"21" січня 2021 р. Справа №921/305/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Гриців В.М. (головуючий), Дубник О.П., Зварич О.В.
секретар судового засідання Гураль К.О.
розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв” на ухвалу Господарського суду Тернопільської області (суддя Стадник М.С.) від 21 травня 2020 року у справі №921/305/20 про забезпечення позову за заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до пред'явлення позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергогазрезерв”, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Відкрите акціонерне товариство “Тернопільобленерго”
19 травня 2020 року на розгляд Господарського суду Тернопільської області від Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поступила заява про забезпечення позову в порядку ст. 136 ГПК України. Заявник просив заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» вчиняти дії стосовно припинення постачання електричної енергії, на об'єкти Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, визначені додатком №2 до договору про постачання електричної енергії №Е/137-20/61 від 10.01.2020 до вирішення справи по суті; заборонити Відкритому акціонерному товариству «Тернопільобленерго» припиняти електроживлення, об'єктів Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, визначених додатком №2 до договору про постачання електричної енергії №Е/137-20/61 від 10.01.2020 до вирішення справи по суті (а.с.1-5, «матеріалів оскарження»).
Заявник вказує, що на його адресу 04 і 14 травня 2020 року надійшли повідомлення від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» щодо дострокового розірвання договору №Е/137-20/61 від 10 січня 2020 року з подальшим припиненням постачання електричної енергії на об'єкти головного управління з 01 червня 2020 року. Стверджує, що оплата за спожиту електричну енергію здійснювалась вчасно, а будь-яких попереджень про можливі порушення умов договору від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» не надходило. Вважає, що такі дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» порушують права та охоронювані законом інтереси заявника, зокрема передбачене п.3 ч.1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» - право на отримання електричної енергії належної якості згідно з умовами договору та стандартами якості електричної енергії, а також загрожують виникненню пов'язаних з ними значних збитків, викликаних паралізацією діяльності заявника, як органу державної влади, на якого покладено обов'язки з пенсійного забезпечення громадян на території Тернопільської області. Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вважає, що для ефективного захисту своїх прав як споживача електричної енергії наявна необхідність заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» та Відкритому акціонерному товариству «Тернопільобленерго» вчиняти дії щодо припинення постачання електричної енергії до вирішення справи по суті.
20 травня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подало доповнення до заяви про забезпечення позову в якій вказано, що оплата за спожиту електричну енергію здійснювалась вчасно на умовах, встановлених договором і будь-яких попереджень про можливі порушення Головним управлінням ПФ України умов договору від Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» (постачальника) до Головного управління не надходило та жодних порушень, як вказує останній умов договору не вчинялось. У зв'язку з цим вважає означені дії Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» безпідставними та незаконними і буде звертатись до Господарського суду Тернопільської області із позовною заявою немайнового характеру про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» припинити дії стосовно дострокового розірвання договору про постачання електричної енергії №Е/137-20/61 від 10.01.2020 та постачати електричну енергію Головному управлінню ПФ України в Тернопільській області в порядку та на умовах , визначених договором про постачання електричної енергії №Е/137-20/61 від 10.01.2020 (а.с.33-34, «матеріали оскарження).
Господарський суд Тернопільської області ухвалою від 21 травня 2020 року у справі №921/305/20 задовольнив заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про забезпечення позову до подачі позовної заяви; ужив заходи забезпечення позову шляхом заборони ТОВ «Енергогазрезерв» вчиняти дії стосовно припинення постачання електричної енергії на об'єкти Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, визначені додатком до договору про постачання електричної енергії №Е/137-20/61 від 10.01.2020 до вирішення справи по суті; ужив заходи забезпечення позову шляхом заборони Відкритому акціонерному товариству «Тернопільобленерго» припиняти електроживлення об'єктів Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, визначених додатком до договору про постачання електричної енергії №Е/137-20/61 від 10.01.2020 до вирішення справи по суті.
