№ 2а-1940/10/2370
29.04.2010 р. м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Новікова Т.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Національного банку України про визнання бездіяльності неправомірною,
До Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом від 28.04.2010р. звернулися позивачі, в якому просять визнати бездіяльність Національного банку України щодо невиконання обов'язків, передбачених ст. 99 Конституції України, ст.6 Закону України «Про Національний банк України»та не забезпечення стабільності національної грошової одиниці -гривні. Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивачі зазначили на незабезпечення відповідачем стабільності грошової одиниці -гривні, що призвело до зростання вартості кредиту купівельної вартості товарів, робіт, послуг.
Вивчивши матеріали позовної заяви суддя вважає, що дана справа не підсудна Черкаському окружному адміністративному суду, а заявлений позов підлягає поверненню позивачеві з підстав, передбачених п. 6 ч. 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Механізм захисту конституційних гарантій людини і громадянина визначається чинним законодавством, шляхом звернення до суду з позовною заявою про поновлення порушеного права.
Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до ч. 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Компетенція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (ч. 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України) поширюється на:
спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
При цьому визначення поняття суб'єктів владних повноважень надано статтею 3 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої до останніх належать органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як вбачається із суб'єктного складу учасників правовідносин, відповідачем в даній адміністративній справі являється Національний банк України, який є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України та Законом України «Про Національний банк України»№ 1608-VI від 26.08.2009р. Місцезнаходження керівних органів та центрального апарату Національного банку - місто Київ.
В той же час, з врахуванням правил територіальної підсудності адміністративних справ визначених в ч. 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України чи іншого суб'єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України; адміністративні справи, відповідачем у яких є закордонне дипломатичне чи консульське представництво України, їхня посадова чи службова особа; а також адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
За характером спірних правовідносин, позивачі оскаржують бездіяльність відповідача при проведенні політики курсоутворення та валютного регулювання, що згідно статті 9 Закону України «Про Національний банк України»№ 1608-VI від 26.08.2009р., віднесено до виключної компетенції Національного банку України та реалізовується шляхом видання відповідних нормативно-правових актів, що видаються у формі постанов Правління Національного банку, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами Правління Національного банку. Нормативно-правові акти Національного банку підлягають обов'язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб, а отже поширюють свою дію на всю територію України.
Оскільки ч. 3 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначає виключну територіальну підсудність зазначеної категорії справ, тому даний спір належить розглядати окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
Відповідно до п. 6 ч. 3 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо справа не підсудна цьому адміністративному суду.
Керуючись ст. 17, ч. 3 ст. 19, п. 6 ч. 3 ст. 108, ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Національного банку України про визнання бездіяльності неправомірною, повернути позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріали.
Копію ухвали надіслати позивачам у справі.
Ухвала відповідно до ч. 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Т.В.Новікова