79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"27" січня 2021 р. Справа №914/2235/18
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого судді Б.Д. Плотніцького,
суддів Н.М. Кравчук,
О.С. Скрипчук,
секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача: Юнко М. В.,
від відповідача 1: не з'явився,
від відповідача 2: не з'явився,,
від третіх осіб: не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 05.07.2019
на рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2019
у справі №914/2235/18
за позовом: Громадської організації "Здорова Галичина"
до відповідача 1: Виконавчого комітету Львівської міської ради
до відповідача2: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради
третя особа 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Товариство з обмеженою відповідальністю "Гал-Світ"
третя особа 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Львівська міська рада
про зобов'язання до вчинення дій та визнання незаконним обмеження строку дії ухвали шостої сесії сьомого скликання сесії Львівської міської ради №1727 від 23.03.2017 "Про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень на вул. Болгарській, 4 (зі змінами згідно з ухвалами №2366-2017, 2813-2017),
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції
04.12.2018 Громадська організація "Здорова Галичина" звернулась до господарського суду Львівської області з позовом до Виконавчого комітету Львівської міської ради та до Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог) про зобов'язання до вчинення дій та визнання незаконним обмеження строку дії ухвали шостої сесії Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 "Про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень на вул. Болгарській, 4 (зі змінами згідно з ухвалами №№2366-2017, 2813-2017).
Згідно з ухвалою господарського суду Львівської області від 11.04.2019 залучено до участі у справі № 914/2235/18 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ТзОВ "Гал-Світ" (т. 1, а.с. 165-168).
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі №914/2235/18 (суддя З.П. Гоменюк) задоволено позовні вимоги (з урахуванням заяви про часткову відмову від позовних вимог). Зобов'язано Виконавчий комітет Львівської міської ради затвердити звіт про оцінку орендованих громадською організацією "Здорова Галичина" нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м. Зобов'язано Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради укласти з Громадською організацією "Здорова Галичина" договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу на умовах запропонованих позивачем. Прийнято часткову відмову позивача від позову та закрито провадження в частині зобов'язання відповідача-2 провести рецензування звіту про оцінку. Стягнуто з Виконавчого комітету Львівської міської ради на користь Громадської організації "Здорова Галичина" - 1762,00 грн. судового збору. Стягнуто з Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на користь Громадської організації "Здорова Галичина" - 1762,00 грн. судового збору. Повернуто Громадській організації "Здорова Галичина" - 881,00 грн. судового збору, сплаченого квитанцією №N0FP555376 від 07.11.2018 (т.1, а.с. 240-265).
В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що Львівською міською радою прийнято рішення про приватизацію спірного нежитлового приміщення, визначено спосіб приватизації - викуп, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покладає на Управління комунальної власності департаменту розвитку Львівської міської ради обов'язки щодо вчинення дій, пов'язаних із підготовкою до приватизації. Разом з тим, всупереч чинному законодавству, а також незважаючи на те, що звіт про оцінку нежитлових приміщень за адресою вул. Болгарська, 4 знаходиться в Управлінні комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з 01 листопада 2017 року, наявність рецензії ГО "Всеукраїнське об'єднання "Українське товариство оцінювачів", яка була надіслана органу приватизації листом № 143-ЕР від 22.12.2017 року, вказаний вище підрозділ не звернувся до компетентних установ для рецензування цього звіту та його затвердження Виконавчим комітетом Львівської міської ради. Суд вказав, що ухвалою Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 року (зі змінами, внесеними ухвалами №2366-2017 та №2813-2017) включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу, викуп Громадською організацією "Здорова Галичина" нежитлових приміщень, загальною площею 1861,9 кв.м на вул. Болгарський, 4. Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" набрав чинності 07 березня 2018 року. Вказаним рішенням було встановлено строк дії ухвали до 31 грудня 2018 року, що свідчить про те, що дата реалізації викупу приміщень припадає на день після набрання чинності Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Суд зазначив, що Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" не нівелює чинність рішень про приватизацію спірного майна шляхом їх викупу позивачем, як орендарем, що з урахуванням принципів правової визначеності та належного урядування зумовлює обов'язок органу приватизації, яким в даному випадку виступає Департамент, завершити відповідну процедуру приватизації з укладення відповідного договору. Отже, суд дійшов висновку, що відповідач-2 не довів існування правових підстав для припинення процедури викупу спірного майна та відмови в укладенні договору купівлі-продажу такого майна (в т.ч. з набранням чинності Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Щодо вимоги, викладеної у заяві про зміну позовних вимог (вх.№219/19) від 28.01.2019 про визнання незаконним обмеження строку дії ухвали 6-тої сесії 7-го скликання сесії Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 р. "Про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень на вул. Болгарській, 4" зі змінами згідно з ухвалами №№ 2366-2017, 2813-2017, суд відмовив у задоволенні вказаної заяви та зазначив, що така заява спрямована на одночасну зміну як предмету так, і підстав позову, що суперечить нормам чинного законодавства України.
Крім того, суд прийняв часткову відмову позивача від позову та закрив провадження в частині зобов'язання відповідача-2 провести рецензування звіту про оцінку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у позивача відсутнє право на укладення договору на запропонованих умовах, якому б кореспондував обов'язок Виконавчого комітету укласти договір на таких умовах, оскільки: 1) приватизація спірного майна повинна здійснюватися та завершуватись відповідно до вимог Закону про приватизацію від 18.01.2018 № 2269-VIII (набрав чинності 07.03.2018), який застосовується навіть тоді, коли рішення про приватизацію прийнято до набрання ним чинності; 2) орендар не виконав умови, передбачені частиною 2 статті 18 Закону про приватизацію від 18.01.2018 № 2269-VIII, тому не має право на приватизацію об'єкта шляхом викупу; 3) запропонована позивачем редакція договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу не відповідає ухвалі Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017, а саме - не містить умови про вид діяльності приватизованого об'єкта (для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї). Задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання Виконавчого комітету затвердити звіт про оцінку орендованих позивачем нежитлових приміщень по суті є затвердження судом висновку про оцінку майна, обраний позивачем спосіб захисту не є належним відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України.
Короткий зміст постанови суду Верховного суду
Постановою Верховного суду України від 29.07.2020 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.01.2020 у справі №914/2235/18. Справу передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.
