Ухвала
22 січня 2021 року
м. Київ
справа № 204/4382/19
провадження № 61-14509ск20
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року у справі
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про визнання порядку користування домоволодінням, що є спільною частковою власністю, усунення перешкод у користуванні домоволодінням шляхом вселення,
У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року.
Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Запропоновано скаржнику надати уточнену редакцію касаційної скарги, в якій зазначити обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України; надати документ про сплату судового збору. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Ухвала Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 12 жовтня 2020 року.
Копію ухвали суду касаційної інстанції від 09 жовтня 2020 року направлено на адресу заявника ОСОБА_1 (квартира АДРЕСА_1 ), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги.
Відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду
16 листопада 2020 року до Верховного Суду повернулося рекомендоване поштове відправлення № 0306305443222, в якому надіслано ОСОБА_1 копію ухвали суду касаційної інстанції від 09 жовтня 2020 року з довідкою поштового відділення про причину повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2020 року продовжено
ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, вказаних
в ухвалі Верховного Суду від 09 жовтня 2020 року, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Попереджено про наслідки невиконання вимог вказаної ухвали.
Копії ухвал суду касаційної інстанції від 09 жовтня та 25 листопада
2020 року направлено на адресу заявника ОСОБА_1 (квартира
АДРЕСА_1 ), яка зазначена в матеріалах касаційної скарги.
Відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду
15 січня 2021 року до Верховного Суду повернулося рекомендоване поштове відправлення № 0306305686176, в якому надіслано ОСОБА_1 копії ухвал суду касаційної інстанції від 09 жовтня та 25 листопада
2020 року з довідкою поштового відділення про причину
повернення - «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
ОСОБА_1 не повідомляла Верховний Суд про зміну свого місця проживання чи місцезнаходження та не вживала заходи для отримання кореспонденції, направленої судом на зазначену нею у касаційній скарзі адресу. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказала про відсутність адреси електронної пошти, проте зазначила номер засобу зв'язку (мобільний номер телефону), на який було здійснено дзвінок з метою повідомлення про направлення їй копій ухвал суду касаційної інстанції від 09 жовтня
та 25 листопада 2020 року, однак скаржник не відповіла.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про повернення касаційної скарги особі, яка її подала,
з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах
2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, за змістом вказаних статей ЦПК України в касаційній скарзі на рішення суду першої інстанції та/або постанову апеляційного суду, ухвалену за результатами апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції, повинно бути наведене обґрунтування з посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права з обов'язковим зазначенням відповідного пункту частини другої статті 389 ЦПК України, як підстави касаційного оскарження.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 не вказано конкретних обов'язкових підстав касаційного оскарження, які визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що свідчить про невиконання заявником вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, та не надано документ про сплату судового збору у визначеному законом розмірі.
Посилання виключно на неправильне застосування судами норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, не є виконанням вимог закону щодо обов'язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.
Оскільки подана касаційна скарга не містить обов'язкових конкретних підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389 ЦПК України, та не оплачена судовим збором у визначеному законом розмірі, скаржнику двічі надавався строк для усунення недоліків касаційної скарги, недоліки касаційної скарги не усунуто, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
Згідно з частиною другою статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною третьою статті 185 ЦПК України передбачено у разі невиконання ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху вона вважається неподаною та повертається заявникові.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави
(частина перша статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 11 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Проте заявник, направивши у жовтні 2020 року касаційну скаргу, тривалий час не цікавилась її розглядом, хоча мала таку можливість, зокрема, мала можливість ознайомитись з ухвалами суду касаційної інстанції, прийнятими за результатами розгляду її касаційної скарги, які були оприлюднені в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Таким чином, у цій справі суд забезпечив своєчасне надіслання заявнику судових рішень за всіма відомими адресами, надавав строк для усунення недоліків касаційної скарги, який судом продовжувався, не перешкоджав розумним зусиллям заявниці отримати ці судові рішення, однак заявниця не скористалася своїми процесуальними правами, не проявила належної обачності у реалізації своїх прав та не цікавилася станом відомого їй судового провадження, зокрема результатами розгляду своєї касаційної скарги.
Враховуючи, що станом на 22 січня 2021 року вимоги ухвал суду касаційної інстанції від 09 жовтня та 25 листопада 2020 року не виконані, що перешкоджає суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття касаційного провадження, касаційна скарга ОСОБА_1 має бути визнана неподаною та повернута заявнику.
Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України, -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2020 року вважати неподаною та повернути заявнику.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. М. Фаловська