79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" січня 2021 р. Справа №914/169/20
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Скрипчук О.С
суддів Кордюк Г.Т.
Мирутенка О.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти” б/н від 15.10.2020 року
на рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2020 року (повний текст рішення складено 17.09.2020 року, м. Львів, суддя Іванчук С.В.)
у справі № 914/169/20
за позовом: Приватного акціонерного товариства “Сортнасіннєовоч-Львів”, м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти”, м. Львів
про стягнення безпідставно набутих коштів.
Приватне акціонерне товариство “Сортнасіннєовоч-Львів” звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти” про стягнення безпідставно набутих коштів в розмірі 60 000,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 20 січня 2017 року Приватним акціонерним товариством «Сортнасіннєовоч-Львів» здійснено безготівковий переказ грошових коштів в сумі 60 000 грн. на банківський рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівморепродукти», що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 20.01.2017. В графі «призначення платежу» платником зазначено «Поворотна фінансова допомога згідно договору №2/17 від 20.01.2017 Без ПДВ». Однак, як зазначає позивач, договір поворотної фінансової допомоги між ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» та ТОВ «Львівморепродукти» не був укладеним, що свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами. Відтак, позивач просив стягнути з відповідача безпідставно набуті грошові кошти в сумі 60000,00грн., на підставі ст. 1212 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.09.2020 позов задоволено.
Рішення суду мотивоване тим, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, договору поворотної фінансової допомоги №2/17 від 20.01.2017р., на який є покликання у платіжному дорученні №15 від 20.01.2017р., не укладено, відтак грошові кошти у сумі 60000,00 грн. надані ТОВ “Львівморепродукти”, згідно платіжного доручення №15 від 20.01.2017р. із призначенням платежу «Поворотна фінансова допомога згідно договору №2/17 від 20.01.2017 Без ПДВ», є такими, що набуті ТОВ “Львівморепродукти” без достатніх правових підстав та в силу ст.1212 ЦК України підлягають поверненню ПАТ “Сортнасіннєовоч-Львів”.
Не погоджуючись із рішенням суду, ТзОВ “Львівморепродукти” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2020 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального права.
Зокрема, скаржник вважає, що кошти в розмірі 60 000 грн. не можуть бути стягнуті як безпідставно набуті, оскільки між сторонами існують договірні відносини, що виключає можливість застосування до них положень ст. 1212 ЦК України.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в зарахуванні зустрічних вимог ТОВ «Львівморепродукти», оскільки між сторонами було укладено договір поставки № 14 від 23.06.2015. Відповідач вказує, що заборгованість ПАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» за поставлений товар за вищевказаним договором становить 200 703,97 грн. ТОВ «Львівморепродукти» прийнято рішення про зарахування зустрічних однорідних вимог., відповідно до вимог ст. 601 ЦК України та ст. 203 ГК України. Апелянт вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в закритті провадження у справі, у зв'язку із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Приватне акціонерне товариство “Сортнасіннєовоч-Львів” подало до суду відзив на апеляційну скаргу № б/н від 11.11.2020, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просить стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
20 січня 2017 року ПАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» здійснено оплату ТзОВ «Львівморепродукти» в сумі 60 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15 від 20.01.2017, випискою АТ «Укрсиббанк» по рахунку ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» з 01.01.2017 до 31.01.2017. В графі «призначення платежу» у платіжному доручені №15 від 20.01.2017 платником вказано «Поворотна фінансова допомога згідно договору №2/17 від 20.01.2017 Без ПДВ».
Позивач зазначає, що договір поворотної фінансової допомоги між ПАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» та ТОВ «Львівморепродукти» не був укладеним, що свідчить про відсутність договірних правовідносин між сторонами. Доказів в підтвердження укладення договору №2/17 від 20.01.2017 поворотньої фінансової допомоги не подано.
Позивач надсилав відповідачу вимогу від 13.07.2017 про повернення грошових коштів, зокрема в розмірі 60000,00грн. сплачених платіжним дорученням №15 від 20.01.2017, що підтверджується описами вкладення в цінний лист та фіскальними чеками №7901906147672 від 14.07.2017 та №7901906526495 від 10.08.2017.