У своїй постанові Верховний суд вказав, що, суд, розглядаючи справу у спорі щодо приватизації майна, який відноситься до юрисдикції господарських судів (пункт 2 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України), має право як (1) зобов'язати орган місцевого самоврядування вчинити певні дії, в тому числі прийняти відповідне рішення, у разі, якщо судом буде встановлено: порушення прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності органом місцевого самоврядування, виконання позивачем усіх визначених законом умов, що необхідні для отримання відповідного рішення (дозволу, погодження тощо) та відсутність законодавчих підстав для відмови, так і (2) зобов'язати - розглянути відповідне питання з прийняттям відповідного рішення, якщо буде встановлено наявність у відповідача дискреції при вирішенні відповідного питання або якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. У такому разі Верховний Суд звертається до подібного висновку (щодо ефективності обраного способу захисту та можливості зобов'язання відповідача вчинити дії), викладеного у пунктах 36-37 постанови Великої Палати від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17.
Також зазначив, що при новому розгляді суду апеляційної інстанції слід встановити, чи були і ким порушені, невизнані або оспорювані права чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; встановити обставини щодо порядку опублікування інформаційного повідомлення про продаж комунального майна та дати викупу, зазначеної в такому повідомленні, перевірити дотримання вимог відповідачами при вирішенні питання щодо підготовки об'єкта малої приватизації до продажу, і залежно від встановленого надати оцінку висновкам суду першої інстанції, що у даному випадку викуп об'єктів приватизації здійснюється та завершується відповідно до нормативно-правових актів, які діяли на момент прийняття рішення про приватизацію таких об'єктів, а не відповідно до Закону про приватизацію від 18.01.2018 № 2269-VIII.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі №914/2235/18, в якій просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважає висновки, наведені судом в оскаржуваному рішенні, суперечливими, упередженими. При прийнятті рішення місцевий господарський суд неправильно та вибірково застосував норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення. Вказує, що приватизація об'єктів комунальної власності, зазначених в ухвалі Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 (строк дії якої встановлено до 31.12.2018), має здійснюватись відповідно до вимог нового Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Позивач не здійснював за письмовою згодою Орендодавця невід'ємних поліпшень орендованого майна в розмірі не менш, як 25 % його ринкової вартості та неналежно виконував умови договору оренди. Зокрема, станом на 24 жовтня 2018 рік у ГО "Здорова Галичина" була наявна заборгованість з орендної плати в розмірі 1828111,48 грн. (що підтверджено рішенням господарського суду Львівської області від 11.03.2019 у справі № 914/2002/18). На переконання апелянта, позивач не має права на викуп спірних приміщень в силу імперативних норм частини 2 статті 18 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Задоволення судом першої інстанції позовної вимоги про затвердження звіту про оцінку орендованих спірних приміщень означає по суті затвердження судом висновку про оцінку майна. На думку скаржника, суд перебрав на себе повноваження виконавчого органу Львівської міської ради щодо такого затвердження. Крім того, скаржник звертає увагу, що ухвалою Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 було прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу ГО "Здорова Галичина" спірних нежитлових приміщень із зобов'язанням щодо цільового використання об'єкту, а саме для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї. Проте, запропонована позивачем редакція договору (затверджена судом в оскаржуваному рішенні) не відповідає ухвалі Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017, а саме - не містить умови про вид діяльності приватизованого об'єкта для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ГО "Здорова Галичина" у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає їх передчасними, непереконливими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції законним, прийнятим у відповідності до норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що Львівською міською радою було прийнято рішення про приватизацію спірного нежитлового приміщення, визначено спосіб приватизації - викуп, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна (малу приватизацію)" покладає на Управління комунальної власності департаменту розвитку Львівської міської ради обов'язки щодо вчинення дій, пов'язаних із підготовкою до приватизації, які вона не виконала у встановлені законодавством строки і це призвело до необхідності звернення до суду за захистом порушеного права. Незважаючи на те, що звіт про оцінку спірних нежитлових приміщень знаходиться в Управлінні комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з 01 листопада 2017 року, а також наявність рецензії ГО "Всеукраїнське об'єднання "Українське товариство оцінювачів", яка була надіслана органу приватизації листом №143-ЕР від 22.12.2017, вказаний вище підрозділ не звернувся до компетентних установ для рецензування цього звіту та його затвердження Виконавчим комітетом Львівської міської ради. Звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 8 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна (малу приватизацію)" строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації. Отже, строки проведення відповідної підготовки та дати укладення договорів купівлі-продажу спірного майна мали бути здійснені до набрання чинності Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна", а не були здійснені лише у зв'язку з бездіяльністю. Щодо заперечень апелянта, що у договорі не передбачено цільового призначення, то позивач вказує, що ним застосовано типовий договір. Просить апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення, рішення господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі № 914/2235/18 залишити без змін.
У своїх письмових поясненнях відповідач 2 зазначив, що інформаційне повідомлення про продаж спірного приміщення шляхом викупу, яке б містило час та дату проведення викупу - не готувалось та, відповідно, в місцевій пресі або інших друкованих записах не публікувалось, оскільки це не передбачено законодавством. Вказує, що, на його думку, ухвала Львівської міської ради є рішенням органу місцевого самоврядування, проте аж ніяк не інформаційним повідомленням. Також зазначає, що, на його думку, об'єкт приватизації знаходився на етапі підготовки до приватизації, приватизація завершена не була, відтак відсутні правові підстави для укладення договору купівлі-продажу спірного приміщення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
11 січня 2010 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та Громадською організацією "Здорова Галичина" укладено договір оренди нерухомого майна № 3-7424-10, відповідно до умов якого орендодавець, відповідно до ухвали Львівської міської ради 14-ї сесії 5-го скликання від 09.07.2009 року за № 2786, зобов'язувався передати, а орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 1861,9 кв.м. (одна тисяча вісімсот шістдесят один цілий дев'ять десятих кв.м.), а саме: нежитлові приміщення напівпідвалу, що позначені в технічній документації під літерами І, ІІ, ІІІ, IV, V, VI, 1, 2, 3, 9, 12, 13, 13а, 16, 17, 19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27 площею 468,2 кв.м., нежитлові приміщення першого поверху, що позначені в технічній документації під літерами VII, VIII, IX, 28, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36 площею 1078,8 кв.м., нежитлові приміщення другого поверху, що позначені в технічній документації під Х, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53 площею 273,8 кв.м. та нежитлові приміщення технічного поверху, що позначені в технічній документації під літерами XI, XII площею 41,1 кв.м., які розташовані в будівлі (літ. "Д-2") за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4.
