25 січня 2021 року
м. Харків
справа № 627/577/18
провадження № 22-ц/ 818/1120/21
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Тичкової О.Ю.,
суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
сторони справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2020 року, ухвалене у складі судді Вовк Л.В.,
У травні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (надалі АТ КБ «ПриватБанк», Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 21.06.2010 в розмірі 93855,94 грн та судових витрат.
Позов мотивований тим, що 21 червня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 5700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає договір про надання банківських послуг. Банк в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Договором, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 06.05.2018 має заборгованість у розмірі 93855,94 грн, яка складається з: 6080,48 грн - заборгованість за кредитом, 79429,94 грн - заборгованість за відсотками; 3400,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500 грн - фіксована частина; 4445,52 грн - процентна складова.
Заочним рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 27 липня 2018 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 88910,42 грн, що складається з: заборгованості за кредитом - 6080,48 грн, заборгованості по відсоткам за користування кредитом - 79429,94 грн, заборгованості за пенею та комісією - 3400 грн та судовий збір у розмірі 1669,16 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Краснокутського районного суду Харківської області від 23 вересня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 27 липня 2018 року скасовано.
Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 6080,48 грн та судовий збір у розмірі 114,15 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції послався на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 03.07.2019 (провадження № 14-131цс19), і виходив з того, що відповідач взятих на себе за Договором зобов'язань щодо повернення отриманих у кредит коштів належним чином не виконала, правовими наслідками чого є стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 6080,48 грн. Відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами за несвоєчасне повернення коштів є підставою для відмови у задоволенні позову в цій частині, оскільки наданий Банком витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, Тарифів банку не містять підпису відповідача.
В апеляційній скарзі Крилова О.Л., яка діє в інтересах АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду в частині відмовлених позовних вимогах скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. У якості доводів апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції правильно було встановлено, що Банк надав відповідачу кредитні кошти, а відповідач свої зобов'язання не виконала, кредитні кошти не повернула. Зазначає, що своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердила, що заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг складає договір про надання банківських послуг. Крім того, сторонами було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", у якій сторони погодили оплату процентів за користування кредитним коштами, а також розмір процентної ставки, порядок нарахування пені та штрафів. Тобто сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору. Щодо неподання довідки до суду першої інстанції, зазначає, що про підстави відмови в частині позовних вимог позивач дізнався безпосередньо з судового рішення, дані докази спростовують передчасні висновки суду першої інстанції.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін посилаючись на те, що рішення суду постановлено з дотриманням норма матеріального та процесуального права. Зазначає, що посилання представника банку на підписану відповідачем довідку про умови кредитування безпідставне, оскільки зазначена довідка була надана до суду апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь головуючого судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права..
З матеріалів справи вбачається, що 21 червня 2010 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір № б/н, відповідно до умов якого останній отримав кредит в розмірі 5700,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Вказана анкета-заява не містить відомостей яку саме платіжну картку бажав отримати ОСОБА_1 , який кредитний ліміт, відсутня також інформація про розмір відсотків за користування кредитними коштами, комісії, неустойки (а.с. 8).
До кредитного договору Банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Умови та Правила надання банківських послуг в Приват Банку, які відповідачем не підписані (а. с. 9, 10-33).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 06.05.2018 року утворилася заборгованість у розмірі 93855,94 грн, яка складається з: 6080,48 грн - заборгованість за кредитом, 79429,94 грн - заборгованість за відсотками; 3400,00 грн - заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи: 500 грн - фіксована частина; 4445,52 грн - процентна складова (а.с. 5-7).
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України).
Оскільки рішення суду в частині задоволених вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Банку 6080,48 грн заборгованості за кредитом не оскаржується, суд апеляційної інстанції в цій частині рішення не переглядає.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та неустойки, суд першої інстанції виходив з того, що витяг з Тарифів та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не містять підпису відповідача, а Анкета-заява, підписана відповідачем, не містить умов кредитування, зокрема, щодо відсоткової ставки за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки суд дійшов їх правильно встановивши фактичні обставини справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. ст.626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
У долученій заяві-анкеті позичальника від 21.06.2010 процентна ставка не зазначена( а.с. 8).
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками, пені та штрафу.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі відсотків за користування кредитними коштами, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», а також на Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду».
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що Умови та Правила надання банківських послуг на момент отримання відповідачем кредитних коштів містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Умов та Правил не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які є в матеріалах справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
У Довідці про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна», 30 днів пільгового періоду, підписана відповідачем, яку Банком додано до апеляційної скарги, містяться умови договору, зокрема і інформація щодо базової відсоткової ставки, пені та штрафів (а.с. 242).
Колегія суддів не може прийняти у якості належного доказу Довідку про умови кредитування, оскільки відповідно до ч.3 ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крімвипадків, встановленихцим Кодексом.
Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальностісторін.
Положеннями статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь -які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), щообґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, якімаютьзначення для вирішення справи.
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказів неможливості надання документів до суду першої інстанції на підтвердження вимог щодо стягнення відсотків банком не надано.
АТ КБ «ПриватБанк», як утримувач такої інформації мав можливість надати усі докази на підтвердження позовних вимог до суду першої інстанції, проте таким правом не скористався.
Крім того, доданий до позовної заяви Витяг з Тарифів містить умови щодо карток «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна Contract", "Універсальна Gold", тому не можливо встановити, який саме тариф собі обрав і на який погодився відповідач, та якою карткою користувався.
З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду про відмову у задоволені позову в частині стягнення процентів, пені та штрафів.
Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відсутні.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу Крилової Олени Леонідівни, яка діє в інтересах Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», залишити без задоволення.
Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 22 жовтня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 25 січня 2021 року.
Головуючий - О.Ю.Тичкова
Судді - О.В.Маміної
Н.П.Пилипчук