Місцевий господарський суд керувався положеннями ст. ст. 116, 136, 137, 140 ГПК України та тим, що наведений у заяві про забезпечення позову вид заходу забезпечення позову, як заборона відповідачеві та третій особі вчиняти дії щодо припинення чи обмеження енергопостачання, призведе до ефективної реалізації позивачем права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів. Оскільки згідно вимог ст. 139 ГПК України заявник має намір звернутися з позовом про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» припинити дії стосовно дострокового розірвання договору про постачання електричної енергії №Е/137-20/61, та про зобов'язання постачати електричну енергію Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відтак, місцевий господарський суд розглянув заяву, здійснивши оцінку доказів та обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, встановив наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимог, дійшов висновку про обґрунтованість заяви про забезпечення позову в даній справі.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 21 травня 2020 року у справі №921/305/20. Вважає, що оскаржена ухвала не відповідає нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, а обставини, які підлягають встановленню і які мають значення для прийняття рішення за заявою, суд першої інстанції не встановив, висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказує на те, що у зв'язку з порушенням споживачем умов договору постачання електричної енергії №Е/137-20 від 10.01.2020, що полягають в допущенні небалансу споживання електричної енергії, в зв'язку з чим завдано збитків постачальнику, а відтак останнім було ініційовано дострокове розірвання договору, при цьому відповідач керувався положеннями п.13.6 договору та п.13.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії. Дострокове припинення дії договору з ТОВ «Енергогазрезерв» не тягне за собою будь-якого припинення постачання електричної енергії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області взагалі, відтак, заявник ввів суд в оману про наявність загрози залишитись без електроенергії та можливість ведення основної діяльності, що буде супроводжуватись збоями в роботі державної влади. Законодавство України в повній мірі захищає споживачів електричної енергії та в разі відсутності діючого договору на постачання електричної енергії, електрична енергія поставляється з ресурсу постачальника «Останньої надії». Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу. Тому незважаючи на наявність спору щодо припинення договірних відносин з ТОВ «Енергогазрезерв», заявник буде автоматично забезпечений електричною енергією в необхідному обсязі але не з ресурсу товариства, а з ресурсу постачальника «останньої надії» а тому вважає, що відсутніми є будь-які підстави для забезпечення позову в обраний заявником спосіб. Крім цього, задовольняючи заву про забезпечення позову, місцевий господарський суд вжив заходів, які частково є тотожними до позовних вимог, заявлених у позові, а тому їх запровадження, на думку скаржника є передчасним відновленням прав позивача до вирішення спору.
Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго» подало відзив на апеляційну скаргу. В обґрунтування відзиву посилається на положення ст. 174 ГК України, ст. 56, ч.2 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», ст. 526 ЦК України , ст. ст. 136,137 ГПК України, п.7.1., 7.5., 7.10., 7.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018, п.11.5.2., п.11.5.2. Кодексу систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП №310 від 14.03.2018. Повідомляє, що не заперечує проти застосованих ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року заходів забезпечення позову до вирішення справи по суті, вважає, що такі заходи забезпечують ефективну реалізацію позивачем права на захист своїх прав в охоронюваних законом інтересів.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у відзиві заперечує доводи апеляційної скарги вказуючи на те, що оскаржувана ухвала Господарського суду Тернопільської області від 21.05.2020 є законною, правильною, обґрунтованою, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Наводить доводи, викладені в заяві про забезпечення позову і в доповненнях до заяви. Вважає, що дії відповідача по достроковому розірванню договору та по припиненню постачання електричної енергії порушують права та охоронювані законом інтереси позивача, зокрема, гарантоване п.3 ч.1 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» право на отримання електричної енергії належної якості згідно з умовами договору та стандартами якості електричної енергії. Припинення постачання електричної енергії, яке є неправомірним, не лише порушує прав позивача, але й загрожує виникненням пов'язаних з ним значних збитків, викликаних паралізацію нормальної діяльності позивача. Щодо твердження відповідача про наявність достатніх правових підстав для дострокового припинення договору в частині постачання електричної енергії , то Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області не погоджується із твердженням ТОВ «Енергогазрезерв», оскільки у повідомленні №108/10805 від 08.05.2020 про розірвання договору відповідач вказував причиною неможливість його виконання, але разом з тим не надав підтвердження присвоєння статусу «Дефолтний» на ринку електричної енергії - то у такому випадку електропостачальник для розірвання договору із споживачем був зобов'язаний діяти згідно вимог ст. 188 ГК України , положення якої внормовують розірвання господарського договору. Просить апеляційну скаргу ТОВ «Енергогазрезерв» залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року у справі №921/305/20 без змін.