Як встановлено судом, 13.06.2013 р. постановою Галицького районного суду м.Львова у справі №461/5474/13-а, адміністративній позов ГО "Здорова Гадичини" до Львівської міської ради, Управління комунальної власності Департаменту економічної полдітики Львівської міської ради, за участю третьої особи: Департаменту економічної політики ЛМР про визнання протиправною бездіяльністю та зобов'язання до вчинення дій задоволено, визнано протиправною бездіяльність Львівської місткої ради щодо неприйняття рішення за заявою Громадської організації "Здорова Галичина" про включення нежитлових приміщень, загальною площею 1861,9 кв.м. по вул. Болгарській, 4 у м.Львові до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу; зобов'язано Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради підготувати проект ухвали про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м.Львова, що підлягають приватизації способом викупу та включити до цього переліку нежитлові приміщення загальною площею 1861,9 кв.м. по вул. Болгарській, 4 у м.Львові, згідно поданої Громадською організацією "Здорова Галичина" заяви, у двадцятиденний строк з дня набрання даною постановою суду законної сили; зобов'язано Львівську міську раду розглянути проект ухвали про затвердження переліку об'єктів комунальної власності м. Львова, що підлягають приватизації способом викупу із включенням до цього переліку нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м. по вул. Болгарській, 4 у м.Львові, згідно поданої Громадською організацією "Здорова Галичина" заяви, у двадцятиденний строк з дня набрання даною постановою суду законної сили.
Вказана постанова не оскаржувалась та набрала законної сили.
15.03.2017 р. ГО "Здорова Галичина" звернулось до Львівської міської ради із заявою про прийняття рішення про включення об'єкта до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу. Вказана заява прийнята відповідачем 21.03.2017 р. за реєстраційним № 2-6964/АП-2302).
Ухвалою Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 року (зі змінами, внесеними ухвалою 2366-2017 та 2813-2017) включено до переліку об'єктів, що підлягають приватизації способом викупу, викуп Громадською організацією "Здорова Галичина" нежитлового приміщення, загальною площею 1861,9 кв.м. на вул. Болгарський, 4 (приміщення напівпідвалу площею 468,2 кв.м., приміщення 1-го поверху площею 1078,8 кв.м., приміщення 2-го поверху площею 273,8 кв.м., приміщення технічного поверху площею 41,1 кв.м.) для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї; уповноважено виконавчий комітет Львівської міської ради затвердити висновок суб'єкта оціночної діяльності про вартість майна щодо об'єкта комунальної власності м.Львова та встановлено строк дії ухвали до 31.12.2018 року.
Листом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 16.05.2017 року № 2302-2338 повідомило позивача про умови переважного права орендаря на викуп об'єкта приватизації та інформувало, що управлінням здійснюються необхідні дії щодо забезпечення незалежної оцінки та затвердження звіту про оцінку майна за адресою вул. Болгарська, 4, а також запропоновано завершити процедуру приватизації орієнтовно до 23.08.2017 року.
01 червня 2017 року між УКВ ДЕР ЛМР, ТзОВ "Гал-Світ" та ГО "Здорова Галичина" укладено договір про проведення незалежної оцінки об'єкта приватизації шляхом викупу №1740/с 586-П, за яким Управління комунальної власності доручало, а ТзОВ "ГАЛ-СВІТ" зобов'язувалося виконати роботи з оцінки майна з метою визначення вартості об'єкта приватизації шляхом викупу, а саме: нежитлових приміщень загальною площею 1861,9 кв.м. на вул. Болгарський, 4 у термін - 5 календарних днів здати укладення договору. Платником за цим договором є ГО "Здорова Галичина".
Відповідно до п.п.3.2.1, 3.2.2 договору замовник зобов'язався розглянути наданий виконавцем звіт про оцінку майна і забезпечити рецензування звіту про оцінку майна та затвердити (погодити) результати оцінки майна при умові дотримання виконавцем зобов'язань, або дати мотивовану відмову у письмовому вигляді щодо неможливості рецензування або затвердження (погодження) звіту у п'ятнадцятиденний термін від дати отримання звіту про оцінку майна.
Мотивована відмова органу приватизації щодо неможливості рецензування або затвердження звіту в матеріалах справи - відсутні.
13.07.2017 року наказом Управління комунальної власності № 865-П про внесення змін до наказу від 10.05.2017 року № 857-П було вирішено внести зміни до цього наказу, встановивши дату оцінки 30.06.2017 року.
Листом Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 18.08.2017 року № 2302-4357 повідомлено, що управлінням проводяться необхідні дії щодо забезпечення незалежної оцінки та затвердження звіту про оцінку майна за адресою: вул. Болгарська, 4.
Наказом Управління комунальної власності від 10.10.2017 року № 886-П було внесено зміни до наказу від 10.05.2017 року № 857-П та зобов'язано провести незалежну оцінку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації способом викупу та розташовані за адресою вул. Болгарська, 4 станом на 30 вересня 2017 року.
Актом приймання-передачі робіт по оцінці майна для приватизації шляхом викупу від 28 листопада 2017 року суб'єкт оціночної діяльності ТзОВ "ГАЛ-СВІТ" та ГО "Здорова Галичина" погодили, що розрахунок за проведені роботи проведений і останній не має претензій до виконавця.
Листом ТзОВ "ГАЛ-СВІТ" від 11 грудня 2017 року № 11/11/К-17 повідомив ГО "Здорова Галичина", що звіт про оцінку орендованих громадською організацією "Здорова Галичина" нежитлових приміщень, загальною площею 1861,9 кв.м. згідно договору на проведення робіт по оцінці об'єкта для приватизації шляхом викупу № 586-П від 01.06.2017 року переданий в Управління комунальної власності 02.07.2017 року. Згідно Наказу Управління комунальної власності від 10.10.2017 р. № 886-П звіт про оцінку нежитлових приміщень, загальною площею 1861,9 був поновлений станом на 30 вересня 2017 року та переданий в Управління комунальної власності 01.11.2017 року.
Листом від 19 грудня 2019 року за № 19/12/К-17 ТзОВ "Гал-Світ" повідомило Управління комунальної власності ЛМР про завершення робіт з оцінки майна та виконання Звіту про оцінку орендованих ГО "Здорова Галичина" нежитлових приміщень (дата складання висновку про вартість майна 19.12.2017 р.). відповідно до договору № 586-П від 01.06.2017 р. та листа Управління комунальної власності від 12.12.2017 року № 2302-вих-7049.
У висновку про вартість майна за станом на 30.11.2017 року (дата оцінки) вартість майна, орендованого ГО "Здорова Галичина" складає 27 392 000 грн. (двадцять сім мільйонів триста дев'яності дві тисячі гривень) без ПДВ та 32 870 400 грн. (тридцять два мільйони вісімсот сімдесят тисяч чотириста гривень) з ПДВ.
