Справа № 222/1485/20
Провадження № 2/222/65/2021
27 січня 2021 року Володарський районний суд Донецької області у складі:
cудді Доценко С.І.,
за часті секретаря судового засідання Болбат Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Нікольське цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, зазначаючи, що відповідно до укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 06.02.2013 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 8461,50 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним і Банком Договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інші витрати. Позивач свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач погодився з умовами договору та зобов'язався сплачувати кредит та погашати відсотки за користування кредитом щомісяця, але дану вимогу не виконав. У зв'язку з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 22.09.2020 року має заборгованість в загальній сумі 22128,92 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 4427,97 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 5004,98 грн., заборгованості за пенею в сумі 9493,61 грн. та штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в сумі 3201,36 грн., яку він відмовляється сплатити у добровільному порядку. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Представник позивача ПАТ КБ «Приватбанк» в судове засідання не з'явився, але в позовній заяві зазначив, що просить суд розглянути справу у відсутність представника позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, однак надав до суду заяву в якій зазначив, що з позовом згоден, однак враховуючи, що він постійно проживає в зоні проведення АТО просить суд не стягувати з нього штрафи та пеню.
З огляду на неявку сторін, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося, що відповідає положенням ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, відзив, відповідь на відзив та заперечення, подані сторонами докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.
Спір між сторонами стосується стягнення заборгованості, а саме заборгованості за кредитом, відсотками за користування кредитом та штрафів (фіксованої частини та процентної складової).
Так, судом встановлено, що на підставі укладеної генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт № б/н від 06.02.2013 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмір і8461,50 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту.
Згідно до розрахунку заборгованості за угодою № б/н від 06.02.2013 року ОСОБА_1 станом на 22.09.2010 року має заборгованість за кредитом в сумі 22128,92 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 4427,97 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 5004,98 грн., заборгованості за пенею в сумі 9493,61 грн. та штрафу відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в сумі 3201,36 грн.
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. 2. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 ЦК України, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Статтями 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виконано належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. ст. 530 ч.1 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Таким чином, відповідач взяв на себе зобов'язання на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною карткою» та «Тарифів банку», отримав кредитну картку та використовував, згідно умов договору, але не виконав свої зобов'язання перед банком.
Крім того, суд вважає, що до правовідносин, що склались між сторонами необхідно також застосувати Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року з змінами та доповненнями від 12 лютого 2015 року.
Відповідно до преамбули Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», цей Закон визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.
Згідно ст.1 Закону України «Про боротьбу із тероризмом» район проведення антитерористичної операції це визначені керівництвом антитерористичної операції ділянки місцевості або акваторії, транспортні засоби, будівлі, споруди, приміщення та території чи акваторії, що прилягають до них і в межах яких проводиться зазначена операція.
В пункті 5 ст.11 Прикінцевих та перехідних положень Закону передбачено, що Кабінет Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» №405/2014 від 14 квітня 2014 року, у період з 14 квітня 2014 року до її закінчення.
На виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" Кабінет Міністрів прийняв Розпорядження № 1275р в редакції від 02.12.2015 року, яким затвердив Перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком. Згідно п.20 ч.1 Додатку до Розпорядження КМУ № 1275р в редакції від 02.12.2015 року, с. Касянівка Володарського (нині Нікольського) району Донецької області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та постійно проживає в селі Малоянисоль Нікольського району Донецької області, тобто у зоні проведення АТО, а тому на неї розповсюджуються норми Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року.
Відповідно до ст.2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.
Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до ст.11 Прикінцевих та перехідних положень визначено, що термін дії Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» поширюється на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення. Даний Закон набрав чинності з 15 жовтня 2014 року, опублікований 14 жовтня 2014 року в газеті «Голос України» №197.
Аналізуючи вказаний Закон, суд приходить до висновку, що позивачем безпідставно в порушення вимог зазначеного Закону нарахована заборгованість за пенею в сумі 9493,61 грн. та штраф відповідно до п.2.2 Генеральної угоди в сумі 3202,36 грн., а тому в цій частині позовних вимог необхідно відмовити.
Таким чином, враховуючи, що відповідачу ОСОБА_1 було відомо про необхідність виконання взятих на себе зобов'язань, але ж на вимоги Банку він не відреагував, а тому з нього на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № б/н від 06.02.2013 року, яка утворилась станом на 22.09.2020 року в розмірі 9432,95 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 4427,97 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом 5004,98 грн., задовольнивши вимоги позивача саме в цій частині.
Відповідно п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Однак, враховуючи, що позовні вимоги задоволені на 42,63 %, з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 896,08 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 10, 13, 18, 76, 81, 141, 247, 263,265 ЦПК України, 257-259, 264, 509, 530, 533, 554, 559, 526, 611, 625, 629, 638, 1046, 1048, 1050, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки та банківську діяльність», Законом України «Про Національний банк України», суд,
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк "Приватбанк» (розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором б/н від 06.02.2013 року, яка утворилась станом на 22.09.2020 року в сумі 9432 (дев'ять тисяч чотириста тридцять дві) гривні 95 копійок, яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 4427 (чотири тисячі чотириста двадцять сім) гривень 97 копійок, заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 5004 (п'ять тисячі чотири) гривні 98 копійок та сплати судового збору в сумі 896 (вісімсот дев'яносто шість) гривень 08 копійок, а всього 10329 (десять тисяч триста двадцять дев'ять) гривень 03 копійки.
В решті позову -відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Суддя С.І. Доценко