Ухвала
21 січня 2021 року
м. Київ
справа № 522/4334/20
провадження № 61-75 ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Білоконь О. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» про визнання незаконним та скасування наказу про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП Морська пошуково-рятувальна служба») про визнання незаконним та скасування наказу про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ КП «Морська пошуково-рятувальна служба» від 17 лютого 2020 року за № 108-к, яким звільнено ОСОБА_1 з посади заступника директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба».
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба» та допущено негайне виконання рішення суду в цій частині.
Стягнуто з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 17 лютого 2020 року по 07 серпня 2020 року включно у розмірі 410 260,18 грн, з якої підлягає виключенню сума податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення виплати суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Постановою Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року рішення Приморського районного суду м. Одеси від 07 серпня 2020 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У грудні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, змінивши суму стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу із розрахунку на дату прийняття рішення касаційною інстанцією.
Касаційна скарга підлягає залишенню без руху з огляду на таке.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Щодо форми і змісту касаційної скарги
Зі змісту касаційної скарги убачається, що заявник оскаржує постанову Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, однак всупереч вимог пунктів 4, 6 частини другої статті 392 ЦПК Україниу прохальній частині просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 06 жовтня 2020 року.
Ураховуючи викладене, заявнику необхідно уточнити яке судове рішення нею оскаржується та відповідно до вимог частини четвертої статті 392 ЦПК України надати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Щодо сплати судового збору
У порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом із цим, заявник у касаційній скарзі посилається на те, що звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Як вбачається із змісту касаційної скарги та судових рішень ухвалених у цій справі, позивачем, окрім позовної вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення,поновлення на роботі, заявлялись також вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 6-1121цс16 зроблено висновок, що починаючи з 01 вересня 2015 року, позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двохкатегоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.
Від цього висновку не відступила Велика Палата Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-301 гс 18) де зазначено, що пільга щодо сплати судового збору не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (або за час вимушеного прогулу) під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Такий висновок зроблений у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 369/10046/18, де також визначено, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є заробітною платою, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.
Із поданої касаційної скарги слідує, що заявник у повному обсязі оскаржує судове рішення суду апеляційної інстанції.
Підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції, чинній на час звернення позивача до суду) встановлено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду судовий збір підлягає сплаті в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюванної суми.
За таких обставин, заявнику необхідно сплатити судовий збір виходячи із оспорюваної суми в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір», що становить 8 205,20 грн (4 102,60 грн * 200%).
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».
На підтвердження сплати судового збору та його розміру необхідно суду надати документи, що підтверджують його сплату та розмір.
Оскільки подана касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України її слід залишити без руху та запропонувати заявнику усунути недоліки.
Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без руху та надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 22 лютого 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. В. Білоконь