Рецензування звіту про оцінку майна, проведене ГО ВО "Українське товариство оцінювачів" №143-ЕР від 22.12.2017 р. на замовлення ТОВ "Гал-Світ". У вказаній рецензії зроблено висновок, що звіт про оцінку орендованих громадською організацією "Здорова Галичина" нежитлових приміщень, загальною площею 1861,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4, станом на 30.11.2017 року, що був виконаний ТОВ "ГАЛ-СВІТ", оцінювачами ОСОБА_1 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , класифікується як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки.
Листом за вих. № 143-ЕР від 22.12.2017 року Громадською організацією "Всеукраїнське об'єднання "Українське товариство оцінювачів" надіслано рецензію на вказаний звіт в Управління комунальної власності Львівської міської ради.
Як вбачається з матеріалів справи, 11.12.2017 р. ТзОВ "Гал-Світ" листом за №11/11/К-17 повідомило позивача, що звіт про оцінку нежитлових приміщень поновлювався станом на 30.09.2017 р. та переданий в управління комунальної власності ЛМР 01.11.2017 р.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
В судовому засіданні 08.04.2019 р. представник УКВ ЛМР інформував суд, що УКВ ЛМР не має можливості здійснювати рецензування звітів про оцінку майна, оскільки у штаті цього органу виконавчої влади відсутній фахівець із належною освітою та ліцензуванням.
Позивачем як на правову підставу для зобов'язання відповідача укласти відповідний договір купівлі-продажу вказується на безпідставне ухилення останнього від завершення процедури приватизації спірного майна та укладення такого договору.
В той же час, заперечуючи проти позовних вимог, відповідачами зазначається про неможливість завершення процедури приватизації спірного майна та укладення відповідного договору з огляду на те, що з набранням чинності з 07.03.2018 Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" можливість продажу спірного майна шляхом викупу відсутня.
Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, фактичним предметом вирішення спору у даній справі є дослідження правомірності відмови відповідача 2 від укладення спірного договору купівлі-продажу з підстав набрання чинності з 07.03.2018 Законом України "Про приватизацію державного та комунального майна", тобто, встановлення можливості завершення процедури приватизації спірного майна з урахуванням положень нового Закону, в той час, як правомірність обставин набуття позивачем права викупу спірних приміщень як їх орендаря згідно положень чинного на момент виникнення таких обставин законодавства України, яке регулювало порядок приватизації комунального майна (в т.ч. Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)"), не оспорюється сторонами, а тому в силу приписів ст.75 ГПК України не підлягає дослідженню.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про приватизацію державного майна" приватизація - це відчуження державного чи комунального майна на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього закону.
За приписами ст.2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" встановлено, що об'єктами малої приватизації є: цілісні майнові комплекси невеликих державних підприємств, віднесених Державною програмою приватизації до групи А; окреме індивідуально визначене майно; об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти.
Відповідно до ст. 3 цього ж Закону, приватизація об'єктів малої приватизації здійснюється, зокрема, шляхом викупу. В силу ст. 4 цього ж Закону, продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.
Враховуючи вимоги статей 7, 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", процес приватизації комунального майна включає в себе затвердження місцевими радами переліків об'єктів, що підлягають приватизації певним способом, та подальше укладення договору купівлі-продажу.
Згідно норм статті 11 вказаного Закону викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації: не проданих на аукціоні, за конкурсом; включених до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу; зданих в оренду, якщо право на викуп було передбачено договором оренди, укладеним до набрання чинності Законом України "Про оренду державного майна".
Викуп застосовується у випадках, передбачених ст.11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та іншими законами і є в такому разі обов'язковим для органів приватизації та органів, які затверджують переліки об'єктів малої приватизації.
З моменту прийняття рішення про приватизацію підприємства здійснюється його підготовка до приватизації, обов'язок проведення підготовки об'єкта малої приватизації до продажу в силу ст. 8, ст. 9, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покладається на органи приватизації, які зобов'язані шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики визначити ціну продажу об'єкта приватизації та при потребі можуть залучати відповідні організації та спеціалістів.
Відповідно до частини другої цієї ж статті строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Судом встановлено, що Львівською міською радою прийнято рішення про приватизацію нежитлового приміщення, визначено спосіб приватизації - викуп, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 8 цього ж Закону покладає Управління комунальної власності департаменту розвитку Львівської міської ради обов'язки щодо вчинення дій, пов'язаних із підготовкою до приватизації.
Відповідно до п. 20 Методики оцінки майна прийняття, погодження або затвердження оцінки майна органом приватизації (іншим державним органом або органом місцевого самоврядування) у випадках, визначених законодавством, без залучення суб'єктів господарювання здійснюється за результатами рецензування звіту про оцінку (акта оцінки) майна, що проводиться згідно із статтею 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" та національними стандартами оцінки, не більше одного місяця з дати отримання зазначених документів з оцінки. Обов'язковою умовою для прийняття, погодження або затвердження висновку про вартість (акта оцінки) майна є наявність позитивного загального висновку рецензента, що міститься в рецензії на відповідний звіт про оцінку (акт оцінки), складеній рецензентом відповідно до вимог законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Суд приймає до уваги пояснення представника Управління комунальної власності, що у штаті Управління не передбачено особи, яка має ліцензію на здійснення оціночної діяльності, тобто цей орган не вправі самостійно здійснювати рецензування звітів про оцінку майна, що свідчить про те, що органом приватизації не створено умов для завершення приватизації в строки, що були визначені в Ухвалі Львівської міської ради від № 1727 від 23.03.2017 року (зі змінами, внесеними ухвалою 2366-2017 та 2813-2017).
Як вірно зазначив суд першої інстанції, в ухвалі Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 року зазначено, що приватизація об'єктів за адресою м. Львів, вул. Болгарська, 4 здійснюється відповідно до Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки, затвердженої ухвалою міської ради від 12.07.2012 року №1661.
Відповідно до п. 4.1. вказаного Порядку з метою приватизації об'єктів у межах ринкових цін визначення вартості об'єктів здійснюється через незалежну оцінку відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Методики оцінки вартості майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 року № 1891, Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440, Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2003 № 1442, та інших нормативно-правових актів з питань оцінки майна.
