Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
"31" березня 2010 р. № 2а- 2516/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
Головуючого судді Спірідонова М.О.
за участю секретаря судового засідання Андренко Ю.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом
Приватного підприємства "Фасад-Сервіс"
до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова
про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,
Позивач, ПП «Фасад-Сервіс»звернувся до суду з позовом до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова в якому просив суд скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000031800/0 від 22.02.2010 року та стягнути судові витрати.
В обґрунтування позову позивач вказав, що податкове повідомлення рішення Харкова № 0000031800/0 від 22.02.2010 року винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з порушенням норм чинного законодавства України та не ґрунтуються на фактичних обставинах.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та з позовними вимогами не погодився у повному обсязі вказавши, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № 0000031800/0 від 22.02.2010 року винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова у відповідності до вимог чинного законодавства України та є обґрунтованими та просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було проведено документальну невиїзну перевірку приватного підприємства «Фасад-Сервіс», з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість за період з 01.10.08 по 02.11.09 року.
За наслідками перевірки було складено акт перевірки № 4717/182/32031066 від 19.10.2009 року, яким встановлено порушення позивачем : п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 та п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Суд зазначає, що в акті перевірки зазначено, що за результатами перевірки встановлено недодержання ТОВ „Фасад - сервіс" вимог ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з постачальником товарів (робіт, послуг) ТОВ „Релан".
Відповідно листа ДПА у Харківської області від 23.10.2009 №16693/7/18-209 та письмових пояснень наданих до податкової міліції м. Луганська від 06.02.2009 громадянин ОСОБА_2 директор ТОВ „Релан" (код за ЄДРПОУ 34994894) пояснив, що він не має відношення до фінансово - господарської діяльності ТОВ „Релан", функції директора та бухгалтера не виконував, статутний фонд підприємства не формував, угоди, податкові накладні та бухгалтерські документи від імені ТОВ „Релан" не підписував, печаткою не розпоряджувався, пошуком покупців та постачальників не займався, податкові декларації не підписував, до ДПІ не надавав, місце знаходження (юридична, фактична адреса) ТОВ „Релан" не відома, на посаду директора ТОВ „Релан" себе не призначав.
Відповідно до вимог п. 1.6 порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом ДПАУ від 29.03.2003 року за № 143 зі змінами та доповненнями: «...дані, наведені в декларації, повинні підтверджуватись первинними документами обліку та відповідати податковому обліку (звітності). Достовірність даних підтверджується підписами керівника і головного бухгалтера та засвідчується печаткою підприємства..».
Відповідно до вимог п. 3.4 порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПАУ від 30.05.1997 року за №166 зі змінами та доповненнями: «...дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник фізична особа, в інших випадках підписами відповідальних посадових осіб (керівник, головний бухгалтер), печаткою...»
Таким чином, в акті зазначено, що декларації з податку на прибуток та ПДВ, надані до ДПІ та дані наведені у цих деклараціях не відповідають вимогам абз. 5 пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181-III «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зі змінами та доповненнями, а саме декларації заповнені платником податків всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку їх заповнення.
Невиконання законодавчо встановлених обов'язків по декларуванню та сплаті податку на додану вартість доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість при тому, що контрагент ТОВ „Релан", а саме ПП «Фасад - сервіс»отримало податкову вигоду з ПДВ у частині податкового кредиту сформованих за рахунок ТОВ „Релан".
На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 22.02.10 №0000031800/0, яким ПП «Фасад - сервіс»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах в розмірі 104020,50 грн, де 69347,00 грн. - основний платіж, 34673,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
У відповідності до вимог ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що у відповідності даних які містяться на офіційному сайті Міністерства регіонального розвитку та будівництва України www.minregionbud.gov.ua оприлюднено перелік підприємств які тримали ліцензію на будівництво, зокрема, згідно з наказом № 27 - Л від 03.08.07 p., ліцензія АВ 357156 видана ТОВ «Релан»код ЄДРПОУ 34994894, м. Одеса.
За даними офіційного сайту ДПА України про реєстрацію платників податків www.sta.gov.ua, Свідоцтво платника ПДВ ТОВ "РЕЛАН" (ЄДРПОУ 34994894) за №100031831 анульовано за ініціативою податкового органу 09.06.2009.
