Справа № 240/6534/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Єфіменко О.В.
Суддя-доповідач - Франовська К.С.
21 січня 2021 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Франовської К.С.
суддів: Совгири Д. І. Боровицького О. А. ,
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними розпоряджень, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2020 рокуТовариство з обмеженою відповідальністю "Селінг-Оіл" (далі -ТОВ "Селінг-Оіл") звернулось в суд з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області із позовом про визнання протиправним та скасування розпорядження №118-р від 03.04.2020, яким анульовано Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №06150314201900065 та розпорядження №119-р від 03.04.2020, яким анульовано Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №06140314201900067 та зобов'язання вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод та інтересів ТОВ “Селінг-Оіл”, шляхом видалення з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №06150314201900065 та Ліцензії №06140314201900067 з відновленням дії вказаних Ліцензій.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року позов ТОВ "Селінг-Оіл" задоволено.
Визнано протиправними та скасовано розпорядження Головного управління ДПС у Житомирській області :
- №118-р від 03.04.2020 року, яким анульовано Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №06150314201900065;
- №119-р від 03.04.2020 року, яким анульовано Ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №06140314201900067.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Житомирській області видалити з Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним інформацію щодо анулювання Ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним №№06150314201900065, 06140314201900067 та відновити дію даних Ліцензій.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Житомирській області на користь ТОВ "Селінг- Оіл" слачений судовий збір в розмірі 8408 (вісім тисяч чотириста вісім) грн.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій через невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що проводячи фактичну перевірку встановлено, що ТОВ "Селінг-Оіл" не надано документів на підтвердження права користування земельною ділянкою, а саме наймодавець ТОВ "Люкс Інвестмент", який не є власником земельної ділянки не може одночасно передати право користування земельною ділянкою у зв'язку з тим, що це суперечить договору фінансового лізингу між ТОВ "Люкс Інвестмент" та орендарем земельної ділянки. АТ КБ "Приватбанк" є орендарем земельних ділянок, на яких знаходяться вказані автозаправні станції, не передавав право користування земельними ділянками позивачеві. У зв'язку з поданням суб'єктом господарювання недостовірних даних у документах поданих із заявами на отримання ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним прийнято розпорядження про анулювання ліцензій ТОВ "Селінг - Оіл" №№06150314201900065, 06140314201900067 від 01.07.2019. Зазначає, що земельні ділянки не можуть бути предметом лізингу, що підтверджує в своєму листі АТ КБ "Приватбанк", який повідомляє, що вказані земельні ділянки, на яких розташовані АЗС не передавав ні лізингоодержувачам, ні орендарям цих об'єктів. Відповідач вважає, що контролюючим органом правомірно прийняті спірні розпорядження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість судового рішення, повноту встановлення обставин справи, застосування норм матеріального і процесуального права, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом, ТОВ "Селінг-Оіл" є юридичною особою, місцезнаходження м. Житомир, вул. Басейна, буд. 2-А, офіс 5. Підприємство перебуває на обліку як платник податків з 25.07.2018 в Головному управлінні ДПС у Житомирській області, основним видом економічної діяльності є роздрібна торгівля пальним.
Здійснюючим господарську діяльність, ТОВ «Селінг-Оіл» використовує автозаправну станцію, розташовану по вул. Петровського, буд. 15а, в смт. Городниця Новоград-Волинського району Житомирської області, як орендар на підставі договору оренди №4 від 20.08.2018, укладеного з ТОВ "Люкс Інвестмент" (а.с. 60-61), а автозаправну станцію, розташовану по вул. Свято-Миколаївська, буд. 313, в смт. Народичі Народицького району Житомирської області, як орендар на підставі договору оренди №6 від 20.08.2018 (а.с. 65-66), укладених з ТОВ «Люкс Інвестмент».
Право власності на будівлі і споруди автозаправних станцій в смт.Городниця, вул. Петровського 15-А та у м.Народичі, вул.Свято-Миколаївська,313 належить ПАТ КБ "Приватбанк".
В свою чергу, ТОВ «Люкс Інвестмент» є лізингоодержувачем даних автозаправних станцій на підставі договору фінансового лізингу №4Л16072ЛИ від 20.08.2016, укладеного з власником автозаправних станцій - ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» (а.с. 72-74). В додатку №1 до цього договору за номерами 9 і 12 вказано, що предметом фінансового лізингу є автозаправні станції, які орендує позивач в смт. Городниця та смт. Народичі (а.с.75).
Згідно з додатковою угодою від 25.08.2016 до зазначеного договору фінансового лізингу, АТ КБ «Приватбанк» надав лізингоодержувачу ТОВ «Люкс Інвестмент» право передавати предмет лізингу в оренду протягом усього терміну дії договору.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна земельна ділянка під автозаправною станцією за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, смт. Городниця, вул. Петровського, 15 А, належить на праві власності ПАТ КБ "Приватбанк" з 09.08.2019 (а.с. 62 на звороті) та земельна ділянка під атозаправною станцією за адресою: Житомирська обл. Народицький р-н, смт. Народичі, вул. Свято-Миколаївська, буд.13 належить на праві власності ПАТ КБ "Приватбанк" з 04.07.2018 (а.с.141).
Судом встановлено, що за результатами фактичної перевірки на автозаправній станції, розташованій за адресою: Житомирська область, Новоград-Волинський район, смт. Городниця, вул. Петровського, 15А, Головним управлінням ДПС у Житомирській області 24.02.2020 складено акт №52/32/42329169 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом». В ньому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Селінг-Оіл» п.12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" №265/95-ВР від 06.09.1995 (далі - Закон №265) в частині ведення з порушенням порядку встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі - Закон №481) в частині подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
За результатами фактичної перевірки на автозаправній станції, розташованій за адресою: Житомирська область, Народицький район, смт. Народичі, вул. Свято- Миколаївська, буд. 133, Головним управлінням ДПС у Житомирській області 28.02.2020 року складено акт №66/32/42329169 «Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом». В ньому зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Селінг - Оіл» п.12 ст. 3 Закону №265 в частині ведення з порушенням порядку встановленого законодавством обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, ст. 15 Закону №481 в частині подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою щодо ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним.
За результатами перевірок, 27 квітня 2020 року позивач отримав розпорядження від 03.04.2020 №118-р та №119-р Головного управління ДПС у Житомирській області про анулювання Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №06150314201900065 та Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним №06140314201900067.
Вважаючи такі розпорядження протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для анулювання ліцензій на право роздрібної торгівлі у зв'язку з поданням заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Нормативно-правовим актом, який визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
У силу ч. 20 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на п'ять років (ч. 29 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
Приписами ч.ч. 31-33 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» визначено, що ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб'єкт господарювання має намір одержати ліцензію (оптова, роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, оптова, роздрібна торгівля пальним або зберігання пального).
Суб'єкти господарювання отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
У силу ч. 37 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів: документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення; акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального; дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник (ч. 39 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об'єкта (ч. 40 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
Вимагати представлення інших документів, крім зазначених у цьому Законі, забороняється. Зазначені в цьому Законі документи (крім документів, які подаються заявником для отримання ліцензії на право виробництва пального, оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального) подаються в одному примірнику в копіях, засвідчених нотаріально або органом, який видав оригінал документа, або посадовою особою органу ліцензування. Заява про видачу ліцензії та визначені цим Законом документи подаються уповноваженою особою заявника або надсилаються рекомендованим листом. У разі подання заяви про видачу ліцензії та доданих до неї документів особисто вони приймаються за описом, копія якого видається заявнику з відміткою про дату прийняття заяви та документів і підписом особи, яка їх прийняла (ч. 43 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства (ч. 44 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального»).
Ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем торгівлі суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) терміном на п'ять років.
Ліцензія видається за заявою суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
Суб'єкти господарювання (у тому числі іноземні суб'єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним на кожне місце роздрібної торгівлі пальним.
Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
- документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
- акт вводу в експлуатацію об'єкта або акт готовності об'єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об'єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об'єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;
- дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
Відповідальність за достовірність даних у документах, поданих разом із заявою, несе заявник.
Ліцензія анулюється шляхом прийняття органом, який видав ліцензію, відповідного письмового розпорядження на підставі, зокрема, встановлення факту подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії.
Ліцензія анулюється та вважається недійсною з моменту одержання суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) письмового розпорядження про її анулювання.
Після анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, вносить відповідні відомості до Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального не пізніше наступного робочого дня з дня анулювання відповідної ліцензії.
Вимагати інші документи, крім зазначених у цьому Законі, забороняється.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 № 545(далі - Порядок 545).
Відповідно до абз.2 п.1 Порядку № 545 Єдиним реєстром ліцензіатів та місць обігу пального є електронна база даних, яка містить інформацію про суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місця виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання, які провадять діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Згідно матеріалів справи, подані позивачем документи у 2019 році були достатніми для прийняття відповідачем рішення про видачу ліцензій на право роздрібної торгівлі пальним, що підтверджується фактом видачі таких ліцензій.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що фактичною перевіркою встановлено факт подання заявником недостовірних даних у документах, поданих разом із заявою на отримання ліцензії на право роздрібної торгівлі ним за адресою: Житомирська обл., смт.Народичі, вул.Свято-Миколаївська,133 та в смт.Городниця, Новоград-Волинського району, вул.Петровського, 15 А. Зокрема вказано, що разом із заявою надано договір оренди та договір лізингу, а земельні ділянки , на яких розміщені автозаправні станції, АТ "Комерційний банк "Приватбанк" відповідно до листа від 20.01.2020 в оренду не передавав.
З огляду на викладене, слід зазначити, що у силу ч.ч. 1 та 2 ст. 796 Цивільного кодексу України, одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. У договорі найму сторони можуть визначити розмір земельної ділянки, яка передається наймачеві. Якщо розмір земельної ділянки у договорі не визначений, наймачеві надається право користування усією земельною ділянкою, якою володів наймодавець.
Таким чином, виходячи з викладених законодавчих положень, у результаті отримання права найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму. При цьому, окремо укладати договір оренди земельної ділянки у такому разі потреба відсутня.
Як наслідок, твердження відповідача про не надання позивачем документів, що підтверджують право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт роздрібної торгівлі пальним, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об'єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення, стосовно заявника ТОВ « Селінг Оіл», спростовано наявними у матеріалах справи доказами, з урахуванням фактичних обставин даної справи.
Чинне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності чи права оренди на об'єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди. Такий перехід відбувається відповідно до законодавства незалежно від волі особи - попереднього власника земельної ділянки. Принцип спільної юридичної долі нерухомого майна та земельної ділянки має на меті дотримання законних прав та інтересів власника нерухомого майна, а також забезпечення можливості реалізації ним відповідних правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження цим майном.
Така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 року у справі №910/18560/16.
Якщо наймодавець не є власником земельної ділянки, вважається, що власник земельної ділянки погоджується на надання наймачеві права користування земельною ділянкою, якщо інше не встановлено договором наймодавця з власником земельної ділянки.
Відтак, доводи відповідача про відсутність у ТОВ "Селінг-Оіл" права користування земельними ділянками, на яких розміщено орендовані ним автозаправні станції у смь.Народичи та смт.Городниці є безпідставними та необгругнтованими.
Надаючи оцінку оскаржуваному розпорядженню, колегія суддів звертає увагу на правову позицію Європейського суду з прав людини щодо відповідальності держави щодо виконання власних повноважень.
Зокрема, у п. п. 70, 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE (Рисовський проти України) заява №29979/04 проаналізовано поняття «належне урядування».
Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).
Виходячи з викладеного, а також встановлених обставин даної справи, суд дійшов до висновку про те, що оскаржувані розпорядження винесено відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а також без дотримання принципу «належного урядування».
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваного рішення.
Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.
Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 25 січня 2021 року.
Головуючий Франовська К.С.
Судді Совгира Д. І. Боровицький О. А.