справа № 566/920/19
провадження № 2/566/25/21
21 січня 2021 року с.м.т. Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
в складі:
головуючого - одноособово судді Лободзінського А.С.,
при секретарі судового засідання Драган Л.М.,
з участю позивача ОСОБА_1 , її представника адвоката Шевчука В.М.,
представника третіх осіб - адвоката Кондратюка В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Млинівської селищної ради Рівненської області, Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, реєстратора КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради Довмат І.В., про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання протиправними дії реєстратора щодо внесення запису про право власності, визнання протиправним і скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , -
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до Млинівської селищної ради Рівненської області, Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, реєстратора КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради Довмат І.В., в якому просила: визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 , видане 31.03.2003 року виконкомом Малодорогостаївської сільської ради Млинівського району Рівненської області ОСОБА_4 ; - визнати протиправними дії реєстратора Комунального підприємства " Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Довмат І.В. щодо внесення 25.02.2004 року запису до Державного реєстру прав на нерухоме майно про право власності на об"єкт нерухомого майна ( реєстраційний № 4686596 ) за ОСОБА_4 .; - визнати протиправними та скасувати рішення реєстратора Комунального підприємства " Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Довмат І.В. від 24.02.2004 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно.; - визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне нерухоме майно ( споруда) за адресою: АДРЕСА_1 . належить їй на праві приватної власності, оскільки входило до складу належного їй домоволодіння і мало статус нежитлового приміщення, як хлів. У власність спірну будівлю вона набула на підставі правочину ( договору купівлі-продажу) 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2 , який був укладений між нею, як покупцем і КСГП ім. Шевченка, як продавцем, 26 березня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Млинівського і Демидівського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі №5.
Позивач стверджує, що співмешкала з ОСОБА_4 .. Впродовж спільного проживання вона, позивач, згідно рішення Малодорогостаївської сільської ради №52, отримала дозвіл на переобладнання літньої кухні у житлову кімнату. Однак, реконструкції літньої кухні ні вона, ні ОСОБА_4 згідно з чинними на той час нормативно-правовими актами не проводили і, відповідно, вказаної будівлі, як житлового будинку в експлуатацію не вводили. Тому, вважає, що реєстрація спірного нерухомого майна на праві власності за ОСОБА_4 проведена незаконно.
Відповідач Млинівська селищна рада Рівненської області подала письмове пояснення на позов ОСОБА_1 , в якому, посилаючись на відсутність будь-яких правовідносин між селищною радою і позивачем, за якими селищна рада могла б мати цивільні права і обов"язки по відношенню до ОСОБА_1 , в задоволенні позову просила відмовити. Також відповідачем в поясненнях зазначено, що позовна заява ОСОБА_1 не містить позовних вимог до селищної ради, як відповідача, спрямованих на відновлення порушеного права позивача. Представник Млинівської селищної ради в судове засідання не з"явився, просив суд справу розглянути у його відсутності. ( т.1 а.с.90-91)
Представник відповідача КП " Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради та Реєстратор КП " Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради в судове засідання, будучи належним чином повідомлені про час і дату розгляду справи, в судове засідання не з"явились, відзивів на позов не подали. Від відповідача КП " Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації" Рівненської обласної ради надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності представника даного підприємства.
Від трєтіх осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли пояснення за підписом представника третіх осіб - адвоката Кондратюка В.В., в якому ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в задоволенні позову просили відмовити, посилаючись на те, що обставини на яких грунтуються позовні вимоги ОСОБА_1 не відповідають дійсності. Крім цього, вказали, що позов ОСОБА_1 із зазначеними у ньому позовними вимогами та суб"єктним складом не може бути задоволений, оскільки пред"явлений не до тих відповідачів, крім цього, позивачем обрано спосіб захисту цивільного права, який не грунтується на нормах закону. Так, позовні вимоги стосуються визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яким посвідчується право власності їхнього покійного батька на житловий будинок. Тобто такою вимогою фактично оспорюється право власності їхнього батька ОСОБА_4 на спірний будинок. А тому, оскільки вони є спадкоємцями майна, яке належало батьку на праві власності на час смерті, в тому числі, і житлового будинку, то вважають, що належними відповідачами мали б бути саме вони. Представник третіх осіб - адвокат Кондратюк В.В. в судовому засіданні пояснення третіх осіб підтримав з тих же підстав. Суду пояснив, що за твердженнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , право власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_4 зареєстровано на законних підставах, обставини на які посилається позивач є непідтвердженими, а відтак позов є безпідставним, у зв"язку з чим, в задоволенні позову просив відмовити.