Також судом встановлено, що відповідно до укладених угод між ПП «Фасад-Сервіс»та між ТОВ «Релан»від 15.09.08 № 350-рс та від 16.09.08 № 331-рс в жовтні 2008 року сторонами підписано акти виконаних робіт та у бік позивача виписана ТОВ «Релан»податкові накладні № 31100889 від 31.10.08 на загальну суму 185567,02 грн, у т.ч. 30927,84, № 31100890 від 31.10.08 на загальну суму 106432,98 грн., у т.ч. 17738,83 грн та №30110816 від 30.11.08 на загальну суму 124078,0 грн. у т.ч. ДПВ 20679,67 грн.
Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені до податкового кредиту відповідного періоду, які відображені у додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за жовтень та листопад 2008 року.
Загальна сума податкового кредиту ПП «Фасад-сервіс»з ТОВ «Релан»за період з 01.10.08 по 02.11.09 становить 69347,0 грн.
Суд зазначає, що фактичність розрахунків та виконання робіт за вище зазначеною угодою відповідачем не заперечувався та підтверджується матеріалами справи
Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.
Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та TOB „Релан" на думку відповідача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.
Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.
Що стосується посилання позивача на ту обставину, що угоду між позивачем та ТОВ «Релан»підписав ОСОБА_1, а у деклараціях, які були подані до ДПІ у Приморському районі м. Одеси за серпень, вересень 2008 року у якості керівника підприємства міститься прізвище - ОСОБА_2, а також пояснення ОСОБА_2, що він ніяких господарських відносин не мав з ТОВ «Альф-Буд»то вказані посилання суд вважає безпідставним, оскільки встановити наявність умислу контрагента позивач ТОВ «Релан»на здійснення оспорюваної угоди, яка підписана ОСОБА_1, з метою завідома суперечної інтересам держави і суспільства, можливо лише установивши умисел посадової особи, що приймала участь від імені юридичної особи в угоді, маючи на це належні повноваження.
Позивачем не надано доказів наявності притягнення до кримінальної відповідальності посадових осіб як ТОВ «Релан»ОСОБА_1 так і ПП «Фасад-сервіс» за ухилення від сплати податків або інші податкові правопорушення.
У відповідності до заяви нотаріальної заяви ОСОБА_2 останній зазначив, що він дійсно працював на посаді керівника ТОВ «Релан»з 08.09.2008 року до 28.03.2009 року.
Крім цього у відповідності до доручення від 08.09.2008 року виданого ТОВ «Релан»в особі ОСОБА_2 останній надав право ОСОБА_1 укладати в інтересах та від імені товариства всі не заборонені чинним законодавством України цивільні, господарські та міжнародні договори … підписувати податкові накладні та будь-які бухгалтерські документи тощо.
Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у ОСОБА_1 на підписання таких договорів в момент його укладання суду відповідачем не надано.
Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.
Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та TOB „Релан" так і на час судового розгляду TOB „Релан" знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість.
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.
Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон пов'язує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та TOB „Релан" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.
Відповідно до п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР „Про оподаткування прибутку підприємств" ...не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.."
Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.
Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.
Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані TOB „Релан" на виконання договору є чинними оскільки TOB „Релан" на час виконакння угоди був платником ПДВ, а отже мав право видавати вище зазначені податкові накладні.
Крім цього суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не підписання угоди особою яка на думку податкового органу не мала права підписувати угоду не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод, укладених з моменту державної реєстрації контрагента до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних, бо будь які докази тому ,що TOB „Релан", не здійснював господарські операції відповідачем у відповідності до ст.. 71 КАС України суду надано не було.
Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення рішення № 0000031800/0 від 22.02.2010 року винесено ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з порушення норм чинного законодавства України.
Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до вимог ст.. 94 КАС України.
Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст.158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -
Адміністративний позов Приватного підприємства "Фасад-Сервіс" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним -задовольнити у повному обсязі.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова № 0000031800/0 від 22.02.2010 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Фасад-Сервіс" суму сплачених судових витрат в розмірі 3 (три) грн. 40 коп. < Текст > .
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або у строк встановлений ч.5 ст.186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку
Повний текст постанови виготовлено 02.04.2010 року.
Суддя Спірідонов М.О.