Вищевказані поштові відправлення із вимогами про повернення грошових коштів від 13.07.2017 повернуто відділенням поштового зв'язку “Укрпошта” відправнику із зазначенням причини повернення: “за закінченням терміну зберігання”.
З метою з'ясування причин невручення вищевказаних поштових відправлень, позивач звертався із запитом від 09.10.2017 до Львівської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку “Укрпошта”.
Листом від 26.10.2017 №12-04-290 ЛД УДППЗ “Укрпошта” повідомила наступне. Лист з оголошеною цінністю з рекомендованим повідомлення про вручення №7901906147672 прийняте до відділення поштового зв'язку Львів-19 14.07.2017 та переадресоване згідно з заявою до відділення поштового зв'язку Львів-24. Після надходження дане поштове відправлення доставлено за вказаною адресою одержувача та у зв'язку із відсутністю адресата залишено повідомлення форми 22. Вказане поштове відправлення повернуто адресату 31.07.2017 за закінченням терміну зберігання. Лист з оголошеною цінністю з рекомендованим повідомленням про вручення №7901906526495 прийняте до пересилання у ВПЗ Львів-19 10.08.2017 та переадресоване згідно з заявою до відділення поштового зв'язку Львів-24. В день надходження вищезазначеного поштового відправлення до відділення зв'язку Львів-24 14.08.2017 листоношею відділення зв'язку повідомлено одержувача про надходження даного рекомендованого листа. Однак, не отримано останнім та повернуто адресату 28.08.2017 за закінченням терміну зберігання.
Позивач зазначає, що між ПрАТ “Сортнасіннєовоч-Львів” та ТОВ “Львівморепродукти” не укладено договору поворотної фінансової допомоги, сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору - грошові кошти в сумі 60000,00грн. є такими, що набуті ТОВ “Львівморепродукти” без достатніх правових підстав та в силу ст.1212 ЦК України повинні бути повернуті позивачу.
Спір виник внаслідок того, що відповідач не повернув позивачу перерахованих коштів, у зв'язку із чим позивач звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою про стягнення з відповідача 60000,00грн. безпідставно набутих грошових коштів.
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї статті застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Для виникнення зобов'язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Як вбачається з матеріалів справи, грошові кошти в сумі 60000,00грн. безпідставно отримані ТОВ “Львівморепродукти” від ПрАТ “Сортнасіннєовоч-Львів”. Обставини справи свідчать, що між ПрАТ “Сортнасіннєовоч-Львів” та ТОВ “Львівморепродукти” відсутні договірні відносини щодо поворотньої фінансової допомоги, договір №2/17 від 20.01.2017 сторонами не укладений, доказів протилежного не надано.
Таким чином, враховуючи відсутність підстав в отриманні ТОВ “Львівморепродукти” грошових коштів у сумі 60000,00грн., у відповідача відсутні підстави для набуття даних грошових коштів.
За загальним правилом, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ст.638 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору, договору поворотної фінансової допомоги №2/17 від 20.01.2017, на який є покликання у платіжному дорученні №15 від 20.01.2017, не укладено, відтак грошові кошти у сумі 60000,00грн. надані ТОВ “Львівморепродукти” згідно платіжного доручення №15 від 20.01.2017 із призначенням платежу «Поворотня фінансова допомога згідно договору №2/17 від 20.01.2017 Без ПДВ», є такими, що набуті ТОВ “Львівморепродукти” без достатніх правових підстав та в силу ст.1212 ЦК України підлягають поверненню ПрАТ “Сортнасіннєовоч-Львів”.
З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в сумі 60 000,00грн. обґрунтована і підлягає до задоволення.
Посилання скаржника на існування між сторонами договірних відносин оцінює критично, оскільки обставини справи свідчать, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо грошових коштів сумі 60000,00грн., які отримані ТОВ “Львівморепродукти” від ПрАТ “Сортнасіннєовоч-Львів”.
Також колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в зарахуванні зустрічних вимог ТОВ «Львівморепродукти», з огляду на наступне.
