позивач зазначив, що такі були ним надані при підписанні договору і були в наявності у відповідача. Також заперечив посилання апелянта на неспівмірність витрат на правничу допомогу, вказав, що останні документально підтверджені, а також зазначив, що позивач не скористався своїм правом надати заперечення чи клопотання про зменшення цієї суми в суді першої інстанції.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
Апеляційний господарський суд, розглянувши наявні в справі докази, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2019 між ФОП Середою М. І. (перевізник) та ТОВ "Оскар Агро" (замовник) укладено договір № 0507/ОА-СМІ про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом.
Згідно п. 1.1 договору перевізник зобов'язався власними силами на підставі замовлення замовника надати у визначені замовником термін послуги перевезення вантажів автомобільним транспортом, а замовник зобов'язався прийняти виконані послуги та сплатити за них обумовлену договором грошову суму.
Вартість наданих послуг визначається у актах здачі-приймання наданих послуг відповідно до цін, зазначених у додатку № 1, що є невід'ємною частиною даного договору (п. 3.1 договору).
У відповідності до п. 3.4 договору оплата послуг за даним договором здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок перевізника, зазначений у даному договорі на протязі 20 робочих днів з моменту підписання сторонами актів здачі-приймання наданих послуг та повернення замовнику належним чином оформлених товарно-транспортних накладних (разом із реєстром ТТН) та надання виконавцем рахунків на оплату, а також документів, передбачених п. 7.4 даного договору.
Позивачем виконано обумовлені умовами вищевказаного договору роботи щодо перевезення, а відповідачем їх прийнято. Даний факт підтверджує акт надання послуг № 11 від 30.11.2019 на суму 99249 грн. 75 коп. (підписаний представниками обох сторін без будь-яких зауважень) та товарно-транспортні накладні: № 07604 від 11.11.2019, № 07615 від 12.11.2019, № 07626 від 13.11.2019, № 07638 від 14.11.2019, № 07555 від 18.11.2019, № 07566 від 19.11.2019, № 07593 від 20.11.2019, № 07577 від 22.11.2019.
Частково відповідач розрахувався з позивачем за надані послуги. На момент звернення до суду першої інстанції борг становив 69249 грн 75 коп.
09.04.2020 позивач звертався до відповідача з листом-претензією про сплату існуючого боргу.
11.08.2020 (після відкриття провадження у даній справі) відповідач сплатив борг в сумі 69249 грн 75 коп., про що свідчить платіжне доручення № 1776 від 11.08.2020 на суму 69249 грн 75 коп.
Із змісту ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Укладаючи договір № 0507/ОА-СМІ про надання послуг перевезення вантажів автомобільним транспортом від 05.07.2019, сторони погодили всі його істотні умови.
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).
Згідно з ст. 525, 526, 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На виконання своїх договірних зобов'язань позивач надав послуги обумовлені умовами наведеного вище договору, а відповідач без жодних зауважень прийняв їх.
Відповідач частково розрахувався з позивачем до заявлення даного позову, частково - під час розгляду справи в суді.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Так, у п. 3.12, 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (з наступними змінами та доповненнями) зазначено, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи доказів, а саме платіжного доручення № 1776 від 11.08.2020, сума боргу у розмірі 69249 грн 75 коп., що становить предмет даного позову (основний борг), у повному обсязі сплачена відповідачем на користь позивача.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (п. 3 ст. 231 ГПК України).
Враховуючи наведене, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Перевіривши розрахунки 3 % річних, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув з відповідача 1067 грн 13 коп.
Перевіривши розрахунки інфляційних втрат, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правомірно стягнув 1041 грн 63 коп.
Судові витрати.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В ч. 4 ст. 231 ГПК України зазначено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Частиною 5 ст. 130 ГПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).
У позовній заяві позивачем зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він очікує понести становить 22683 грн 55 коп. - витрат на правову допомогу та 2102 грн 00 коп. - судового збору.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За приписами ч. 1-3 ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту надання правової допомоги, пов'язаної з розглядом даної справи, до матеріалів справи долучено договір № 3105/20 від 31.05.2020 про надання правової допомоги, укладеної між позивачем та адвокатом Шимін О. П. з додатком, рахунок № 3105/20 від 21.08.2020 на суму 11182 грн 15 коп., акт наданих послуг від 21.08.2020 на суму 11182 грн 15 коп., підписаний обома сторонами, та квитанція № 0.0.1810735163.1 від 21.08.2020 про оплату.
В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Клопотань про зменшення розміру витрат на правову допомогу від відповідача до суду не надходило. Відтак, судом першої інстанції правомірно стягнено 11147 грн 49 коп. витрат на правову допомогу
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оскар Агро" б/н від 15.10.2020 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 21.09.2020 у справі №909/586/20 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Кордюк Г.Т.