Відповідно до п. 3.2.2. договору про проведення незалежної оцінки об'єкта приватизації шляхом викупу № 586-П від 01.06.2017 року замовник (Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради) зобов'язаний забезпечити рецензування звіту про оцінку майна та затвердити (погодити) результати оцінки майна при умові дотримання Виконавцем зобов'язань, або дати мотивовану відмову у письмовому вигляді, щодо неможливості рецензування або затвердження (погодження) звіту у п'ятнадцятиденний термін.
Листом ТОВ "ГАЛ-СВІТ" № 11/11/К-17 від 11 грудня 2017 року повідомило, що Звіт про оцінку нежитлових приміщень поновлювався станом на 30 вересня 2017 року та 01.11.2017 року переданий в Управління комунальної власності.
На підставі цього, суд доходить висновку про те, що ТОВ "ГАЛ-СВІТ" діяло в межах повноважень, наданих законом, та правомірно замовило у Громадської організації "Всеукраїнське об'єднання "Українське товариство оцінювачів" виготовлення рецензії на звіт про оцінку орендованих громадською організацією "Здорова Галичина" нежитлових приміщень, загальною площею 1861,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4.
Приписами частини третьої статті 13 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), якщо зазначена оцінка погоджується, затверджується або приймається органом державної влади або органом місцевого самоврядування, є обов'язковим.
Відповідно до п.21 Методики, затвердження оцінки майна здійснюється шляхом видання наказу про затвердження акта оцінки або висновку про вартість майна органом приватизації (іншим державним органом або органом місцевого самоврядування), додатками до якого є акт оцінки або висновок про вартість, що затверджується, і рецензія на зазначені документи.
Відповідно до п. 30 Розділу ІІ Положення про розмежування повноважень між виконавчими органами Львівської міської ради, затверджене ухвалою міської ради від 14.07.2016 року № 777, до повноважень виконавчого комітету Львівської міської ради належить затвердження звітів про експертну оцінку об'єктів комунальної власності, які підлягають приватизації способом викупу.
За пунктом 21 Положення про Управління комунальної власності до його компетенції належить організація та забезпечення проведення приватизації (продажу) майна, яке належить до комунальної власності м. Львова.
Суд встановив, що всупереч зазначеним вище положенням, а також незважаючи на те, що Звіт про оцінку нежитлових приміщень за адресою вул. Болгарська, 4 знаходиться в Управлінні комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради з 01 листопада 2017 року, а також наявність рецензії ГО "Всеукраїнське об'єднання "Українське товариство оцінювачів", яка була надіслана органу приватизації листом № 143-ЕР від 22.12.2017 року, вказаний вище підрозділ не звернувся до компетентних установ для рецензування цього звіту та його затвердження виконавчим комітетом Львівської міської ради.
Приватизація у спосіб викупу здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу об'єкта приватизації, що узгоджується із ч. 1 ст. 23 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", за якою право власності на державне майно підтверджується договором купівлі-продажу, який укладається між покупцем та уповноваженим представником відповідного органу приватизації, а також актом приймання-передачі зазначеного майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
За частиною третьою цієї ж статті при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна договору купівлі-продажу, що укладається при здійсненні приватизації у спосіб викупу визначається у звіті про оцінку майна, що згодом затверджується рішенням уповноваженого органу, таким чином, без затвердження звіту про оцінку майна буде неможливо укласти такий договір, що порушує права позивача, який виконав всі необхідні умови для приватизації цього об'єкту.
Враховуючи те, що у рецензії зроблено висновок, що звіт про оцінку орендованих громадською організацією "Здорова Галичина" нежитлових приміщень, загальною площею 1861,9 кв.м., що розташовані за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4, станом на 30.11.2017 року, що був виконаний ТОВ "ГАЛ-СВІТ", оцінювачами ОСОБА_1 , ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , класифікується як такий, що у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки, належить визначити вартість майна, за якою належить здійснювати його викуп у розмірі 27 392 000 грн. (двадцять сім мільйонів триста дев'яності дві тисячі гривень) без ПДВ та 32 870 400 грн. (тридцять два мільйони вісімсот сімдесят тисяч чотириста гривень) з ПДВ.
Щодо закону про приватизацію, який підлягає застосуванню, колегія суддів зазначає наступне.
У перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу нежитлові приміщення, загальною площею 1861,9 кв.м. на вул. Болгарський, 4 були включені ухвалою Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 року, тобто станом на час прийняття цього рішення діяв Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", відповідно до положень якого обов'язок проведення підготовки об'єкта малої приватизації до продажу в силу ст. 8, ст. 9, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" покладається на органи приватизації, які зобов'язані шляхом проведення незалежної оцінки відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики визначити ціну продажу об'єкта приватизації та при потребі можуть залучати відповідні організації та спеціалістів.
Відповідно до частини другої статті восьмої цього ж Закону строк підготовки об'єкта малої приватизації до продажу не повинен перевищувати двох місяців з дня прийняття рішення про включення його до відповідного переліку об'єктів, що підлягають приватизації.
Таким чином, з огляду на наведені законодавчі положення строки проведення відповідної підготовки та дати укладення договорів купівлі-продажу спірного майна мали бути здійснені до набрання чинності Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна". Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що такий договір був не укладений лише у зв'язку з бездіяльністю відповідного органа.
Верховний Суд у даній справі додатково вказав, що « 4.8. Таким чином, визначальним для правильного застосування до спірних правовідносин положень Закону про малу приватизацію від 06.03.1992 № 2171-XII чи Закону про приватизацію від 18.01.2018 № 2269-VII має значення встановлення обставин щодо порядку опублікування інформаційного повідомлення про продаж комунального майна та дати викупу, зазначеної в такому повідомленні».
Як зазначалось раніше, рішення про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень на вул. Болгарській, 4 було прийнято 23 березня 2017 року, а дата інформаційного повідомлення про приватизацію способом викупу є датою оприлюднення ухвали Львівської міської ради, яка зазначена в ухвалі 05 квітня 2017 року, що підтверджується наступним.
Вказаним рішенням було встановлено строк дії ухвали до 31 грудня 2018 року, що свідчить про те, що дата реалізації викупу приміщень припадає на день після набрання чинності ЗУ «Про приватизацію державного і комунального майна».
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» відповідний орган приватизації публікує в інформаційному бюлетені та місцевій пресі, інших друкованих виданнях, визначених органами приватизації, перелік об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, який містить назву об'єкта приватизації та його місцезнаходження.
Зазначений перелік публікується не пізніш як за 15 днів з дня прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу.