Умови припинення господарських зобов'язань визначено статтею 202 Господарського кодексу України (далі - ГК), за змістом якої господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі статтею 601 ЦК, яка кореспондується з положеннями статті 203 ГК, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Аналіз наведених норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: - бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); - бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо); - строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Разом із тим слід зауважити, що однією з важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме, відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої з названих вище умов, виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2020 ТОВ «Львівморепродукти» подало до суду клопотання про закриття провадження у справі за вх.№21296/20 від 07.07.2020 у зв'язку із відсутністю предмету спору, з огляду на те, що 06.07.2020 ТОВ «Львівморепродукти» було направлено на адресу ПрАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог №01-37 від 06.07.2020.
У відповідь на цю заяву позивач у запереченнях від 11.08.2020 повідомив відповідача про те, що не визнає припинення зобов'язань зарахуванням через відсутність передбачених статтею 602 ЦК України умов для такого зарахування у зв'язку із спливом позовної давності. Разом із тим, ПАТ «Сортнасіннєовоч-Львів» заперечує заборгованість визначену ТОВ «Львівморепродукти» у заяві про зарахування зустрічних вимог, що свідчить про спірність заявлених відповідачем зустрічних вимог.
Як вбачається із заяви про зарахування зустрічних вимог №01-37 від 06.07.2020, між сторонами виникли правовідносини за договором №14 від 23.06.2015, згідно видаткових накладних №ЛМ-ОФ/0000014 від 23.06.2015, № ЛМ-ОФ/0000017 від 31.07.2015 щодо поставки товару, до яких застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Умовами договору №14 від 23.06.2015 строк оплати коштів за поставлений товар не визначено.
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином строк оплати поставленого товару за видатковими накладними №ЛМ-ОФ/0000014 від 23.06.2015 настав 24.06.2015, № ЛМ-ОФ/0000017 від 31.07.2015 - 01.08.2015.
Згідно із ч.1 ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ч.1 ст. 257 ЦК України).
Відтак, строк позовної давності за видатковою накладною № ЛМ-ОФ/0000014 від 23.06.2015р. сплив 24.06.2018 , за видатковою накладною № ЛМ-ОФ/0000017 від 31.07.2015 - 01.08.2018.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.602 ЦК України, не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема у разі спливу позовної давності.
З огляду на те, що сплив строк позовної давності за вимогою про сплату грошових коштів за договором поставки №14 від 23.06.2015, відтак суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що у даному випадку, зарахування зустрічних вимог не допускається згідно вимог п.4 ч.1 ст.602 ЦК України.
Представник позивача у відзиві на апеляційну скаргу просить стягнути з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин першої - третьої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому за змістом частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Заявником на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано: ордер на надання правничої допомоги адвокатом Марчук Н.А. у Західному апеляційному господарському суді від 30.11.2020, договір про надання правової допомоги 6/19 від 14.02.2019, додатковий договір до договору про надання правової допомоги 6/19 від 02.01.2020, додатковий договір до договору про надання правової допомоги 6/19 від 30.11.19.
У додатковому договорі від 30.11.2020 сторони погодили, що вартість правової допомоги, визначеної даним додатковим договором становить 5000,00 грн. за складення, підписання та подання до Західного апеляційного господарського суду відзиву на апеляційну скаргу ТзОВ «Львівморенпродукти» на рішення Господарського суд Львівської області від 08.09.2019 справі № 914/169/20.
Від відповідача клопотання про зменшення розміру витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги та заперечень стосовно неспівмірності заявлених позивачем витрат, понесених у зв'язку із розглядом справи не надходило.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 ,00 грн. понесених при розгляді даної справи у суді апеляційної є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського Львівської області слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником.
Керуючись, ст.ст. 269, 270, 275, 276, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. В задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти” відмовити.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 08.09.2020 у справі № 914/169/20 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Львівморепродукти” (79035, м.Львів, вул.Липова Алея, буд.5, ідентифікаційний код 25236666) на користь Приватного акціонерного товариства “Сортнасіннєовоч-Львів” (79019, м.Львів, проспект В.Чорновола, буд.45 А, корп. 13, ідентифікаційний код 00492302) 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
4. Судовий збір, сплачений за апеляційну скаргу покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя Скрипчук О.С.
суддя Кордюк Г.Т.
суддя Мирутенко О.Л.