Заслухавши пояснення представнка позивача та представника третіх осіб, дослідивши подані сторонами і витребувані судом, за клопотанням учасників процесу, письмові докази по справі в їх сукупності, суд встановив наступні обставини справи, спірні правовідносини і прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Вирішуючи питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги позивача та заперечення відповідачів, і якими доказами вони підтверджуються, суд враховує наступне.
Так, судом встановлено, що за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на нерухоме майно, а саме, одноповерховий, цегляний будинок житловий, з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений будинок належав ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане на підставі рішення виконкому Малодорогостаївської сільської ради № 19 від 31.03.2003 року ( т.2 а.с.26-29)
Вказаний житловий будинок, як видно зі змісту позовних вимог ОСОБА_1 , є предметом спору у даній справі, оскільки ОСОБА_1 оспорює право власності ОСОБА_4 на вказане нерухоме майно, зокрема з тих підстав, що вважає себе власником цього майна, а також з тих підстав, що рішення виконкому Малодорогостаївської сільської ради № 19 від 31.03.2003 року про оформлення права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 , не приймалось.
З дослідженого в судовому засіданні протоколу № 3 від 31.03.2003 року виконкому Малодорогостаївської сільської ради видно, що дійсно на засідання виконкому виносилось питання про надання дозволу ОСОБА_4 на оформлення права власності на спірний будинок за ОСОБА_4 . Однак, відомостей про те, яке рішення було прийнято, протокол не містить. ( т.1 а.с.14-16)
Оцінюючи вищезазначене рішення виконкому Малодорогостаївської сільської ради на предмет того, чи дійсно воно приймалось, суд виходить з того, які правові наслідки це мало для позивача , зокрема, чи було це наслідком порушення її цивільного права, за захистом якого вона звернулася з даним позовом.
З матеріалів інвентаризаційної справи № 151 на будівлю АДРЕСА_1 видно, що реєстрації права власності на цей будинок передувало введення даного житлового будинку в експлуатацію згідно акта державної комісії про готовність закінчених будівництвом об"єктів садибної забудови до експлуатації та затвердження цих актів розпорядженням голови районної державної адміністрації від 16.12.2002 року ( т.2 а.с.22-25). При цьому, з технічної документації видно, що зазначений жтловий будинок був зареєстрований за ОСОБА_4 згідно погосподарської книги Малодорогостаївської сільської ради, особовий рахунок № НОМЕР_2 . Загальна площа спірного житлового будинку становить 24,3 кв.м.., а до складу господарських будівель входять: сарай, гараж, льох. Вказане свідчить про те, що вказане нерухоме майно є окремим будинковолодінням з приналежними до нього господарськими будівлями, а право власності на нього набуте, як на новостворене майно (т.2 а.с.13-18)
Водночас у своїй позовній заяві позивач доводить обставини ( факти), на яких грунтуються її позовні вимоги, а саме , що спірний житловий будинок до того, як на нього було оформлено право власності за ОСОБА_4 , належав ОСОБА_1 на праві власності, набутого нею згідно договору купівлі-продажу 1/2 житлового будинку АДРЕСА_2 , укладеного між нею, як покупцем і КСГП ім. Шевченка, як продавцем 26 березня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Млинівського і Демидівського нотаріального кругу та зареєстрованого в реєстрі №5. За цим договором спірний будинок на той час мав статус нежитлового приміщення, а саме хліва. Позивач стверджує, що здійснила реконструкцію придбаного хліва у літню кухню, оплативши робочий проект з газопостачання, а після цього отримала рішення Малодорогостаївської сільської ради на переобладнання літньої кухні у житлову кімнату. Відтак стверджує, що спірний житловий будинок і є тим самим реконструйованим хлівом, який вона набула у власність на підставі вказаного вище договору купівлі продажу.
Судом встановлено, і підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, які подані самою позивачкою, а також витребувані за клопотанням її представника, що, уклавши 26.03.1996 року нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу, ОСОБА_1 придбала 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 . Таким чином, згідно з положеннями ст.ст. 224- 227 ЦК УРСР, які підлягають застосуванню на час укладення ОСОБА_1 вказаного договору, позивач набула у власність нерухоме майно, що є предметом договору, а саме: 1/2 частину житлового будинку АДРЕСА_2 з належними до нього господарськими будівлями: хлів, льох,колодязь.
Однак, в технічній документації до вказаного житлового будинку така господарська будівля, як хлів не значиться, як і не значиться літня кухня. Вказане підтверджується документально, в тому числі, матеріалами інвентаризаційної справи №150 ( т.1 а.с.8, 181-206).
Крім цього, з рішення Малодорогостаївської сільської ради Млинівського району Рівненської області № 52 від 31.08.2001 року, на яке покликається позивач, як підставу для здійснення реконструкції хліва, вбачається, що ОСОБА_1 надано дозвіл на переобладнання кухні розміром 15,9 м.кв. на житлову кімнату в АДРЕСА_1 ( т.1 а.с.13).. Наявною у справі технічною документацією на житловий будинок АДРЕСА_3 підтверджується, що таке нежитлове приміщення, як кухня розміром 15,9 м.кв. в дійсності входить до внутрішніх приміщень будинку і значиться в експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку під порядковим № 9. ( т.1 а.с.192) Відтак, вказане приміщення кухні в дійсності не є зовнішньою господарською спорудою ( хлівом), на яку покликалася ОСОБА_1 у своїй позовній заяві, а є побутовим приміщення (кухнею) в середині будинку АДРЕСА_3 . При цьому суд враховує, що відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на жтловий будинок АДРЕСА_1 , який є предметом спору у даній справі, що знаходиться в АДРЕСА_2 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_4 , його загальна площа складає 24,3 м.кв., в тому числі житлова- 16,9 м.кв. ( т.2 а.с.16,21-22). Таким чином, з наведеного видно, що побутове приміщення ( кухня) на яке покликається позивач, стверджуючи про його переобладнання в житло, є відмінним за площею від приміщення - житлового будинку АДРЕСА_1 , яке є предметом спору у даній справі, а отже, це різні об"єкти нерухомого майна. А тому, вказаним рішенням Малодорогостаївської сільської ради № 52 від 31.08.2001 року ( про дозвіл на переобладнання кухні розміром 15,9 м.кв. на житлову кімнату) спростовуються твердження позивача ОСОБА_1 про переобладнання нею хліва у літню кухню, а літньої кухні в житлове приміщення, яке в подальшому зареєстровано на праві власності за ОСОБА_4 , як житловий будинок по АДРЕСА_1 .
Крім цього, з робочого проекту на газопостачання літньої кухні, на який також покликається позивачка, видно, що його замовником є ОСОБА_1 . Водночас вказаний проект і технічні умови до нього були виготовлені на підставі рішення сільської ради № 132 від 06.02.1995 року, а самі технічні умови видані 02.09.1995 року. Тобто вказані документи видані ще до моменту придбання ОСОБА_1 1/2 ч. житлового будинку по АДРЕСА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 26.03.1996 року. Крім цього, вказаний проект не містить номера поштової адреси будівлі на яку він розроблений і яка підлягала газопостачанню.
Отже, вказані документи свідчать про те, що ОСОБА_1 була лише замовником розроблення проекту з газопостачання на певну будівлю, індивідуальні ( ідентифікаційні ) ознаки, якої у цих документах не відображені. Проте, рішення сільської ради № 132 від 06.02.1995 року на підставі якого виконувався проект і, яке б відображало індивідуальні ознаки будівлі та його власника, на яку здійснювалась розробка проекту, стороною позивача суду не надано. Клопотань про витребування такого доказу до суду не надходило.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що тривалий час співмешкала із ОСОБА_4 .. Також підтвердила, що до суду звернулась із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім"єю, визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на частку у майні подружжя, виключення майна із спадкового майна. Як видно, з матеріалів справи, предметом даного спору, є один і той самий об"єкт нерухомого майна, що й в даній справі - житловий будинок в АДРЕСА_1 . ( т.1 а.с.72) Відтак, той факт, що ОСОБА_1 у 1995 році, була замовником виготовлення робочого проекту з газопостачання на іншу споруду по АДРЕСА_3 , не є достовірним свідченням того, що роботи з підведення газопостачання стосувались саме хліва, який був придбаний нею пізніше по договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.1996 року по АДРЕСА_3 ., а не предмету спору у справі про визнання права спільної сумісної власності на майно, набуте з ОСОБА_4 за час спільного проживання.
А тому, приймаючи до уваги вище наведене, суд прийшов до висновку, що позивачем не доведено, що зазначений проект з газопостачання стосується саме того хліва, який було придбано ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу 1/2 ч. житлового будинку від 26.03.1996 року по АДРЕСА_3 , як приналежна до нього надвірна споруда. З цих підстав, суд відхиляє вказаний доказ, як не належний.
Також суд враховує, що реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_3 за ОСОБА_1 здійснено 09.02.2007 року. При цьому, реєстрація права власності була здійснена на підставі рішення виконкому Малодорогостаївської сільської ради № 102 від 28 грудня 2006 року, яке у свою чергу було прийнято на підставі акту державної технічної комісії про готовність закінчених будівництвом об"єктів до експлуатації. Дослідженням зазначеного акту встановлено, що до числа приналежних до будинку господарських споруд відноситься лише льох, а хлів відсутній. ( т.1 а.с.221-224). В інвентаризаційній справі, як і в технічній документації, а також у свідоцтві про право власності на житловий будинок по АДРЕСА_3 така споруда, як хлів також відсутня ( т.1 а.с.. 210-220,232).
Проаналізувавши наведені вище докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що посилання позивача ОСОБА_1 на те, що спірний житловий будинок за АДРЕСА_2 належить їй на праві приватної власності внаслідок реконструкції хліва, набутого нею у власність на підставі договору купівлі-продажу 1/2 ч. житлового будинку АДРЕСА_2 від 26 березня 1996 року, посвідченого приватним нотаріусом Млинівського і Демидівського нотаріального кругу та зареєстрованого в реєстрі №5., свого підтвердження не знайшли. Відтак, обставини, на які посилалася позивач у своєму позові, як на підставу своїх позовних вимог, є недоведеними.
Відповідно до ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист порушеного права особи здійснюється у спосіб, передбачений ст.16 ЦК України.
Таким чином, необхідною умовою судового захисту цивільного права особи, є встановлення беззаперечного факту порушення, невизнання або оспорювання такого цивільного права .
Проаналізувавши досліджені в ході судового розгляду докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що обставини, на які посилалась позивач у своїй позовній заяві, як підставу своїх позовних вимог, а саме про те, що спірний житловий будинок АДРЕСА_1 набутий нею у власність на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 26.03.1996 року, до складу якого входив у статусі хліва, з подальшою його реконструкцією у літню кухню, а з літньої кухні в житло, не знайшли свого підтвердження. Відтак, позивачем ОСОБА_1 не доведено, що спірний житловий будинок у минулому належав їй на праві приватної власності як хлів, і що реєстрацією права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , оформленого на підставі рішення виконкому Малодорогостаївської сільської ради № 19 від 31.03.2003 року, порушено її цивільне право, яке б підлягало захисту в судовому поряку. У зв"язку з цим, враховуючи, що в суді не встановлено порушення цивільного права ОСОБА_1 , про яке вона зазначила у позовній заяві, то з підстав недоведеності обставин, які слугували підставою позовних вимог, у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
Крім цього, подавши до суду зазначений позов, ОСОБА_1 звернулась до відповідачів з позовними вимогами, які за своїм змістом, вказують на наявність спору про право власності на нерухоме майно між нею і титульним власником спірного майна - ОСОБА_4 , а після його смерті - його спадкоємцями ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ..