Проте, в ухвалі Львівської міської ради №1727 від 23.03.2017 року зазначено, що приватизація об'єктів за адресою м. Львів, вул. Болгарська, 4 здійснюється відповідно до Програми приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки, затвердженої ухвалою міської ради від 12.07.2020 року № 1661 (далі - Програма приватизації №1661).
Так, п 7.2. Програми приватизації №1661 встановлено, що Управління комунальної власності департаменту економічної політики публікує інформацію про прийняті рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації та про остаточну ціну і переможця конкурсу або аукціону на офіційному сайті Львівської міської ради за адресою: http:/www.city-adm.lviv.ua/ протягом 15 днів від дати настання вказаних обставин (прийняття рішення про затвердження переліку об'єктів, що підлягають приватизації, укладення договору купівлі-продажу).
Іншої процедури публікування інформації щодо рішень про приватизацію Львівською міською радою не передбачено.
Більше того, в п. 8.3. вищевказаної Програми встановлено, що питання, не врегульовані програмою, вирішуються відповідно до Законів України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва", "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", постанов Кабінету Міністрів України, наказів Фонду державного майна України та інших нормативно правових актів з питань приватизації.
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), No 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, іntеr аlia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).
З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), №36548/97, пункт 58). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), пункту 74). Ризик будь якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), пункту 58, «Гаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), № 32457/05, пункту 40, «Трго проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), № 35298/04, пункту 67).
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію (995_004 ) та практику Суду як джерело права.
Отже, Львівська міська рада визначила, що єдиним способом публікування переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу, є розміщення відповідної інформації на офіційному сайті Львівської міської ради за адресою: http://www.city-adm.lviv.ual , де 05 квітня 2017 року було оприлюднено ухвалу Львівської міської ради щодо рішення про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень на вул. Болгарській, 4.
Львівська міська рада, станом на виникнення спірних правовідносин, не застосовувала у своїй діяльності процедури, передбаченої статтею 10 ЗУ «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», натомість встановила власний спосіб оприлюднення інформації.
У той же час, положення абз. 1 п. 2 Прикінцевих та перехідних положень до вказаного вище Закону зазначають, що приватизація (продаж) об'єктів, щодо яких рішення про приватизацію було прийнято до набрання чинності цим Законом, здійснюється та завершується відповідно до вимог цього Закону, крім об'єктів, за якими, зокрема, дата проведення аукціону, конкурсу, викупу, продажу пакетів акцій (часток, паїв) господарських товариств, зазначена в опублікованому інформаційному повідомленні про продаж державного або комунального майна, припадає на день після набрання чинності цим Законом.
Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" набрав чинності 07 березня 2018 року. Рішення про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень на вул. Болгарській, 4 було прийнято 23 березня 2017 року (дата інформаційного повідомлення про приватизацію способом викупу є датою оприлюднення ухвали Львівської міської ради, яка зазначена в ухвалі - 05 квітня 2017 року). Вказаним рішенням було встановлено строк дії ухвали до 31 грудня 2018 року, що свідчить про те, що дата реалізації викупу приміщень припадає на день після набрання чинності ЗУ "Про приватизацію державного і комунального майна".
Також, колегія суддів зазначає, що в Постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року у справі №914/1220/19 встановлено таке:
« 5.2.9. Верховний Суд зауважує на тому, що застосування принципу дії закону у часі означає, що визначене у нормативно-правовому акті право, якщо особою не було здійснено конкретних дій щодо його реалізації під час чинності такого нормативно правового акта, не може бути збережене у майбутньому після того, як відповідний акт втратив свою чинність, а новим нормативно-правовим актом таке право не передбачено або встановлено у іншому обсягу.
Суди не встановили обставин, що позивач після звернення його у 2016 році до відповідача з заявою про завершення процедури приватизації приміщень шляхом викупу і до набрання чинності Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 №2269-VIII вчиняв відповідні дії (наприклад, звертався до суду з відповідним позовом щодо бездіяльності органу місцевого самоврядування) для реалізації чинного на той час нормативно-правового акта, зокрема, ч. 2 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" від 06.03.1992 №2171-XII. »
Таким чином, Верховний Суд зазначає, що основним при визначенні того, який саме Закон України підлягає до застосування у спірних правовідносинах: Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» чи Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна», - є поведінка суб'єкта приватизації, тобто чи були ним вчинені конкретні дії для реалізації свого права на приватизацію до набрання чинності новим Законом.
Вказане підтверджується також в Постанові Верховного Суду від 25.11.2020 року у справі № 914/79/19, де Верховний Суд вказав:
«При вирішенні спору суд апеляційної інстанції, обмежившись посиланням на ту обставину, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», у тому числі щодо процедури набуття орендарем права на викуп орендованого майна, визначеної статтею 18 цього Закону, не встановив та в рішенні не зазначив, які саме приватизаційні процедури, передбачені Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та визначені ухвалою Львівської міської ради від 20.07.2017 № 2284, було виконано сторонами у справі на момент набрання чинності Законом України «Про приватизацію державного і комунального майна» та якими доказами підтверджуються такі обставини, при цьому суд не надав оцінки змісту зазначеного рішення органу місцевого самоврядування та листу Управління комунальної власності від 11.08.2017 № 2302-4150 щодо строків завершення процедури приватизації майна, діям сторін, направлених на реалізацію процедури приватизації об'єкта у визначені строки, а відтак не встановив обставин, які б давали можливість для висновку про наявність або відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень пункту 2 розділу V Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», які містять певні винятки щодо деяких об'єктів приватизації».
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, Позивач виконав приватизаційні процедури, необхідні для приватизації нежитлового приміщення загальною площею 1861,9 кв. м. на вул. Болгарська, 4 до набрання чинності Законом України "Про приватизацію державного і комунального майна" від 18.01.2018 р., що свідчить про те, що до даних спірних правовідносин повинні застосовуватись норми Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)».
Відповідно до частини першої статті 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом; інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.
Згідно з частиною першою статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Таким чином, підставою для звернення до суду в даному випадку є спір щодо укладення договору купівлі-продажу нежитлових приміщень за адресою: м. Львів, вул. Болгарська, 4, який полягає у невиконанні органами місцевого самоврядування (Управлінням комунальної власності та Виконавчим комітетом Львівської міської ради) обов'язків, покладених на них законодавчими актами, які діяли на час протиправної бездіяльності, що порушує права позивача.
Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
В постанові Верховного Суду України від 21.05.2012 р. у справі №6-20цс11 зазначено, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (ст. ст. 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема ст. 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
У постанові Верховного Суду України від 04.10.2017 у справі №914/1128/16, в якій предметом спору є зобов'язання відповідача прийняти товар шляхом підписання актів приймання поставленого вугілля у зазначеній кількості, судом наведено правову позицію щодо застосування приписів статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України та зазначено, що вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати і на практику правозастосування Європейським судом з прав людини. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
Верховний суд при розгляді даної справи вказав, що, суд, розглядаючи справу у спорі щодо приватизації майна, який відноситься до юрисдикції господарських судів (пункт 2 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України), має право як (1) зобов'язати орган місцевого самоврядування вчинити певні дії, в тому числі прийняти відповідне рішення, у разі, якщо судом буде встановлено: порушення прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності органом місцевого самоврядування, виконання позивачем усіх визначених законом умов, що необхідні для отримання відповідного рішення (дозволу, погодження, тощо) та відсутність законодавчих підстав для відмови, так і (2) зобов'язати - розглянути відповідне питання з прийняттям відповідного рішення, якщо буде встановлено наявність у відповідача дискреції при вирішенні відповідного питання або якщо уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом. У такому разі Верховний Суд звертається до подібного висновку (щодо ефективності обраного способу захисту та можливості зобов'язання відповідача вчинити дії), викладеного у пунктах 36-37 постанови Великої Палати від 06.11.2019 у справі № 509/1350/17.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, суд виходить із його ефективності, і це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
На правильність способу захисту порушеного права, із яким звертається позивач до суду, вказує також Вищий арбітражний суд в інформаційному листі від 25.04.2001 року № 01-8/500 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів законодавства про приватизацію державного майна", відповідно до п. 19 зазначено, що "угоди приватизації" є особливими договорами купівлі-продажу державного майна, на які поширюються також відповідні норми цивільного законодавства про угоди, якщо інше не випливає із законодавства про приватизацію. У разі ухилення однієї з сторін від укладення такого договору арбітражний суд вправі спонукати укласти цей договір лише продавця. У вирішенні спорів, пов'язаних із спонуканням до укладення названого договору, арбітражним судам слід враховувати, зокрема, таке. Відмова у приватизації можлива виключно у випадках, зазначених відповідно у частині третій статті 12 Закону України "Про приватизацію державного майна" та абзаці другому частини п'ятої статті 7 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". У решті випадків, тобто коли державними органами приватизації у встановленому порядку прийнято рішення щодо приватизації об'єкта, такий орган в подальшому не вправі відмовити в укладенні договору купівлі-продажу об'єкта приватизації. У разі його ухилення від укладення такого договору арбітражний суд за позовом покупця вправі спонукати продавця укласти названий договір, за умови, що рішення про приватизацію об'єкта не суперечить закону. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону про малу приватизацію до договору купівлі-продажу державного майна включаються зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, відповідальність та правові наслідки невиконання умов договору. У разі виникнення спору щодо включення до проекту договору купівлі-продажу відповідних пунктів або внесення їх до вже укладеного договору (якщо з якоїсь причини їх не було включено до проекту) арбітражному суду необхідно виходити з того, що згаданий припис закону має імперативний характер, і зазначені в ньому умови обов'язково мають міститися у договорі.
Слід також зазначити, що положеннями ч. 1 ст.26 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна" встановлено, що під час приватизації об'єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.
З огляду на викладене суд відзначає, що, Закон України "Про приватизацію державного і комунального майна" не нівелює чинність рішень про приватизацію спірного майна шляхом їх викупу позивачем як орендарем, що з урахуванням принципів правової визначеності та належного урядування, зумовлює обов'язок органу приватизації, яким в даному випадку виступає Департамент, завершити відповідну процедуру приватизації з укладення відповідного договору.
Таким чином, судом не встановлено, а відповідачем 2 не доведено існування правових підстав для припинення процедури викупу спірного майна та відмови в укладенні договору купівлі-продажу такого майна (в т.ч. з набранням чинності Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна").
Щодо вимоги про визнання незаконним обмеження строку дії ухвали 6-тої сесії 7-го скликання сесії Львівської міської ради № 1727 від 23.03.2017 р. "Про приватизацію способом викупу нежитлових приміщень на вул. Болгарській, 4" зі змінами згідно з ухвалами № 2366-2017, 2813-2017, викладеній у заяві про зміну позовних вимог (вх.№219/19) від 28.01.2019 р. суд зазначає наступне.
Так, обґрунтування цієї вимоги підставами про те, що компетенція Львівської міської ради як суб'єкта відносин малої приватизації визначалася Законом України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", і тим, що у вказаному законі відсутні будь-які повноваження органу приватизації на встановлення строку дії рішення про приватизацію об'єкта у спосіб викупу, свідчить про зміну як предмету, так і підстав позову. Крім цього відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму ВГС від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції" збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.
У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку. Таким чином, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні заяви позивача від 28.01.2018 р. про зміну позовних вимог, оскільки така заява спрямована на одночасну зміну як предмету, так і підстав позову.
Щодо тверджень відповідачів з посиланням на ч.2 ст.18 Закону України "Про приватизацію державного та комунального майна" про те, що позивачем не здійснювалися невід'ємні поліпшення об'єкта оренди та про наявність заборгованості, суд зазначає таке.
Відповідно до п.7.3 та п.7.4 договору орендар зобов'язався використовувати та зберігати об'єкт оренди відповідно до умов договору, утримувати об'єкт оренди у повній справності та нести всі необхідні витрати по його експлуатації. Своєчасно здійснювати капітальний та поточний ремонт об'єкта оренди. При проведенні орендарем капітального ремонту (у випадку покладення на нього обов'язку за його згодою) чи переобладнання приміщення, останній несе матеріальну відповідальність за якість ремонту та пошкодження, викликані ремонтом будинку, де знаходиться об'єкт оренди.
Матеріали справи не містять та відповідачем 2 не надано суду доказів на підтвердження того, що відповідач 2 звертався до позивача з вимогою щодо ремонту приміщень, які перебувають у користуванні позивача з підстав неналежного використання та зберігання об'єкта оренди позивачем. Крім того, слід зазначити, що необхідність проведення покращення об'єкта оренди в договорі сторонами не обумовлювалась, визначено лише таке право за умови погодження з орендодавцем.
Також слід зазначити наступне.
Відповідно до п. 3.1. Програми приватизації №1661 у цій Програмі використаний встановлений законодавством України про приватизацію розподіл об'єктів державної власності за кваліфікаційними ознаками з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації (групи А, В, Г, Д, Е і Ж):
пп.3.1.6. група Ж - об'єкти соціально-культурного призначення, у тому числі разом із земельними ділянками державної власності, на яких вони розташовані, крім тих, що не підлягають приватизації.