Західний апеляційний господарський суд ухвалою від 25 серпня 2020 року (головуючий суддя - Хабіб М.І., судді - Дубник О.П., Зварич О.В.) відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року у справі №921/305/20.
У зв'язку із звільненням у відставку судді Хабіб М.І. 10 листопада 2020 року проведено автоматизовану заміну складу суду для розгляду справи №921/305/20 визначено склад колегії суддів: Гриців В.М. (доповідач), Зварич О.В., Дубник О.П.
Призначений на 03 і 24 грудня 2020 року розгляд справи не відбувся через відсутність доказів повідомлення учасників справи про дату, час і місце судового засідання, як цього вимагають приписи ст. 242 ГПК України.
Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 21 січня 2021 року, про що учасникам процесу повідомлено з дотримання вимог статті 242 ГПК України.
Суд не визнавав обов'язковою участь у судовому засіданні. Тому ураховуючи положення частини 12 статті 270 ГПК України розглядає справу за відсутності сторін.
Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Західний апеляційний господарський суд розглянув апеляційну скаргу та відзиви на апеляційну скаргу, матеріали оскарження у справі №921/305/20 і вважає, що законні підстави для скасування ухвали Господарського суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року у справі №921/305/20 відсутні з огляду на наступне:
Обставини справи, що слугували постановленню ухвал про забезпечення позову.
10 січня 2020 року Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (споживач) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» уклали договір про постачання електричної енергії споживачу №Е/137-20/61 за умовами якого постачальником електричної енергії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області є Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв», яке відповідно до п.13.4. договору має право розірвати договір достроково, повідомивши споживача про це за 20 днів до очікуваної дати розірвання, у наступних випадках:
1. Споживач прострочив оплату за постачання електричної енергії згідно з цим договором, за умови, що постачальник здійснив попередження про можливе розірвання;
2. Споживач іншим чином суттєво порушив умови договору, і не вжив заходів щодо усунення такого протягом 5 робочих днів від дати отримання попередження. Додатком до договору визначено перелік об'єктів споживача - Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.
Згідно п.13.1. договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, але не раніше 01.01.2020 та діє по 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Оператором систем з розподілу електричної енергії Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області є Відкрите акціонерне товариство «Тернопільобленерго».
Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» направило повідомлення про припинення електропостачання, а саме: лист №416/05-03 від 04.05.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про дострокове розірвання з 01.06.2020 в частині постачання електричної енергії договору постачання електричної енергії споживачу №Е/137-20/61 від 10.01.2020, у зв'язку із істотним порушенням укладеного договору (відхилення у лютому 2020 від договірних величин); попередження №108/10805 від 08.05.2020 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та ВАТ «Тернопільобленерго» про те, що на підставі Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил ринку електричної енергії, у зв'язку із виникненням особливих економічних та технічних обставин, за якими неможливо забезпечити виконання договору на постачання електричної енергії в обсягах, що погоджені до кінця 2020, договір №Е-137-20/61 від 10.01.2020 буде розірваним з 01.06.2020.
В доповненні до заяви про забезпечення позову заявник вказує, що має намір звернутися з позовними вимогами про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» припинити дії стосовно дострокового розірвання договору про постачання електричної енергії №Е/137-20/61 від 10.01.2020, а також зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» постачати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області в порядку та на умовах, визначених договором про постачання електричної енергії №Е/137-20/61.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області є державним органом, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню на території Тернопільської області.
Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (такі роз'яснення викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову").
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Такий висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 02.09.2019 у справі №917/137/19.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Суд зазначає, що обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Оскільки заявник має намір звернутися до суду з позовною вимогою (позовними вимогами) немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. При цьому, у таких немайнових спорах необхідно досліджувати, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду від 16.03.2020 у справі №916/3245/19, від 16.10.2019 у справі №904/2285/19.
Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок щодо утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.