Проте, позов ОСОБА_1 заявлено не до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , а до Млинівської селищної ради Рівненської області, КП " Рівненське ОБТІ, Реєстратора Рівненського ОБТІ. При цьому, за такими вимогами цивільно-правового характеру, які заявлені позивачем у даному позові, вказані відповідачі не можуть відповідати, оскільки вони не є учасниками спірних цивільних правовідносини у даній справі.
Таким чином, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд враховує також і заперечення проти позову відповідача - Млинівської селищної ради, а також пояснення третіх осіб про відсутність спірних правовідносин між сторонами по справі, якими є ОСОБА_1 з однієї сторони та Млинівська селищна рада Рівненської області, КП " Рівненське ОБТІ, Реєстратором Рівненського ОБТІ- з другої сторони.
Відтак, суд погоджується з доводами Млинівської селищної ради і третіх осіб, що даний позов пред"явлено не до тих осіб, які повинні відповідати за цим позовом. При цьому суд констатує, що в ході підготовчого провадження по справі вирішувалось питання про залучення до участі у справі у якості співвідповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як спадкоємців майна ОСОБА_4 .. Однак, оскільки представник позивача категорично заперечував проти їх залучення,
то в силу ч.ч.1,2 ст.51, ст.53 ЦПК України вказані особи були залучені з ініціативи суду до участі у справі в якості третіх осіб.
Отже, враховуючи, що встановлені обставини справи вказують на відсутність спірних правовідносин між сторонами у даній справі, то ця обставина також є підставою для відмови у задоволенні позову.
Крім цього, суд приймає до уваги доводи третіх осіб про те, що така позовна вимога, як визнання протиправним та скасування рішення реєстратора від 24.02.2004 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно є неналежним способом захисту, оскільки у випадку якщо реєстрацією права власності на майно за іншою особою, порушено права позивача, то належним способом захисту є витребування майна із незаконного володіння та скасування реєстраційного запису.
Так, ВП ВС у Постанові від 19.05.2020 по справі № 916/1608/18 дійшла висновку, що якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Задоволення віндикаційного позову, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; такий запис вноситься виключно у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Близькі за змістом висновки наведені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 115, 116), від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 98). Водночас такий спосіб захисту не може бути застосований, якщо право на об'єкт нерухомості ні за ким не зареєстроване, а позивач не може зареєструвати своє право на об'єкт нерухомості, бо не здатний беззаперечно підтвердити своє право власності на об'єкт нерухомості належними правовстановлюючими документами.
Як встановлено судом у даній справі, право власності на спірний житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_4 , а тому позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення реєстратора від 24.02.2004 року про реєстрацію права власності на нерухоме майно, є неналежним способом захисту.
Суд відмічає, що невірно обраний позивачем спосіб захисту, порушеного, на її думку цивільного права, мав би наслідком відмови у задоволенні таких позовних вимог, у випадку, коли б позов був підставним і пред"явлений до належних відповідачів. Проте, в ході судового розгляду не встановлено обставин та порушень цивільного права позивача, на які вона посилалася у своєму позові, як підставу позовних вимог, а тому позов ОСОБА_1 до задоволення не підлягає повністю у зв"язку з його недоведеністю і безпідставністю.
Оскільки суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю, то понесені позивачем судові витрати до стягнення не підлягають.
Враховуючи вище наведене у сукупності, на підставі ст.ст. 224- 227 ЦК УРСР, ст. 15,16 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 89, 141, 258 - 259, 265, 354ЦПК України, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Млинівської селищної ради Рівненської області, Комунального підприємства «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради, реєстратора КП «Рівненське обласне бюро технічної інвентаризації» Рівненської обласної ради Довмат І.В. про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, визнання протиправними дії реєстратора щодо внесення запису про право власності, визнання протиправним і скасування рішення реєстратора про реєстрацію права власності на нерухоме майно, визнання права власності на нерухоме майно,треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовити повністю.
Рішення може бути оскаржене до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду через Млинівський районний суд шляхом подання в тридцятиденний строк з дня його проголошення апеляційної скарги .
Суддя:
Повне судове рішення виготовлено 01.02.2021р.