Ухвала
22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 288/539/15-ц
провадження № 61-508 ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості,
за зустрічним позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання кредитного договору від 17 серпня 2005 року №К2К4GF00260001 не укладеним,
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання поруки припиненою,
за зустрічним позовом ОСОБА_2 до акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання кредитного договору від 17 серпня 2005 року №К2К4GF00260001 не укладеним,
Рішенням Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 17 серпня 2005 року №K2K4GF00260001 у розмірі 8 053,92 євро з кожного, що в гривневому еквіваленті за курсом 25,25 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає по 203 361,63 грн з кожного. В решті позовних вимог відмовлено.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 відмовлено.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2019 року скасовано в частині вимог за позовом АТ КБ «ПриватБанк» та ухвалено в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Стягнуто солідарно із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 40269,63 євро, що в гривневому еквіваленті за курсом 25,25 грн відповідно до службового розпорядження НБУ від 02 квітня 2015 року складає 1 016 808,16 грн. В решті рішення суду залишено без змін.
До Верховного Суду 11 січня 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у вказаній вище справі.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Щодо підстав касаційного оскарження
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.
Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, постанови Верховного Суду, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження з визначенням конкретного пункту (пунктів) частини другої статті 389 ЦПК України та обґрунтуванням (мотивуванням) наявності цієї підстави (підстав). Також надіслати на адресу суду копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 10 жовтня 2019 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали до 22 лютого 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь