іменем України
26 січня 2021 року
м. Харків
справа № 640/1801/16-ц
провадження № 22ц/818/497/21
Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Котелевець А.В.,
суддів - Бурлака І.В., Яцини В.Б.,
імена (найменування) сторін:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року в складі судді Шмадченко С.І.,
В лютому 2016 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») в особі свого представника Сафіра Федіра Олеговича звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 12 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.
Умови кредитного договору відповідачка не виконала, допустила заборгованість, яка станом на 31 грудня 2015 року склала суму в загальному розмірі 29 804,01 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 379,00 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 15 867,68 грн, пені та комісії в розмірі 900,00 грн, штрафів в розмірі 250,00 грн (фіксована частина) та 1 407,35 грн (процентна складова), яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь, а також 1 378,00 грн судового збору.
Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року позов АТ «КБ «ПриватБанк» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2008 року б/н в розмірі 29 804,01 грн та 1 378,00 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальниця ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 29 804,01 грн, яка підлягає стягненню з відповідачки на користь АТ «КБ «ПриватБанк» з підстав, передбачених статтею 1054 ЦК України.
29 липня 2020 року ОСОБА_1 подала заяву про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року.
Заява мотивована тим, що в матеріалах справи відсутній кредитний договір з її особистим підписом. Суд першої інстанції стягнув штрафи, що суперечить численним правовим позиціям Верховного Суду та Верховного Суду України, згідно з якими ніхто не може бути двічі притягнутий до відповідальності за одне і те саме правопорушення. Крім того, вона не була повідомлена про день і час розгляду справи, чим позбавлено її подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження спростувань доводів позивача.
В заяві від 30 липня 2020 року ОСОБА_1 просила поновити строк для звернення з заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду першої інстанції. Заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року залишена без задоволення.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що підстави для перегляду заочного рішення суду першої інстанції, передбачені статтею 288 ЦПК України, відсутні.
08 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати заочне рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована доводами, які є аналогічними доводам, що містяться в заяві про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року.
Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункт 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України - в межах доводів і вимог апеляційної скарги - судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в частині вирішення позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом та пені не відповідає.
Матеріали справи свідчать, що 17 грудня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 12 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36,00% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим строком повернення, що відповідає строку дії картки.
Умови кредитного договору відповідачка не виконала, допустила заборгованість, яка станом на 31 грудня 2015 року склала суму в загальному розмірі 29 804,01 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 379,00 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом в розмірі 15 867,68 грн, пені та комісії в розмірі 900,00 грн, штрафів в розмірі 250,00 грн (фіксована частина) та 1 407,35 грн (процентна складова), яку позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Термін дії картки № НОМЕР_1 - травень 2015 року.
Картка була двічі перевипущена.
Строк дії останньої картки - № НОМЕР_2 - грудень 2023 року.
Позов пред'явлено 05 лютого 2016 року.
Із письмових пояснень Шевченка Антона Олександровича - представника АТ КБ «ПриватБанк», наданих суду апеляційної інстанції, вбачається, що на час укладення кредитного договору між сторонами діяла процентна ставка в розмірі 3,0% на місяць (36% річних). Станом на 31 березня 2015 року у відповідачки виникла заборгованість за процентами в розмірі 4 859,25 грн. Однак з 01 квітня 2015 року діяла процента ставка в розмірі 43,20%, підвищення якої було здійснено банком в односторонньому порядку без погодження з ОСОБА_1 . З урахуванням процентної ставки в розмірі 3,0% на місяць (36% річних) за період з 01 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року проценти складають суму в розмірі 7 945,61 грн із розрахунку: 11 379,00 (тіло кредиту) грн х 36% річних (відсоткова ставка) х 275 днів : 365 = 3 086,36 грн + 4 859,25 грн.
Таким чином розмір заборгованості за процентами за користування кредитом станом на 31 грудня 2015 року складає 7 945,61 грн, який відповідачкою не спростовано.
Щодо вирішення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій судова колегія керується таким.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина 2 статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Оскільки розмір комісії та неустойки в заяві від 17 грудня 2008 року сторонами не узгоджувався, правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» пені та комісії в розмірі 900,00 грн, штрафів в розмірі 250,00 грн (фіксована частина) та 1 407,35 грн (процентна складова) у суду першої інстанції не було.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (частина 1 статті 376 ЦПК України).
Враховуючи викладене, позов АТ КБ «Приват Банк» підлягає частковому задоволенню, а з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приват Банк» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2008 року б/н в загальному розмірі 19 324,61 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 379,00 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 7 945,61 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами пунктів «б», «в» пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Судові витрати, понесені позивачем за подачу позовної заяви, документально підтверджуються в розмірі 1 378,00 грн (а. с. 2).
Судові витрати, понесені відповідачем за подачу апеляційної скарги, документально підтверджуються в розмірі 2 067,00 грн (а. с. 82).
Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, підлягає стягненню судовий збір:
- з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» - в розмірі 894,81 грн із розрахунку: 29 804,01 грн (заявлені вимоги) : 19 324,61 грн (задоволені позовні вимоги) = 1,54; 1 378,00 грн : 1,54;
- з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 - в розмірі 727,82 грн із розрахунку: 29 804,01 грн (заявлені вимоги) : 10 479,40 грн (вимоги, в задоволенні яких було відмовлено) = 2,84; 2 067,00 : 2,84.
При частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат (частина десята статті 141 ЦПК України).
Враховуючи викладене, з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк підлягає стягненню судовий збір в розмірі 166,99 грн (894,81 грн - 727,82 грн).
Керуючись ст. ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 28 березня 2016 року скасувати та ухвалити нову постанову.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 грудня 2008 року в загальному розмірі 19 324,61 грн (дев'ятнадцять тисяч триста двадцять чотири грн 61 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» 166,99 грн грн (сто шістдесят шість грн 99 коп.) судового збору.
Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення пені, комісії та штрафів залишити без задоовлення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повне судове рішення складено 26 січня 2021 року.
Головуючий А.В.Котелевець
Судді І.В.Бурлака
В.Б.Яцина