Згідно з частиною 2 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу електропостачальником. Аналогічні норми закріплені положеннями пунктів 5.5.1 (4) та 3.1.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії, а також п.4.1. Примірного договору, який є додатком №5 до ПРРЕЕ.
У листі №416/05-03 від 04.05.2020 вказано, що підставою розірвання договору ТОВ «Енергогазрезерв» вбачає те: «що згідно заяви ГУ ПФ України в Тернопільській області така містить планові обсяги споживання електричної енергії, якою чітко визначений обсяг постачання електричної енергії у лютому 2020 року в розмірі - 90 000 кВт. год., проте фактичне постачання електричної енергії склало 60 797 кВт. год., що вважає відхиленням від договірних величин та є істотний порушенням укладеного договору і відповідно - підставою для розірвання правочину».
Натомість заявник заперечує вказує, що серед обов'язків споживача, визначених ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» та главою 5.5. розділу V ПРРЕЕ, відсутній такий обов'язок як надання електропостачальнику планових обсягів споживання і обов'язкове дотримання їх. В обґрунтування також посилається на лист-відповідь НКРЕКП №7079/20/7-20 від 08.07.2020.
За твердженням скаржника, законодавство України в повній мірі захищає споживачів електричної енергії та в разі відсутності діючого договору на постачання електричної енергії, електрична енергія поставляється з ресурсу постачальника «Останньої надії». Незважаючи на наявність спору щодо припинення договірних відносин з ТОВ «Енергогазрезерв», заявник буде автоматично забезпечений електричною енергією в необхідному обсязі але не з ресурсу товариства а з ресурсу постачальника «останньої надії», а тому вважає відсутніми будь-які підстави для забезпечення позову в обраний заявником спосіб.
Суд апеляційної інстанції відхиляє такі доводи скаржника, оскільки в листі №416/05-03 від 04.05.2020 вказано лише те, що з « 01 червня 2020 договір постачання електричної енергії №Е/137 -20 від 10.01.2020 буде вважатись розірваним в частині постачання електричної енергії та продовжуватиме свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості за поставлену електричну енергію». Проте у матеріалах оскарження відсутні докази, які б свідчили що ТОВ «Енергогазрезерв» повідомляло постачальника «останньої надії», на території діяльності якого розташовані електроустановки такого споживача, із зазначенням дати, з якої такий електропостачальник припинить здійснювати постачання електричної енергії споживачу - Головному управлінню ПФ України в Тернопільській області. Таких доказів не надано й суду апеляційної інстанції.
Згідно з п.13.1. договору №Е/137-20/61 від 10.01.2020 визначено що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами, але не раніше 01.01.2020 та діє до 31.12.2020, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором.
Щодо тверджень скаржника про часткову тотожність вжитих судом заходів забезпечення позову з позовними вимогами.
Суд апеляційної інстанції констатує, що названі заходи забезпечення позову суд застосував до подання позову (ухвала від 21 травня 2020 року), позовна заява подана Господарському суду Тернопільської області 29 травня 2020 року (справа № 921/338/20). Відповідно, на дату прийняття оскарженої ухвали суду першої інстанції не був відомий зміст позовних вимог.
Ураховуючи доводи заявника і надані ним докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність застосування таких заходів забезпечення позову, які спрямовані виключно на недопущення негативних наслідків (у вигляді ймовірного припинення подачі електричної енергії) до вирішення спору по суті.
Отже, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову призведе до ефективної реалізації позивачем права на захист своїх прав і охоронюваних законом інтересів.
За приписами частини 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги викладені обставини справи і приписи закону, суд апеляційної інстанції вважає, що Господарський суд Тернопільської області ухвалу від 21 травня 2020 року у справі №921/305/20 постановив з додержанням норм матеріального і процесуального права і таку належить залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Енергогазрезерв» - без задоволення.
Керуючись ст. 129, 269, 275, 276, 281, 282, 283, 284 ГПК України, суд
Ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 21 травня 2020 року у справі №921/305/20 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв» без задоволення.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергогазрезерв».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку.
Повний текст постанови складено 29 січня 2020 року.
Головуючий суддя В.М. Гриців
Суддя О.П.Дубник
Суддя О.В.Зварич