П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
26 січня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/7889/20
Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С.О.
рішення суду першої інстанції прийнято у
м. Одеса, 12 жовтня 2020 року
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Танасогло Т.М.,
суддів: Димерлія О.О., Єщенка О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення та зобов'язання вчинити певні дії,-
У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 року включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 року включно в сумі 32957,84 гривень із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) січень 2008 року.
В обґрунтування позову вказувала, що у період проходження нею військової служби, нарахування грошового забезпечення відповідачем здійснювалося не в повному обсязі, а саме у період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік не в повному розмірі нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення, яка є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у зв'язку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковими для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Позивачка наголошує на тому, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік включно. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік включно.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, у якій зазначила про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
В обґрунтування скарги апелянт вказує, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі, а саме в частині нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 з врахуванням базового місяця 2008 року, оскільки на її думку саме у цьому місяці відповідно до постанови КМУ від 07.11.2007 року № 1294 (дата набрання чинності - з 01.01.2008 року), було востаннє підвищено посадові оклади військовослужбовцям, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 10.09.2020 року по справі № 200/9297/19-а. також, судом першої інстанції не було враховано, що в січні 2016 року військовослужбовцям було підвищено лише премію та не враховано абзац 5 п. 5 постанови № 1078. Тобто, підвищення розміру премії в січні 2016 року не впливає на визначення місяця з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, що (в тому числі) підтверджується роз'ясненнями Мінсоцполітики.
До того ж, на думку апелянта необґрунтованою є також відмова суду у задоволенні позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 у сумі 32957,84 грн. з посиланням на неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, оскільки на її думку у позові було надано детальний обґрунтований розрахунок заборгованості військової частини НОМЕР_1 з індексації грошового забезпечення з детальним обґрунтуванням кожного рядка та стовпчика розрахунку.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження відповідно до приписів ст. 311 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1,3 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 у період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
11 червня 2020 року позивачка звернулася до командира військової частини НОМЕР_1 з заявою в якій просила:
- нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік;
- відповідно до ст.60 Закону України «Про запобігання корупції» надати інформацію щодо розмірів посадових окладів в січні 2008 року, серпня 2017 року, вересні 2017 за посадами, які позивачка займала у військовій частині НОМЕР_1 ;
- вказати місяці для обчислення індексу споживчих цін (базові місяці) у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» для розрахунку індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік (а.с.11).
Заява позивачки від 11 червня 2020 року отримана військовою частиною НОМЕР_1 - 26 червня 2020 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.12).
Проте, у визначений законодавством термін відповідь військовою частиною НОМЕР_1 надана не була.
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік незаконною та протиправною, позивач звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці, у зв'язку із чим, матеріалами адміністративної справи №420/7889/20 судом було встановлено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік включно.
Враховуючи те, що судом визнана протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік включно, з метою належного та ефективного захисту прав позивачки, суд першої інстанції вважає за необхідне зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік включно.
Крім того, посилаючись на аналіз положень постанов № 1013 та №1078 зазначив, що після вжиття заходів, передбачених п.3 постанови №1013 для проведення подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається з січня 2016 року відповідно до порядку № 1078, у зв'язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування місяця «січень 2008р.» як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017р.
До того ж, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачки у сумі 32957,84 гр., у зв'язку із тим, що такі повноваження відносяться до дискреційних повноважень відповідача.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає його вірним, виходячи з наступного.
Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 43 Конституції України гарантовано, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Відповідно до ст. 1 та ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (чинний у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон №2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ визначено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ(чинний у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон №1282-ХІІ).
Статтею 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно ст. 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (ст.4 Закону).
Відповідно до ст.6 Закону №1282-ХІІ у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст. 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 надалі Порядок № 1078).
Пунктом 4 вказаного Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Аналогічну правову позицію у подібних правовідносинах висловлено Верховним Судом у постанові від 12.12.2018р. по справі №825/874/17 .
Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення за спірний період.
Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в частині вирішення позовної вимоги в частині застосування при проведенні індексації грошового забезпечення позивача за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 року включно - січня 2008 року як базового місяця, з урахуванням доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Апеляційний суд звертає увагу, що розрахунок індексації грошового забезпечення є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив службу і який виплачував йому грошове забезпечення. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу індексації грошового забезпечення, в тому числі із визначенням відповідного базового місяця для нарахування такої індексації.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 15.10.2020 по справі 240/11882/19.
На думку апеляційного суду, повноваження щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабміну України від 17.07.2003 року № 1078 та Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року № 1282-XII також покладаються на відповідача.
На момент початку невиплати Позивачу індексації грошового забезпечення, пункт 5 Порядку № 1078 передбачав, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
У разі зростання заробітної плати за рахунок інших її складових без підвищення тарифних ставок (окладів) сума індексації не зменшується на розмір підвищення заробітної плати. У разі коли відбувається підвищення тарифної ставки (окладу), у місяці підвищення враховуються всі складові заробітної плати, які не мають разового характеру.
Враховуючи вищенаведене вбачається, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення, зокрема, посадових окладів особи. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не випливає на встановлення базового місяця індексації для початку обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації.
Разом з цим, колегія судів зазначає, що відповідачем на момент розгляду даної справи не здійснено будь-якого розрахунку суми індексації грошового забезпечення позивача, в тому числі і встановлення базового місяця для її здійснення.
За таких умов відсутні підстави вважати, що відбулося порушення прав позивача щодо застосування відповідачем базового місяця, який на думку позивача не повинен застосовуватись.
Водночас, колегія суддів звертає увагу, що саме в процесі виконання рішення суду в порядку встановленому Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядком №1078, буде визначено базовий місяць для проведення індексації грошового забезпечення позивача.
Окрім того, виходячи з положень ст.5 КАС України захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому. Оскільки виплату та розрахунок індексації відповідачем проведено не було, тому в даному випадку право позивача щодо застосування певного базового місяця, з яким він не погоджується, не є порушеним.
Таким чином, оскільки відповідачем на час виникнення спірних правовідносин не вчинялося будь-яких дій по визначенню базового місяця для проведення індексації грошового забезпечення позивачу, тому наразі відсутні підстави для висновку, що має місце порушення прав апелянта, пов'язаних з визначенням базового місяця для проведення індексації за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 року, а отже доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що у даному випадку повноваження щодо обрахунку індексації, в тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону № 1282-XII, покладається на відповідача, а тому, підстави для зобов'язання останнього здійснити розрахунок індексації позивача з урахуванням базового місяця «січень 2008 року» відсутні.
До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 240/11882/19.
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку саме про передчасність позовних вимог щодо застосування при нарахуванні та виплаті індексації місяцем обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базовий місяць) - січень 2008 року.
Також, апеляційний суд звертає увагу, що судом першої інстанції не визначався базовий місяць січень 2016 року, що свідчить про хибність доводів апелянта.
Одночасно, апеляційний суд наголошує, що у разі незгоди з подальшими діями відповідача щодо визначення базового місяця, розміру нарахування та виплати індексації, позивач не позбавлений можливості звернутися з захистом порушених прав до суду.
Таким чином, суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав для застосування місяця «січень 2008 року» як базового місяця для нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 15.12.2016 року по 26.09.2017 рік.
За наведених вище підстав, оскільки як вірно зауважив суд першої інстанції, нарахування певних сум індексації також належить до повноважень відповідача, відповідного розрахунку та нарахування сум індексації позивачу станом на даний час за спірний період не здійснено, що унеможливлює перевірити правильність такого розрахунку та встановити суми індексації, які підлягають виплаті ОСОБА_1 за період з 15.12.2016 року по 29.06.2017 року, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення в цій частині позовних вимог.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані.
Враховуючи, що дану справу суд першої інстанції правомірно відніс до категорії справ незначної складності, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2020 року по справі № 420/7889/20-залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст судового рішення складено та підписано суддями 26 січня 2021 року.
Головуючий суддя Танасогло Т.М.
Судді Димерлій О.О. Єщенко О.В.