Як видно з матеріалів справи, нежитлове приміщення загальною площею 1861,9 кв. м. на вулиці Болгарська, 4 надано Позивачу для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї. Вказане підтверджується в договорі оренди нерухомого майна №3-7424-10 від 11 січня 2010 року. Отже, даний об'єкт приватизації віднесений до групи Ж згідно Програми приватизації №1661.
Відповідно до ч. 3 ст. 18-2 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» приватизація об'єктів групи Ж здійснюється з урахуванням таких особливостей:
уповноважені органи управління разом з пропозиціями стосовно включення об'єктів соціально-культурного призначення до переліку об'єктів, що підлягають приватизації, подають до державних органів приватизації пропозиції щодо строку збереження профілю діяльності об'єктів соціально культурного призначення або можливості перепрофілювання кожного з таких об'єктів;
2) державні органи приватизації погоджують з відповідними місцевими державними адміністраціями переліки об'єктів соціально культурного призначення, що підлягають приватизації. У разі якщо протягом трьох тижнів від відповідної державної адміністрації не надійшла відповідь щодо погодження переліку таких об'єктів, поданий перелік вважається погодженим.
Місцеві державні адміністрації, які не дали згоди на приватизацію об'єктів соціально-культурного призначення, подають державному органу приватизації інформацію про джерела фінансування утримання об'єкта, а також відповідні гарантії щодо його утримання, які полягають у поданні письмових зобов'язань щодо обсягів та строків фінансування;
3) об'єкти соціально-культурного призначення приватизуються шляхом їх продажу єдиним майновим комплексом із збереженням профілю діяльності. Продаж окремих об'єктів нерухомості санаторно-курортних закладів та закладів туризму не допускається;
4) об'єкти соціально-культурного призначення, які не функціонують більше трьох років або перебувають в аварійному стані, можуть бути перепрофільовані за погодженням з органами місцевого самоврядування та відповідними місцевими державними адміністраціями;
5) підприємство або господарське товариство, яке більше ніж п'ять років утримує за рахунок власних коштів у належному стані об'єкт соціально-культурного призначення, має першочергове право на викуп такого об'єкта.
Отже, вимога щодо необхідності проведення невід'ємних поліпшень у розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна в Законі відсутня.
Також відповідно до п. 3.4.9. Програми приватизації №1661, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, викуп застосовується щодо об'єктів малої приватизації, які не продано на аукціоні, за конкурсом, а також у разі, якщо право Покупця на викуп об'єкта передбачене законодавчими актами з врахуванням переважного права наймача, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, на придбання речі, переданої у найм, у разі її продажу, відповідно до ст. 777 Цивільного кодексу України, та (або) якщо орендарем за згодою орендодавця за рахунок власних коштів здійснено поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, у розмірі не менш як 25 відсотків ринкової вартості майна, за яким воно було передано в оренду, визначеної суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання для цілей оренди майна, у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого комунального майна (будівлі, споруди, нежитлового приміщення), відповідно до ст. 18-2 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)".
Відтак, посилання як на обов'язкову вимогу права на приватизацію - поліпшення орендованого майна не менш ніж 25 відсотків ринкової вартості майна, визначеної суб'єктом оціночної діяльності для цілей оренди майна, не можуть братися судом до уваги з огляду на зазначені у рішенні обставини.
Щодо заборгованості з орендної плати станом на 24.10.2018 р., суд звертає увагу відповідачів на те, що рішенням Господарського суду Львівської області від 11.03.2019 р. у справі № 914/2002/18 позовні вимоги Львівського комунального підприємства "Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" до ГО "Здорова Галичина" задоволено частково; стягнуто з ГО "Здорова Галичина" на користь ЛКП "Львівський центральний парк культури і відпочинку ім. Б. Хмельницького" 1828111,48 грн. основного боргу, 111306,03 грн. - втрат від інфляції, 35589,47 грн. - 3% річних та 29625,10 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору, в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Щодо позиції Відповідача про не зазначення цільового призначення об'єкта в договорі.
Згідно договору оренди: цільове призначення для роботи гуртків спортивного і бального танців та культурно-мистецької галереї робіт обдарованих дітей.
Згідно ухвали: для організації Центру науки, сімейного відпочинку та мистецької галереї.
Програмою приватизації майна комунальної власності м. Львова на 2012-2014 роки, ухвала ЛМР від 12.07.2012 №1661, затверджено Типовий договір купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу. Зокрема, запропонована редакція Договору відповідає вищезгаданому типовому договору, в т.ч. з врахуванням подальшої ухвали ЛМР від 20.09.2018 №3889, якою затверджено примірний договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна способом продажу на аукціоні. Зокрема, жоден із запропонованих міською радою договорів не містить положень щодо цільового призначення об'єкта.
Відповідно до статті 655. Договір купівлі-продажу Цивільного кодексу України, надалі ЦК.,
1. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 656. Предмет договору купівлі-продажу ЦК:
1. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Істотними умовами договору купівлі-продажу, визначеними ЦК, є умови про предмет, кількість товару (ст. 669 ЦК).
Призначення використання не належить до істотних умов.
Відповідно до ст. 67, 179 Господарського кодексу України: 1. Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Типові та примірні договори є формою державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, вони застосовуються для спрощення процесу укладання конкретних господарських договорів та визначення бажаної, з точки зору держави, моделі договірного зобов'язання.
Головною ознакою типових договорів є їх обов'язковість. Типові договори - нормативні акти, вони займають своє місце у вертикальній ієрархії актів залежно від того, хто затвердив такий договір.
Типові договори можуть включати два види умов, які: 1) встановлюють права та обов'язки сторін; 2) визначають інші умови, що можуть бути визначені сторонами у договорі на їх розсуд.
Зважаючи, що запропонований до затвердження судом Договір відповідає Типовому договору купівлі-продажу об'єкта малої приватизації способом викупу відповідно до Програми приватизації на 2012-2014 роки, є безпідставними твердження відповідача про можливе порушення його прав при невказанні цілі використання об'єкта.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвеція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України», no. 4241/03, від 28.10.2010 року).
Судові витрати, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на апелянта.
керуючись ст.ст. 86, 255, 269, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 05.07.2019 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.06.2019 у справі № 914/2235/18 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 29.01.2021.
Головуючий -суддя Плотніцький Б.Д.
Суддя Кравчук Н.М.
Суддя Скрипчук О.С.